Єдиний унікальний номер 638/1977/24
Номер провадження 22-ц/818/2047/25
31 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року в складі судді Щепіхіної В.В. по справі № 638/1977/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має кредитну карту № НОМЕР_1 .
29 листопада 2023 року близько 16:15 год їй зателефонував невідомий, який представився менеджером АТ КБ «ПриватБанк» та повідомив, що у неї великий кредитний ліміт на картці та що потрібно її змінити. Він запропонував зробити перевипуск карти через офіційний мобільний додаток банку, потім в неї вимкнувся мобільний телефон через розрядження акумулятора. Коли вона його увімкнула, менеджер знову їй зателефонував з іншого номеру, який був позначений як «Приват Кол Центр», який повідомив, що надіслав повідомлення з новими реквізитами кредитної карти у мобільному додатку «Приват24». Вона спробувала перейти за посиланням, але нічого не вийшло, після чого вона заблокувала свою кредитну банківську карту, на якій були кошти у розмірі 200 000,00 грн. Через 20 хвилин на її номер телефону надійшло повідомлення від банку про те, що з її рахунку знято кошти. Через мобільний додаток «Приват24» вона побачила низку транзакцій, кожна по 24 840,00 грн, на загальну суму 198 684,58 грн. За телефоном 3700 вона зв'язалась з оператором банку, який пояснив, що їй слід заблокувати карту та звернутися в поліцію. Незважаючи на те, що вона заблокувала карту раніше, шахраям вдалося зняти кошти з її карти, тобто грошові кошти були списані з карткового рахунку без її відома і погодження. За її заявою до поліції було відкрито кримінальне провадження №12023221200002935 за ч. 4 ст. 190 КК України, досудове розслідування триває. Вона не розголошувала третім особам конфіденційну інформацію, картка не губилася, треті особи доступу до неї не мали. Вона як користувач карти своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання коштів відбулося не за її розпорядженням, і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Крім того, банк, що списав кошти з рахунку платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах за кожен день, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.
Просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 198 684,58 грн та пеню у розмірі 11 920,80 грн (згідно п. 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
22 квітня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що згідно анкети-заяви від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 погодилась на укладення договору з банком та з Умовами і правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» і отримала електронний платіжний засіб (карту). 29 листопада 2023 року з карти позивачки було переказано грошові кошти у розмірі 198 718, 97 грн вісьмома переказами. Аналізом логу входів клієнта в Приват24 встановлено, що 29 листопада 2023 року входи до акаунту клієнта здійснювалися як з типового для даного акаунту пристрою SM-G780G?SAMSUNG (imei: BE1B23C6E852AD12), так і з нетипових пристроїв SM-S901N?SAMSUNG (imei: 0BFF4DF3F0ABF33C) та PERSONAL COMPUT. Входи з нетипових пристроїв здійснювалися з наступних ІР-адрес: НОМЕР_2 (Іспанія, м. Мадрид), 46.211.245.114 (м. Кодаки, Дніпропетровська обл.) та 46.211.155.8 ( АДРЕСА_1 ). Згідно ПК «Адмін. Панель Приват24» встановлено, що логін та пароль входу в Приват24 до здійснення переказів не змінювалися. Згідно даних ПК PAN-LIKE встановлено, що грошові кошти з карти клієнта було переказано шляхом ручного вводу номеру карти, строку дії та CVV-коду на сервісі компанії MONODirect, термінал MONO011J, процесінг банку АТ «Універсал банк», перекази проведено з підтвердженням за регламентом 3-d secure. Карту № НОМЕР_1 токенезовано не було. Вивченням архіву ПК VRS встановлено, що 29 листопада 2023 року клієнт звернулася на 3700 та повідомила оператору, що 29 листопада 2023 року вона переходила тільки за посиланням чату-онлайн, жодних даних по своїх картах не розголошувала. В ході вивчення ПК «Архів повідомлень» встановлено, що клієнту надходили повідомлення про підтвердження авторизації в Приват24, підтвердження проведення переказів з карти № 5457082227408577 та повідомлення про входи з нетипових пристроїв та нетипових ІР-адрес. Карту клієнта заблоковано 29 листопада 2023 року о 16:48:20. За заявками клієнта про повернення коштів прийнято негативне рішення, бо вказані транзакції було здійснено з підтвердженням 3-d secure. Тобто встановлено, що особи, які провели вказані перекази, володіли інформацією щодо номеру карти, строку дії, CVV-коду та ОТР-паролю, на що вказує факт підтвердження переказів за регламентом 3-d secure. Крім того, 29 листопада 2023 року зафіксовано вхід у Приват24 клієнта з нетипового пристрою, що вказує на розголошення клієнтом паролю входу в Приват24; зміни паролю та логіну до здійснення переказів не відбувалося. ОСОБА_1 не навела жодних доказів, що підтверджують використання її даних іншими особами без її особистого сприяння або свідомої передачі їх іншим особам самою позивачкою. Неправомірно покладати на банк відповідальність за виконання операції з переказу коштів, оскільки вони були здійснені саме клієнтом або іншою особою за допомогою його особистих дій (бездіяльності), які сприяли незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (неналежні перекази). У банку існує надійна система захисту рахунків клієнтів банку, без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку. Банк лише виконує розпорядження клієнта щодо здійснення ним платіжних операцій з власних рахунків. Також позивачка не надала судового рішення або висновку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023221200002935. Сума списаних коштів кредитного ліміту не належить ОСОБА_1 , а передана їй у користування на умовах, встановлених кредитним договором. Сума коштів, витрачена за рахунок кредитного ліміту, у розмірі 198 684, 58 грн повернута позивачкою 22 грудня 2023 року на підставі умов договору.
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, в якому наголосила, що він є необґрунтованим. Вказала, що мав місце вхід до її акаунту з нетипових пристроїв практично одночасно з різних ІР-адрес, чим підтверджується, що кошти з її рахунку були зняті шляхом шахрайських дій. Банк не має підтвердження, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відсутність вироку у кримінальному провадженні не перешкоджає звернутися до суду з позовом у порядку цивільного судочинства. Зловмисники заволоділи засобами ідентифікації з причини недостатнього захисту даних з боку банку. У банку є прямий обов'язок у разі виявлення незаконного списання коштів їх повернути на рахунок клієнта. Вона погасила зняту шахраями суму у розмірі 198 684,58 грн з метою уникнення штрафних санкцій.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 198 684,58 грн без відрахування податків і зборів та пеню у розмірі 11 920,80 грн, а також на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 2106,05 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено вчинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а позивачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила банк та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. Щодо стягнення пені, суд виходив з того, що норма Закону, на яку посилається позивачка, втратила чинність з 01 серпня 2022 року, тому не застосовується до спірних правовідносин, проте вона має право на стягнення пені на підставі частини 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» у межах заявлених позовних вимог.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 20 січня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивачку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що особи, які провели перекази з картки ОСОБА_1 , володіли інформацією щодо номеру карти, строку дії, CVV-коду та ОТР-паролю, на що вказує факт підтвердження переказів за регламентом 3-d secure. Крім того, 29 листопада 2023 року зафіксовано вхід у Приват24 клієнта з нетипового пристрою, що вказує на розголошення клієнтом паролю входу в Приват24. Факт розголошення паролю підтверджується даними ПК «Адмін. Панель Приват24», згідно яких зміни паролю та логіну до здійснення переказів не відбувалося. Фінансовий номер ОСОБА_1 також не змінювався. Неправомірно покладати на банк відповідальність за виконання операції з переказу коштів, оскільки вони були здійснені саме клієнтом або іншою особою за допомогою його особистих дій (бездіяльності), які сприяли незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (неналежні перекази). Позивачка не надала судового рішення або висновку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023221200002935, тобто доказів щодо причетності до здійснення спірних операцій невідомих осіб. Сума списаних коштів кредитного ліміту не належить ОСОБА_1 , а передана їй у користування на умовах, встановлених кредитним договором. Поведінка позивачки, яка 22 грудня 2023 року повернула витрачену суму на рахунок, є суперечливою. Вимоги щодо стягнення пені також не підлягають задоволенню, крім того, позивачкою не надано розрахунку пені.
07 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що самим відповідачем підтверджено, що 29 листопада 2023 року мав місце вхід до її акаунту з нетипових пристроїв практично одночасно з різних ІР-адрес, що свідчить про те, що кошти з її рахунку були зняті шляхом шахрайських дій. Також банк визнав належність йому номеру НОМЕР_3 , з якого їй телефонували. Вона не розголошувала третім особам конфіденційну інформацію, картка не губилася, треті особи доступу до неї не мали. Банк не підтвердив, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Щодо неї вчинено шахрайство, та кримінальне провадження триває, що не перешкоджає їй звернутися до суду у порядку цивільного судочинства. Зняту шахраями суму коштів вона відновила на рахунку з метою уникнення штрафних санкцій. Розрахунок пені наведений у додатку до позову.
В судове засідання апеляційного суду сторони учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 31 липня 2025 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи.
ОСОБА_1 вручено повістку у приміщенні суду 17 червня 2025 року, що підтверджується її розпискою (а.с. 193).
АТ КБ «ПриватБанк» та його представником ОСОБА_2 отримано в електронних кабінетах 11 лютого 2025 року (а.с. 182, 183).
07 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі у зв'язку з тим, що вона є військовослужбовцем (а.с. 194).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 здійснено 29 листопада 2023 року 8 транзакцій щодо перерахування грошових коштів на суми 24 838, 97 грн (16:34:18), 24 840,00 грн (16:35:39), 24 840,00 грн (16:36:59), 24 840,00 грн (16:38:32), 24 840,00 грн (16:44:22), 24 840,00 грн (16:45:36), 24 840,00 грн (16:46:32), 24 840,00 грн (16:47:30), тобто на загальну суму 198 718, 97 грн, що підтверджується випискою (а.с. 16, 17, 23, 65-66).
З наданої банком інформації вбачається, що з клієнтом ОСОБА_1 здійснювались комунікації 29 листопада 2023 року о 15:45:57, 15:48:48, 16:13:59 (а.с. 73 зворот - 74 зворот).
Зі скриншотів екрану телефону ОСОБА_1 вбачається, що їй надходили дзвінки о 16:28 з номеру + 380567369129, о 16:29 з номеру + 48696887207, о 21:29 з номеру НОМЕР_4 (а.с. 25-32, 35).
У чат-боті «Допомога online» ОСОБА_1 приходило повідомлення про випуск їй нової картки Універсальної № НОМЕР_5 , необхідність зробити перерахування на свої реквізити та можливість отримати картку з понеділка у найближчому відділенні (а.с. 33-34).
О 16:48 відбулось блокування картки (а.с. 72 зворот).
О 16:50 на номер ОСОБА_1 надійшло повідомлення наступного змісту: «Вашу карту 5*77 заблоковано. Розблокувати можна у Приват24 або за номером». Після цього надійшло нове повідомлення із таким текстом: «Ваші картки заблоковано. Спроба списання коштів третіми особами. Перевипустіть картку у будь-якому відділенні ПриватБанку» (а.с. 26).
Крім того, зі скриншотів екрану телефону позивачки та інформації банку встановлено, що того ж дня о 21:18 год нею здійснювався виклик до оператора банку на телефон 3700 (а.с. 35, 75).
Фінансовим номером ОСОБА_1 є НОМЕР_6 , та із роздруківки, наданої банком, вбачається, що 29 листопада 2023 року окрім типового входу до акаунту клієнта - пристрою SM-G780G?SAMSUNG (imei: BE1B23C6E852AD12), відбувся вхід з нетипових для даного акаунту пристроїв, а саме - SM-S901N?SAMSUNG (imei: 0BFF4DF3F0ABF33C) та PERSONAL COMPUT. При цьому, входи з нетипових пристроїв здійснювалися з наступних ІР-адрес: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та 46.211.155.8 ( АДРЕСА_1 ), хоча ОСОБА_1 перебувала у м. Харків (а.с. 76, 77-79).
29 листопада 2023 року о 21:30 було змінено пароль до акаунту Приват24 ОСОБА_1 (а.с. 73).
Інформація про отримання клієнтом повідомлень з ОТР паролями та вихідних SMS у банку відсутня у зв'язку із закінченням строку зберігання.
30 листопада 2023 року о 00:02:11 ОСОБА_1 зателефонувала до поліції, про що свідчить відповідний рапорт (ЄО №23982) (а.с. 129).
30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до начальника ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення злочину, у якій просила органи поліції вжити заходи щодо встановлення невідомих осіб, які отримали доступ до її банківської карти АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та списали з її карти 198 684 грн, чим завдали матеріальної шкоди (а.с. 127).
30 листопада 2023 року слідчим СВ ХРУП №3 ГУ Національної поліції в Харківській області Нечволодом В. В. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023221200002935 від 30 листопада 2023 року за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке триває (а.с. 20, 105-133).
Згідно постанови слідчого СВ ХРУП № 3 ГУ НП в Харківській області Нечволода В.В. від 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 залучено до кримінального провадження № 12023221200002935 від 30 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, як потерпілу особу (а.с. 105).
22 грудня 2023 року карту ОСОБА_1 поповнено готівкою у розмірі 198 684, 58 грн у відділенні № 9 Харківського ГРУ (а.с. 66).
Як вбачається з довідки АТ КБ «Приват банк» № 2L2JO86TGEUKMFFP від 22 грудня 2023 року, ОСОБА_1 станом на 22 грудня 2023 року не має заборгованості перед банком (а.с. 18).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № HT4EKCB8416NHDMN від 22 грудня 2023 року, рахунок ОСОБА_1 , тип карта універсальна, валюта UAN, кредитний ліміт 200 000,00 грн, закрито 22 грудня 2023 року (а.с. 19).
26 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просила повідомити, чи проводилось за фактом шахрайський дій відносно неї внутрішнє службове розслідування, та повідомити його результати (а.с. 15).
Також матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2023 року до банку з проханням відновити кошти на банківському рахунку по кредитній карті у розмірі 198 684, 58 грн; зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 198 684,58 грн, яка виникла 29 листопада 2023 року у зв'язку із неправомірним списанням без її волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій (а.с. 13-14).
Згідно відповідей АТ КБ «ПриватБанк» від 02 січня 2024 року № 20.1.0.0.0/7-240101/3025 та № 20.1.0.0.0/7-240101/3026 у задоволенні запиту ОСОБА_1 щодо призупинення нарахування відсотків за кредитом відмовлено. Вказано, що чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу, тому банк не може повернути переказані кошти. У разі впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів банк рекомендував ОСОБА_1 звернутися до правоохоронних органів. Крім того, запропоновано змінити платіжну картку, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24 (а.с. 21, 36-37).
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною 1 статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 6 частини 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов'язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.
Згідно з частиною 12 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов'язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов'язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов'язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів, яка є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21, від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23, від 01 листопада 2024 року у справі № 332/6036/23, від 02 квітня 2025 року у справі № 761/43146/21.
Верховний Суд у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У справі, що розглядається, не доведено, що ОСОБА_1 як користувач банківських послуг своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей її особового рахунку, акаунту чи додатку «Приват24», незаконному використанню фінансового телефону, втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу здійснювати платіжні операції.
Як встановлено судом, 29 листопада 2023 року з картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 здійснено вісім транзакцій щодо перерахування грошових коштів на загальну суму 198 718, 97 грн. При цьому, окрім типового входу до її акаунту - пристрою SM-G780G?SAMSUNG (imei: BE1B23C6E852AD12), відбувся вхід з нетипових для даного акаунту пристроїв, а саме - SM-S901N?SAMSUNG (imei: 0BFF4DF3F0ABF33C) та PERSONAL COMPUT, з наступних ІР-адрес: НОМЕР_2 (Іспанія, м. Мадрид), 46.211.245.114 (м. Кодаки, Дніпропетровська обл.) та 46.211.155.8 ( АДРЕСА_1 ), хоча ОСОБА_1 перебувала у м. Харків. Того ж дня ОСОБА_1 невідкладно повідомила банк за телефоном про несанкціоновані перекази та заблокувала картку. Після цього ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Заборгованість перед банком у позивачки відсутня.
У спорах між банком та клієнтом щодо спірних фінансових операцій саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Однак АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду належних та допустимих доказів, що було його процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, які б свідчили про наявність обставин, що безспірно доводили сприяння ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю у доступі до відомостей по картці, до особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват24», незаконному використанні паролю, ПІН-коду, CVV2/CVC2 коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, оскільки перекази коштів було здійснено без використання платіжної карти.
Судом встановлено факт звернення позивачки до банку щодо невизнання нею спірних транзакцій, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення щодо неї правопорушення. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивачки була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування.
Відсутність вироку у кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім'я позивачки, не є підставою для відмови у задоволенні її позову.
Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, встановивши, що грошові кошти з картки ОСОБА_1 були списані не нею, а іншими особами, при цьому банком не доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з банку коштів в сумі 198 684,58 грн підлягають задоволенню.
Також колегія суддів погоджується й з висновком суду про стягнення з банку пені на підставі частини 12 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», згідно якої у разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов'язаний сплатити платнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Судом наведено детальний розрахунок пені та стягнуто її у межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Доводи банку, що ОСОБА_1 своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, зокрема, щодо розголошення нею паролю входу в «Приват24», зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Про результати службового розслідування за вказаним фактом АТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
До того ж, враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Твердження банку щодо того, що сума списаних коштів належала до кредитного ліміту і передана ОСОБА_1 у користування на умовах, встановлених кредитним договором, а поведінка позивачки, яка 22 грудня 2023 року повернула витрачену суму на рахунок, є суперечливою, колегія суддів відхиляє, адже 22 грудня 2023 року позивачка закрила картковий рахунок, що було б неможливим за наявності боргу. До того ж, банк відмовив їй у зупиненні нарахування процентів і штрафних санкцій.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина