справа № 367/2427/15-ц головуючий у суді І інстанції Мерзлий Л.В.
провадження № 22-ц/824/8324/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
29 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» поданою представником - Правником Олександром Петровичем на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року та за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» поданою директором Жабченко Тетяною Миколаївною на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про припинення поруки,-
У квітні 2015 року представник ПАТ «Райффайзен Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09 жовтня 2018 року, остаточно просив суд:
стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за Кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 грудня 2006 року, яка станом на 16 липня 2018 року визначена у сумі 74 067,67 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 1 943 033,85 грн, яка складається із: заборгованість за кредитом - 45 392,62 доларів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 1 190 794,81 грн; прострочена заборгованість за кредитом - 7 092,99 дол.США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 186 072,00 грн; заборгованість за відсотками - 28 694,02 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 752 736,68 грн; в тому числі, прострочена заборгованість за відсотками - 28 675,05 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 752 239,04 грн;
стягнути з Відповідачів судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 14 572,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником акціонерного поштово-пенсійного Банку «Аваль» відповідно до п. 1.3. Статуту, що зареєстрований 06 червня 2012 року.
Відповідно до Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 грудня 2006 року АППБ «Аваль» було надано громадянину ОСОБА_1 (далі текстом - Позичальник, Відповідач-1) кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 48 670,00 дол. США строком до 04 жовтня 2026 року із сплатою 15,25% річних, а Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.
Згідно Додаткової угоди №1 від 20 серпня 2009 року до кредитного договору, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, кредитор надав Позичальнику кредитні канікули на період з 15 вересня 2009 року до 15 вересня 2010 року включно. Протягом кредитних канікул Позичальник зобов'язався сплатити 42,10% сукупної заборгованості за процентами.
Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог ст. 3.1. Кредитного договору шляхом нарахування коштів на поточний рахунок позичальника (п.3.2.)
Відтак, Відповідач-1 зобов'язався щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 04 жовтня 2026 poкy.
Крім того, Відповідач-1 зобов'язався щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 15,25% річних.
Однак, Відповідачем-1 не виконуються вищезазначені умови, а саме не здійснюється щомісячна сплата кредиту, у зв'язку з чим станом на 16 липня 2018 року заборгованість по кредиту становить 45 392,62 дол. США (1 190 794,81 грн.), з яких прострочена сума боргу складає 7 092,99 дол. США (186 072,00 грн.).
Крім того, Відповідачем-1 не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на 16 липня 2018 року заборгованість по сплаті відсотків становить 28 694,02 дол. США (752 239,04 грн).
В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору було укладено Договір поруки №014/06-11/1205 від 09 жовтня 2006 року (далі - договір поруки), згідно якого ОСОБА_2 (далі - поручитель, Відповідач-2) виступила поручителем Відповідача-1 і взяла на себе зобов'язання перед банком АТ «РБ Аваль» відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України та умов договору поруки Відповідач-2 несе солідарну відповідальність з Відповідачем-1 перед Позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги АТ «РБ Аваль».
Отже, з укладенням Договору поруки у кредитора виникло право у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором стягнути з позичальника та поручителя як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, суму основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та пеню.
Невиконання Відповідачем-1 умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у встановлений кредитним договором термін, надає Позивачу право вимагати вчинення цих дій у судовому порядку.
27 квітня 2018 року до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ляхова І.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог за вказаним позовом та вважає вимоги безпідставними, а докази, подані позивачем, неналежними, оскільки, відсутність оригіналів документів спростовує виконання кредитного договору зі сторони позивача, бо в матеріалах справи відсутні докази про надання кредиту. Просив відмовити в задоволенні позову.
Крім того, від представника ОСОБА_1 - адвоката Ляхова І.О. надходив відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому зазначено про те, що 03 листопада 2014 року Позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове погашення кредиту у повному обсязі в строк не більше, ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги зі сплатою 45 392,62 дол.США - заборгованість по сумі кредиту та 2 957,95 дол.США - заборгованість по процентам. Таким чином, строк добровільного повернення кредиту у повному обсязі закінчився 01 січня 2015 року, що як наслідок припинило кредитні правовідносини з 02 січня 2015 року. Саме з 02 січня 2015 року позивач не має права нараховувати проценти за користування кредитом. Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичність платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Зазначає також про те, що як випливає з кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, умови про сплату процентів до повернення кредиту, відсутні. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Представником позивача 01 червня 2018 року подано відповідь на відзив, в якій вказував про те, що оригінали відповідних документів зберігаються в архіві АТ «Райффайзен банк Аваль», окрім того, примірник оригіналів відповідних договорів наявний і у сторін правовідносин, зокрема кредитний договір у ОСОБА_1 , договір поруки у ОСОБА_3 . Додатково позивачем та Відповідачем-1 було погоджено порядок сплати коштів, що підтверджується копією графіку погашення до кредитного договору та копією графіку до додаткової угоди до кредитного договору. На підтвердження видачі кредитних коштів до суду було надано виписку по рахунку ОСОБА_1 , що у відповідності до законодавства є належним доказом. Вказує про те, що виписки з рахунків клієнта є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій. А отже, банківські виписки є належними доказами підтвердження видачі кредиту.
Окрім того, з моменту укладення кредитного договору, ОСОБА_1 жодного разу не повідомляв, про те що не отримував кредитних коштів. Додатково на підтвердження видачі кредитних коштів свідчить копія заяви на видачу готівки. Вказаний правочин не оскаржено з боку божника та не визнавався недійсним.
Так, з метою зменшення фінансового навантаження на Позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, 20 серпня 2009 року було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до умов якої Позичальнику тимчасово надавались кредитні канікули щодо сплати належних платежів за договором. Тобто, укладаючи додаткову угоду до кредитного договору Відповідач-1 підтверджував наявність зобов'язань за кредитним договором.
Окрім того, у кредитній справі наявні ряд документів, у яких чітко визначена валюта та сума кредиту, та відповідно останні засвідчені власноручно здійсненим підписом позичальника. Зокрема, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором додатково також було укладено договір іпотеки між Позивачем та Відповідачем-1, пунктом 1.2 ОСОБА_1 засвідчив, що зобов'язується «повернути кредит у сумі 48 670,00 дол. США». Таким чином, подальші та узгоджені дії Відповідача-1 щодо укладення додаткових договорів та внесення коштів в іноземній валюті, спрямованих на врегулювання кредитної заборгованості та на часткове виконання умов кредитного договору, свідчать про визнання факту отримання кредитних коштів та наявність відповідних зобов'язань за кредитним договором.
Вважав, що не повинні прийматись до уваги суду доводи представника відповідачів щодо наявності розбіжностей щодо суми кредиту у власне кредитному договорі та розрахунку заборгованості, оскільки, такі розбіжності відсутні, а представником невірно трактуються надані документи. Зокрема, згідно п. 1.1 кредитного договору сума кредиту становить 48 670,00 дол. США, в розрахунку заборгованості в графі «Сума кредиту» також вказано 48 670,00 дол. США. Графа всього видано містить значення 55 904,99 дол. США, що включає в себе також суму 7 234, 99 дол. США, яка була капіталізована в рамках реструктуризації, що була проведена для клієнта та підтверджується додатковою угодою №1 від 20 серпня 2009 року. З урахуванням наведеного, стверджує, що доводи представника відповідачів не відповідають фактичним обставинам справи.
25 квітня 2018 року ОСОБА_4 в особі свого представника - адвоката Ляхова І.О. звернулась до суду із зустрічним позовом до АТ «Райффайзен Банк» про припинення поруки, у якому просила:
визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки (з фізичною особою) №014//06-11/1205 від 09 жовтня 2006 року, укладеного між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2
09 жовтня 2006 року, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, між ОСОБА_2 (поручитель) та АППБ «Аваль» (Кредитор) укладено договір поруки (з фізичною особою) №014//06-11/1205, згідно пункту 1.2. якого Сторони договору визначили, що Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати за зобов'язанням Боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, в повному обсязі цих зобов'язань. Пунктом 2.1. Договору поруки встановлено: Сторони договору визначають, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. Згідно пункту 1.2. Кредитного договору, Кредит надається на 240 місяців з 04 жовтня 2006 року по 02 жовтня 2026 року.
Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що Кредитор на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії (надалі кредит) з лімітом 48 670,00 (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят) дол. США.
20 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору.
За додатковою угодою №1 до Кредитного договору сторони змінюють умови «Пункт 1.2. Станом на дату укладення цієї Додаткової угоди - заборгованість Позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 3145,54 долари США (надалі - Заборгованість), в тому числі: 1691,97 дол. США - заборгованість з погашення суми Кредиту та 1453,57 дол. США - заборгованість з погашення процентів (надалі - Заборгованість за процентами). «Пункт 1.3. - на підставі цієї Додаткової угоди з 20 серпня 2009 року фактична заборгованість за сумою Кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв?язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику.».
Додатковою угодою №1 до Кредитного договору, на момент укладення даної Додаткової угоди, а саме 20 серпня 2009 року, сторони Кредитного договору збільшили відповідальність Поручителя на 1453,57 долари США, шляхом віднесення даної суми до суми Кредиту (тіла кредиту). Як наслідок, на відповідні кошти надалі додатково нараховуються проценти.
Надалі, як випливає з Розрахунку заборгованості за Кредитним договором, сума видачі кредиту становить 55904,99 доларів США, що на 7234,99 доларів США більше, ніж сума Кредиту, за яку передбачалась відповідальність поручителя за Кредитним договором.
ОСОБА_2 збільшення розміру платежів та строків погашення не погоджувала та вважає за даних обставин поруку припиненою.
Враховуючи укладання 20 серпня 2009 року Сторонами Кредитного договору Додаткової угоди №1, за якою збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_2 без її згоди, тому порука останньої припинилась саме в цю дату: 20 серпня 2009 року.
Представником ПАТ «Райффайзен банк Аваль» подавався відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначалося про те, що згоду на зміну умов кредитування відповідно було надано і фінансовим поручителем ОСОБА_2 , що підтверджується власноручно здійсненим підписом останньої на аркуші 3 додаткової угоди. Відтак, доводи пред'явленого ОСОБА_2 позову про визнання поруки припиненою є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, приписам чинного законодавства. Просять в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву представник позивача за зустрічним позовом - адвокат Ляхов І.О. зазначав наступне. ОСОБА_2 не схвалювала змін до кредитного договору, які відбулися на підставі додаткової угоди №1 від 20 серпня 2009 до кредитного договору та про внесення відповідних змін їй відомо не було. Вказує також, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визначає підставою вимог до поручителя двосторонній письмовий правочин, то у випадку внесення змін до умов договору поруки, сторони повинні укласти додаткову угоду або додатковий договір про внесення змін у тій самій формі, у якій складено сам договір.
12 листопада 2024 року до суду від представниці ТОВ «Цикл фінанс» - Жабченко Т.М. надійшла заява про залучення у справі правонаступника позивача, в якій просила залучити ТОВ «Цикл фінанс» у якості правонаступника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.
Заява мотивована тим, що 18 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-71, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 .. В свою чергу, 18 липня 2024 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-71-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року відмовлено в задоволені заяви представника ТОВ «Цикл фінанс» про залучення правонаступника позивача у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк» про припинення поруки.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року в задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк» про припинення поруки задоволено. Визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки (з фізичною особою) №014//06-11/1205 від 09 жовтня 2006 року, укладеного між АППБ «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 . Стягнуто з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_2 витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 20 000,00 грн та судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Не погодившись із ухвалою суду, директорка товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - Жабченко Тетяна Миколаївна 21 лютого 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року та задовольнити заяву про залучення правонаступника до участі у справі.
Підтримавши доводи заяви, вказала на хибність висновків суду першої інстанції та їх невідповідність фактичним обставинам справи.
Вказала, що до заяви про залучення правонаступника товариство долучило необхідні докази свого правонаступництва, а саме: копію договору відступлення прав вимоги №114/2-71 від 18 липня 2024 року з копією витягу з реєстру боржників від 24 липня 2024 року до договору відступлення прав вимоги №114/2-71 від 18 липня 2024 року; копію відступлення прав вимоги №114/2-71-1 від 18 липня 2024 року з копією витягу з реєстру боржників від 24 липня 2024 року до договору відступлення прав вимоги №114/2-71-1 від 18 липня 2024 року та відповідні платіжні документи.
Під час вирішення питання про залучення правонаступників учасників справи суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для правонаступництва та залучення ТОВ «Цикл Фінанс» з підстав відмови ухвалою від 16 жовтня 2024 року у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про заміну сторони його правонаступником АТ «Оксі Банк».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» поданою директором Жабченко Тетяною Миколаївною на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про припинення поруки, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду, представник особи, яка не брала участі у справі - т.в.о. директора товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - Правник Олександр Петрович 07 квітня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що апелянт є правонаступником АТ «Райффайзен Банк» на підставі Договору відступлення права вимоги, а тому має право на апеляційне оскарження рішення у даній справі, що буде підтверджено або спростовано при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року.
Вважає, що висновок суду про відсутності Графіків погашення Кредиту спростовується наявністю в матеріалах справи таких документів, як Додаткова угоду №1 до Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року від 20 серпня 2009 року з Графіком погашення боргу та Додатком №2 до Додаткової угоди.
Так, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) Кредиту, у зв'язку з чим, 20 серпня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, відповідно до якої позичальник зобов'язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до нового Графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до даної додаткової угоди.
Товариство не погоджується з твердженням суду, що матеріалами справи не підтверджено отримання позичальником грошових коштів в іноземній валюті, а позивачем не забезпечено належного обліку банківських операції, первинних документів, що, як наслідок, унеможливило встановити судом розмір заборгованості по кредитному договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, а також відсотків та пені.
Вважає, що такий висновок вчинений без урахування всіх доказів, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема: заяви про видачу готівки, а також виписки щодо видачі кредиту та виписки по рахунку щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 .
Крім того, факт видачі кредитних коштів підтверджується подальшим укладанням Додаткової угоди до Кредитного договору з Боржником. Таким чином, можна стверджувати про беззаперечне отримання кредитних коштів ОСОБА_1 .
Також виписками по рахунку Боржника підтверджується факт часткового виконання зобов'язань за Кредитним договором. Крім того, у зв'язку з неможливістю подальшого виконання зобов'язань Боржником, Сторони у справі уклали Додаткову угоду до Кредитного договору, що свідчить про визнання ОСОБА_1 заборгованості, а також підтверджується факт виконання Кредитором обов'язку щодо видачі кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, товариство вважає висновки суду необґрунтованими, оскільки останні викладені без урахування всіх доказів, наявних в матеріалах справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» поданою представником - Правником Олександром Петровичем на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про припинення поруки, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
29 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ляхов І.О. подав відзив, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року, вважаючи таку ухвалу законною та обґрунтованою.
05 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ляхов І.О. подав відзив, у якому заперечив проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Цикл Фінанс» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року, вважаючи таке рішення законним та обґрунтованим.
Свою позицію обґрунтував обставинам, на які посилався у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник апелянта ТОВ «Цикл Фінанс» - адвокат Кеню Денис Васильович вимоги апеляційних скарг підтримав та просив їх задовольнити.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Ляхов Ігор Олексійович заперечив проти доводів апеляційних скарг з підстав, наведених у відзивах.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року такою, що підлягає задоволенню повністю, а апеляційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зазначив, що ухвалою від 16 жовтня 2024 року у цій справі було відмовлено в задоволенні заяви представника АТ «Райффайзен Банк» - адвоката Собчука О.В. про заміну сторони її правонаступником. Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили 01 листопада 2024 року. За змістом вказаної ухвали представником АТ «Райффайзен Банк» не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо відступлення права вимоги, таким чином, підстав для залучення до участі у справі АТ «Оксі Банк», як правонаступника позивача, не було. Оскільки судом вирішувалось питання щодо заміни позивача його правонаступником - АТ «Оксі Банк» та в задоволенні заяви було відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю, підстав для залучення правонаступника позивача на ТОВ «Цикл фінанс» немає.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 55 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору або не заборонено законом.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 по справі №910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Посилання суду першої інстанції на обов'язковість урахування ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2024 року у цій справі є помилковим, адже цивільним процесуальним законом не заборонено повторне звернення до суду із заявою про заміну сторони стягувача. Відповідно, вказана ухвала не мала преюдиційного значення для суду при вирішенні питання про наявність підстав для залучення до участі у справі ТОВ «Цикл Фінанс».
Суд мав надати оцінку обставинам та доказам, якими ТОВ «Цикл Фінанс» обґрунтовував свої вимоги, однак цього не зробив.
За обставинами цієї справи, 18 липня 2024 року між АТ «Рйффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-71, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (п. 2.1 Договору).
Відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2 Договору, та з моменту підписання сторонами реєстрів боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до договору. Сторони погодили, що реєстри боржників підписуються сторонами не пізніше 15 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників (п. 2.2).
Відповідно до п. 3.2 Договору, новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору.
За умовами п. 5.1 Договору, не пізніше 180 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов'язаний прийняти документацію, про що складається акт приймання-передачі за формою згідно з Додатком №4 до Договору.
На підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів №4655923 від 18 липня 2024 року АТ «Оксі Банк» сплатило АТ «Райффайзен Банк» 1 998 000,00 грн як оплату права грошової вимоги згідно договору відступлення права вимоги №114/2-71 від 18 липня 2024 року.
До реєстру боржників, який є Додатком до договору відступлення права вимоги №114/2-71 від 18 липня 2024 року, включено ОСОБА_1 - боржника за кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, загальна сума заборгованості 161 753,21 дол. США, з яких: 45 392,62 дол. США - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло); 116 360,59 дол. США - сума заборгованості за відсотками. Сума договору - 48 670,00 дол. США.
18 липня 2024 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-71-1, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, які первісний кредитор зобов'язується набути протягом 15 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників (п. 2.1 Договору).
Відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.1-3.2 Договору, та з моменту підписання сторонами реєстрів боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до договору. Сторони погодили, що реєстри боржників підписуються сторонами, після набуття первісним кредитором права вимоги до боржників, проте не пізніше 20 робочих днів з дати підписання цього договору та попереднього реєстру боржників до цього договору (п. 2.2).
Відповідно до п. 3.2 Договору, новий кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору.
За умовами п. 5.1 Договору, не пізніше 180 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за кредитними договорами та відступлення прав за договорами забезпечення, первісний кредитор передає, а новий кредитор зобов'язаний прийняти документацію, про що складається акт приймання-передачі за формою згідно з Додатком №4 до Договору.
На підставі платіжної інструкції №6460 від 18 липня 2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило АТ «Оксі Банк» 2 013 000,00 грн як оплату права грошової вимоги згідно договору відступлення права вимоги №114/2-71-1 від 18 липня 2024 року.
До реєстру боржників, який є Додатком до договору відступлення права вимоги №114/2-71-1 від 18 липня 2024 року, включено ОСОБА_1 - боржника за кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, загальна сума заборгованості 161 753,21 дол. США, з яких: 45 392,62 дол. США - сума заборгованості за основною сумою боргу (тіло); 116 360,59 дол. США - сума заборгованості за відсотками. Сума договору - 48 670,00 дол. США.
Наведене спростовує висновки місцевого суду про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження набуття ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги заборгованості за кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року укладеного між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 .
Наявність у заявника реєстрів за договорами відступлення прав вимоги підтверджує виконання їх сторонами усіх попередніх дій (і щодо оплати ціни договору і щодо підписання попереднього реєстру боржників та акту приймання-передачі).
Таким чином, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Цикл Фінанс» у зв'язку з непідтвердженням матеріального правонаступництва.
Встановивши, що відбулось передання кредитором своїх прав вимоги заявнику за договором факторингу, таке відступлення підтверджено відповідними документами, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для задоволення заяви ТОВ «Цикл Фінанс» про залучення до справи як правонаступника позивача.
Отже, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанцій постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишена без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення вимог заявника.
Щодо доводів апеляційної скарги на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником АППБ «Аваль» відповідно до копії витягу зі статуту, погодженого Національним банком України 25 травня 2012 року, державну реєстрацію проведено 06 червня 2012 року.
04 жовтня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/06-11/2652, відповідно до якого позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 48 670,00 дол. США із сплатою 15,25% річних та зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Договору, кредит надано на 240 місяців з 04 жовтня 2006 року по 02 жовтня 2026 року.
Згідно пункту 4.1. Кредитного договору, Кредитор зобов'язаний, на умовах цього договору відкрити Позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та надати Позичальнику кредитні кошти за умови надання Позичальником забезпечення повернення кредиту відповідно до пункту 3.5 даного Договору.
Згідно Додаткової угоди №1 від 20 серпня 2009 року до кредитного договору, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника, кредитор надав Позичальнику кредитні канікули на період з 15 вересня 2009 року до 15 вересня 2010 року включно. Протягом кредитних канікул Позичальник зобов'язався сплатити 42,10% сукупної заборгованості за процентами.
В забезпечення належного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору було укладено Договір поруки №014/06-11/1205 від 09 жовтня 2006 року, згідно якого ОСОБА_2 виступила поручителем Відповідача-1 і взяла на себе зобов'язання перед банком АТ «РБ Аваль» відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов'язань. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України та умов договору поруки Відповідач-2 несе солідарну відповідальність з Відповідачем-1 перед Позивачем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги АТ «РБ Аваль».
За додатковою угодою №1 до Кредитного договору сторони змінюють умови «Пункт 1.2. Станом на дату укладення цієї Додаткової угоди - заборгованість Позичальника за Кредитним договором, строк сплати якої настав, складає 3 145,54 дол. США, в т.ч.: 1 691,97 дол. США - заборгованість з погашення суми Кредиту та 1 453,57 дол. США - заборгованість з погашення процентів. Пункт 1.3. - на підставі цієї Додаткової угоди з 20 серпня 2009 року фактична заборгованість за сумою Кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, у зв'язку з чим відбувається зміна строку погашення заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику».
Додатковою угодою №1 до Кредитного договору, на момент укладення даної Додаткової угоди, а саме 20 серпня 2009 року, сторони Кредитного договору збільшили відповідальність Поручителя на 1 453,57 дол. США, шляхом віднесення даної суми до суми Кредиту (тіла кредиту). Як наслідок, на відповідні кошти надалі додатково нараховуються проценти.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження викладених обставин у позові (оригіналу заяви та належних виписок банку, в якому відкритий рахунок). Матеріалами справи не підтверджено отримання позичальником грошових коштів в іноземній валюті (доларах США) з позичкового рахунку № НОМЕР_1 . Також в матеріалах справи відсутній письмовий договір на відкриття ОСОБА_1 в АППБ «Аваль» позичкового рахунку. Позивачем подано до суду вимогу про сплату грошових коштів на підставі копій Кредитного договору та Договору поруки, які визначено як «Електронний архів Райффайзен Банк Аваль», які не є оригіналами.
Відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року та пункту 1.4. та 2 Додаткової угоди №1 від 20 серпня 2009 року до Кредитного договору визначено, що невід'ємною частиною договору є Графік погашення Кредиту, який викладається у Додатку до Кредитного договору. Однак, в матеріалах справи відсутні Графіки погашення Кредиту, за якими можна визначити строки виникнення зобов'язання та початок прострочення належного виконання Кредитного договору, який визначається за домовленістю сторін і ґрунтується на домовленості, укладеній у письмовій формі.
Позивачем також не забезпечено належного обліку банківських операцій та первинних документів, що як наслідок, унеможливило встановити судом розмір заборгованості по кредитному договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, а також відсотків та пені.
Суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість і відповідність нарахованої заборгованості за договором кредиту №014/06-11/2652 від 04 грудня 2006 року на час звернення до суду, її розмір та складові частини.
Окрім іншого, суд першої інстанції вказав, що позивач по справі фактично на час постановлення рішення не є стягувачем, тобто особою, яка має право вимагати від відповідачів у випадку не виконання ними своїх зобов'язань сплати заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, правонаступники позивача в даних правовідносинах не встановлені.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним, що при укладені 20 серпня 2009 року Додаткової угоди №1 до Кредитного договору було збільшено відповідальність ОСОБА_2 за Кредитним договором, без її згоди, що підтверджено висновком експерта, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у рядку «підпис» у лівій верхній частині третьої сторінки Додаткової угоди №1 від 20 серпня 2009 року до Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 ; рукописний запис « ОСОБА_2 » у рядку «П.І.Б.» у правій верхній частині третьої сторінки Додаткової угоди №1 від 20 серпня 2009 року до Кредитного договору №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Ця стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
За вказаних обставин, визначальним моментом є з'ясування того, яким чином ухвалене судове рішення впливає на права, інтереси осіб, які не брали участі у справі, але вважають порушеними свої права та інтереси.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Таку правову позицію щодо застосування правил частини 1 статті 352 ЦПК містить постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №200/6831/18.
Враховуючи, що ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором №014/06-11/2652 від 04 жовтня 2006 року укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 на підставі договору відступлення права вимоги №114/2-71-1 від 18 липня 2024 року, проте суд першої інстанції безпідставно відмовив у його залученні до участі у справі як правонаступника позивача, вказавши при цьому у своєму рішенні однією з підстав для відмови у позові, що позивач по справі фактично на час постановлення рішення не є стягувачем, тобто особою, яка має право вимагати від відповідачів у випадку не виконання ними своїх зобов'язань сплати заборгованості за кредитним договором, а правонаступники позивача в даних правовідносинах не встановлені, апеляційний суд вважає, що оскаржуваним рішенням порушені права апелянта як нового кредитора, який мав відповідні права на час ухвалення судом рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).
Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З огляду на зазначені норми права не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, якщо дії свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
За обставинами цієї справи 04 жовтня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/06-11/2652, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 48 670,00 дол. США.
Відповідно до виписки по рахунку (т. 1 а.с. 19) 09 жовтня 2006 року по рахунку №2213.7.130 Банк видав позичальнику кредит на суму 48 670,00 дол. США згідно договору №014/06-11/2652 від 09 жовтня 2006 року.
Наведене спростовує висновки місцевого суду, що матеріалами справи не підтверджено отримання позичальником грошових коштів в іноземній валюті (доларах США) з позичкового рахунку № НОМЕР_1 .
Крім того, наявна у матеріалах справи виписка по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 19 березня 2009 року по 19 березня 2010 року (т. 2 а.с. 95-134) підтверджує погашення позичальником заборгованості за договором №014/06-11/2652 від 09 жовтня 2006 року як за тілом кредиту так і за процентами.
Отже, надана первісним позивачем виписка є свідченням належного обліку банківських операцій та первинних документів у відносинах банку з ОСОБА_1 , а тому висновки місцевого суду у цій частині є хибними.
У постанові від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБ України №75 від 04 липня 2018 року, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, відсутність у позивача оригіналу кредитного договору та надання суду лише його копії, за наявності інших належних та допустимих доказів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджують виникнення між сторонами кредитних правовідносин не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Обставини виникнення між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 правовідносин, заснованих на договорі кредиту, фактичне отримання позичальником кредитних коштів у визначеній договором сумі та неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів підтверджено, зокрема, змістом кредитного договору №014/06-11/2652 від 09 жовтня 2006 року та Додатковою угодою №1 до нього від 20 серпня 2009 року, підписаними ОСОБА_1 , а також випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, які підтверджують часткову сплату позичальником тіла та процентів за договором до липня 2014 року включно.
Отже, сплата ОСОБА_1 періодичних платежів за вказаним кредитним договором свідчить про визнання позичальником як факту отримання, так і використання ним кредитних коштів.
Колегія суддів зауважує, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі №922/1280/22.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 не надав суду обґрунтований контррозрахунок на спростування наведених банком розрахунків заборгованості ні в частині основної суми кредиту, ні в частині нарахованих процентів.
При цьому, доводи відповідача щодо невідповідності заявленої до стягнення суми тіла кредиту умовам договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Дійсно, відповідно до розрахунку позивача станом на 16 липня 2018 року (т. 1 а.с. 148-154) позичальнику кредит видано на 55 904,99 дол. США, однак вказана сума включає капіталізацію відсотків на суму 7 234,99 дол. США, яку проведено з 20 серпня 2009 року по 15 серпня 2010 року на підставі п. 2 Додаткової угоди №1 до кредитного договору, отже остаточна сума кредитних коштів становить 48 670,00 дол. США (55 904,99 - 7 234,99).
Також, за умовами п. 1.3 Додаткової угоди №1 до кредитного договору, умови якої є чинними для ОСОБА_1 , на підставі цієї угоди фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами. Тобто, з 20 серпня 2009 року тіло кредиту становить 46 605,51 дол. США = 43 459,97 дол. США + 3 145,54 дол. США.
Відповідно до п. 6.5 кредитного договору №014/06-11/2652 від 09 жовтня 2006 року, кредитор має право стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов цього договору та/ або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.
Таку вимогу Банк направив ОСОБА_1 03 листопада 2014 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
Тобто, у даному випадку досудова вимога банку є передумовою звернення до суду з позовом і не припиняє обов'язку позичальника виконати кредитне зобов'язання у строк та на умовах, у ньому зазначених.
При цьому апеляційний суд враховує, що у цій справі задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до АТ «Райффайзен Банк» про припинення поруки, у зв'язку з цим її солідарний обов'язок зі сплати заборгованості за кредитним договором №014/06-11/2652 від 09 жовтня 2006 року припинено.
Крім того, у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 09 жовтня 2018 року, первісний позивач визначив до стягнення гривневий еквівалент валютного зобов'язання по курсу станом на 16 липня 2018 року та повідомив, що пеня за прострочення виконання зобов'язання в рамках даного спору не заявляється та не стягується.
Таким чином, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» та дострокове стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №014/06-11/2652 від 09 жовтня 2006 року на суму 1 943 033, 85 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 190 794,81 грн, у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 186 072,00 грн; заборгованість за відсотками - 752 736,68 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 752 239,04 грн.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду у межах доводів апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню у частині відмови у задоволенні первісного позову з ухваленням нового судового рішення у цій частині про часткове задоволення первісного позову.
Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Цикл Фінанс» не містить доводів в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про припинення поруки, апеляційний суд не наводить своїх висновків щодо законності оскаржуваного рішення у цій частині.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню частково (в частині відповідача ОСОБА_1 ), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 654, 00 грн, за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 25 491,51 грн та за подання апеляційних скарг у 8 509,00 грн, а всього 37 654,51 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» подану директором Жабченко Тетяною Миколаївною на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - директора Жабченко Тетяни Миколаївни про залучення у справі правонаступника позивача - задовольнити.
Залучити до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» як правонаступника позивача - акціонерного товариства «Райффайзен Банк».
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» подану представником - Правником Олександром Петровичем на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року в частині відмови у задоволенні первісного позову акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», до ОСОБА_1 про дострокове cтягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги до акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) заборгованість за кредитним договором №014/06-11/2652 від «04» грудня 2006 року в розмірі 1 943 033 (один мільйон дев'ятсот сорок три тисячі тридцять три гривні) 85 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 190 794,81 грн, у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 186 072,00 грн; заборгованість за відсотками - 752 736,68 грн, в т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 752 239,04 грн.
В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 654, 00 грн, за подання заяви про збільшення позовних вимог у розмірі 25 491,51 грн та за подання апеляційних скарг у 8 509,00 грн, а всього 37 654 (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 51 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова