31 липня 2025 р. Справа № 538/819/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Кунець М.Г., вул. Перемоги, 8, м. Лохвиця, Лохвицький, Полтавська, 37200, повний текст складено 02.05.25 по справі № 538/819/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання ухвал суду
ОСОБА_1 (- далі ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив суд:
- визнати бездіяльності відповідачів суб'єктів владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії з правом позивача на моральну шкоду, у встановлених розмірах, які будуть на час фактичної сплати/розрахунку,
- визнати незаконною бездіяльність відповідачів, як органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, з правом позивача на відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, у заявлених та встановлених розмірах,
- визнати протиправною/незаконною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання ухвал суду,
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України моральної шкоди в початковому розмірі 112000 грн., з нарахуванням суми по мінімальній зарплаті за кожен місяць до фактичного розрахунку,
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 моральної шкоди в початковому розмірі 32000 грн., з нарахуванням суми по мінімальній зарплаті за кожен місяць до фактичного розрахунку,
- залишити за позивачем права на збільшення суми моральної шкоди в разі продовження бездіяльності та невиконання зобов'язань за позовними вимогами.
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.05.2025 адміністративну справу № 538/819/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду за підсудністю.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.05.2025 та направити справу до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду, зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ч. 2 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства (- далі КАС України) (принципу альтернативності при визначенні територіальної підсудності за місцем проживання позивача), ст. 25 КАС України ( підсудності справи за вибором позивача).
Військовою частиною подано відзив, в якому відповідач залишає на розсуд суду вирішення питання щодо підсудності даної справи.
До Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (тобто у відкритому судовому засіданні за участю сторін).
Дослідивши матеріали справи та доводи зазначеного клопотання, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення, з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 306 суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до п. 6 ч. 294 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. Звертаючись до суду з клопотанням фактично про розгляд справи у судовому засіданні за участю учасників справи, скаржник таке клопотання нічим не обґрунтував.
За наведених обставин, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судового засіданні з викликом сторін відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 320 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.
Передаючи матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання ухвал суду за підсудністю та за юрисдикцією до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції з посиланням на ч. 1 ст. 25 КАС України виходив з того, що зазначена справа територіально та за юрисдикцією підлягає розгляду вищевказаним судом, оскільки позивач ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ) та зазначав, що місцезнаходженням відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є Дніпро ( АДРЕСА_2 .).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Частиною першою ст. 2 КАС України унормовано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України) .
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України);
- спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України); про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України).
Відповідно до ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 25).
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача (ч. 2 ст. 25).
Суд апеляційної інстанції враховуючи доводи апеляційної скарги, зауважує , що стаття 25 КАС України встановлює альтернативну підсудність адміністративних справ з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (ч. 1 ст. 20).
За приписами ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Статтею 26 КАС України встановлено правила підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, відповідно до частини другої якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином, КАС України передбачено можливість розгляду справи за місцем знаходження позивача з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань).
Натомість, встановлена частиною першою статті 26 КАС України підсудність справ за місцезнаходження відповідача може застосовуватись лише у випадках якщо інше не передбачено КАС України.
Відповідно до постанови ВП ВС від 07.03.2024 року по справі № 990/340/23, вибір суду, якому саме територіально підсудна справа, є виключним правом позивача.
Судом встановлено, що звертаючись із позовною заявою до Лохвицького районного суду Полтавської області, позивач зазначив в якості своєї адреси проживання (перебування): АДРЕСА_3 . Проте, відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: м. Дніпро ( вул. Надії Алексєєнко, 74 - Б копр. Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) що відноситься за територіальною підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Позивачем до апеляційної скарги було надано довідки з Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області про те , що ОСОБА_1 проживає з 23.01.2025 року по 01.05.2023, з 07.05.2025 року по 09.05.2025 року на території Ригівського старостинського округу Лохвицької міської ОТГ, у будинку матері за адресою: АДРЕСА_4 .
Колегія суддів наголошує, що у розумінні статті 25 КАС України підсудність справ за вибором позивача є надана законодавцем особі-позивача можливість обрати місце вирішення адміністративним судом адміністративної справи з приводу оскарження індивідуального акту, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви N 29458/04 та N 29465/04, §24) ЄСПЛ закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заявам 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Відтак, встановивши, що фактичним місцем проживання позивача є адреса АДРЕСА_4 , колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.05.2025 у справі № 538/819/25 скасуванню, з направленням справи № 538/819/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання ухвал суду до Полтавського окружного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Полтавського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 19, 20, 25, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 02.05.2025 по справі № 538/819/25 - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди за незаконні дії, визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання ухвал суду направити до Полтавського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко