01 серпня 2025 р.Справа №160/21055/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/21055/25 про зобов'язання вчинити певні дії,
31.07.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:
- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , всім територіальним підрозділам Національної поліції України, зокрема Головним управлінням Національної поліції в усіх областях України, а також іншим органам державної влади та правоохоронним структурам:
вчиняти будь-які дії щодо мене, ОСОБА_1 , пов'язані з реалізацією запису про розшук, а саме: затримання; примусове доставлення до ТЦК; мобілізацію або направлення на проходження ВЛК; прийняття наказу про призов чи направлення до військової частини; до моменту набрання законної сили рішенням у справі №160/21055/25.
В обґрунтування заяви позивач зазначив те, що на момент розгляду справи :
чинне бронювання; відсутність вручення повісток та ВЛК; внесення в розшук є помилковим; я постійно пересуваюсь по території України у зв'язку з роботою, що створює реальний ризик примусового затримання; існує реальна загроза невиконання майбутнього судового рішення, оскільки мобілізація унеможливить його реалізацію; є ризик притягнення до адміністративної відповідальності або мобілізації попри наявність законних підстав для бронювання; дотримано вимог співмірності, адекватності та необхідності заходу забезпечення позову, передбачених практикою Верховного Суду (зокрема, у справі №753/22860/17). Судова практика: ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі №620/10015/24 (заборонено вчиняти дії з мобілізації до рішення суду по суті).
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач пов'язує з тим, що створюється реальна загроза його затримання працівниками поліції будь-якого регіону, примусового доставлення до ТЦК, а також подальшої мобілізації попри наявного чинного бронювання, актуалізованих даних , відсутності повісток .
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, з урахуванням обставин справи, вжиття заходів забезпечення позову відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
24.02.2022 відповідно до вимог Закону України 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер.
Виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважається безпідставними.
Суд зазначає, що ухвалою від 30.07.2025 року позивачу відмовлено в забезпеченні позову, при цьому у даній заяві обставини та обґрунтування не змінились, предметом спору в межах даної справи є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про розшук позивача ТЦК від 06.07.2025 року.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії .
Таким чином, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який було продовжено відповідними указами та який станом на час розгляду заяви про забезпечення позову триває.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило б спір по суті, що суперечить меті застосування ст. 150 КАС України.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявник жодними належними та допустимими доказами не довів, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заявник не надав доказів, що відповідач вживає заходи щодо призову його на військову службу під час мобілізації, зокрема, відсутні докази виклику позивача шляхом направлення відповідної повістки чи мобілізаційного розпорядження.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ст. 150 КАС України, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 31.07.2025 р. у справі №160/2055/25 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова