01 серпня 2025 рокуСправа №160/14377/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
19 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024 та з 03 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 16 від 03.01.2025.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що 03 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. До заяви були додані наступні документи: паспорт та РНОКПП, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 з паспортом дитини НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 з паспортом дитини НОМЕР_5 , диплом НОМЕР_6 , трудова книжка НОМЕР_7 , довідка № 4582 від 15.10.2024, довідка № 1040 від 03.10.2024, довідка № 987 від 13.09.2024, витяг з наказу про атестацію № 58 від 22.12.2008 з переліком посад, витяг з наказу про атестацію № 21 від 06.11.2013 з переліком посад, витяг з наказу про атестацію № 43 від 12.10.2018 з переліком посад, витяг з наказу про атестацію №40 від 12.10.2023 з переліком посад, витяг з реєстру юридичних осіб код ЄДРПОУ 03188317, витяг з Ліцензійного реєстру, довідка за реквізитами.
Того ж дня, 03.01.2025, позивач через портал електронних послуг Пенсійного фонду України направила заяву щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. У цій заяві позивач просила зарахувати певні періоди навчання та роботи до страхового та пільгового стажу, а також зарахувати у подвійному розмірі період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024 в КЗ «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР» для обчислення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2, оскільки позивач не досягла пенсійного віку 55 років (вік на дату звернення - 52 роки), хоча необхідний страховий стаж (47 років 2 місяці 9 днів) та пільговий стаж (26 років 8 місяців 26 днів) були наявні.
Листом від 21 січня 2025 року позивача додатково повідомлено про відмову, підтвердивши причину - недосягнення пенсійного віку.
Позивач вказує, що рішення відповідача та лист третьої особи не містять роз'яснень щодо зарахування/незарахування у подвійному розмірі періоду роботи в психоневрологічному інтернаті з 01.05.2011 по 13.09.2024 для обчислення пенсії.
З виписки про періоди страхового стажу “стаж для розрахунку права» слідує, що відповідачем зараховано у подвійному розмірі періоди роботи з 01.04.1999 по 31.12.2003 та з 01.05.2011 по 13.09.2024. Однак з виписки “стаж для розрахунку» випливає, що для обчислення пенсії у подвійному розмірі зараховано лише період з 01.04.1999 по 31.12.2003, а період з 01.05.2011 по 13.09.2024 зараховано у одинарному розмірі.
У зв'язку з цим, 28 березня 2025 року представником позивача до третьої особи було направлено адвокатський запит щодо зарахування зазначеного періоду роботи у подвійному розмірі. У відповідь на запит, листом від 04 квітня 2025 року, третя особа зазначила, що робота в психіатричному закладі до 01.01.2004 зараховується у подвійному розмірі як до пільгового, так і до страхового стажу, а після 01.01.2004 - лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024 зараховано до загального страхового стажу на загальних підставах, а до пільгового стажу (для визначення права) - у подвійному розмірі. Оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку (55 років) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 09.01.2025 № 046050022270.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
09.06.2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що ОСОБА_1 , 03.01.2025 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Страховий стаж позивача на дату звернення становить 47 років 02 місяці 09 днів; пільговий стаж становить 26 років 08 місяців 26 днів.
Вік позивача на дату звернення становив 52 роки.
До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи позивача.
З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 046050022270 від 09.01.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Статтею 60 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, положення статті 24 Закону № 1058 виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі.
Отже період трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 ст. 24 Закону № 1058).
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугою років.
З огляду на вищевикладене підстави для зарахування страхового стажу позивача з 01.05.2011 по 13.09.2024 у подвійному розмірі відсутні.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття провадження у справі третя особа отримала 21.05.2025 року, проте станом на 01 серпня 2025 року письмові пояснення від неї не надходили.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії встановленого зразка, через портал Пенсійного фонду України, що підтверджується заявою про призначення пенсії від 03.01.2025 та роздруківкою з порталу електронних послуг Пенсійного фонду України щодо прийняття до розгляду заяви №16 про призначення пенсії з переліком доданих документів.
До заяви були додані наступні документи: паспорт та РНОКПП, свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 з паспортом дитини НОМЕР_3 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_4 з паспортом дитини НОМЕР_5 , диплом НОМЕР_6 , трудова книжка НОМЕР_7 , довідка № 4582 від 15.10.2024, довідка № 1040 від 03.10.2024, довідка № 987 від 13.09.2024, витяг з наказу про атестацію № 58 від 22.12.2008 з переліком посад, витяг з наказу про атестацію № 21 від 06.11.2013 з переліком посад, витяг з наказу про атестацію № 43 від 12.10.2018 з переліком посад, витяг з наказу про атестацію №40 від 12.10.2023 з переліком посад, витяг з реєстру юридичних осіб код ЄДРПОУ 03188317, витяг з Ліцензійного реєстру, довідка зареквізитами.
