01 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2440/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - Касинець Василини Володимирівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
1) визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою;
2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби;
4) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.;
5) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2711,20 грн. сплаченого судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано від відповідача докази та запропоновано останньому в разі заперечення проти позову надати суду письмовий відзив.
У подальшому на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив, зокрема адміністративний позов залишити без розгляду на підставі статті 240 КАС України, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду. Зазначив, що позивач звернувся до суду 07 квітня 2025 року, тобто з пропуском місячного строку визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки був призваний на військову службу 30 листопада 2024 року за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1063 та поїменного списку від 30 листопада 2024 року №27856 в частині щодо ОСОБА_1 .. Про те, що він призваний на військову службу 30 листопада 2024 року ОСОБА_1 було достеменно відомо, позаяк, представник позивача не володіє в повному обсязі обставинами справи, чи свідомо замовчує їх, зокрема, 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 пройдено військово-лікарську комісію про що оформлено довідку №4748 від 20 листопада 2024 року №27128 за якою його визнано придатним до військової служби, перед направленням на військово-лікарську комісію ОСОБА_1 підписано попередження за ст. 336 Кримінального кодексу України. ОСОБА_1 оформлено військовий квиток серії НОМЕР_2 від 20.11.2024 р. та призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період в відповідності до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1063 від 30 листопада 2024 року «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» та відправлено у складі команди № НОМЕР_3 згідно поїменного списку від 30 листопада 2024 року №27856. ОСОБА_1 після призову, як військовослужбовцем особисто підписано пам'ятку військовослужбовцю про відповідальність за вчинення злочинів - непокори та самовільного залишення військової частини або місця служби (ст.ст. 402, 407-409 КК України). ОСОБА_1 проставлено особисті підписи на довідці військово-лікарської комісії, попередженні, пам'ятці, військовому квитку.
Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просив суд залишити позов без розгляду через пропущений строк на звернення до суду.
Представником позивача при зверненні до суду з даним позовом було обґрунтовано пропущення позивачем строку звернення до суду. Зокрема, останній зазначив, що Верховний Суд в ухвалі від 28.12.2021 у справі №№9901/521/21 зазначив, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Таким чином, для оскарження наказу про мобілізацію в судовому порядку, позивачу потрібно було отримати копію наказу або хоча б відомості про його номер та дату.
Позивач намагався отримати копію наказу, направляючи запити до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому розуміючи незаконність даного акту, відповідач навмисно перешкоджав в його отриманні.
Крім того, в Постанові від 29 листопада 2024 року в справі №120/359/24 Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна: Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Враховуючи зазначене, представник позивача просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений процесуальний строк.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує таке.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Згідно пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином КАС України передбачає можливість застосування щодо строків звернення до адміністративного суду з позовом інших стоків такого звернення, що встановлені цим Кодексом та іншими законами, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, як вбачається з аналізу наведених вище приписів статті 122 КАС України, шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами, водночас, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Разом з тим, у зазначених вище положеннях частини п'ятої статті 122 КАС України відсутні норми, які б встановлювали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У подальшому представником позивача подано до суду клопотання, відповідно до якого останній уточним позовні вимоги та виклав їх в наступній редакції:
1) визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою;
2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 30 листопада 2024 року № 1073 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби;
4) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн.;
5) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2711,20 грн сплаченого судового збору та 10000 грн витрат на правничу допомогу.
Вищевказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач не зміг самостійно отримати копію спірного наказу та відомості про його реквізити до подання позовної заяви, а тому був позбавлений можливості правильно зазначити позовні вимоги. Враховуючи, що на вимогу суду відповідачем надано копію спірного наказу, позивачем внесено уточнення до позовних вимог.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 30 листопада 2024 року № 1073 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 .
Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом, позивачеві не було достеменно відомо реквізитів оскаржуваного наказу.
Перебування позивача у складі Збройних Сил України унеможливило своєчасну подачу позовної заяви до суду.
До суду з даним позовом позивач звернувся 07 квітня 2025 року.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента України та діє по теперішній час.
Суд вважає, що факт проходження військової служби з 30 листопада 2024 року по теперішній час, є що перешкоджало позивачу своєчасно звернутись до суду, а відтак є поважною причиною несвоєчасного звернення позивача до суду, що підтверджується висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.09.2022 р у справі № 500/1912/22.
Суд надаючи оцінку наведеним позивачем причинам пропуску строку на звернення до суду та наданим на підтвердження доводів доказам, вважає, що в даному випаду неможна стверджувати про легковажність або байдужність позивача в можливості звернутися із даним позовом у визначені строки. Тобто, існували дійсно об'єктивні причини, з яких позивач не міг вчасно звернутися до суду.
Суд зазначає, що вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, установлених частиною другою статті 122 КАС України.
Слід зазначити, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд враховує, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Зазначений висновок узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
Таким чином, враховуючи, що станом на день звернення до суду із позовом позивач продовжує проходити військову службу, що вимагає від нього постійного перебування за місцем дислокації військової частини для виконання покладених обов'язків, що певною мірою ускладнює можливість військовослужбовця своєчасно звернутися до суду в умовах дії правового режиму воєнного стану, як і своєчасно скористатися правом на юридичну допомогу, оскільки цього не дозволяє зробити особливість проходження військової служби, колегія суддів, з урахуванням висновків викладених Верховним Судом в постанові від 29 вересня 2022 року по справі №500/1912/22 вважає, що наявність поважних причин, які перешкоджали позивачу 1 своєчасно звернутися за судовим захистом.
Під час вирішення питання чи наявні підстави для поновлення строку звернення до суду, суд також ураховує позицію Верховного Суду, викладені у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 560/4280/20 та від 28 липня 2021 року у справі № 640/675/20, відповідно до якої, застосовуючи до позовної заяви строки визначені статтею 122 КАС України при зверненні з адміністративним позовом щодо визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати те, що дії або бездіяльність відповідача, які позивач оскаржує, тривають, отже, суди не перевірили правомірності дій відповідача, чим позбавили позивача права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.
Суд звертає увагу, що кінцевий строк для подання позовної заяви припадав на час дії в Україні воєнного стану та позивач на вказаний час перебував на військовій службі. Відтак слід врахувати, що процесуальний строк, який позивач пропустив, припав на період дії воєнного стану на території України, беручи до уваги, що позивач був призваний по мобілізації та він проходить службу і на даний час, та враховуючи існуючі обмеження й перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму і під час проходження військової служби, судом встановлено поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Також слід вказати про те, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог статті 6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, як наслідок, у клопотанні представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись статями 121, 122, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
СуддяД.В. Іванчулинець