31 липня 2025 року місто Київ
справа №758/3656/24
провадження №22-ц/824/1736/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів -Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Якимець О. І.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути із останнього заборгованість за договором позики у розмірі 60055,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 26.09.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 на підставі заяви - анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики, що акцептована відповідачем, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором), укладено договір надання позики № 0687438024/1.
Відповідачу надано кредит у сумі 5000,00 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом.
Товариство належним чином виконало свої зобов'язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти.
Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 08.03.2024 становить 148762,50 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000 грн., та заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 143762,50 грн.
Щодо свого права вимоги, позивач посилається на укладені 16.12.2021 між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» та 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» договори відступлення права вимоги за договорами, в тому числі за договором позики № 0687438024/1 від 26.09.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та боржником, яким є ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, та враховуючи принципи розумності, співмірності та пропорційності, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 60055 грн., з яких 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 55055 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року задоволенні позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором позики від 26.09.2020 №0687438024/1 у розмірі 60055 гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
У клопотанні відповідача про застосування строків позовної давності - відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 28.06.2024 засобами поштового зв'язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2024та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що за спірним договором №0687438024/1проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором з урахуванням умов щодо розміру денного відсотку за користування коштами у розмірі 60055,00 грн. є завищеним.
Вказує,що даний договір не в повній мірі відповідає вимогам закону,оскільки умови договору спричиняють дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін на користь позивача.
Вважає, що сторонами при укладенні договору про надання фінансових послуг було погоджено розмір відсотків, який за домовленістю між сторонами не мав перевищувати сум 2625,00 грн. за весь період кредиту.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 4 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження.
13 листопада 2024 року керівник ТОВ «Коллект Центр» - Ткаченко М.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Свою позицію мотивувала обставинами, на які посилалася у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 26 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» із заявою-анкетою на отримання кредиту № 3272318. Заявка-анкета підписана за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
26 вересня 2020 року ТОВ «Інфінанс» направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0687438024/1 від 26.09.2020 та надання кредиту згідно заявки-анкети від 26.09.2020 № 3272318.
Цього ж дня ОСОБА_1 направила ТОВ «Інфінанс» акцепт оферти від 26.09.2020 на укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0687438024/1 від 26.09.2020 та отримання кредиту згідно з заявки-анкети від 26.09.2020 № 3272318.
Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов договору позики сторони погодили розмір кредиту 5000,00 грн., строк користування кредитом 30 днів, строк дії договору три роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75%, загальна вартість кредиту 2625,00 грн.
Аналіз змісту умов договору засвідчує, що останній містить усі істотні умови для відповідного виду договору з яких сторони досягли згоди.
Таким чином, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 (кредит) глави 71 Цивільного кодексу України.
16 грудня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладеного договір факторингу №16-12/21.
Відповідно до умов даного договору клієнт як первісний кредитор відступив право вимоги фактору як новому кредитору, зокрема за спірним договором позики.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору від 16.12.2021 заборгованість відповідача становить у розмірі 80512,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 75512,50 грн. - заборгованість за відсотками.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладеного договір факторингу №10-01/23.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору від 10.01.2023 заборгованість відповідача становить у розмірі 148762,50 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 143762,50 грн. - заборгованість за відсотками.
Відтак, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав у відповідності до ст. 514 ЦУК України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кредитодавець взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку. В свою чергу відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Оскільки відповідачем наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відмовляючи відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що позивач з урахуванням зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану позовну давність не пропустив, звернувшись з позовом до суду 20.03.2024.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, зважаючи на наступне.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, укладеним в електронній формі.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Інфінанс» перебувають в загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до Довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 26 вересня 2020 року отримала одноразовий ідентифікатор: 2j1z7s за допомогою якого підписано договір №0687438024 від 26 вересня 2020року.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та розміром і порядком сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в підписаній 26 вересня 2020 року заявці-анкеті на отримання кредиту в сумі 5 000,00 грн. відповідачка зазначила реквізити банківської картки - НОМЕР_1 .
При цьому, відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Доказів того, що картковий рахунок НОМЕР_1 не належить відповідачу і на нього не було перераховано суму у розмірі 5 000 грн.26 вересня 2020 року відповідач не надала.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є правильним.
Що стосується висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості по відсоткам, то в цій частині колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до умов Договору позики Позичальнику надано максимальний розмір кредитної лінії 5 000,00 грн., строк користування кредитом - 30 днів.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно пункту 20 Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року по справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.
За умовами укладеного між сторонами Договору, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування (30 днів), тобто до 26.10.2020, а після закінчення строку кредитування, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати відсотки, та у разі прострочення позичальником грошового зобов'язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову в частині нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 27.10.2020 по 10.01.2023 в розмірі 52430 грн. ( 55055 грн. - 2625 грн.) відсутні. Відповідно вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування, тобто після 26.102020 у розмірі 52430 грн. є необґрунтованими.
Визначений сторонами в договорі строк його дії не дає підстав кредитору нараховувати відсотки у розмірі, визначеному умовами договору, після погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а сума заборгованості, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», зменшенню з 60055 грн. до 7625 грн. Крім того, підлягає зменшенню сум судового збору з 3028 грн. до 384,56 грн.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, сума яких визначена судом, то в цій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки така сума є меншою за суму, розраховану пропорційно до задоволених позовних вимог. Так, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на 12,70% (7625 грн. х 100% : 60055 грн.). Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 17000 грн. Отже, 12,75% від суми 17000 грн. складає 2159 грн., що є більше за 2000 грн. Відповідно збільшення суми витрат на професійну правничу допомогу, визначену судом першої інстанції, призведе до погіршення становища апелянта, що є неправильним.
Доводи сторони відповідача щодо відсутності підстав для стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не ґрунтуються на вимогах закону. Позивачем укладений з АО «Лігал Ассістанс» договір № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 2 січня 2023 року, на підставі якого і надавалась професійна правнича допомога. Перелік наданих послуг і їх вартість зазначені у витягу з Акту № 3 про надання юридичної допомоги від 8 січня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року змінити, зменшити суму заборгованості за договором позики від 26.09.2020 № 0687438024/1, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», з 60055 грн. до 7625 грн.
Зменшити суму судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр», з 3028 грн. до 384,56 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус