Справа № 946/5959/25
Провадження № 1-кс/946/1596/25
01 серпня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю: скаржника - ОСОБА_3 , дізнавача - ОСОБА_4 прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України,
31.07.2024 року скаржник ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою, якою просить наступне: визнати дії та бездіяльність дізнавача протиправними; скасувати постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України; зобов'язати дізнавача внести відповідні відомості про розповсюдження конфіденційної інформації та провести повне, всебічне досудове розслідування, зокрема: встановити та допитати всіх осіб, причетних до зйомки і передачі відео; витребувати і дослідити пристрої, з яких велося відеоспостереження зберігалося відео і здійснювалося його копіювання; призначити технічну експертизу телефона її чоловіка, щоб підтвердити факт пересилання відео через УіЬег.
В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_3 зазначає, що дізновачем СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025166150000095 від 28.03.2025р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 182 КК України «Порушення недоторканності приватного життя». 23 січня 2025 року, вона подала заяву про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст. 182 КК України до ГУНП в Одеській області про порушення її прав на особисте життя, її сусідкою ОСОБА_6 , яка збирає, зберігає та розповсюджує відеоматеріали про неї та членів її родини без її згоди на це. Зокрема, два із таких відео було скинуто через месенджер Viber третім особам про що вона та її чоловік заявляли дізнавачу на допиті. На підтвердження факту зйомки, дізнавачу був надай диск із відеозаписами, які є доказом у справі. Зйомка ведеться систематично, з технічним збільшенням зображення, проте зйомка осіб без їх згоди, особливо у зв'язку з місцем проживання, фіксація облич, номерів авто, входу у двір - становлять втручання у приватне життя. 04 червня 2025 року, вона подала дізнавачу СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 заяву К-6427 про залучення її до кримінального провадження у якості потерпілої. 18 червня 2025 року вона отримала постанову про відмову у визнанні її потерпілою. 24 червня 2025 року вона подала скаргу до суду про скасування вказаної постанови дізнавача. 26 червня 2025 року суд виніс ухвалу, якою скасував постанову дізнавача та забов'язав дізнавача повторно розглянути її клопотання . 11 червня 2025 року, вона отримала постанову від 02.07.2025року про відмову у визнанні її потерпілою. 18.07.2025 року ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 02.07.2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 182 КК України. Ухвалою суду від 23.07.2025 року у справі № 946/5527/25 їй відмовлено у задоволенні скарги, так як постановою дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 закрито кримінальне провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України. Під час розгляду справи № 946/5527/25 в суді, вона дізналася про винесення дізначем 22.07.2025 постанови про закриття кримінального провадження №12025166150000095. Вважає, що постанова про закриття кримінального провадження є передчасною, оскільки її прийняттю не передувало проведення належного досудового розслідування із встановленням фактичних обставин справи, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, без вмотивування щодо проведення будь-яких слідчих дій. Дізнавачем не допитано свідків, які мали безпосередній стосунок до предмета провадження. Не призначено жодної експертизи, попри те, що відеозаписи з камер спостереження є центральним доказом. Дізнавачка не витребувала та не проаналізувала технічні характеристики встановлених камер, що порушує вимоги ст. 9, 22 КПК України. Дізнавачка ігнорувала ухвали слідчого судді від 26 червня 2025 року, від 21 липня 2025 року, не виконала вказівки суду належним чином, що вказує на умисну бездіяльність. Вважає, що закриття провадження напередодні судового розгляду справи № 946/5527/25 зроблено з метою його зірвати. Постанова про закриття провадження була винесена 22.07.2025 року - напередодні розгляду її скарги в судді 23.07.2025. Постанову їй було вручено безпосередньо перед засіданням, що призвело до перешкоджання реалізації її права на судовий захист. Протягом усього розслідування слідча двічі безпідставно відмовляла у визнанні її потерпілою, попри те, що вона надала докази втручання в її приватне життя та поширення відеозаписів, що є порушенням її конституційних прав. Таким чином, закриття провадження є передчасним, незаконним та мас ознаки службового зловживання з боку слідчої. Воно суперечить як нормам кримінального процесуального законодавства, так і загальним засадам правосуддя.
У судовому засіданні скаржниця у повному обсязі вимоги поданої скарги підтримала, просила її задовольнити. Зазначила, що зі слів дільничного ці відеофайли надала донька власників помешкання, з якого йдеться відеоспостереження. Декілька років назад ці сусіди отруїли собак її. Був викликаний чоловік скаржниці як свідок, однак не був допитаний і в цей день кримінальне провадження закрито.
У судовому засіданні дізнавачка просила відмовити у задоволенні скарги, немає підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження. Зазначила, що відбуваються постійні конфлікти між сусідами. Розглядались адміністративні матеріали і під час розгляду цих адміністративних матеріалів було отримано ці відеозаписи та надано ОСОБА_3 для ознайомлення.
У судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні скарги, немає підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження. Зазначив, що надані відеозаписи оглянуті. Зняті відеозаписи не мають інформації приватного характеру. Відеозаписи надавались дільничному при виконанні повноважень. Розповсюдження відео немає. Складу кримінального правопорушення немає.
Дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення скаржника, дізнавача, прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість поданої скарги та наявність підстав для скасування оскарженої постанови про закриття кримінального провадження, з огляду наступного.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В ході розгляду скарги встановлено, що в провадженні СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 182 КК України.
22.07.2025 року дізнавачем СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 винесено постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Копію постанови скаржник отримав 23.07.2025 року, тому строк звернення до слідчого судді не пропущений.
Положення статті 2 КПК України визначають, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч.1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченим нормами КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно з п.8 ч.1 ст.40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 284 КПК України).
Положенням п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Згідно ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача повинна складатися з вступної, мотивувальної та резолютивної частини.
Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Як вбачається із оскарженої постанови, вона була прийнята у зв'язку відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
В обґрунтування дізнавачем в постанові зазначено, що під час досудового розслідування не отримано достатніх даних, що підтверджують факт заподіяння громадянкою ОСОБА_6 . ОСОБА_3 моральної, фізичної чи майнової шкоди. Наданні ОСОБА_3 відомості про погіршення стану здоров'я, звернення до психолога та використання заспокійливих препаратів не підтверджені належними доказами (медичними документами, експертними висновками). У зв'язку з цим, відсутні об'єктивні підстави вважати, що кримінальним правопорушенням їй було завдано шкоди, передбаченої ст. 55 КПК України. Також, в ході допиту ОСОБА_6 в якості свідка, пояснила, що камери відео спостереження були встановлені з метою забезпечення особистої безпеки та запобігання можливих нападів на особисте майно. Також, додала, що вона, як власник камер спостережень не здійснює незаконний збір персональних даних, зйомка не є прихованою або замаскованою. Також в ході досудового розслідування не було встановлено фактів передачі відео в публічний доступ. Зокрема, 25.06.2025 року проведено огляд житлового будинку гр. ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме огляду розташування та фіксування камер відео спостереження гр. ОСОБА_6 . В ході огляду встановлено, що на фасаді будинку наявні та розташовані дві камери відео спостереження та одна камера спостереження на стовпі навпроти будинку гр. ОСОБА_6 , які не охоплюють приватну частину житлового будинку гр. ОСОБА_3 . Об'єктив камери не спрямований безпосередньо у вікна та приватну зону сусідів. Камери охоплюють лише загальні зони (проїжджу частину вулиці), що відповідно до ст. 307 ЦПК України не вважається втручанням у приватне життя. В ході допиту ОСОБА_7 в якості свідка, останній пояснив, що в серпні 2024 року мешканцям будинку АДРЕСА_1 були встановленні три камери відеоспостереження з з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про інформацію». Також, згідно наданої довідки ФОП ОСОБА_7 «Наглядач» тм, про встановлення системи відео спостереження, встановлено, що мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_1 камери відеоспостереження встановлені згідно норм встановлення відеоспостереження та відеофіксуючих приладів в Україні, з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про інформацію». Кути огляду камер відеоспостереження не фіксують приватні зони домогосподарств сусідів. В даному факті відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки встановлені камери розміщено на території власника, спрямовані на загальнодоступну частину вулиці, не порушують приватності заявника, персональні дані не збираються, а отже кримінальне правопорушення (проступок), передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, кримінальне провадження підлягає закриттю.
При цьому, слідчий суддя наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Слідчий суддя, виходячи з ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
Так, оскаржувана постанова не є вмотивованою. Не проведено усіх необхідних слідчих дій, на яких, у тому числі, наголошує й скаржник. Не наведено в постанові вичерпний аналіз усіх слідчих дій та доказів, на підставі яких дізнавач дійшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Вбачається, що висновки постанови здебільшого ґрунтуються на показах зацікавленої особи.
Тобто в основу оскарженої постанови покладено посилання на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, але ж відсутні вичерпні посилання на докази для прийняття такої постанови, слідчим не надано оцінку зібраним доказам та не вжито усіх заходів для всебічного та повного дослідження обставин кримінального провадження, не усунуто встановлених протиріч.
Крім того, як встановлено слідчим суддею та визнано учасниками провадження, у якості свідка був викликаний чоловік скаржниці, однак він у цей день не був допитаний і в цей же день кримінальне провадження закрито, Що свідчить про те, що дізнавач дійшовши висновку про необхідність допиту свідка закрив провадження не здійснивши вказаний допит.
Також, слідчий суддя звертає увагу, що дізнавачем не враховано те, що ухвалою слідчого судді від 26.06.2025 року у справі №946/4773/25 скасовано постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07 червня 2025 року про відмову у визнання ОСОБА_3 потерпілою по кримінальному провадженню №12025166150000095 від 28 березня 2025 року, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 182 КК України та зобов'язано дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 , яке надійшло 04 червня 2025 року про визнання її потерпілою по кримінальному провадженню №12025166150000095. Так, даною ухвалою встановлено, що у заяві ОСОБА_3 про залучення до кримінального провадження у якості потерпілої, вона зазначила, що внаслідок незаконних дій вона відчуває підвищену тривожність та нервовість, в неї погіршився сон, з'явилось відчуття уразливості, що змусило її звернутися за отриманням психологічної допомоги, а також вживати заспокійливі та снодійні препарати. Як доказ вживання препаратів ОСОБА_3 надала рецепт від 04.06.2025 року. При цьому дізнавач відмовляючи заявнику у визнанні потерпілою, не надав правову оцінку наявності рецепту від 04.06.2025 року та чи є вживання ОСОБА_3 заспокійливих та снодійних препаратів наслідком заподіяння їй моральної шкоди. Тобто, що у постанові від 07.06.2025 року про відмову у визнанні потерпілою ОСОБА_3 дізнавач не вказав вагомих обставини за яких він дійшла висновку про відсутність таких підстав та не вказав чому він не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про завдання їй моральної шкоди. Відмовою у визнанні ОСОБА_3 потерпілою вона позбавлена прав як учасник кримінального провадження на участь у збиранні та наданні доказів та вказаною відмовою у визнані ОСОБА_3 потерпілою порушено принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Та в черговий раз дізнавач СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 прийняла постанову від 02.07.2025, якою повторно відмовила в задоволенні заяви ОСОБА_3 від 04.06.2025 про визнанні її потерпілою в рамках кримінального провадження №12025166150000095, не зважаючи на ухвалу слідчого судді від 26.06.2025 року у справі №946/4773/25.
Таким чином, дізнавачем, незважаючи на ухвалу слідчого судді від 26.06.2025 року у справі №946/4773/25 про скасовання постанови дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 07 червня 2025 року про відмову у визнання ОСОБА_3 потерпілою, не надав можливості потерпілій реалізувати свої права як потерпілої особи і в черговий раз виніс постанову про відмову у визнанні особи потерпілою.
З урахуванням вказаного можна зробити висновок, що дізнавачем в оскарженій постанові не надана належна повна оцінка зібраним доказам та не доведено, що органами досудового розслідування вжито усіх заходів для всебічного та повного дослідження обставини кримінального провадження та для досягнення цілей кримінального провадження.
Як встановлено слідчим суддею з матеріалів кримінального провадження, то в оскаржуваній постанові не зазначено у повному вичерпному обсязі, яких висновків дійшов дізнавач, що стало підставою для закриття кримінального провадження, який елемент складу кримінального правопорушення відсутній.
Таким чином, з огляду на викладене, вбачається формальний підхід дізнавача до проведення досудового розслідування. Слідчим суддею встановлена наявність фактів, які викликають сумнів у повноті, всебічності та неупередженості дослідження обставин кримінального провадження, що стали підставою для винесення постанови про його закриття. Тому беручи до уваги те, що постанова про закриття кримінального провадження, перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження в частині забезпечення того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, слідчий суддя вважає, що висновки та процесуальне рішення дізнавача є наслідком неналежного виконання ним своїх процесуальних обов'язків та передчасними, а відтак таке слід скасувати.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 в частині скасування постанови дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого.
Відповідно до ч. 4 ст. 40-1 КПК України, дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому, з огляду на викладений у ст. 307 КПК України обсяг повноважень слідчого судді під час розгляду скарг, не підлягає задоволенню скарга в частині визнання дії/бездіяльність дізнавача протиправними, зобов'язання дізнавача внести відповідні відомості про розповсюдження конфіденційної інформації та провести повне, всебічне досудове розслідування, зокрема: встановити та допитати всіх осіб, причетних до зйомки і передачі відео; витребувати і дослідити пристрої, з яких велося відеоспостереження зберігалося відео і здійснювалося його копіювання; призначити технічну експертизу телефона її чоловіка, щоб підтвердити факт пересилання відео через УіЬег так як такі питання виходить за межі компетенції слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, - задовольнити частково.
Скасувати постанову дізнавача СД Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 22.07.2025 року про закриття кримінального провадження №12025166150000095 від 28.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 01.08.2025р. о 15:00 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1