31 липня 2025 року місто Київ
справа № 755/960/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/7243/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Галагана В.І. від 30 грудня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - ТОВ "Євро-Реконструкція", Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.
Позов мотивувало тим, що відповідачі зареєстровані та є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач надає для зазначеного будинку послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
З січня 2016 року відповідачі не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, а з серпня 2017 року - за постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість, що станом на 1 листопада 2023 року становила 59 624 грн 12 коп., з яких заборгованість з централізованого опалення - 42 157 грн 35 коп., а заборгованість зі сплати послуг за постачання гарячої води - 17 466 грн 77 коп.
З огляду на викладене позивач просив суд ухвалити рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 59 624 грн 12 коп. грн, інфляційну складову боргу в сумі 17 690 грн 21 коп. та
три проценти річних у розмірі 5 015 грн 80 коп., а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 52 856 грн 83 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 17 006 грн 60 коп. та три проценти річних у розмірі 3 716 грн 08 коп. Стягнуто з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 706 грн 16 коп., що становить по 676 грн 54 коп. з кожного.
Судове рішення мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані та є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з січня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, а з серпня 2017 року - за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 59 624 грн 12 коп.
Суд зазначив, що факт надання позивачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, серед іншого, підтверджується ліцензією від 1 червня 2012 року № 198, у той час як звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідача протягом спірного періоду не надходило. Тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, а також сум, передбачених статтею 625 ЦК України за період з 12 березня 2017 року по 1 листопада 2023 року. Тобто в межах строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. При визначенні суми боргу суд взяв за основу долучений позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством та перевірений судом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_1 відмовити.
Представник скаржника посилається на те, що судом допущено порушення норм процесуального права, в тому числі права ОСОБА_1 на справедливий суд та на ефективний засіб правового захисту. На думку скаржника, таке порушення полягає в тому, що в ухвалі від 18 грудня 2024 року суд встановив строк на подання письмових заяв по суті спору до 27 грудня 2024 року. У визначений судом строк, а саме 26 грудня 2024 року, засобами поштового зв'язку було надіслано відзив на позовну заяву, який доставлено до суду 30 грудня 2024 року, тобто в день ухвалення оскаржуваного рішення. Однак, суд при ухваленні рішення не взяв до уваги наведені у відзиві обставини та додані до нього докази.
Зауважує також, що встановлення судом строку на подання відзиву на позовну заяву - дев'ять днів суперечить вимогам частини 7 статті 178 ЦПК України (не менше 15 днів), що свідчить про незаконність ухвали від 18 грудня 2024 року та постановлення її з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що оскільки судом не надано належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві та доданих до нього доказів, то й не взято до уваги, що ОСОБА_1 разом зі своїми дітьми з 2017 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак і не користується послугами, які надавав позивач у спірний період за цією адресою. Актами обстеження житлово-побутових умов підтверджується, що ОСОБА_1 з 2017 року проживає в місті Остер Чернігівської області, а відтак не споживає послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, що надавалися ТОВ "Євро-Реконструкція" і відповідно не має заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг за спірний період.
Вказує, що 1 листопада 2007 року нею було встановлено лічильник гарячої води, а відтак розрахунки заборгованості по гарячій воді повинні були здійснюватися з урахуванням показників лічильника.
Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 1 листопада 2023 року не є належним доказом, оскільки розрахунки здійснювалися самостійно ТОВ "Євро-Реконструкція", з яких неможливо встановити яким саме чином розраховувалися суми платежів, тарифи чи взято до уваги показники лічильників, тощо.
Акцентує на тому, що позивачем порушено вимоги закону про захист економічної конкуренції, оскільки встановлено розмір плати за централізоване опалення та постачання гарячої води у завищеному розмірі та не здійснено перерахунків на підставі рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 10 листопада 2022 року. Дані обставини підтверджуються постановою Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 910/1599/23.
Підсумовуючи, вказує, що позивачем не доведено суми заборгованості та відповідно розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Крім цього, в обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо відповідача ОСОБА_3 , який помер ще до подання позовної заяви - 18 серпня 2022 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У лютому 2025 року до Київського апеляційного суду від ТОВ "Євро-Реконструкція"надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивує тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження факту надання позивачем комунальних послуг та встановлення відповідних тарифів.
Зазначає, що ОСОБА_1 не зверталася до Товариства у визначеному законом порядку, щодо документального оформлення не проживання в квартирі, до якої надаються послуги, а відтак відсутні підстави вважати, що в неї є право на неоплату вартості комунальних послуг. Також посилається, що до жовтня 2023 року квартира АДРЕСА_2 обліковувалася у ТОВ "Євро-Реконструкція" як така, що обладнана індивідуальними засобами обліку гарячої води та нарахування здійснювалося на підставі показників такого засобу обліку, тоді як за приписами закону
України "Про житлово-комунальні послуги" право на неоплату вартості комунальних послуг не застосовується до послуги з постачання гарячої води, у разі якщо облік спожитої послуги здійснюється засобом обліку.
Вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо не надання належних доказів заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, зокрема не надано контррозрахунок, а висловлено лише власні заперечення з цього приводу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_3 здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція".
Відповідачі зареєстровані та є споживачами послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі з січня 2016 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, а з серпня 2017 року - за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 59 624 грн 12 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги"(далі - Закон).
Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону, до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорам та інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого
майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з пунктом 11 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до пункту 21 Правил, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: зокрема, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
У пункті 18 Правил передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Хоча у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності
договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц.
У справі, яка переглядається, суд установив, що відповідачі були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , у період за який виникла заборгованість.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, саме відповідачі зобов'язані належним чином оплачувати надані їм комунальні послуги.
Доводи апеляційної скарги, що у скаржника ОСОБА_1 відсутній обов'язок з оплати заборгованості житлово-комунальних послуг, у зв'язку з не проживанням з 2017 року в квартирі, до якої позивачем надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє.
Як на підставу не проживання у квартирі ОСОБА_1 посилається на те, що вона з 2017 року не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , до якої позивачем надаються житлово-комунальні послуги. Зокрема, зазначає, що з 2017 року та по теперішній час вона разом із сім'єю проживає в місті Остер Чернігівської області, що підтверджується актом обстеження про встановлення факту фактичного проживання від 29 лютого 2024 року та актом обстеження житлово-побутових умов від 29 лютого 2024 року № 17.
Колегія суддів дослідила долучені ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву докази, які на її думку підтверджують факт її не проживання в квартирі, та дійшла висновку, що такі докази не є належними та достатніми, з наступних підстав.
За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг відносяться послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які
постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором (пункт 11 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Пунктом 4 частини 3 статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надавач послуг має право отримувати інформацію від споживачів про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Отже, за приписами статей 5, 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач не звільняється від сплати вартості комунальної послуги - постачання теплової енергії, до якої відноситься централізоване опалення та постачання гарячої води.
Сукупний аналіз наведених положень закону також вказує на те, що саме споживач послуг заінтересований у наданні виконавцю послуг достовірних відомостей про кількість осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, а також відомостей про зміну кількості таких осіб. Натомість, законодавством України не передбачено обов'язку надавача послуг щодо періодичної перевірки кількості осіб, які мають зареєстроване місце проживання у квартирі або кількість фактично проживаючих осіб, адже сплата за надані послуги нараховується у відповідності до достовірних відомостей, наданих споживачами.
Крім того, згідно з підпунктом 7 пункту 43 Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 (далі - Правила № 1182), споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Також у підпункті 11-1 пункту 45 Правил № 1182 визначено, що індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.
Таким чином, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг (крім послуг за постачання теплової енергії) у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі. Проте, матеріали справи не містять таких доказів.
Так, в матеріалах справи відсутні докази, що протягом спірного періоду, за який нарахована заборгованість (з січня 2016 року по листопад 2023 року), ОСОБА_1 або інші
відповідачі зверталися до ТОВ "Євро-Реконструкція" з повідомленням (уточненням) про зміну кількості фактично проживаючих осіб у квартирі. А долучені ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву акти щодо її фактичного проживання в місті Остер Чернігівської області навпаки підтверджують відсутність документального оформлення не проживання її у квартирі, до якої позивачем надаються комунальні послуги, оскільки дані акти датовані 29 лютого 2024 року. Тобто після звернення ТОВ "Євро-Реконструкція" до суду з даним позовом.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що факт не проживання ОСОБА_1 в квартирі у спірний період не є підставою для звільнення її від обов'язку сплати за житлово-комунальні послуги.
Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати наданих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній квартирі (постанова Верховного Суду від 2 вересня 2019 року в справі № 335/479/17).
Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач довів належними, достатніми та допустимими доказами наявність в ОСОБА_1 , як солідарного боржника, заборгованості з оплати послуг централізованого опалення та постачання теплової енергії, які у період з січня 2016 року по 1 листопада 2023 року надавалися до квартири АДРЕСА_2 .
При цьому, з урахуванням вказаних вище вимог закону та усталеної практики Верховного Суду, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відсутність укладеного із надавачем послуг договору не звільняє відповідача ОСОБА_1 від обов'язку оплачувати надані послуги.
Поряд з цим, указаний обов'язок виникає у разі отримання споживачем певних послуг. Відтак, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у даній справі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку
стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
На підтвердження надання відповідачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач надав суду детальний розрахунок заборгованості з посиланням на розрахункові періоди та застосовані тарифи.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, споживачі послуг у квартирі АДРЕСА_2 належним чином не виконували своїх обов'язків з оплати отриманих послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, внаслідок чого станом на 1 листопада 2023 виникла заборгованість за послугу з централізованого опалення з січня 2016 року в розмірі 42 157 грн 35 коп. та заборгованість за послугу з гарячого водопостачання з серпня 2017 року в розмірі 17 466 грн 77 коп., що разом становить загальну суму заборгованості 59 624 грн 12 коп.
Також позивачем надано розрахунок інфляційних витрат та три прцоенти річних, згідно якого інфляційна складова боргу становить 17 690 грн 21 коп., а три проценти річних, виходячи із суми боргу, становлять 5 015 грн 80 коп.
Надані позивачем докази відповідають критеріям належності, допустимості та стосуються предмету доказування у даній справі.
В той же час, відповідачка ОСОБА_1 , заперечуючи проти позовних вимог, будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві, суду не надала, зокрема, але не виключно, контррозрахунку заборгованості.
Необхідність пред'явлення контррозрахунку при спростуванні розрахунку заборгованості підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, в постанові від 2 квітня 2020 року в справі № 757/29813/17-ц Верховний Суд зазначив: "Відповідачем не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості та компенсаційних виплат за несвоєчасну оплату комунальних послуг, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг".
Також у справі відсутні будь-які докази того, що відповідачі, в тому числі скаржник ОСОБА_1 , зверталися до ТОВ "Євро-Реконструкція" із клопотанням про припинення надання послуг із централізованого опалення та/чи постачання гарячої води, а також із скаргами щодо ненадання чи неякісного надання цих послуг у спірний період.
За змістом частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин з надання та отримання житлово-комунальних послуг, а також щодо неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язку з оплати отриманих послуг. Також суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України.
При цьому, застосувавши положення статті 257 ЦК України та пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також взявши до уваги заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість підлягає стягненню за період з 12 березня 2017 року по 1 листопада 2023 року, а саме за послугу з централізованого опалення - 35 390 грн 06 коп., за послугу з постачання гарячої води - 17 466 грн 77 коп., інфляційна складова боргу - 17 006 грн 60 коп. та три проценти річних - 3 716 грн 08 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що з 1 листопада 2007 року в квартирі встановлено лічильник гарячої води і розрахунки заборгованості у зв'язку з цим повинні здійснюватися з урахування показників лічильника не можуть бути підставою для скасування рішення, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 з початку спірного періоду обліковувалася у ТОВ "Євро-Реконструкція", як така, що обладнана індивідуальним (розподільним) засобом обліку гарячої води. Будинок АДРЕСА_3 не обладнаний загальнобудинковим (комерційним) засобом обліку гарячої води.
Законодавець закріпив за споживачами послуги обов'язок щомісяця передавати виконавцю послуги показники індивідуальних засобів обліку (пункт 14 Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинним на час виникнення спірних правовідносин; підпункт 12 пункт 45 Правил
№ 1182; частини 2 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку (частина 4 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання").
Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач протягом спірного періоду здійснював нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води на підставі показників індивідуального засобу обліку гарячої води, встановленого в квартирі, а в разі не передання таких показників - за встановленою нормою споживання, відповідно до кількості зареєстрованих осіб у квартирі. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач протягом спірного періоду здійснював перерахунки нарахованих коштів за нормою споживання відповідно до показників індивідуального засобу обліку гарячої води, зокрема в травні 2022 року, грудні 2022 року та в березні 2023 року.
Таким чином, нарахування за послугу з постачання гарячої води позивачем здійснювалося у відповідності до вимог закону, в тому числі з урахуванням наданих відповідачами показників лічильника гарячої води.
Аргументи скаржника про те, що позивачем порушено вимоги закону про захист економічної конкуренції та встановлено розмір плати за надані послуги у завищеному розмірі, не заслуговують на увагу судової колегії, оскільки рішення Антимонопольного комітету України № 244-р від 10 листопада 2022 року, на яке посилається скаржник, та яким ТОВ "Євро-Реконструкція" зобов'язано здійснити перерахунок нарахувань споживачам плати за послуги централізованого опалення, оскаржено Товариством у судовому порядку і згідно відомостей з ЄДРСР, що є достовірними, спір ще перебуває на розгляді суду (справа № 910/1599/23).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції порушено право скаржника на справедливий суд, адже визначено строк на подання відзиву менший за строк, який визначено законом, а також не надано правового аналізу обставинам, наведеним у відзиві та долученим до нього письмових доказів, який було подано відповідачем у визначений судом строк.
Так, в ухвалі від 18 грудня 2024 року суд першої інстанції визначив відповідачам, в тому числі ОСОБА_1 , строк на подання відзиву до 27 грудня 2024 року, тобто 9 днів, тоді як згідно з частиною 7 статті 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Однак, таке порушення судом першої інстанції норм процесуального права фактично не призвело до неправильного вирішення справи по суті та відповідно не спростовує висновку суду, щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 солідарно з іншими відповідачами.
Стосовно того, що суд першої інстанції не врахував доводів ОСОБА_1 , викладених у відзиві, колегія суддів зазначає, що такі доводи фактично є тотожними доводам, викладеним в апеляційній скарзі. В свою чергу, суд апеляційної інстанції ретельно дослідив
зміст апеляційної скарги і надав відповідь на кожний аргумент скаржника. Відтак, право відповідача ОСОБА_1 на ефективний засіб правового захисту дотримано судом апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 солідарно з іншими відповідачами.
Як вже вказувалося вище, ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.
З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва було ухвалено заочне рішення у даній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У грудні 2024 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, за результатами розгляду якої судом першої інстанції скасовано заочне рішення та в подальшому, а саме 30 грудня 2024 року ухвалено оскаржуване рішення. В заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_3 , до якого в тому числі заявлено позовні вимоги, помер ще до подання позовної заяви, а саме 18 серпня 2022 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 23 серпня 2022 року (том І, а.с. 61).
Установлено, що з даним позовом, в тому числі до ОСОБА_3 , ТОВ "Євро-Реконструкція" звернулося в січні 2024 року, тобто після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 46 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні та юридичні особи
Згідно з частиною 1 статті 47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України).
Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості пред'явлення позову до особи, яка на час подання позову до суду вже померла та правоздатність якої, відповідно до вимог частини 4 статті 25 ЦК України, припинилася.
При цьому, вирішення питання щодо належних процесуальних дій суду у даному випадку залежить від стадії судового провадження, на якій судом було встановлено факт пред'явлення позову до померлої особи. Зокрема, якщо на стадії відкриття провадження у справі у результаті виконання вимог частини 1 статті 187 ЦПК України суд встановить, що фізична особа - відповідач знятий з обліку у відповідному органі реєстрації місця перебування та місця проживання у зв'язку зі смертю, у відкритті провадження належить відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що відповідна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У тому випадку, якщо факт смерті відповідача, що настала до подання позову, вже буде встановлено на стадії судового розгляду, суду необхідно закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 26 червня 2019 року в справі № 234/7927/16-ц.
Як убачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було відкрито 16 січня 2024 року (том І, а.с. 28-30).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов ТОВ "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_3 , який помер до відкриття провадження у справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи та закриває провадження у справі з підстав передбачених статтею 255 ЦК України.
За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 із закриттям провадження у справі в цій частині.
Судові витрати
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 із закриттям провадження в цій частині, то сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2 706 грн 16 коп., що пропорційно задоволеним позовним вимогам, підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а саме по 902 грн 05 коп. з кожного (2706,16/3).
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а саме судового збору за подання позовної заяви, підлягає зміні.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасувати.
Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості закрити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року в частині розподілу судових витрат змінити, викласти 4, 6, 7 абзаци резолютивної частини в такій редакції:
"Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (юридична адреса: місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) судовий збір в сумі 902 грн 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (юридична адреса: місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) судовий збір в сумі 902 грн 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (юридична адреса: місто Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ 37739041) судовий збір в сумі 902 грн 05 коп. "
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: