Апеляційне провадження № 22-ц/824/9703/2025
Справа № 753/22020/24
Іменем України
30 липня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Лужецької О.Р. в м. Київ 06 лютого 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
В листопаді 2024 року позивач АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 002/221453-СК_SB від 14 травня 2021 року станом на 23 жовтня 2024 року в розмірі 64031 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 39048,49 грн., заборгованість по процентам (в тому числі прострочена) - 24984,51 грн.
Заявлені вимоги мотивував тим, що 14 травня 2021 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування, яку слід розуміти як кредитний договір № 002/221453-СК_SB.
ОСОБА_1 з 14 травня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який було відкрито до заяви-договору на укладення договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/221453-СК_SB.
Умовами кредитного договору визначено, що ознайомившись з публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами АТ «Таскомбанк», позичальник просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім'я, та виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.
Згідно умов заяви-договору на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.
Таким чином, позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200 000 грн.), а саме надані кредитні кошти в сумі 40000 грн. з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 37 % зі строком до 13 травня 2024 року.
Відповідно до п. 3 заяви-договору, позичальник акцептує публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщений на сайті банку, і беззастережно приєднується до умов останнього. Позичальник згоден, що дана заява-договір, а також тарифи банку, є невід'ємними частинами договору.
Згідно п. 4 заяви-договору, позичальник підтверджує, що ознайомлений з умовами договору, тарифами, правилами користування електронним платіжним засобом, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Відповідно до п. 12 кредитного договору позичальник підтвердив, що розуміє встановлену схему погашення кредитного ліміту, що передбачає обов'язковий щомісячний платіж, який складається з частки 5 % від суми поточної заборгованості станом на останній робочий день місяця (у разі наявності заборгованості до суми ОМП включаються/додаються: суми несанкціонованого овердрафту, процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, суми прострочених заборгованостей минулих періодів), з урахуванням змін, передбачених тарифами банку.
Відповідно до п. 21, 28 кредитного договору під час укладення договорів і додаткових угод до них банк допускає і клієнт погоджується з використанням факсимільного відтворення печатки банку та підпису особи, яка уповноважується на підписання договору та додаткових угод до них від імені банку, які зроблені за допомогою засобів копіювання. Позичальник просить вважати наведений нижче зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку.
Відповідно до п. 29 заяви-договору, відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначеним у змісті заяви-анкети). Відповідач підтвердив, що створений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Додатком 1 до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» визначені правила надання послуг фізичним особам за поточним рахунком та рахунком за операціями, здійсненими з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток).
Відповідно до п. 3.1.13 Публічної пропозиції, клієнти зобов'язуються сплачувати за послуги, що наведені в Тарифах, за фактом користування держателями цими послугами.
Відповідно до п. 3.1.25 Публічної пропозиції, не пізніше останнього дня строку дії кредитної лінії клієнти зобов'язуються в повному обсязі повернути банку отримані кредитні кошти та погасити в повному обсязі заборгованість за кредитом перед банком.
Відповідно до п. 3.1.26 Публічної пропозиції, клієнти зобов'язуються своєчасно сплачувати проценти та інші платежі за користування кредитом в розмірі та в строки, передбачені цим договором, а також суми передбаченої цим договором комісії та неустойки.
Відповідно до п. 7.1.3 кредитного договору банк має право вимагати в судовому порядку дострокового виконання клієнтом всіх своїх зобов'язань щодо повернення заборгованості за кредитною лінією у випадку вчинення клієнтом істотного порушення умов договору, яким, крім іншого, є прострочення клієнтом більше ніж на один календарний місяць строку оплати обов'язкового мінімального платежу, який включає в себе обов'язковий рівний платіж, а також у випадках вчинення клієнтом інших істотних порушень умов договору, цих Правил.
Вказував, що кредитні кошти були надані відповідачу у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. В подальшому відповідач перестав виконувати умови кредитного договору в повній мірі, а саме перестав сплачувати заборгованість по кредиту та процентах.
Як наслідок, станом на 23 жовтня 2024 року заборгованість за кредитним договором від 14 травня 2021 року становить 64031 грн., в тому числі заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) 39048,49 грн., заборгованість по процентам (в тому числі прострочена) 24984,51 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року позов АТ «Таскомбанк» частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 39048,49 грн. та 1147,66 грн. судового збору, в решті позову відмовлено.
Позивач АТ «Таскомбанк», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що 14 червня 2021 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування. Заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування від 14 травня 2021 року слід розуміти як кредитний договір № 002/221453-СК_SB від 14 травня 2021 року. ОСОБА_1 з 14 червня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/221453-СК_SB.
Також АТ «Таскомбанк» було долучено до матеріалів справи довідку № 7474/71.3-Д від 24 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 14 травня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/221453-СК_SB від 14 травня 2021 року, відкритого в АТ «Таскомбанк». Проте дана довідка залишена поза увагою суду першої інстанції, що в цілому призвело до ухвалення помилкового рішення суду, який припустився помилки щодо тлумачення поняття «Кредитний договір».
Щодо порушення норм матеріального права, вказував, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5, 6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, та п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04 липня 2018 року № 7, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові по справі № 461/10303/15 від 03 квітня 2019 року.
Крім того, сплата позичальником боргу за кредитним договором, що підтверджується виписками, доданими до матеріалів справи, свідчить про отримання коштів відповідачем, оскільки банківська виписка з особового рахунку клієнта банку слугує документом, який підтверджує проведення банком касових операцій.
Наголошував, що кредитний договір не розірваний, не змінений, не визнаний судом недійсним, а тому повинен виконуватись його сторонами в силу ст. 204 ЦК України, жодного судового рішення, яким було би визнано недійсним кредитний договір, не існує.
Посилався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 про презумпцію правомірності правочину.
Відмічав, що згідно правової позиції у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 758/2575/17, подання зустрічного позову до банку у разі часткового виконання договору про надання споживчого кредиту спрямоване на ухилення від виконання зобов'язань за цим договором, і оскільки суд відхиляє факт отримання відповідачем коштів, він повинен був пояснити, яким чином у відповідача опинилася кредитна картка та звідки його підпис з'явився на тексті кредитного договору.
Зазначав, що встановлення обов'язку позичальника сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами означає, що договір кредитування є у всіх випадках оплатним. Розмір процентів, порядок їх сплати визначаються у договорі залежно від групи кредитного ризику, ступеня забезпеченості, строку користування кредитом, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, облікової ставки та інших факторів.
Наводив зміст ст. 207, 626, 628, 638, 633, 1055, 634, 526, 598, 599, 611, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, вказував, що позичальник був ознайомлений та погодився зі змістом кредитного договору, умовами отримання та повністю з ними згоден. При укладенні договору, приймаючи всі умови та вчиняючи дії щодо отримання коштів, відповідач підтвердив свою поінформованість з умовами договору та погодився з ними. Своїм підписом на документах споживач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування, вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримав, а також здійснював погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовах протягом тривалого періоду, а волевиявлення сторін на укладення та підписання договору були вільними.
Кредитний договір було укладено у належній письмовій формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки банком було реально надані послуги згідно з заявою та договором, було реально відкрито поточний рахунок зі спеціальним платіжним засобом, оформлено банківську платіжну картку, на яку було зараховано кошти на картрахунок та в подальшому відповідач користувався платіжною карткою шляхом зняття коштів з рахунку картки, а отже не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України.
Таким чином, в момент укладення договорів між банком та відповідачем було досягнуто домовленість щодо заяви/договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, за яких умов відбувається банківське обслуговування. Отже, відповідно до ст. 628 ЦК України, банк належним чином виконував умови договору. Отримавши платіжний інструмент, який було видано банком, підписавши всі заяви, відповідач отримав платіжний засіб - банківську картку до власного відкритого банківського рахунку зі встановленим лімітом на цьому рахунку, та скористався ними на власний розсуд, а отже розумів та усвідомлював свої дії та їх наслідки.
Звертав увагу, що відповідачу видана банківська картка в межах проекту «Izibank», тому відповідач сам вправі вирішувати, коли і як використовувати наданий йому кредитний ліміт.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
В судове засідання 30 липня 2025 року учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів, клопотань про відкладення розгляду справи не направили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи наведене, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а також з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності нез'явившихся учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Частково задовольняючи позов АТ «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернуті, таким чином, позивачем обґрунтовано зазначено про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредитом у розмірі 39 048,49 грн.
Апеляційний суд враховує, що хоча АТ «Таскомбанк» оскаржує рішення суду першої інстанції в цілому, аргументів проти висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог його апеляційна скарга не містить.
Відмовляючи АТ «Таскомбанк» у стягненні заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також Тарифи та умови обслуговування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві-договорі домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, Публічна пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також тарифи та умови обслуговування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Таскомбанк» з метою отримання банківських послуг, підписав заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування (а. с. 17).
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 , ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (Публічна пропозиція), Тарифами АТ «Таскомбанк», просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, на його ім'я та виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку Master Card World, а також встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. Просив відкрити йому поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів для здійснення розрахунків без фізичного носія (віртуальну картку) у гривні, доларах США та євро.
Поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів № 813395002620200698159000001.
Проставленням власноручно свого підпису під цією заявою-договором ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується з усіма пунктами цієї заяви-договору; акцептує Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне обслуговування фізичних осіб (розміщений на сайті банку за адресою https://tascombank.ua) і беззастережно приєднується до умов договору. Згоден, що дана заява-договір, а також Тарифи банку є невід'ємними частинами договору.
Підписанням заяви-договору підтвердив, що ознайомлений з умовами договору, Тарифами, Правилами користування електронним платіжним засобом, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у Мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Проект зазначених документів був наданий йому для ознайомлення перед їх укладенням та підписані ним документами повністю відповідають наданим йому банком проектам. Крім того, беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) кредитний ліміт.
Підтвердив, що банк надав йому в письмовій формі та в повному обсязі інформацію згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».
Підтвердив, що отримав від банку свій примірник заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки та Паспорт споживчого кредиту в день укладення заяви-договору у електронній та/або письмовій формі.
Зобов'язався самостійно відслідковувати та знайомитись зі змінами та доповненнями до умов договору, у тому числі до Тарифів, оприлюднених банком на офіційному веб-сайті банку за посиланням https://tascombank.ua та на інформаційних стендах в установах банку. Погодився з тим, що тарифи можуть бути змінені банком шляхом публікації повідомлення про зміну тарифів та/або доповнення до тарифів на офіційному веб-сайті банку, та/або шляхом розміщення у підрозділах банку, що здійснюють обслуговування фізичних осіб. Підтвердив можливість ознайомлення зі змінами та/або доповненнями до тарифів, що будуть оприлюднені будь-яким з вказаних у цьому пункті способів.
Згідно довідки АТ «Таскомбанк» від 24 жовтня 2024 року № 7474/71.3-Д, ОСОБА_1 з 14 травня 2021 року є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкрито згідно заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/10221453-СК_SB, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Таскомбанк» (а. с. 16).
На а. с. 12 - 15 знаходиться роздрукований примірник тарифів «Izibank» АТ «Таскомбанк», введених в дію з 13 травня 2021 року.
На а. с. 19 - 21 знаходяться копії паспорту ОСОБА_1 та копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Виписками по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 14 травня 2021 року по 23 жовтня 2024 року підтверджується факт користування позичальником коштами та поповнення карткових рахунків (а. с. 23 - 37).
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором № 002/10221453-СК_SB, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 жовтня 2024 року складає 64031 грн. зокрема: заборгованість за тілом кредиту, в тому числі простроченим 39048,49 грн.; заборгованість за відсотками, в тому числі простроченими - 24982,51 грн. (а. с. 22).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Банк, пред'являючи вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що заява-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування, підписана ОСОБА_1 , не містить погоджених сторонами умов щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Крім цього, судом першої інстанції досліджено надані позивачем тарифи, які не містять підпису відповідача, та дійшов обґрунтованого висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 травня 2021 року шляхом підписання заяви-договору, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Судом першої інстанції враховано, що тарифи та умови обслуговування, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві-договорі позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також Тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.
Виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 14 травня 2021 року по 23 жовтня 2024 року, із зазначенням руху коштів по рахункам № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_10 не є доказами укладення кредитного договору № 002/221453-СК_SB від 14 травня 2021 року саме на тих умовах, які вважав погодженими банк, зокрема в частині розміру процентів за користування кредитом.
Зазначені обставини унеможливлюють перевірку правильності нарахування заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі цієї виписки.
03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані, необхідно, щоб вони містили підпис позичальника.
На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак дані обставини не свідчить про визнання ОСОБА_1 обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Таким чином, за відсутності належних та допустимих доказів узгодження сторонами кредитного договору істотної умови щодо його ціни, не є самі по собі підставою для задоволення позову доводи апеляційної скарги, що своїм підписом на документах споживач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування, вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримав, а також здійснював погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовах протягом тривалого періоду, а волевиявлення сторін на укладення та підписання договору були вільними.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позову, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції припустився помилки щодо тлумачення поняття «Кредитний договір», є неспроможними та відхиляються апеляційним судом.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на довідку № 7474/71.3-Д від 24 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 14 травня 2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до заяви-договору про комплексне банківське обслуговування з номером кредитного договору № 002/10221453-СК_SB від 14 травня 2021 року, відкритого в АТ «Таскомбанк», а також аргументи, що кредитний договір не розірваний, не змінений, не визнаний судом недійсним, а тому повинен виконуватись його сторонами в силу ст. 204 ЦК України, з посиланням на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 про презумпцію правомірності правочину, - правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки з доказів, наданих позивачем, в тому числі означеної довідки, неможливо встановити, що сторони дійшли згоди щодо ціни кредитного договору (розміру процентної ставки за користування кредитними коштами) саме на тих умовах, на яких наполягає банк.
Є нерелевантними та відхиляються апеляційним судом, оскільки у справі, що переглядається, таких обставин не встановлено, посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 758/2575/17 про те, що часткове виконання позичальником умов кредитного договору протягом більше шести років та звернення до суду із зустрічним позовом про встановлення факту нікчемності кредитного договору після звернення банку до суду з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за цим кредитним договором свідчить про те, що позичальником схвалені умови договору про надання споживчого кредиту та підтримувались правовідносини, які виникли між банком і ним на підставі оспорюваного кредитного договору, а подання зустрічного позову спрямоване на ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що в момент укладення договорів між банком та відповідачем було досягнуто домовленість щодо заяви/договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання.
За недоведеності обставин погодження умов щодо ціни договору між сторонами, апеляційний суд відхиляє як неспроможні і такі, що не є самі по собі підставою для задоволення наведеного та необґрунтованого позову, доводи апеляційної скарги, що договір кредитування є у всіх випадках оплатним, і що кредитний договір було укладено у належній письмовій формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки банком було реально надані послуги згідно з заявою та договором, було реально відкрито поточний рахунок зі спеціальним платіжним засобом, оформлено банківську платіжну картку, на яку було зараховано кошти на картрахунок та в подальшому відповідач користувався платіжною карткою шляхом зняття коштів з рахунку картки, а отже не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачу видана банківська картка в межах проекту «Izibank», тому відповідач сам вправі вирішувати, коли і як використовувати наданий йому кредитний ліміт, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, позаяк на зазначені обставини АТ «Таскомбанк» у позові не посилався і вперше вони були заявлені лише у апеляційній скарзі, що прямо суперечить ч. 6 ст. 376 ЦПК України, згідно якої в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на зміст ст. 207, 626, 628, 638, 633, 1055, 634, 526, 598, 599, 611, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України ЦК України, без обґрунтування, яким чином, на думку позивача, судом першої інстанції було неправильно застосовано чи не застосовано вказані норми матеріального права, не становлять самі по собі передбачену ст. 376 ЦПК України підставу для скасування законного та обґрунтованого рішення, а тому відхиляються апеляційним судом як неспроможні.
Апеляційний суд враховує, що АТ «Таскомбанк» на підтвердження обставин, зазначених у апеляційній скарзі, посилається на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, яке втратило чинність на підставі постанови НБУ № 75 ( v0075500-18 ) від 04 липня 2018 року.
Таким чином, оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.