вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 382/20/21 Головуючий у суді першої інстанції - Кисіль О.А.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1735/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
Іменем України
30 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Желепа О.В., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 травня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про стягнення коштів,
встановив:
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області із позовом до Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що між Яготинським районним територіальним центром соціального обслуговування та ОСОБА_1 03 січня 2020 року укладено договір про утримання непрацездатної громадянки ОСОБА_2 .
За умовами договору відповідач забезпечує проживання соціально побутове обслуговування непрацездатної громадянки (п.1 договору).
Відповідно до п. 2.3 з яким перекликається п. 3.3 Договору Замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості наданих послуг, згідно рахунку вартості витрат.
Позивач стверджував, що відповідач не надав йому рахунку вартості витрат та акту виконаних робіт (послуг), що взагалі унеможливлює сплату вартості останніх.
Незважаючи на це, позивач був змушений сплачувати кошти на утримання підопічної ОСОБА_2 , що підтверджується копіями банківських квитанцій. Кошти були сплачені без надання рахунків вартості витрат на сплату та без достатніх правових підстав на загальну суму 32 249 грн.
Крім цього, Пенсійним фондом України було перераховано відповідачу 75% пенсії ОСОБА_2 за період із січня 2020 року по червень 2020 у загальному розмірі 11 343, 27 грн.
Тобто, за період перебування ОСОБА_2 в Терцентрі сплачено: 43 592, 27 (32 249 + 11343,27) грн.
Рішенням відповідача від 27 липня 2020 року підопічна ОСОБА_2 переведена на державне утримання з 02 липня 2020 року.
Позивач зазначав, що з моменту укладання договору та на час прийняття рішення відповідачем від 27 липня 2020 року правовий статус як підопічної так і позивача не змінювався. Тому у відповідача існували підстави для звільнення позивача від сплати коштів не тільки з 02 липня 2020 року але й з моменту знаходження підопічної в закладі - з 01 січня 2020 року.
Отже, сплачені кошти є незаконно набутим майном, та підлягають поверненню.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму незаконно отриманих коштів в сумі 43 592,27 грн.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 09 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У апеляційній скарзі вказує, що суд не надав оцінку усім наданим позивачем доказам та не обґрунтував підстави для відмови у задоволенні позову. Зокрема, судом не було взято до уваги той факт, що відповідач після укладення договору не надавав позивачеві рахунку вартості витрат та акт виконаних робіт (наданих послуг), що унеможливлює оплату вартості цих послуг.
Зазначає, що суд не надав належну оцінку доводам позивача, поклавши в основу судового рішення позицію відповідача.
Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення коштів у розмірі 43 592,27 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав договір на утримання непрацездатної громадянки ОСОБА_2 у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - будинок "Доглянута старість" Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на умовах оплати вартості послуг по проживанню 1 особи у відділенні стаціонарного догляду від 03.01.2020 року. За даним договором сторони домовились, що Відповідач забезпечує проживання соціально побутове обслуговування непрацездатної громадянки (п.1 договору). Відповідно до п. 2.3 з яким перекликається п. 3.3 Договору Замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості наданих послуг, згідно рахунку вартості витрат (а.с. 7-11).
Відповідно до розпорядження №02 від 08.01.2020 року направлено непрацездатну гр. ОСОБА_2 на постійне проживання у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - будинок "Доглянута старість" Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на умовах оплати вартості проживання у відділенні на умовах проживання 1 особи у цьому відділенні (а.с.21).
На виконання умов укладеного договору ОСОБА_1 сплачував кошти: по квитанції №55 від 10.01.2020 року - 400 гривень, по квитанції № 56 від 10.01. 2020 року - 6200 гривень, по квитанції №61 від 31.01.2020 року про - 2000 гривень, по квитанції №46 від 11.02. 2020 року - 4800 гривень, по квитанції №12 від 04.03. 2020 року - 2000 гривень. по квитанції №101 від 11.03.2020 року 4380 гривень, по квитанції №0.0.1721501290.1 від 29.05.2020 року - 2600 гривень, по квитанції №0.0.1742456655.1 від 19.06.2020 року - 1769 гривень, по квитанції №0.0.1691650374.1 від 29.04.2020 року - 3570 гривень, по квитанції № 0.0.1755426143.1 від 02.07.2020 року -2000 гривень, по квитанції №0.0.1675438502.1 від 13.04.2020 року - 2530 гривень. Всього: 32 249 гривень (а.с14-19).
Згідно з протоколом №3 засідання комісії з розгляду заяв громадян про звільнення від сплати за надані соціальні послуги у відділенні соціальної допомоги вдома та заяв громадян про направлення їх до відділень стаціонарного догляду постійного або тимчасового проживання с. Капустинці та с. Черняхівка Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 16.06.2020 року розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 про звільнення від плати за надані послуги у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - будинок "Доглянута старість" його матері ОСОБА_2 (а.с.22-24).
Відповідно до протоколу №4 засідання комісії з розгляду заяв громадян про звільнення від сплати за надані соціальні послуги у відділенні соціальної допомоги вдома та заяв громадян про направлення їх до відділень стаціонарного догляду постійного або тимчасового проживання с. Капустинці та с. Черняхівка Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), задоволено прохання ОСОБА_1 про переведення гр. ОСОБА_2 на державне утримання у відділенні стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання в с. Капустинці - будинок "Доглянута старість" (а.с.12-13).
27.07.2020 року листом №157 від Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_1 повідомлено, що рішенням комісії згідно протоколу №4 від 21.06.2020 року гр. ОСОБА_2 переведено на державне утримання з 02.07.2020 року (а.с.20).
Згідно до калькуляції витрат на утримання одного постійно проживаючого в стаціонарному відділенні будинку "Доглянута старість'вбачається, що ОСОБА_2 з липня проживала 1 день сума складає 191,29 грн. З 02 липня ОСОБА_2 переведена на державне утримання. Всього з 03.01.2020 року по 01.07.2020 року нараховано за проживання за контрактом 38 724,29 грн. сплачено 32249 грн. (а.с. 48-51).
Відповідно до листа від Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) №337 від 11.12.2020 року, на адвокатський запит від 01.12.2020 року повідомлено про те, на утримання підопічної ОСОБА_2 в період з 03.01.2020 року по 20.10.2020 року було витрачено 38 724 грн. Громадянка ОСОБА_2 знаходилась у відділенні на умовах оплати вартості проживання згідно договору укладеного з ОСОБА_1 , також надавались послуги та матеріали поза межами бюджетного фінансування (а.с.28-29).
Відповідно до листа Яготинського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) вартість соціальної послуги стаціонарного догляду розраховується на підставі Наказу МСПУ "1186 від 07.12.2015 року "Про затвердження методичних рекомендацій розрахунку вартості соціальних послуг", та згідно наказу МСПУ №857 від 19.08.2015 року №Про затвердження мінімальних норм забезпечення предметами, матеріалами та інвентарем громадян похилого віку, інвалідів та дітей інвалідів в інтернатних установах та територіальних центрах соціального обслуговування (надання соціальних послуг) системи соціального захисту населення", додано калькуляцію витрат на утримання одного постійного проживаючого в стаціонарному відділені будинку "Доглянута старість" та розшифровку фактичних витрат медичних препаратів на проживаючого в будинку "Доглянута старість" с. Капустинці ОСОБА_2 за січень-жовтень 2020 року та щоденник спостереженнь за хворим і виконання призначень (а.с. 99-114).
З листа від 12.11.2021 року від Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), вбачається, що на підопічних стаціонарного відділення, які перебувають на платній основі, бюджетні фінансування не виділяються, підставою для цього є договір на утримання непрацездатної гр. ОСОБА_2 від 03.01.2020 року укладений між територільним центром та ОСОБА_1 (а.с.127).
Згідно із ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до п. 7 Переліку соціальних послуг територіальний центр може надавати платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей), визначені постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 12 "Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку" громадянам похилого віку, інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються територіальним центром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 Р. №268 "Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги" і затверджуються його директором.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних пільг), затвердженого постановою КМУ №1417 від 29.12.2009 року «Про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» (далі-Типове положення) територіальний центр утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги», надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на безпідставність набутих відповідачем коштів та необхідність їх повернення на підставі ст. 1212 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ст.1212 ЦК, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1, п.1 ч. 2 ст.11, чч.1, 2 ст. 509 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених у ст.11 цього кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення та його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У ч.1 ст.202 ЦК встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Як встановлено із матеріалів справи, ОСОБА_1 сплачував кошти на рахунок Яготинського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на виконання умов укладеного між ними договору, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок оплачувати перебування підопічної у відділенні стаціонарного догляду. Факт виконання відповідачем передбачених умовами договору послуг сторонами не заперечується.
Також установлено, що рішенням комісії, відповідно до протоколу №4 від 21.06.2020 року, гр. ОСОБА_2 переведено на державне утримання з 02.07.2020 року, в той час як позивачем кошти сплачувались по червень 2020 року. Тобто, отримані відповідачем кошти не є безпідставно набутими.
Враховуючи викладене колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання апелянта на те, що відповідач після укладення договору не надавав позивачеві рахунку вартості витрат та акт виконаних робіт (наданих послуг), що унеможливлює оплату вартості цих послуг відхиляються колегією суддів, оскільки, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 систематично здійснював платежі на рахунок відповідача у банку із зазначенням призначення платежу: «за проживання в стаціонарному відділенні доглянута старість ОСОБА_2 », що свідчить про його обізнаність із розміром та способами оплати послуг за договором.
При цьому, колегія суддів зауважує, що надання відповідачем акту виконаних робіт (наданих послуг) за умовами укладеного між сторонами договору не передбачене.
Апеляційний суд також відхиляє доводи щодо існування підстав для переведення ОСОБА_2 на державне утримання з моменту укладення договору, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із відповідними заявами на момент укладення договору чи оскаржував рішення комісії щодо відмови у здійсненні такого переведення (у випадку їх наявності), натомість, у матеріалах справи містяться копії квитанцій про оплату послуг, що свідчить про добровільне виконання позивачем договору.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 09 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: Т.О. Невідома
О.В. Желепа