Справа № 297/612/25
Іменем України
01 серпня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року, постановлену суддею Ільтьо І.І., в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення
встановив:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Закарпаттяобленерго» про визнання недійсним та скасування рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 18 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Закарпаттяобленерго» укладено договір з розподілу електричної енергіх, відповідно до якого Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії. Крім того, між ОСОБА_1 та ТОВ «Закарпаттяенергозбут» 02 жовтня 2023 року укладено договір постання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до якого постачальник продає електричну енергії Споживачу для забезпечення потреб електроустановою споживача. У кінці серпня/початок вересня Постачальник в усній формі став вимагати від позивача переукладення договору у зв'язку з тим, що ніби ним порушуються умови попереднього укладеного договору постачання від 02.10.2023 у частині цільового використання електричної енергії.
При цьому, постачальник, незважаючи на заперечення споживача, почав агресивно погрожувати, що у разі відмови в укладенні нового договору постачання, його буде відключено від постачання електричної енергії. Після чого було укладено новий договір про постачання електричної енергії споживачу від 25.09.2024 за №111905.
Однак, починаючи з кінця жовтня 2024 року, позивач почав отримувати від постачальника повідомлення про наявність заборгованості, а у грудні позивач отримав попередження від 03.12.2024 за №170138 про припинення постачання електричної енергії, у зв'язку із наявною заборгованістю електричної енергії у розмірі 475 103,00 гривень.
Водночас, позивач належним чином виконував умови договору постачання електричної енергії та своєчасно сплачував за поставлену електричну енергію. Після звернення до постачальника стало відомо, що зазначена заборгованість обрахована відповідно до коригуючого розрахунку від 31.10.2024 року.
При цьому, зазначений коригуючий розрахунок здійснений на підставі Протоколу комісії з розгляду актів ПрАТ ««ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» від 30 серпня 2024 року №32869, акту про порушення від 15.08.2024 року №138868.
Позивач вважає, що зазначене рішення комісії, оформлене Протоколом від 30 серпня 2024 року №3286 є незаконним, таким, що винесено із порушенням вимог законодавства та підлягає скасуванню.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року, провадження у справі закрито.
Стягнуто з ПАТ «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень.
ПАТ «Закарпаттяобленерго» подало апеляційну скаргу на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року, яку оскаржує в частині часткового задоволення витрат на професійну правничу допомогу.
Вважає оскаржувану ухвалу в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу ухваленою з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору за клопотанням відповідача, відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Вказує, що в матеріалах справи відсутній детальний опис наданих послуг, які були виконані представником позивача.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд, в силу приписів ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено, що до позовної заяви від 19.02.2025 долучено: Договір №3012/1-24 про надання правничої допомоги від 30.12.2024 укладеного між АБ «Федотов та партнери», в особі керуючого партнера Федотова М.А. та між фізичною особою ОСОБА_1 ; замовлення на надання послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги від 30.12.2024 №3012/1-24, згідно якого сторони погодили, що фіксований гонорар за надання правничої допомоги становить 40 000 гривень; платіжна інструкція від 29.01.2025 на суму 40 000 гривень.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як слідує з аналізу норм статей 133-142, а також 246 ЦПК України, судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу можуть бути заявлені сторонами спору на будь-якій стадії судового процесу до винесення рішення та після винесення рішення, якщо докази не були надані суду з поважних причин.
Статтею 142 ЦПК України передбачено випадки розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Частиною 5 вищезгаданої статті визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
29.04.2025 у поясненнях щодо заяви відповідача на заяву про закриття провадження адвокат Булат Віталій, який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив суду разі закриття провадження стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 40 000 гривень.
Ухвалою Берегівського районного суду від 06.05.2025 закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тобто у зв'язку з відсутністю предмета спору та стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень з відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд погоджується з позицією відповідача, що судом першої інстанції під час вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу не враховано відсутності підстав для стягнення таких витрат.
Керуючись ч. 5 ст. 142 ЦПК України заявити клопотання про компенсацію судових витрат пов'язаних з розглядом справи у випадку закриття провадження у справі має право саме відповідач, а не позивач.
Таке право пов'язано з тим, що саме позивач, як ініціатор судового провадження несе ризики пов'язані з розглядом даної справи, зокрема щодо судових витрат, в тому числі й витрат на професійну правничу допомогу.
Закриваючи провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору суд визнав, що позов пред'явлений позивачкою був безпідставний, а тому ч. 5 ст. 142 ЦПК України як сатисфакцію передбачено право відповідача на заявлення компенсації щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Таким чином, ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року слід скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого клопотання про стягнення з ПАТ «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги в розмірі 40 000 гривень - відмовити.
Крім цього, відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат ПАТ «Закарпаттяобленерго» понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, однак апелянтом не надано доказів, які підтверджують понесені витрати у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді, а тому таке клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 18, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго», задовольнити.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2025 року в частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: