Унікальний номер справи № 367/2984/19 Головуючий у суді першої інстанції - Карабаза Н.Ф.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1837/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
Іменем України
30 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Желепа О.В., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я,
встановив:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради (до перейменування - КП «Бучанське управління житлово-комунального господарства») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 23 січня 2019 року біля 13.00 год. вона йшла по тротуару прибудинкової території свого багатоквартирного будинку. На тротуарі був шар стоптаного пішоходами снігу, який мав подекуди заледенілу нерівну поверхню. Біля першого під'їзду вона послизнулася і впала, дуже вдарившись лівою стороною тіла, де і лежала, оскільки самостійно підвестися було неможливо. Їй допомогли двоє сусідів, які проїжджали через певний час і побачили її лежачою на тротуарі.
Стверджує, що причинами її падіння став неочищений від снігу та льоду тротуар прибудинкової території без будь-яких ознак прибирання чи обробки його сіллю чи піском. Спроби викликати на місце події поліцію були безнадійними - її телефонна лінія була постійно зайнята.
Зазначає, що стан погоди в м. Бучі 23.01.2019 визнаний Укргідрометеоцентром першим рівнем небезпечності, що накладає на відповідача, як балансоутримувача будинку, додаткову відповідальність за жахливе утримання прибудинкової території в цей день.
В травмпункті Бучанської лікарні, після рентгенографічного обстеження, ортопед-травматолог прописав домашнє лікування при постільному режимі впродовж тижня з наступним обов'язковим діагностуванням на МРТ, яке могло бути проведено тільки в умовах м. Києва.
Після домашнього лікування 04.02.2019 вона отримала від КНП «Бучанський консультативний діагностичний центр» направлення в Київську обласну клінічну лікарню для діагностування з підозрою на закритий перелом шийки лівого стегна та рекомендацію проведення МРТ, що і було виконано, після чого 05.02.2019 р. там були здійснені рентгенограма і додатково МСКТ - комп'ютерна томографія.
Результати цієї діагностики потребували консультативного заключення нейрохірурга, яке, окрім значного забою лівого стегна, виявленого раніше, виявили різке загострення остеохондрозу з відповідними рекомендаціями лікування, як в період загострення, так і в наступному періоді ремісії з необхідністю можливого пересування тільки на милицях і довготривалого лікування на профілакторі Євмінова , який і був придбаний, а також наступного санаторного лікування.
Позивачка вказувала, що вимушені матеріальні витрати на лікування внаслідок травми становлять 6838,22 грн, з яких: кошти витрачені по обстеженню її стану здоров'я після травми на суму 2560 грн та кошти витрачені на придбання засобів відповідно медичним призначенням в період загострення та ремісії на суму 4278,22 грн.
Подія, що сталася, завдала їй не лише фізичних, але й моральних страждань. Переносити травму їй, людині похилого віку, було дуже важко, оскільки вона не могла нормально пересуватись по квартирі та вийти на вулицю, весь час відчувала тривогу та страх, потребувала сторонньої допомоги, що викликало значний дискомфорт та сором. За час хвороби втратила можливість нормально функціонувати, порушений встановлений порядок її життя, потрібні значні зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану.
Виходячи з наведеного, позивачка визначила розмір відшкодування завданої їй моральної шкоди - 15 000 грн, що вважає співмірним із завданими їй моральними стражданнями та реальним для його відшкодування відповідачем.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання на адресу відповідача 11.03.2019 була надіслана претензія. Проте, відповідач не бажає добровільно відшкодувати завдані збитки.
Посилаючись на викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 6838,22 грн та суму завданої моральної шкоди в розмірі 15 000 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 2560,00 грн та на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 1000,00 грн.
Стягнуто з КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 338,23грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції безпідставно не урахував усіх наданих позивачкою доказів на підтвердження витрат, понесених на лікування внаслідок падіння.
Зазначає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є недостатнім для компенсації завданих їй страждань через шкоду здоров'ю та зміну звичного способу життя.
Своїм правом на подачу відзиву відповідач КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради не скористався.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України (станом на день подачі апеляційної скарги) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення шкоди у загальному розмірі 21 838,22 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що ОСОБА_1 , 69 років надана медична допомога 23.01.2019 року в зв'язку: забій м/т в/з лівого стегна, зроблено: огляд Р/д., рекомендовано: амбулаторне лікування, відповідно до довідки Травмпункту Ірпінської ЦМЛ КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» № 926.
Згідно з направленням КНП «Бучанський консультативно-діагностичний центр» Бучанської міської ради Київської області від 04.02.2019 року в КЗ КОР КОКЛ ОСОБА_1 , 1950 року народження на консультацію до травматолога, ціль консультації: уточнення діагнозу і подальше лікування; діагноз: забій м/ тканин в/з лівого стегна. з/перелом шийки стегна; короткий анамнез: травма 23.01.19.
Відповідно до консультативного заключення від 05.02.2019 нейрохірурга Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», ОСОБА_1 , 1950р.н., встановлено діагноз ускладнений остеохондроз поперекового відділу хребта на фоні вираженого спондилоартрозу, множинні сегментарні протрузії L1-S1, люмбалгія. Сколіоз ІІ-ІІІ степеня. В період загострення: 1. Обмежити фізичні навантаження; 2. Наклофен дуо 75 мг. 1 кап. 2 рази денно 5 днів; 3. Дипроспан 1.0 внутрішньом'язово 1 раз денно на 1-й та 14-й день лікування; 4. Омез 20 мг. 1 кап. 1 раз денно 14 днів; 5. Диклофенак гель 5% місцево на поперекову ділянку 3 рази денно 14 днів; 6. Масаж м'язів спини № 10. В період ремісії: 1. Келтікан 1 таб. 3 рази денно 1 місяць; 2. Нейробіон 1 таб. 3 рази денно 1 місяць; 3. Басейн 2 рази на тиждень; 4. Профілактор Євмінова 15 хв денно; 5. Санаторно-курортне лікування 2 рази на рік.
З акту свідчення свідків від 23.01.2019 вбачається, що мешканці АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчать про наступне. 23 січня цього року приблизно о 13.00, пересуваючись на своїй машині по прибудинковій території їхнього будинку, побачили, як біля першого під'їзду на засніженому тротуарі впала жінка, яка не рухaлacь після падіння і підвестися самостійно не могла. Надали їй допомогу підвестись на ноги, але рухатись вона не могла. Це була їх сусідка з другого під'їзду ОСОБА_1 . Вона зателефонувала своєї доньці, яка миттєво приїхала і викликала машину для перевезення постраждалої до травмпункту. Водночас свідчать про те, що стан прибудинкової території був вкрай незадовільний , на тротуарах під снігом знаходився лід, що і стало причиною цієї тяжкої травми. За небезпечний стан прибудинкової території їх будинку відповідає його балансоутримувач - КП БУЖКГ, і тому його провина в тому, що трапилась ця травма - очевидна.
Згідно з листом Укр ГМЦ від 19.02.2019р. № 01-20/274 23 січня 2019 року погоду Києва та Київської області визначали атмосферні фронти та тилові частини циклонів з південного заходу. 23 січня 2019 року протягом доби хмарно, вночі випадав невеликий сніг, кількість: опадів становила 4 мм, вдень значний сніг, кількість опадів 12 мм; мнімальна температура 9,0° морозу, максимальна температура 6,4° морозу;відносна вологість повітря 74-89%; вітер південно-східний, 1-4 м/с; висота снігового покриву на 08год ранку 26 см. На дорогах ожеледиця. Згідно «Настанови з метеорологічного прогнозування», значний сніг кількістю опадів 7-19мм за 12 годин і менше, ожеледиця на дорогах - вважаються небезпечними метеорологічними явищами (І рівень небезпечності).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_2 , отримала травму внаслідок падіння 23 січня 2019 року біля першого під'їзду будинку АДРЕСА_3 .
У поданому відповідачем відзиві на позовну заяву обставина, що балансоутримувачем зазначеного будинку є КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради не оспорювалась відповідачем.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради зобов'язане забезпечувати утримання будинку за адресою АДРЕСА_3 та його прибудинкової території, в тому числі очищення від снігу, льоду тротуарних доріжок, включаючи посипання їх сіллю, піском.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналіз ч. 2 ст. 1166 ЦК України з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив і при ухваленні постанови 28 жовтня 2019 року (справа № 554/1583/16-ц).
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Серед функцій КП «Бучасервіс» Бучанської міської ради передбачена розробка комплексних заходів по підготовці міського господарства щодо роботи в осінньо-зимовий період та забезпечення їх виконання, в тому числі перевірка та огляд прибудинкових територій на предмет її прибирання та очищення від снігу та льоду, зокрема і прибудинкової території за адресою АДРЕСА_3 .
Із наданих суду першої інстанції доказів встановлено, що ОСОБА_1 отримала забій м'яких тканин лівого стегна на прибудинковій території (1-й під'їзд) будинку АДРЕСА_3 , на території якої повинні б були б проводитись роботи щодо усунення зимової слизькості саме відповідачем, як відповідальним за утримання будинку та прибудинкової території в належному стані.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено той факт, що на прибудинковій території будинку АДРЕСА_3 , де сталося падіння ОСОБА_1 , було належним чином прибрано прибудинкову територію біля під'їздів будинку зокрема 1-го під'їзду від льоду чи/або її було посипано піском чи іншою сумішшю та не доведено, що шкода, завдана здоров'ю позивача, була завдана не з його вини, що б виключало звільнення останнього від її відшкодування.
На підтвердження розміру завданої їй шкоди, позивачка надала суду: копію товарного чеку № 706 від 14 лютого 2019 на купівлю плівки ренген - вартість 300грн; копію квитанції ТОВ «Преображенська клініка» від 31.01.2019 щодо прийняття від ОСОБА_1 1300 грн, підстава МРТ тазобедерних суставів; копію чеку від 05.02.2019 ТОВ «Медичний центр асклепії» на суму 960 грн щодо оплати згідно акту про надання медичних послуг для пацієнта (обстеження без контрасту - 0,00грн, МСКТ кісток тазу - 850,00грн, друк знімку на плівці -110,00грн).
Для настання відповідальності за спричинення майнової та моральної шкоди необхідні наявність майнової шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Внаслідок недотримання відповідачем правил благоустрою, вимог про утримання будинків прибудинкової території та своєчасного усунення ожеледі шляхом посипки дорожнього покриття, що передбачено статутом підприємства спричинило шкоду здоров'ю позивача. Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що, спричинена матеріальна шкода підлягає відшкодуванню в доведеному розрахунковими чеками та призначеннями лікаря в розмірі 2 560 грн, оскільки цю суму підтверджено належними доказами.
При цьому, суд першої інстанції правильно установив, що позивачка не надала жодного доказу, про те, що зазначений у консультативному заключенні від 05.02.2019 нейрохірурга Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» діагноз та призначене лікування нейрохірургом стало наслідком саме падіння 23 січня 2019 року, не надано жодних належних доказів причинного зв'язку з отриманням забою лівого стегна, внаслідок падіння та призначеного лікування, зокрема: ускладненого остеохондрозу, сегментарних протрузій L1-S1, люмбалгії, сколіозу ІІ-ІІІ степеня.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив подані докази на понесення матеріальних витрат щодо придбання ліків, відповідно до вказаного консультативного заключення, оскільки не доведено причинно-наслідковий зв'язок між падінням позивачки та загостренням вказаних у висновку хвороб.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткову відмову у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Правильними є також висновки суду першої інстанції щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.
Так, відповідно до ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Беручи до уваги характер та тяжкість отриманої позивачем травми, а саме: забій м/т лівого стегна, що не потребує тривалого та дорого лікування, судом першої інстанції встановлено, що через отриману з вини відповідача травму ОСОБА_1 переносила фізичний біль, переживання, та певні обмеження в русі. Все це завдало втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд першої інстанції правильно зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази, що потреба в тривалому лікуванні ускладненого остеохондрозу поперекового відділу хребта на фоні вираженого спондилоартрозу, множинні сегментарні протрузії L1-S1, люмбалгія; сколіоз ІІ-ІІІ ступеня, виникла внаслідок отриманої травми від падіння 23.01.2019.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір компенсації моральної шкоди в сумі 1000,00грн буде справедливим, та таким, що відповідає перенесеним позивачкою стражданням через шкоду здоров'ю та обмеженням у життєвих обставинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову
Отже, доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до її незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: О.В. Желепа
Т.О. Невідома