Справа № 760/5058/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4525/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
30 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 рокуОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 26 червня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а тому клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу виді тримання під вартою вважає обґрунтованим.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_7 вказав про те, що наведені прокурором ризики є надуманими та не підтвердженими, адже всі свідки, потерпілі допитані в суді першої інстанції, наміру втечі чи переховування чи ніколи не мав, а інші, передбачені ст. 177 КПК України ризики також відсутні. Вважає, що прокурором не доведена неможливість застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою. Крім цього, зазначив, що суд першої інстанції не врахував його перебування під вартою більше двох років, що перевищує розумний строк тримання під вартою, а також наявність в нього міцних соціальних зв'язків, позитивних характеристик за постійним місцем проживання, а саме за адресою реєстрації в м. Києві, де він зможе відбувати домашній арешт разом зі своєю сім'єю. Просив змінити обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на нічний домашній арешт або інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого, який подану апеляційну скаргу з доповненнями підтримав та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з доповненнями, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з апеляційної скарги обвинуваченого з доповненнями, ним порушене питання про скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена 28 травня 2025 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою був визначений до 26 червня 2025 року включно. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року фактично втратила чинність, а висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
При цьому необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у однин із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і у нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у низці статей чинного КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду справи оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що вказує на необґрунтованість вимог обвинуваченого в частині скасування цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що відповідно до вимог ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення, пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання шляхом залишення цього рішення без змін. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого, яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтом у апеляційній скарзі з доповненнями.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Поряд із цим, як вже було зазначено колегією суддів вище, скасованим може бути лише чинне судове рішення, таке, яке породжує певні юридичні наслідки. Строк дії ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року закінчився 26 червня 2025 року. Те, що ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року на час ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за апеляційною скаргою обвинуваченого з доповненнями є нечинною унеможливлює її скасування.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого з доповненнями у зв'язку із неможливістю скасування ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 червня 2025 року включно, а тому колегія суддів залишає апеляційну скаргу обвинуваченого з доповненнями без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4