31 липня 2025 р. Справа № 520/9748/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 (суддя Горшкова О.О.; м. Харків) по справі № 520/9748/22
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
про стягнення коштів
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №520/9748/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі №520/9748/22, адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 , апелянт) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - відповідач, ТУ ДСА у Харківській області) про стягнення суми - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2022 року.
Зобов'язано ТУ ДСА у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період - з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2022 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі №520/9748/22 набрало законної сили 14.04.2025.
12.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив суд: зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення - ТУ ДСА у Харківській області, подати у строк 10 днів звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 у справі № 520/9748/22.
В обґрунтування вимог заяви позивач зазначив, що рішення суду у цій справі на даний час є невиконаним відповідачем в повному обсязі, тому, на думку позивача, наявні всі підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання боржника надати до суду звіт про виконання рішення суду в даній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 382 КАС України, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА у Харківській області про стягнення суми - залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у заяві про встановлення судового контролю не зазначив дій відповідача, що свідчили б про умисне невиконання рішення суду, не навів належних та достатніх обґрунтувань щодо того, що рішення суду не буде фактично та в повному обсязі виконане в ході виконавчого провадження, тобто не навів обґрунтованих доводів щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 по справі №520/9748/22. Вказав, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Крім того, зазначив процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення - ТУ ДСА у Харківській області, подати у строк 10 днів звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 року у справі № 520/9748/22 (головуючий 1-ї інстанції суддя Горшкова О.О.).
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач не вжив для виконання судового рішення взагалі жодних заходів.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.
Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно зі ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
Якщо суб'єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб'єкта владних повноважень зобов'язано вчинити певні дії, суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
З системного аналізу наведених вище правових норм випливає, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2025 по справі №520/9748/22, зобов'язано ТУ ДСА у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період - з 01 вересня 2020 року по 31 жовтня 2022 року.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення судового контролю, позивач посилався на те, що відповідач не виконав рішення суду в повному обсязі.
Натомість відповідач не надав до суду жодних доказів ані нарахування, ані виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строку виплати суддівської винагороди з доплатою за вислугу років за період - з 01.09.2020 по 31.10.2022.
Отже, посилання суду першої інстанції на відсутність у відповідача фінансування є безпідставним, оскільки не ґрунтується на жодних доказах, оскільки відповідач не повідомляв суд про відсутність відповідного фінансування, як і не повідомляв про проведення відповідних нарахувань.
Також, відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції обмежився посиланням на те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення є диспозитивним правом суду, а також відсутність доказів невиконання рішення суду в примусовому порядку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та зазначає, що безпідставним є посилання суду на звернення до державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення, а також не надання доказів щодо неможливості його примусового виконання, адже положеннями частини четвертої статті 382 КАС України в редакції Закону № 4094-IX передбачено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви про встановлення судового контролю.
У випадку ухилення боржника - суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов'язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи, що прямо передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.
Колегія суддів зауважує, що у разі невиконання судового рішення особа, на користь якої ухвалено судове рішення, має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника - суб'єкта владних повноважень, передбачених як законодавством про виконавче провадження, так і КАС України, а законодавець не встановлює залежності звернення до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України від того, чи здійснюється примусове виконання рішення суду органами державної виконавчої служби чи ні.
Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю у цій категорії справ, є правом а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України.
За змістом частини 1 ст. 382 КАС України, саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та передчасними.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За змістом частини 1 ст. 382 КАС України саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового та передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду заяви позивача до суду першої інстанції. З цих підстав апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/9748/22 - скасувати.
Справу № 520/9748/22 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова