Київський апеляційний суд
30 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12024116140000063 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Миргорода Полтавської області, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року,
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.05.2025 ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити і вважати ОСОБА_7 звільненим від призначеного за ч.2 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з випробуванням на підставі ст.ст.75, 104 КК України з іспитовим строком 1 рік.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості обвинуваченого, правову кваліфікацію його дій, вид і розмір призначеного покарання та рішення суду про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, звільняючи неповнолітнього ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не застосував ст.104 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка вчинила злочин до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з огляду на її формальність; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 5 березня 2024 року в ранковий час ОСОБА_7 , проходячи біля будинку АДРЕСА_2, виявив на узбіччі дороги зіп-пакет з кристалічною речовиною світло-бежевого кольору і, розуміючи, що вказана речовина є психотропною, взяв зіп-пакет, поклав його в кишеню штанів і тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати без мети збуту психотропну речовину.
Цього ж дня близько 13 години 48 хвилин поблизу будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_7 зупинили працівники поліції, при спілкуванні з якими він повідомив про наявність психотропної речовини, яку в подальшому о 15 годині 15 хвилин було вилучено під час огляду місця події. Вилучена у ОСОБА_7 речовина світло-бежевого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP (1-феніл-2-піромідин-1-іл-пентан-1-он) масою 3,751 г, що є великим розміром.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, предметом яких були психотропні речовини у великих розмірах, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Призначене покарання відповідає загальним засадам, визначеним у ст.65 КК України, і суд навів ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що в апеляційній скарзі також не оспорюється.
Між тим, доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з огляду на те, що суд не застосував положення ст.104 КК України, заслуговують на увагу.
Згідно зі ст.104 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі.
Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
За сталою судовою практикою при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на ст.75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на ст.104 КК України як на підстави для прийняття такого рішення.
Отже, суд першої інстанції, пославшись у вироку лише на ст.75 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
У відповідності зі ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, не застосував положення ст.104 КК України, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст.ст.408, 413 КПК України це є підставою для зміни вироку шляхом посилання на ст.ст.75, 104 КК України в рішенні про звільнення від відбування покарання з випробуванням і задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Вважати ОСОБА_7 звільненим від відбування призначеного за ч.2 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 /один/ рік з випробуванням на підставі ст.ст.75, 104 КК України з іспитовим строком 1 /один/ рік.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9