Того ж дня, 03.01.2025, позивач через портал електронних послуг Пенсійного фонду України направила заяву щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. У цій заяві позивач просила зарахувати певні періоди навчання та роботи до страхового та пільгового стажу, а також зарахувати у подвійному розмірі період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024 в КЗ «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР» для обчислення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та повідомлено:
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 03.01.2025.
Пенсійний вік відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 становить 55 років.
Вік заявниці - 52 роки.
Необхідний страховий стаж відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 становить 25 років.
Необхідний пільговий стаж (за списком №2) визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 становить 10 років. Працівники, які не мають передбаченого стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку (60 років): жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Страховий стаж особи для визначення права на пенсію становить 47 років 2 місяці 9
днів, в тому числі пільговий стаж (за списком №2) становить 26 років 8 місяців 26 днів, що дає право на зниження пенсійного віку (60 років) на 5 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового стажу та пільгового стажу (за списком №2) враховано всі періоди.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявниці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, оскільки не досягнуто пенсійного віку 55 років.
Крім того, листом № 3592-266/Ш-01/8-0400/25 від 21 січня 2025 року позивача повідомлено, що 09.01.2025 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 рішенням №046050022270.
Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Законом №1058 для жінок становить 55 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць.
Страховий стаж зарахований по 30.09.2024.
Страховий стаж для визначення права на пенсію складає 47 років 02 місяці 09 днів, з них на роботах із шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України - 26 років 08 місяців 26 дні.
За результатами розгляду документів, які додані до заяви, до страхового стажу зараховані всі періоди роботи. Вік на дату звернення становить 52 роки.
За результатами розгляду заяви позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 в зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
З виписки про періоди страхового стажу “стаж для розрахунку права» слідує, що відповідачем зараховано у подвійному розмірі періоди роботи з 01.04.1999 по 31.12.2003 та з 01.05.2011 по 13.09.2024. Однак з виписки “стаж для розрахунку» випливає, що для обчислення пенсії у подвійному розмірі зараховано лише період з 01.04.1999 по 31.12.2003, а період з 01.05.2011 по 13.09.2024 зараховано у одинарному розмірі.
У зв'язку з цим, 28 березня 2025 року представником позивача до третьої особи було направлено адвокатський запит щодо зарахування зазначеного періоду роботи у подвійному розмірі. У відповідь на запит, листом від 04 квітня 2025 року, третя особа зазначила, що робота в психіатричному закладі до 01.01.2004 зараховується у подвійному розмірі як до пільгового, так і до страхового стажу, а після 01.01.2004 - лише для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. Період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024 зараховано до загального страхового стажу на загальних підставах, а до пільгового стажу (для визначення права) - у подвійному розмірі. Оскільки ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку (55 років) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 09.01.2025 № 046050022270.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулась до суду з даними позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону №1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у зразковій справі від 03.11.2021 №360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах прийнято відповідачем без урахування рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року щодо визнання неконституційними положень щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб.
Так, позивач станом на дату звернення до пенсійного органу досягла 50 річного віку, має страховий стаж не менше 20 років (стаж позивача 47 років 02 місяці 09 днів) та пільговий стаж по Списку № 2 - 26 років 08 місяців 26 днів, у зв'язку з чим відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України від 05.1991 року № 1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» позивач має право на пенсію, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року, а відповідач, в свою чергу, не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача для обчислення пенсії у подвійному розмірі, згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи позивача з 01.05.2011 по 13.09.2024 згідно довідки № 987 від 13.09.2024, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, 03 січня 2025 року позивач звернулась до відповідача через портал електронних послуг Пенсійного фонду України (з метою досудового врегулювання спору) із заявою, зареєстрованою за № ВЕБ-04001-Ф-С-25-001156, щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
У відповіді третьої особи № 0400-010307-8/67568 від 04 квітня 2025 року, зокрема, зазначено, що статтею 60 Закону України від 05 листопада 1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788) передбачено, що робота, зокрема, в психіатричному закладі охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Робота, зокрема в психіатричних закладах, до 01.01.2004 зараховується як до пільгового, так і до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи в такому закладі після 01.01.2004 у подвійному розмірі обчислюється тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Страховий стаж особи становить 38 років 07 місяців 15 днів, пільговий стаж за Списком № 2 (для визначення права) - 26 років 08 місяців 26 днів.
При цьому період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024 зараховано до загального страхового стажу на загальних підставах, а до пільгового стажу за Списком № 2 (для визначення права) - у подвійному розмірі.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Записами трудової книжки НОМЕР_7 підтверджується, що ОСОБА_1 :
- 01.11.1998 по 31.03.1999 (5 місяців) отримувала допомогу по безробіттю згідно ЗУ «Про зайнятість населення»;
- 01.04.1999 по 31.12.2024 (13 років 08 місяців) працювала дієтсестрою, медичною сестрою в Зеленопільському психоневрологічному будинку-інтернаті, перейменовано в КЗ «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР».
Крім того, довідкою № 987, виданою 13 вересня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працювала в КЗ «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради. За період її роботи з 01 травня 2011 року по 13 вересня 2024 року стаж за Списком № 2 становить 13 років 5 місяців 12 днів. Цей період підтверджується наказами про атестацію робочих місць: Наказ № 58 від 22 грудня 2008 року, Наказ № 21 &1, & 2 від 06 листопада 2013 року, Наказ № 43 & 1 від 12 жовтня 2018 року та Наказ № 40 від 12 жовтня 2023 року. Підставою для видачі довідки слугують записи у книзі наказів та результати атестації робочих місць.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, Законом №1788-ХІІ передбачена можливість зарахування до стажу у подвійному розмірі роботи, зокрема, у закладах з надання психіатричної допомоги.
За приписами статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 №1489-III (далі - Закон №1489-ІІІ):
психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги;
заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1489-ІІІ законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
На підставі частини 1 статті 10 Закону №1489-ІІІ психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1489-ІІІ професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Відповідно до пункту 1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №957 (далі - Типове положення), психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).
У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (пункт 3 Типового положення).
Згідно із пунктом 5 Типового положення, основними завданнями інтернату є:
забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;
надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).
Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.
Інтернат може надавати безоплатні та платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 7 Типового положення, підопічним гарантується, зокрема, надання медичної допомоги, у тому числі екстреної, за наявності медичних показань, консультації, стаціонарне лікування на базі закладів охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 14 Типового положення, медична допомога в інтернаті може надаватися у разі:
провадження господарської діяльності з медичної практики;
укладення договорів із закладами охорони здоров'я та/або медичними працівниками.
Інтернат може провадити господарську діяльність з придбання, перевезення, зберігання, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, дозволених до застосування в Україні.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основного виду діяльності КЗ «ЗЕЛЕНОПІЛЬСЬСКИЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ІНТЕРНАТ» ДОР» належить (КВЕД) 87.30 «Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів».
Пунктом « 24г» розділу XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога" Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.
Суд звертає увагу, що пунктом « 24в» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 мають працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини.
З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду України позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2, оскільки позивач не досягла пенсійного віку 55 років (вік на дату звернення - 52 роки), хоча необхідний страховий стаж (47 років 2 місяці 9 днів) та пільговий стаж (26 років 8 місяців 26 днів) були наявні.
Суд зазначає, що відповідачами не заперечується, що робота, виконувана позивачем на посаді медичної сестри в КЗ «ЗЕЛЕНОПІЛЬСЬСКИЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ІНТЕРНАТ» ДОР» відноситься до роботи «у закладах психіатричної допомоги», на які розповсюджується дія статті 60 Закону №1788-ХІІ.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
За змістом пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
В постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17 зазначено, що редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-ХІІ. Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, Суд вказав, що за правилами пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Також, і в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, з посиланням на правову позицією Верховного Суду, висловлену, зокрема, у постановах від 11.12.2018 у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 у справі №485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, зроблено висновок про те, що під час перерахунку пенсії особі, яка працювала на посадах в закладах, перелічених в статті 60 Закону №1788-ХІІ, орган Пенсійного фонду України має зробити перерахунок раніше призначеної пенсії з врахуванням пільгового обчислення періоду роботи, як до, так і після 01.01.2004 у подвійному розмірі.
На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що період роботи позивача з 01.05.2011 по 13.09.2024 на посаді медичної сестри в КЗ «ЗЕЛЕНОПІЛЬСЬСКИЙ ПСИХОНЕВРОЛОГІЧНИЙ ІНТЕРНАТ» ДОР» повинен бути зарахований ОСОБА_1 у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно зі статтею 60 Закону №1788-ХІІ.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року про відмову у призначенні пільгової пенсії на підставі заяви позивача про призначення пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі “Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024, та з 03 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 16 від 03.01.2025.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 046050022270 від 09 січня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.05.2011 по 13.09.2024, та з 03 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 16 від 03.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник