Справа № 141/479/25
Провадження № 33/801/762/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Климчук С. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
31 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Войтка Ю. Б.,
розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хараїм Ольга Валеріївна, на постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Оратівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 31.05.2025 близько о 21 год 00 хв за межами с. Кожанка водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме автомобілем, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає обставинам правопорушення, тому просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу правопорушення.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не враховано, що працівники поліції не висували водію конкретних вимог про проходження того чи іншого порядку огляду на стан сп'яніння, не конкретизували порядок такого огляду, а лише обмежились формальним посиланням щодо необхідності ого проходження. Вказані обставини свідчать на неможливість встановлення наявності складу правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначає, що на відеозаписі не зафіксовано факту чіткої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, також в матеріалах справи відсутні будь-які пояснення свідків, які б засвідчили факт відмови. Тому працівниками поліції недотримано встановлений законом порядок огляду, зокрема порушено ч.2, 3 ст. 266 КУпАП. П.6 Порядку від 17.12.2008 №1103,п.п. 6,7 Розділу І Інструкції від 09.11.2015 №1452/735, що вказує на відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення.
Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що місцевий суд упереджено ставиться до скаржника та зайняв обвинувальну позицію ігноруючи усі аргументи сторони захисту, виправдовуючи очевидні порушення співробітників поліції. В свою чергу, відомості, які зазначені у протоколі не відповідають фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи документам та відеозапису, так як в протоколі вказана ознака «поведінка не відповідає дійсності». Однак, п. 3 Розділу 1 Інструкції не містить такої ознаки алкогольного сп'яніння, та не зрозуміло якій саме дійсності, на думку поліцейського, не відповідала поведінка ОСОБА_1 .
Вказує, що при складані протоколу працівниками поліції не було роз'яснено скаржнику його права та обов'язки, в тому числі і право на захист, було грубо порушено приписи норм законодавства та положень Конституції України, що призвело до порушення права ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, передбаченого ст. 59 Конституції України, що свідчить про недопустимість доказів, наявних у матеріалах даної справи. Також з наявного в матеріалах справи відеозапису та самих пояснень ОСОБА_1 убачається, що перед отриманням від останнього будь-яких пояснень, ОСОБА_1 не був повідомлений про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання.
Просить врахувати, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , також має статус учасника бойових дій, відтак право керування транспортними засобами потрібне ОСОБА_1 для проходження військової служби та виконання покладених на нього обов'язків військової служби, а тому у разі його притягнення до відповідальності просить суд вирішити питання щодо можливості застосувати аналогію закону та призначити більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Хараїм О. В. підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити.
Заслухавши пояснення адвоката Хараїм О. В., дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно правових позицій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в статтях 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які істотно вплинули на висновки щодо визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 347605 від 31.05.2025, зазначено, що ОСОБА_1 31.05.2025 близько о 21 год 00 хв за межами с. Кожанка, керував транспортним засобом, а саме автомобілем, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення; актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія у КНП «Оратівська ЛПЛ» та дослідженим відеозаписом події.
Проте апеляційний суд не може погодитись з наведеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.7 Розділу І Інструкції).
З долученого до матеріалів справи відеозапису видно, що працівниками поліції не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В свою чергу, негативне махання головою у відповідь на пропозицію працівників поліції щодо проходження огляду на визначення стану сп'яніння, як зазначено місцевим судом, є припущенням, оскільки на відеозапису зазначене чітко не зафіксовано та заперечується ОСОБА_1 , а тому не може розцінюватися, як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. 256 КУпАП У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Велика Палати Верховного Суду також досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такий висновок:
Складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки оцінка таких дій без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності сукупно з іншими доказами є неможливою.
В пунктах 64-68 постанови Велика Палата Верховного Суду у справі № 335/6977/22 зазначає, що згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, якщо за наявними у матеріалах справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, показаннями технічних приладів, засобів фото- та/або відеоспостереження, висновком експертизи тощо, не підтверджено події чи складу адміністративного правопорушення, компетентний орган приймає рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд оцінює правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, чи складено його відповідно до статті 256 КУпАП уповноваженою на те особою та чи діяв патрульний поліцейський під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до закону в межах покладених на нього функцій та завдань, про що зазначає у своїй постанові.
Невідповідність протоколу вимогам закону, зокрема статті 256 КУпАП, або складання неповноважною особою може мати наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Отже, відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16).
З дослідженого відеозапису встановлено, що о 21:12 поліціанти залишили ОСОБА_1 на дорозі і поїхали з місця події.
З протоколу ЕПР 1 № 347605 від 31.05.2025 встановлено, що він складений о 23:12:16 год.
Отже, протокол складено працівниками поліції без присутності ОСОБА_1 , проте в протоколі зазначено, що останній відмовився від підписів, передбачених відповідними розділами. Також з відеозапису встановлено, що не складалися в присутності ОСОБА_1 додані до матеріалів справи Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та Направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я.
Огляд на стан сп'яніння - це процедура, яка проводиться для визначення наявності алкоголю, наркотиків або інших речовин, що впливають на здатність керувати транспортним засобом. Вона регламентована законодавством та має чіткий порядок.
Такий порядок передбачає, що у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, і уразі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння, або у випадку установлення стану сп'яніння закінчується оформленням працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Проте закінчення огляду на стан сп'яніння у даній справі було проведене з порушенням вимог закону, оскільки протокол було складено не у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 10.07.2015 № 842, а також було порушене право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення, яке є фундаментальним правом людини, яке гарантує кожному, хто звинувачується у вчиненні правопорушення, право знати, у чому його звинувачують. Це право закріплено в багатьох міжнародних та національних правових актах, зокрема в Європейській конвенції з прав людини та Конституції України.
ОСОБА_1 не був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, тобто не був поінформованим про характер і причини обвинувачення; позбавлений надати пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи; подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання, якщо вони були; йому не були роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.
У зв'язку такими порушеннями, протокол про адміністративне правопорушення, який взято до уваги при прийнятті рішення судом першої інстанції, не може слугувати доказом на підтвердження вини правопорушника.
На допущені порушення працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення суд першої інстанції уваги не звернув, та розглянув справу, не перевіривши належним чином обставини справи, які мають суттєве значення для її повного та об'єктивного розгляду, внаслідок чого помилково прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Висновки суду про винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення фактично ґрунтуються на припущеннях. Судом в порушення вимог ст.280 КУпАП не вжито належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Зазначене є підставою для закриття провадження в справі за недоведеністю належними доказами складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол є необґрунтованим належним чином та він суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого, такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимогі щодо його
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, і надання оцінки решті доводам апеляційної скарги є недоцільним.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не підтверджуються зібраними по справі доказами. Оскільки, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 252 та 280 КУпАП належним чином не перевірив і не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності, та не дав їм належної правової оцінки.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессегеі Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Ч.1 до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, викладені у протоколі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а досліджені у судовому засіданні докази не є достатніми для висновку про наявність складу вказаного адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
За таких обставин, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у вчинені ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суддя вважає, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хараїм Ольга Валеріївна задовольнити.
Постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасувати та провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко