31 липня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 669/326/25
Провадження № 22-ц/820/1702/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області в складі судді Давидюка О.І. від 07 травня 2025 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У квітні 2025 року позивач АТ «Акцент-Банк», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що 21.05.2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № А294СТ155101308649, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису (ОТП-паролем).
АТ «А-Банк» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 28000 грн. строком на 36 місяців, до 20.05.2027 року зі сплатою процентів в розмірі 85 % річних, однак відповідачка зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.
Внаслідок невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту та процентів у встановлений строк за нею станом на 07.04.2025 року утворилася заборгованість в розмірі 50414,72 грн., з яких 28000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 20465,65 грн. заборгованість за відсотками та 1949,07 грн. - пеня.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь вказану заборгованість 50414,72 грн. та судові витрати 2422,40 грн.
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 07.05.2025 року позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 21.05.2024 року № А294СТ155101308649, яка виникла станом на 07.04.2025 року, в розмірі 48465,65 грн., з яких 28000 грн. заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 20465,65 грн. заборгованість за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2328,74 грн.
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові як незаконне та задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, застосовані судом першої інстанції норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті спеціальним нормам Закону України «Про споживче кредитування». Прикінцеві та перехідні положення цього закону встановлюють, що неустойка не застосовується до кредитів, які були укладені до 24.01.2024 року (оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023 року + 30 днів), а з 24.01.2024 року заборона нарахування відсутня. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 21.05.2024 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № А294СТ155101308649, який підписаний останньою за допомогою електронного підпису (ОТП-паролем).
Згідно умов договору позивач АТ «А-Банк» надало відповідачці ОСОБА_1 кредит в сумі 28000 грн. строком на 36 місяців, до 20.05.2027 року, зі сплатою процентів в розмірі 85 % річних, що підтверджується, окрім самого договору, даними меморіального ордеру від 21.05.2024 року № TR.36905704.49297.2767.
Станом на 07.04.2025 року за відповідачкою утворилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 28000 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 20465,65 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором від 21.05.2024 року № А294СТ155101308649 та випискою по кредиту за період з 21.05.2024 року по 06.04.2025 року.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка свої зобов'язання за договором № А294СТ155101308649 від 21.05.2024 року не виконала, тому наявна заборгованість 48465,65 грн. по тілу кредиту та процентах станом на 07.04.2025 року підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. В решті позову відмовлено, оскільки нарахування пені є неправомірним.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядаються.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо відмови в стягненні пені є безпідставними.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.
За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ «Акцент-Банк» 1949,07 грн. неустойки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 31 липня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк