Справа №295/6359/25
Категорія 82
2/295/2694/25
22.07.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Шевчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту, -
У травні 2025 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що їй належить на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Богунського районного суду міста Житомира в справі № 295/10604/19. Нещодавно вона дізналася про перебування під арештом належного їй майна, накладеного постановою головного державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 562564 від 29.04.2009.
Також, за змістом позову, на її неодноразові звернення до Богунського ВДВС у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) її було повідомлено про накладення арешту на її майно як боржника та оголошення заборони на його відчуження згідно постанови Богунського ВДВС Житомирського МУЮ АА 562564 від 29.04.2009, проте станом на 24.04.2025 відповідно до даних АСВП відсутні відкриті виконавчі провадження у відділі на виконанні, де б позивач була боржником, а також матеріали виконавчого провадження, в якому було накладено арешт, знищені за закінченням строку їх зберігання.
Тому, оскільки накладеним арештом порушуються його майнові права, уточнивши позовні вимоги, позивач просить зняти арешт з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 562564 від 29.04.2009, зареєстрований у реєстрі 29.04.2009 за реєстраційним номером обтяження 36980072.
Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 26.05.2025 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не направив.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності, зазначивши про підтримання позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, направивши до суду клопотання про проведення розгялду справи за його відсутності. При цьому в клопотанні зазначено про неперебування на виконанні відкритих та невиконаних виконавчих проваджень, де б позиввч була боржником, а також у клопотанні викладена інформація, аналогічна, зазначеній у позовній заяві щодо накладення арешту та майно позивача та неможливість надати до суду виконавче провадження у зв'язку із закінченням строку його зберігання.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності на підставі наявних у суду матеріалів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06.02.2020 у справі № 295/10604/19 позивачу належить на праві спільної часткової власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , що вбачається з копії зазначеного рішення суду та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.05.2025.
На все майно ОСОБА_1 було накладено обтяження постановою державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 562564 від 29.04.2009, що було зареєстровано в реєстрі 29.04.2009, номер запису про обтяження 36980072, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 8684500 від 29.04.2009.
На звернення позивача до відповідача із заявою щодо зняття обтяження з майна листом від 07.10.2024 повідомлено про те, що згідно даних АСВП на виконанні перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованостей з ОСОБА_1 , які були сплачені станом на 03.10.2024 та завершені на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», арешти зняті. Однак згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 07.10.2024 значиться арешт, накладений постановою Богунського ВДВС Житомирського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 562564 від 29.04.2009. Матеріали виконавчих проваджень були знищені за закінченням терміну їх зберігання.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 317 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить їй на праві власності.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Мозкаї V. Роїапсі), п. 73).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Наявність протягом тривалого часу (10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 2/0301/806/11.
На підставі наведеного, враховуючи відсутність майнових претензій до позивача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна позивача, яка не має статусу боржника у відкритому виконавчому провадженні, перебування в арешті майна позивача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а чинною постановою про арешт, зокрема, нерухомого майна позивача, порушуються її права як власника майна, так як її права щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд зазнають певних обмежень, тому позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 12, 76-81, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Звільнити з-під арешту 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , накладеного постановою головного державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ Кравчук В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 562564 від 29.04.2009, зареєстрованого в реєстрі 29.04.2009, номер запису про обтяження 36980072.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 10014, м. Житомир, майд. С.П. Корольова, 3/14, код ЄРПОУ 35021511).
Суддя Л.М. Семенцова