Справа № 752/4529/25
Провадження № 2/752/7421/25
31 липня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Машкевич К.В.
за участю секретаря Зінченко Д.В.
розглянувши заяву представника відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - Патрик Ганни Григорівни про передачу цивільної справи за підсудністю за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва та просить:
- стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду завдану майну позивача у розмірі 159521,19, грн.. зокрема: витрат на послуги евакуатора для перевезення ушкодженого авто до тимчасової автомобільної стоянки в сумі - 2000,00 грн., витрат для платного зберігання авто Nissan Rouge д.н.з НОМЕР_1 на автомобільній стоянці в сумі 1200,00 грн. понесених витрат на проведення огляду пошкодженого автомобіля в сумі - 10000,00 грн. вартість відновлюваного ремонту автомобіля Nissan Rouge д.н.з НОМЕР_1 в сумі - 121 321,19 грн., витрат на послуги евакуатора для транспортування ушкодженого авто до СТО у м. Нікополь Дніпропетровської області в сумі 25000,00 грн.;
- стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду завдану здоров'я позивачав сумі 1752,64 грн.;
- стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду отриману внаслідок ДТП від 27 травня 2021 року в сумі 13000,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року вищезазначену справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року вищезазначену передано на розгляд Голосіївському районному суду міста Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2025 року визначено суддю Машкевич К.В.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2025 року у справі вікрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
30 липня 2025 року в системі «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява в якій просить направити справу за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва та відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування заяви посилається на те, що позов пред'явлено до юридичної особи, місце знаходження (реєстрації) якої у Дніпровському районі м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року вищезазначену справу передано на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва. З ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2025 року вбачається, що суд помилково вважав, що позов пред'явлено до двох відповідачів, тобто до МТСБУ та ОСОБА_2 , який проживає в Голосіївському районів м. Києва, тому застосував правила альтернативної підсудності, передбачені ст. 28 ЦПК України.
Предметом позову є стягнення регламентної виплати згідно Закону і вимоги пред'явлено виключно до МТСБУ.
Вивчивши матеріали заяви, прихожу до висновку про передачу справи до належного суду, виходячи з наступного.
Згідно ст.27 ЦПК України (підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача),позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 6 ст. 28 ЦПК України (підсудність справ за вибором позивача), позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст.27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч.16 ст.28 ЦПК України). Право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачу.
Місцем знаходження (адреса) відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) є - 02154, м. Київ, Русанівський бульвар,8, що територіально не відноситься до Голосіївського району м. Києва.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли спірні цивільно-правові відносини з приводу стягнення невиплаченого відшкодування, оскільки на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не заподіяння шкоди.
Таким чином дані правовідносини повинні визначатися за загальним її правилом, а саме на підставі ст.27ЦПК України за місцем знаходження відповідача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 752/22030/18, провадження № 61-11326св19.
В зв'язку з тим, що місце реєстрації відповідача територіально не відноситься до Голосіївського району м. Києва, прихожу до висновку про передачу справи за підсудністю до належного суду, а саме Дніпровського районному суду м. Києва /м. Київ, вул. Сергієнка,3/.
Дотримання правил підсудності є гарантією права на справедливий суд, тобто на суд, встановлений законом. Адже «суд, встановлений законом» (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
При цьому, статтями 263-264 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
Тому, незважаючи на вимоги статті 32 ЦПК України, відповідно до якої спори між судами про підсудність не допускаються, суд приходить до висновку, що прийняття судом рішення по справі із порушенням правил територіальної підсудності в подальшому може привести до скасування такого судового рішення, з підстав порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 27, 31,32 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України - Патрик Ганни Григорівни про передачу цивільної справи за підсудністю за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -задовольнити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди передати на розгляд до Дніпровського районному суду м. Києва /м. Київ, вул. Сергієнка,3/.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: