Справа № 604/96/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/768/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
01 серпня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 604/96/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», інтереси якого представляє Мельник Вероніка Сергіївна, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року, ухваленого суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
у травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1321-4326 від 25.12.2023.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1321-4326 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua). Кредитний договір, у відповідності до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С1918, для підписання кредитного договору №1321-4326 від 25.12.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами, паспортом споживчого кредитування та інших супутніх документів. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 8900 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 30 днів; промо % ставка 0,25% в день; стандартна процентна ставка 2,50% в день.
Однак відповідач, всупереч чинному законодавству та умовам договору належним чином покладені на неї зобов'язання не виконала, порушила умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 18.12.2024 складає 69642, 50 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 8900 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 60 742, 50 грн.
При цьому позивач прийняв рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме про часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією у загальній сумі 25142,50 грн за умови погашення останнім решти заборгованості за Договором в розмірі 44 500 грн, яка складається із: прострочена заборгованість за кредитом - 8900 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 35600 грн.
За таких підстав позивач просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії та судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.04.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 1321-4326 від 25.12.2023 в розмірі 9 567 (Дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень 50 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 520,81 грн. сплаченого судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», інтереси якого представляє Мельник В.С., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року у справі №604/96/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1321-4326 від 25.12.2023 у розмірі 9 567,50 грн та судового збору в розмірі 520,81 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1321-4326 від 25.12.2023, в розмірі 44 500,00 гривень, з яких: 8900,00грн - прострочена заборгованість за кредитом; 35600,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує, що відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 8900,00 грн; строк кредитування, - 300 днів; базовий період - 30 днів; промо-ставка - 0,25 % в день; стандартна % ставка - 2,50 % в день;
Зазначає, що базовий період - період (строк), протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за пільговою ставкою за користування кредитом (в даному випадку - 30 днів). А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів до 19.10.2024, відповідно до п.4.12 Договору).
В той же час, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.4.10. та 10.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:стандартна процентна ставка становить 2.50% (дві цілих, п'ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою); промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0.25% (нуль цілих, двадцять п'ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.
Тобто, між сторонами погоджено строк кредитування згідно з п. 4.12. договору, а саме 300 календарних днів (до 19.10.2024), протягом якого позивач має право нараховувати проценти за користування кредитом, розмір яких визначено в п. 4.10 та 10.1 договору, а відтак судом першої інстанції помилково (незаконно) було визначено, що строк договору є саме 30 днів, а не 300 календарних днів, як це визначено згідно умов Договору, що мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Крім того, вказують, що в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаний відповідачем 25.12.2023 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, зі змісту якого вбачається, що стандартна ставка - 2,5% в день; Знижена, пільгова ставка - 2,5% в день, промо-ставка 0,25 %. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Строк кредитування - 300 днів. Базовий період - 30 календарних днів. Також у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.
Отже, кредитний договір №1321-4326 від 25.12.2023 разом із правилами надання споживчих кредитів та паспортом споживчого кредиту ( Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Вказує, що згідно розрахунку заборгованості за договором, станом на 18.12.2024, вбачається, що: за період з 25.12.2023 року по 23.01.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за Промо-ставкою, яка становить 0,25% (нуль цілих, двадцять п'ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.
За період з 24.01.2024 року по 19.10.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,50% (дві цілих, п'ятдесят сотих відсотки(-ів)), оскільки Відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості.
Звертають також увагу, що після закінчення строку кредитування, а саме після 19.10.2024 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов договору, та у строк визначений договором.
Заявник зазначає, що позивачем було дотримано вимоги статтей 1048, 1056-1 ЦК України щодо встановлення розміру відсотків за користування кредитом, що був наданий відповідачеві, натомість останнім не заперечується укладення договору на вказаних умовах.
Таким чином, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Враховуючи вищенаведене, позивачем було доведено підставність нарахування простроченої заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитним договором №1321-4326 від 25.12.2023 в розмірі 44 500 грн, що відобразилось у розрахунку заборгованості, який є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.
Відтак, судом першої інстанції при прийнятті рішення, помилково (незаконно) було визначено, що строк договору є саме 30 днів, а не 300 календарних днів, як це визначено згідно умов договору та дійшов помилкового висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача процентів за кредитом в розмірі 35 600 гривень.
Відзиву на апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 25.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1321 - 4326 (а.с.9-16).
Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», затверджених наказом № 90-П від 14.12.2023 та розміщених на їх сайті.
Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор - C1918 для підписання кредитного договору №1321-4326 від 25.12.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами, та інших супутніх документів, яким були підписані кредитний договір №1321-4326 від 25.12.2023 та паспорт споживчого кредитування.
Згідно з п. 2.2. Договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 8900,00 грн.
Базовий період користування кредитом складає 30 календарних днів з дня надання кредиту (п. 4.8 Договору).
Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 19.10.2024. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами свої зобов'язань за договором (п. 4.12 Договору).
Відповідно до п. 4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процента ставка 2,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом усього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою).
Промо-ставка становить 0,25% ( нуль цілих, двадцять п'ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника.
Знижена процентна ставка становить 2,50% (дві цілих, п'ятдесят сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумліного виконання умов Договору (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 4.13. Договору реальна річна процентна ставка на дату укладення договору становить 99 945,00%.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 75 650,00 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.14 Договору).
Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту ( Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля C1918 (а.с.24-25).
Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 8900 грн.; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період сплати відсотків (визначається Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника) 30 календарних днів.
Стандартна ставка 912,50% (2,50% в день); промо-ставка ставка 91,25 % (0,25% в день). Тип процентної ставки фіксована; реальна річна процентна ставка відсотків річних (реальна річна процентна ставка, відсотків річних розрахована за умови, що Базовий період сплати відсотків складає 14 днів, а відсоткова ставка за кредитом - 2,50% в день (Стандартна ставка) становить 99 945,00%.
З довідки про перерахування суми кредиту №1321-4326 від 25.12.2023 вбачається, що 25.12.2023 відповідачка ОСОБА_1 отримала від ТОВ«Укр Кредит Фінанс» шляхом здійснення переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 кошти у сумі 8900,00 грн за допомогою системи LIQPAY (платіж №2407958852) (а.с.34 зворіт).
Також в матеріалах справи наявне повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» для ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» , згідно якого вбачається, що від позивача № платежу 2407958852 через систему платежів LIQPAY перераховані кошти в розмірі 8 900,00 грн, 25.12.2023 згідно договору № 1321-4326, номер картки НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с.27-34)
ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" виконало взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачці кредит, відповідно до умов кредитного договору.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 9567,50 грн, яка складається з 8 900,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 667,50 грн заборгованості по процентам, яка нарахована у межах строку кредитування відповідно до 4.8 Договору, що є підставою для стягнення такої заборгованості.
Проте, колегія суддів з такими висновками суду в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С1918, 25.12.2023 уклала договір про відкриття кредитної лінії №1321-4326 з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»».
Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання перед відповідачем за договором позики виконало та надало їй кредит в сумі 8900 грн, що підтверджено довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Liq Pay, довідкою про перерахування суми кредиту №1321-4326 від 25.12.2023.
Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8900 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 667,50 грн колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, виходячи з такого.
Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії №1321-4326 від 25.12.2023 позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 8900,00 грн (п. 4.1 Договору); строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 19.10.2024 (п. 4.12 Договору); базовий період 30 днів (п. 4.8. Договору); стандартна % ставка 2,50 % здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за кожний день користування, промо-ставка 0,25 % за кожний день користування кредитом протягом перших 30 календарних днів першого базового періоду, знижена % ставка 2,50 % за кожний день користування (п.п. 4.10, 10.1 Договору).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов п. п. 1.1 та 4.8 базовий період сплати відсотків (базовий період) - проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Базовий період складає 30 календарні дні. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів (п. 4.9 договору).
Поряд з цим, в п. 4.12 договору сторони погодили, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту - 19.10.2024 року.
Крім того, в матеріалах справи наявний Графік платежів (а.с.26 зворіт), який є Додатком № 3 договору про відкриття кредитної лінії №1321-4326 від 25.12.2023, підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля С1918, зі змісту якого вбачається, що сума кредиту 8900 грн, строк кредиту - 300 днів, проценти за користування кредитом у розмірі 66 750,00 грн, реальна річна процентна ставка становить 99 947,24 % річних, загальна вартість кредиту в розмірі 77 650, 00 грн.
Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту ( Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля C1918 (а.с.24-25).
Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 8900 грн.; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період сплати відсотків (визначається Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника) 30 календарних днів.
Стандартна ставка 912,50% (2,50% в день); знижена ставка 912,50 % (2, 50% в день); промо-ставка ставка 91,25 % (0,25% в день). Тип процентної ставки фіксована; реальна річна процентна ставка відсотків річних (реальна річна процентна ставка, відсотків річних розрахована за умови, що базовий період сплати відсотків складає 30 днів, а відсоткова ставка за кредитом - 2,50% в день (Стандартна ставка) становить 99 945,00%.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) у випадку кредитування на суму 8900 грн протягом всього строку кредитування із розрахунку застосування стандартної ставки 2,50% в день не буде перевищувати 75 650, 00 грн.
З урахуванням встановленого, апеляційний суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов отриманого ОСОБА_1 кредиту, а саме: розміру кредиту, процентної ставки та строку кредитування.
Таким чином, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про те, що у разі надання їй кредиту, вона, відповідно до умов договору споживчого кредитування, зобов'язана сплачувати проценти. Розмір та порядок їх нарахування були визначені в умовах договору та в паспорті споживчого кредиту, з яким відповідачка ознайомилася та без заперечень підписала.
У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 4.10 та 10.1 кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного п.4.12 кредитного договору, що відображено у розрахунку заборгованості.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1321-4326 від 25.12.2023 (а.с. 35-36), станом на 18.12.2024, вбачається, що: за період з 25.12.2023 року по 23.01.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за промо-ставкою, яка становить 0,25% за кожен день користування кредитом протягом перших 30 (тридцять) календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.
За період з 24.01.2024 року по 19.10.2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,50%, оскільки відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості.
Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором № 1321-4326 від 25.12.2023 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №1321-4326 від 25.12.2023, станом на 18.12.2024 загальний розмір заборованості відповідачки за кредитним договром становить: 69 642, 50 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 8 900 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 60 742,50 грн та у зв'язку з прийнятим рішенням про можливість застосування до позичальника програми лояльнсті для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частковим списанням заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в розмірі 25 142, 50 грн, прострочена заборгованість за нарахованим процентами становить 35 600, 00 грн.
Тож висновки суду першої інстанції щодо зазначення в договорі два строки кредитування призводить до неправильного розуміння його сторонами, а також щодо відсутності права у позивача нараховувати відсотки поза межами 30 -го строку користування кредитом є помилковими, оскільки відповідно до пункту 4.12 договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів (до 19 жовтня 2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, який чітко обумовлений умовами договору. При цьому, базовий період кредитування у 30 днів визначений виключно для користування кредитом за промо-ставкою 0,25%, тобто пільговою ставкою, а після спливу якого користування кредитом здійснюється за стандартною ставкою 2, 50%, що випливає з умов договору.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками лише в розмірі 667,00 грн за період з 25.12.2023 по 23.01.2024 строку кредитного договору № 1321-4326 від 25.12.2023.
Оскільки відповідачка не виконала свої зобов'язання за умовами кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слід задовольнити, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1321 - 4326 від 25.12.2023 у розмірі 44 500 грн, з яких: 8900 грн заборгованості за кредитом, 35600 грн - заборгованості за нарахованими процентами.
Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №45429 від 22.01.2025 (а.с.7 зворіт), а за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №72015 від 02.06.2025(а.с.98).
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за суд першої інстанції та апеляційної інстанції у сумі 6056 грн (2422,40+3633,60 = 6056).
Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 368, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», інтереси якого представляє Мельник Вероніка Сергіївна - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м.Київ, код ЄРДПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1321 - 4326 від 25.12.2023 у розмірі 44 500 грн, з яких: 8900 грн заборгованості за кредитом, 35 600 грн - заборгованості за нарахованими процентами та сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6056 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н. М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів