31 липня 2025 року місто Київ
справа № 760/5632/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/10918/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Тесленко І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави в особі Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 241 304,25 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року по справі № 400/1313/19.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху, з тих підстав, що позивачем в позовній заяві не зазначено повні дані щодо відповідача; в позовній заяві не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; позивачем не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів доказів, копії яких долучені до позовної заяви; позивач у даній справі не звільняється від сплати судового збору на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», тому йому необхідно сплатити судовий збір. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків.
Згідно довідки про доставку електронного документу, ухвала від 24 березня 2025 року доставлена до електронного кабінету позивача 25 березня 2025 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала у зв'язку з не усуненням недоліків.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалиту і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що судом проявлено надмірний формалізм, внеслідок чого постановлено необгрунтовану ухвалу про залишення позову без руху, а в подальшому незаконно його повернуто.
Вказує, що залишаючи без руху позов з тих підстав, що позивачем не зазначено повні дані відповідача, суд в ухвалі не вказав, які саме дані не зазначено.
Також, суд безпідставно вказав, що позивач в порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не зазначив підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, тоді як на аркуші 6 позовної заяви наявне таке підтвердження.
Крім того, зазначає, що суд помилково вважав, що позивач не звільнений від сплати судового збору, та зазначивши про необхідність сплати судового збору, суд першої інстанції не вказав конкретний його розмір.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повернувши позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що недоліки, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем не були усунуті, тому позов підлягає поверненню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначено у статті 175 ЦПК України, а положеннями статті 177 ЦПК України передбачено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Так, згідно з частиною 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона містить всі необхідні відомості щодо відповідача, зокрема: місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. На підтвердження наявності у відповідача електронного кабінету до позовної заяви додано квитанцію № 2812952 про доставку документів до зареєстрованого кабінету відповідача.
Крім того, у позовній заяві (арк. 6 позовної заяви) позивачем підтверджено, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відтак, твердження суду про те, що позивачем в позові не зазначено повні дані щодо відповідача та не підтверджено, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав є безпідставними та необгрунтованими.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
Розміри ставок судового збору регламентовано статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
В позовні заяві позивач вказав, що судовий збір не справляється відповідно до п. 11 ч. 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки заявлено позов про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю органу державної влади.
У статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено за що не справляється судовий збір. Так згідно пункту 11 частини 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Суд першої інстанції не врахував вказаного та дійшов необгрунтованого висновку, що позивач у даній справі не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.
Отже, суд першої інстанції залишив поза увагою те, ОСОБА_1 звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, та зробив помилковий висновок про обов'язок позивача сплатити судовий збір за подання позову. При цьому, за змістом ухвали про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції не вказав суми судового збору, яку вважав, що позивач має сплатити.
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист згідно зі статтею 6 Конвенції.
Таким чином, за встановлених у цій справі обставин позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно з усталеною практикою ЄСПЛ є неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).
Отже, суд першої інстанції не врахував наведеного та безпідставно залишив позов без руху, і, відповідно, безпідставно визнав позовну заяву неподаною та повернув її заявнику.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: