справа № 382/2212/24 головуючий у суді І інстанції Шевченко О.В.
провадження № 22-ц/824/9350/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
31 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року представник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - Пархомчук С.В. через систему «Електронний суд» звернувся до Яготинського районного суду Київської області з вказаним позовом, у якому просив суд:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором №37665 від 27 червня 2021 року в сумі 15 625,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2 500,00 грн та прострочена заборгованість за процентами - 13 125,00 грн; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн і витрати на правову допомогу в сумі 10 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Так, 15 липня 2021 року між первісним кредитором «ТОВ «ФК «Авіра Груп», правонаступником якого являється ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №37665 від 27 червня 2021 року про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2 500,00 грн, дата надання кредиту 27 червня 2021 року; строк кредиту 18 днів, валюта кредиту UAH, стандартна процента ставка 2,5 % в день або 912,5 % річних.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 22 липня 2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15 625,00 грн, яка складається з: 2 500,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13 125,00 грн прострочена заборгованість за процентами.
21 лютого 2025 року представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокатка Черних В.О. подала до суду заяву, в якій зазначила, що із заявленими позовними вимогами не погоджується, оскільки як вбачається з договору позики строк позики становить 18 днів, процентна ставка (базова) 2,5 % на день або 912,5 % річних. Відтак, за умовами даного договору останнім днем повернення позики є 14 липня 2021 року, зазначений строк позики також є незмінним. Відтак, за строк користування кредитом 30 днів позивач повинен нарахувати відповідачу відсотки у розмірі 1 125,00 грн. Разом з тим, позивачем були здійснені нарахування відсотків поза межами строку кредитування та заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 13 125,00 грн. Крім того, звертала увагу суду на те, що позивачем не надано належних доказів щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за договором позики.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №37665 від 27 червня 2021 року у розмірі 15 625,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 2 422,40 грн судового збору і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 18 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Підтримавши доводи, викладені у суді першої інстанції вказав, що строк позики становить 18 днів, процентна ставка (базова) 2,5 % на день або 912,5 % річних. Відтак, за умовами даного договору останнім днем повернення позики є 14 липня 2021 року, відтак позивач повинен нарахувати відповідачу відсотки у розмірі 1 125,00 грн. Разом з тим, позивачем були здійснені нарахування відсотків поза межами строку кредитування та заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 13 125,00 грн.
Крім того, місцевий суд залишив поза увагою, що позивачем не надано належних доказів щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за договором позики.
Суд також не взяв до уваги, що вимога позивача щодо сплати непропорційно великої суми плати за користування кредитними коштами, свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Додатково, суд першої інстанції під час задоволення вимог про стягнення витрат на оплату судового збору залишив поза увагою, що відповідач у справі є учасником бойових дій та на даний час проходить військову службу, а тому в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
26 травня 2025 року представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - адвокат Пархомчук С.В. подав відзив, у якому заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Вказав, що у відповідності до умов укладеного Договору нарахування відсотків здійснювалось саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами Договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання позичальником згідно статті 625 ЦК України.
Позичальник погодився на умови визначені Договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів вважає необґрунтованим.
У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору.
Звернув увагу суду на те, що ідентифікація позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку.
Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач - ОСОБА_1 ..
Ні первісний кредитор, ні ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не мало та не має доступу до даної інформації, так як дана інформація - є банківською таємницею.
Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 червня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №37665, відповідно до п. 1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до пункту 2.3 договору, обчислення строку кредитування та нарахування процентів цим договором здійснюється за фактичну кількість користування кредитом, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно.
Також встановлено, що підписуючи договір відповідач - ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Авіра Груп», які розміщені на сайті, повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
З довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Авіра Груп» встановлено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №37665 від 27 червня 2021 року, ідентифікований Товариством (одноразовий ідентифікатор KL8709 та номер телефону НОМЕР_1 і здійснено акцепт договору).
ТОВ «ФК «Авіра Груп» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, встановленому договором №37665 від 27 червня 2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що підтверджується інформаційною довідкою, відповідно до якої, 27 червня 2021 року на картковий рахунок відповідача НОМЕР_2 було перераховано позику в розмірі 2 500,00 грн, через платіжний сервіс «Platon».
17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно витягу до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №37665 від 27 червня 2021 року на суму 15 625,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - прострочене тіло; 13 125,00 грн - прострочені відсотки.
20 червня 2024 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслано вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги разом з випискою з особового рахунку за кредитним договором №37665 від 27 червня 2021 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини п'ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором АV8709, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Крім того, у розділі 7 Договору, ОСОБА_1 зазначив номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_2 , на який, відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 22 жовтня 2024 року, перераховано кошти через систему платежів Platonна суму 2 500,00 грн.
Маски банківської картки повністю відповідають тим, які ОСОБА_1 зазначив при укладенні кредитного договору з ТОВ «ФК «Авіра груп».
Відповідачем не надано доказів, що банківська картка з відповідним номером йому не належить.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у цій справі, сукупність наданих позивачем доказів на підтвердження надання/ перерахування відповідачу кредитних коштів на суму 2 500,00 грн не викликає сумніву, а тому позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За обставинами цієї справи відповідач прострочив виконання кредитного зобов'язання, що фактично ним не заперечується.
Відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту -2 500,00 грн.; строк кредитування - 18 днів; строк дії договору - 18 днів; % ставка - фіксована 2,50 % в день.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту- (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Отже, відповідно до умов договору, період нарахування процентів за користування кредитом (18 днів) та у випадку прострочення погашення кредиту після закінчення строку кредитування (180 днів), загалом становить 198 днів, що відповідає умовам пункту 2 вказаного договору.
Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитом, обумовлений сторонами при укладенні 27 червня 2021 року кредитного договору №37665 становить 12 375,00 грн = 2,5% * 2 500,00 грн * 198 днів.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково вважав прийнятним наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахованих прострочених відсотків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За встановлених вище обставин, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення прострочених відсотків не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Проте, оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №37665 від 27 червня 2021 року, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на суму 14 875,00 грн, з яких 2 500,00 грн - тіло кредиту, 12 375,00 грн - відсотки.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (95,20%), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 306,12 грн.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково (7,80 %), з ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на користь апелянта необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 283,41 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України у пункті 36 постанови № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
Отже, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 2 022,71 грн.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст.12, 22 закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Подібну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, від 20 січня 2021 року у справі №9901/258/20.
Спір у цій справі не пов'язаний із соціальним захистом прав позивача як учасника бойових дій, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення від сплати судового збору.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги суду надано договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В., за умовами якого клієнт доручив адвокату, а адвокат прийняв доручення і взяв на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до розділу 3 Договору, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 2 000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги. Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.
Відповідно до акту про отримання правової допомоги від 30 грудня 2024 року позивач отримав від адвоката Пархомчука С. В. послуги вартістю 10 500,00 грн, з яких:
зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між Товариством та Дворником М.В. у рамках кредитного договору №37665 від 27 червня 2021 року - 1 год - 2 000,00 грн;
складання та подання до суду позовної заяви, моніторинг аналіз судової практики - 2,5 год. - 5 000,00 грн;
інші клопотання, заяви до суду складення процесуальних документів, моніторинг «ЄДРСР» - 1,5 год. - 3 000,00 грн;
канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500,00 грн.
Факт оплати позивачем отриманих послуг правничої допомоги підтверджується платіжною інструкцією №34103 від 30 грудня 2024 року.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У клопотанні від 21 лютого 2025 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Черних В.О. просила про зменшення витрат за надану правничу допомогу до 1 000,00 грн. Посилалася на їх неспівмірність щодо складності справи та її типовості.
Вирішуючи дане питання апеляційний суд виходить з наступного.
Так, «інші клопотання, заяви до суду складення процесуальних документів, моніторинг «ЄДРСР»» є неконкретизованими та не дають можливість встановити їх дійсність та необхідність, а отже задоволенню не підлягають. Крім того, з огляду на типовість справи позивача, які веде адвокат Пархомчук С.В. колегія суддів вважає слушними доводи відповідача в частині явної завищеності витрат на складання позовної заяви та зустріч і консультацію щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості. Вказані витрати підлягають зменшенню вдвічі, тобто сукупно до 3 500,00 грн. (7 000 грн. :2)
З огляду на фактичний обсяг послуг, наданих ТОВ ФК «КЕШ ТУ ГОУ» адвокатом Пархомчуком С.В., їх дійсність, необхідність, відповідність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає співмірними витрати позивач на професійну правничу допомогу за розгляд справи у розмірі 4 000,00 грн. (3500 грн. + 500 грн. канцелярські витрати), оскільки саме такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, їх дійсності та виконаній адвокатом роботі, з урахуванням складності справи, та типовості спірних правовідносин.
Положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за розгляд справи судом першої інстанції становить 3 808,00 грн (4 000,00 грн * 95,20%).
Керуючись ст. ст. 141, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) заборгованість за кредитним договором №37665 від 27 червня 2021 року на суму 14 875 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень) 00 коп., з яких 2 500,00 грн - тіло кредиту, 12 375,00 грн - відсотки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7) судовий збір у розмірі 2 022 (дві тисячі двадцять дві гривні) 71 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 808 (три тисячі вісімсот вісім гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова