01 серпня 2025 року Справа 160/22036/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
29.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, грошової компенсації за невикористані чергові оплачувані відпустки (за 2021 рік - 45 діб, за 2022 рік - 17 діб, за 2023 рік - 45 діб, за 2024 рік - 45 діб, за 2025 рік - 12 діб), з урахуванням додаткової винагороди згідно Постанови № 168;
-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 передбаченої Законодавством (Порядком № 260) доплати за службу у нічний час за весь час служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 31.03.2025;
-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, індексації та додаткової грошової винагороди згідно Постанови № 168;
-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 01.11.2017;
-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 доплати, передбаченої Постановою КМУ № 375 за червень 2020 року та з березня 2021 року по липень 2023 року;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, грошову компенсацію за невикористані щорічні чергові оплачувані відпустки (за 2021 рік 45 діб, за 2022 рік - 17 діб, за 2023 рік - 45 діб, за 2024 рік - 45 діб, за 2025 рік - 12 діб), з урахуванням додаткової винагороди згідно Постанови № 168 та з урахуванням раніше виплачених сум. 7. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за весь час служби в Національній поліції України з 07.11.2015 до 31.03.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області уточнену довідку про розмір грошового забезпечення (довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яка була встановлена згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 ОСОБА_2 ;
-зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату передбачену Постановою КМУ № 375 за червень 2020 року та з березня 2021 року по липень 2023 року. 10. Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 01.11.2017.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є ненарахування та невиплата позивачу з листопада 2015 року до березня 2025 року доплати за службу в нічний час та доплати до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 за червень 2020 року та з березня 2021 року по липень 2023 року. Також, спірні правовідносини виникли внаслідок нездійснення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року до листопада 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки.
Отже, даний спір пов'язаний з недотриманням законодавства про оплату праці в частині виплати одноразової грошової допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки, доплати за службу в нічний час, доплати, передбаченої постановою №375, та здійснення індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Зазначені зміни до статті 233 КЗпП України набули чинності з 19 липня 2022 року.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із вимогами в частині ненарахування доплати за службу в нічний час та доплати, передбаченої постановою №375, а також нездійснення індексації грошового забезпечення з листопада 2015 по жовтень 2017 року, невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки.
Як вбачається з долученого наказу від 31.03.2025 №397 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції за власним бажанням з виплатою преміювання за березень 2025 року у розмірі 245, 635 %.
Тобто, позивач був обізнаний про нараховані суми при його звільненні 31 березня 2025 року.
На момент ознайомлення позивача в березні 2025 року із виплаченими сумами за період з листопада 2015 року по березень 2025 року стаття 233 КЗпП України діяла в редакції, відповідно до якої строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення), обмежувався трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з наступними змінами), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 введено карантин з 12.03.2020, який діяв до 30.06.2023 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, від 18.10.2023 у справі №380/14605/22.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин.
Отже, тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в спірних правовідносинах фактично почав відліковуватися з 01.07.2023 (з дня скасування карантину) та мав закінчитись 02.10.2023, з урахуванням того, що 30.09.2023 та 01.10.2023 - вихідні дні.
Отже 02.10.2023 - останній день тримісячного строку звернення до суду в частині виплати доплати, передбаченої постановою №375, за період з 19 липня 2022 по липень 2023, а також здійснення індексації грошового забезпечення з листопада 2015 по листопад 2017 року, та грошової компенсації за невикористану відпустку з 19 липня 2022 до липня 2023 року.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду із вимогами в частині виплати доплати за службу в нічний час та доплати, передбаченої постановою №375, за період з липня 2023 року до березня 2025 року, а також виплати одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористану відпустку з липня 2023 до березня 2025 року.
Суд звертає увагу, що передбачений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, застосовується до вимог щодо сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні: наприклад, основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат, інших виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України про такі суми роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
З матеріалів справи вбачається, що належні позивачу при звільненні суми зазначені в наказі ГУНП в Дніпропетровській області від 31.03.2025 №397 о/с.
Відтак, саме щодо зазначених в наказі сум та фактично отриманих в день звільнення статтею 233 КЗпП України визначено тримісячний строк для звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Натомість, грошове забезпечення, яке отримувалося позивачем з липня 2023 року по березень 2025 року не підпадає під визначення сум, нарахованих та виплачених працівникові при звільненні, в розумінні ст. 116 КЗ ПП України, з огляду на таке.
Так, доплата за службу в нічний час та доплата, передбачена постановою №375, є щомісячними періодичними платежами.
Відтак, про порушення своїх прав особа повинна була дізнатися з дня отримання нею грошового забезпечення за відповідний місяць, а не в день звільнення.
З урахуванням норм ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення виплат грошового забезпечення за період з липня 2023 року по березень 2025 року на момент звернення до суду сплив.
При цьому, жодних клопотань про поновлення строку звернення до адміністративного суду від позивача не надходило.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на викладене, позивачем пропущено тримісячний строк відповідно до положень частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, щодо вимог в частині нездійснення доплат за період з листопада 2015 року по березень 2025 року, а також щодо вимог про індексацію грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 КАС України).
Тому позивач має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 1, ч.3 ст. 123 КАС України, суд пропонує позивачу подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Згідно з частинами тринадцятою-п'ятнадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Сластьон