18 липня 2025 року м. Київ
Справа № 758/4573/25
Провадження: № 33/824/3658/2025
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Швед Альони Олександрівни в інтересах Енергетичної митниці Державної митної служби України
на постанову Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року, винесену під головуванням суддіДенисова О. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1ст. 483 МК України,
Відповідно до протоколу про порушення митних правил №0018/UA903000/2025 від 08.01.2025, 07.06.2023 автомобільним транспортом через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» відділи митного оформлення № 3-6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці на адресу ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» ( Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, к. А, кв. 513, код ЄДРПОУ 42808593) був переміщений товар «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 19 020 кг. та загальною вартістю 9 167,64 Євро (що за офіційним курсом валют НБУ станом на момент перетину кордону дорівнює 358 011,01 грн).
Переміщення через державний кордон України відбувалося на підставі:
- зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2023 № 33/23;
- рахунка-фактури (інвойса) від 05.06.2023 № RVA0065329;
- міжнародної автомобільно-транспортної накладної від 05.06.2023 № RVA0065329;
- сертифіката (паспорта) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136;
- сертифіката походження товарів від 05.06.2023 LT22325955.
Зазначений товар був оформлений в Енергетичній митниці та випущений у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» від 07.06.2023 № 23UA903220010876U9.
Відповідно до умов контракту від 21.03.2023 №33/23, укладеного між ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» (покупець), в особі ОСОБА_2 , та підприємством UAB "NAFTOS DUJOS" (ALGIRDO 42, MAZEIKIAILT-89104, LITHUANIA) (продавець), в особі директора Роландаса Виткаускаса, продавець продає, а покупець купує газ зріджений вуглеводневий, паливо дизельне, бензин та інші нафтопродукти. Якість товару має відповідати державним стандартам (ДСТУ), технічним умовам (ТУ), іншій нормативно-технічній документації на даний вид товару. Якість має підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника, виданого при відвантажені або незалежної інспекції, або специфікації продавця.
Відповідно до вимог ст. 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації.
Нормами ст. 335 Митного кодексу України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості зокрема, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних заходів. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України.
Пунктом 3 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (далі - Регламент), визначено, що обіг палива на ринку - це переміщення (транспортування) палива від виробника (імпортера, розповсюджувача) до споживача або будь-які дії, пов'язані із транспортуванням, зберіганням, продажем.
З метою дотримання вищезазначених норм, посадовими особами ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» під час переміщення товару через митний кордон України до митних органів для підтвердження відомостей про фізико-хімічні характеристики товару, відповідності нафтопродукту стандартам і його ідентифікації, подано документ про якість, а саме сертифікат (паспорт) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136, який містить відповідні печатки (штампи) заводу-виробника «Orlen Lietuva».
01.03.2023 Енергетична митниця отримала лист від 17.02.2023 № 62 від Представництва AT «Orlen Lietuva» в Україні щодо фактів використання постачальниками палива підроблених сертифікатів якості компанії.
З метою перевірки законності ввезення на митну території України нафтопродуктів, Енергетичною митницею був направлений лист від 21.08.2024 № 7.6-3/20-01/13/4196 до AT «Orlen Lietuva» стосовно перевірки сертифікатів (паспортів) якості, виготовлених як на бланках компанії, так і тих, на яких міститься посилання у сертифікатах інших постачальників, щодо яких існують ризики.
За результатами опрацювання відповіді, наданої Public Company «Orlen Lietuva» від 11.10.2024 № D2(12.11-9)-2356, було встановлено, що сертифікат (паспорт) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136, був виданий на партію товару «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 18 580 кг, яка була реалізована (відвантажена) підприємству Closed Stock Company NAFTOS DUJOS (Algirdo st. 42, Mazeikiai, LT-89104 Lithuania.)
Однак, фактично ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» з поданням сертифікату (паспорту) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136 було ввезено на митну територію України 19 020 кг, що на 440 кг перевищує обсяг операції з продажу продукту, здійсненої компанією «Orlen Lietuva», на який поширюється сертифікат якості.
Тобто, директором ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» ОСОБА_2 був поданий до митних органів України сертифікат (паспорт) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136, що був виданий виробником «Orlen Lietuva» на меншу кількість товару (18 580 кг).
Таким чином, ОСОБА_2 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «газ вуглеводневий скраплений» з приховуванням від митного контролю у кількості 440 кг вартістю 212,08 Євро, що в перерахунку згідно з офіційних курсів валют, чинних на дату перетину кордону, дорівнює 8 282,06 грн, з поданням до митного органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару.
Виходячи з вищевикладеного, в діях керівника ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» ОСОБА_2 наявні ознаки правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 483 МК України.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, тобто із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Швед А. О. в інтересах Енергетичної митниці Державної митної служби України подала 06 червня 2025 рокуапеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 року та винести нову постанову, якоюОСОБА_2 визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на ньогоадміністративне стягнення відповідно санкції ч. 1 ст. 483 МК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилалась на те, що директором ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» ОСОБА_2 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «газ вуглеводний скраплений» в кількості 19020 кг., вартістю 9167,64 євро або 358011,01 грн. з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу, як підстави для переміщення, документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару, чим вчинив порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 Митного кодексу України, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Разом із тим, скаржник звертає увагу, що саме директором ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» ОСОБА_2 до митних органів України було подано сертифікат (паспорт) якості від 05.06.2023 №165175_5132136, виданий заводом-виробником «Orlen Lietuva» на кількість товару, яка не відповідає тій, яка була переміщена через митний кордон України та випущена у вільний обіг на території України.
Вважає, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_2 митних правил та свідчать про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
У судовому засіданні представник Київської митниці Державної митної служби України -Герега К. М.просила задовольнити подану апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника митної служби, ОСОБА_2дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційну скаргуслід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із недоведеності об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки відповідають вимогам митного законодавства та ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.
Під час розгляду справи про порушення митних правил суд, відповідно до вимог ст. 489 МК України, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.
Згідно положень частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил, інспектором митниці повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та викладені винні дії особи повинні відповідати диспозиції статті за якою особа притягується, до відповідальності за порушення митних правил. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України документів, які містять неправдиві дані.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).
При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів, тобто ті документи, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.
Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена статтею 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.
Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.
Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант.
Доказами у справі про порушення митних правил, згідно приписів ч. 1 ст. 495 МК України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Пунктом 3.8 розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, ратифікованої Законом України від 05 жовтня 2006 року №227-V, визначено, що декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.
Пунктом 8 статті 4 МК України визначено, що декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Згідно з частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_2 , не містять будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б, поза розумним сумнівом, дозволили зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.
Судом встановлено, 07.06.2023 автомобільним транспортом через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» відділи митного оформлення № 3-6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці на адресу ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» ( Україна, 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, к. А, кв. 513, код ЄДРПОУ 42808593) був переміщений товар «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 19 020 кг. та загальною вартістю 9 167,64 Євро (що за офіційним курсом валют НБУ станом на момент перетину кордону дорівнює 358 011,01 грн).
Переміщення через державний кордон України відбувалося на підставі: зовнішньоекономічного контракту від 21.03.2023 № 33/23; рахунка-фактури (інвойса) від 05.06.2023 № RVA0065329; міжнародної автомобільно-транспортної накладної від 05.06.2023 № RVA0065329; сертифіката (паспорта) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136; сертифіката походження товарів від 05.06.2023 LT22325955.
Відповідно до умов контракту від 21.03.2023 № 33/23, укладеного між ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» (покупець) в особі директора ОСОБА_2 та UAB NAFTOS DUJOS (Литва) (продавець) в особі директора Роландаса Виткаускаса, продавець продає, а покупець купує газ зріджений вуглеводневий, паливо дизельне, бензин та інші нафтопродукти.
Відповідно до п.5.1 указаного контракту, якість товару має відповідати державним стандартам (ДСТУ), технічним умовам (ТУ), іншій нормативно-технічній документації на даний вид товару, а також у випадку поставки товару, що має відповідати нормам ЄС - відповідній нормі ЄС. Якість товару має підтверджуватися паспортом якості, виданим заводом-виробником при відвантажені або незалежною інспекцією, або специфікацією Продавця. Відповідно до п.5.2 указаного контракту, кількість поставленого продавцем товару визначається відповідно до накладних (CMR). Так, разом із товаром продавець передав покупцю сертифікат якості №165175_5132136, виданий AT «Orlen Lietuva». На вказаному сертифікаті окрім іншого міститься підпис бухгалтерки NAFTOS DUJOS (Литва), посилання на документ №ORB-559688 2023-06-05, крім того, зазначено, що свідоцтво якості видано до транспортного документа №23LT000A1A0423V275747. Крім того, в указаному паспорті якості наявні наступні відомості: маса продукту - 18,58 тонн; на останньому рядку паспорту якості зазначено: Нетто 19020 кг/0,542 (15С) = 35092л. Відповідно до CMR № RVA0065329, відправник Closed Stock Company NAFTOS DUJOS (Algirdo st. 42, Mazeikiai, LT-89104 Lithuania.) передав ТОВ ««НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» вантаж вагою 19 020 кг.
Таким чином, продавцем дотримано умови вищезазначеного контракту в частині передачі відповідних документів разом із товаром, у подальшому з урахуванням указаних документів зазначений товар оформлений в Енергетичній митниці та випущений у вільний обіг за митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» від 07.06.2023 № 23UA903220010876U9.
Станом на момент оформлення (07.06.2023) Енергетична митниця мала інформацію від Представництва AT «Orlen Lietuva» в Україні в вигляді листа від 17.02.2023 № 62 щодо фактів використання постачальниками палива підроблених сертифікатів якості компанії.
Однак оформлення товару та випуск у вільний обіг відбулись без будь-яких зауважень.
Енергетичною митницею лише 22.08.2024 під № 7.6-3/7.6-20.1/13/3578, з метою перевірки законності ввезення на митну територію України нафтопродуктів, направлений лист до AT «Orlen Lietuva» стосовно перевірки сертифікатів (паспортів) якості, виготовлених як на бланках компанії, так і тих, на яких міститься посилання у сертифікатах інших постачальників, щодо яких існують ризики.
За результатами опрацювання відповіді наданої Public Company «Orlen Lietuva» від 11.10.2024 № D2(12.11-9)-2356, встановлено, що сертифікат (паспорт) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136, був виданий на партію товару «газ» у кількості 18580 кг, що реалізована (відвантажена) підприємству UAB NAFTOS DUJOS. Крім того, в указаній відповіді зазначено про те, що юридичні особи (компанії), які здійснюють зберігання, перевалку та/або продаж нафтопродуктів, придбаних у Компанії, які перепродують вироблену Компанією продукцію, не комбінуючи її з продукцією інших третіх осіб, гарантуючи, що фізичні параметри продукції не змінюються, можуть використовувати сертифікати якості, надані Компанією; однак, ніякі зміни в цих сертифікатах не допускаються; допускається тільки підпис уповноваженого співробітника.
Таким чином, вага заявлена в документах повністю відповідає вазі товару ввезеного на територію України та оформленого в Енергетичній митниці.
Інформація щодо ваги (кількості) міститься в інвойсі, рахунках фактурах, міжнародній автотранспортній накладній (CMR) та в самій митній декларації, податки: ПДВ i акциз, в якості обов'язкових платежів для здійснення розмитнення - сплачені за весь об'єм імпортованого товару, а саме за 19020 кг. Самі по собі сертифікати якості, надані продавцем до переміщення товарів, не можуть свідчити про провину покупця, оскільки містять відомості про фізико-хімічні властивості.
Товар був розмитнений на підставі наданих документів, належність яких не викликала сумніву під час розмитнення, що було перевірено митними органами, товар було введено в вільний обіг.
Отже, процедура декларування даного товару була здійснена митним брокером виключно на підставі наданих продавцем товаросупровідних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.
За даних обставин суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 сертифікат якості від 05.06.2023 року № 165175_5132136 в компетентних органах/організаціях не отримував та не мав права/обов'язку його отримувати.
Також є вірними і не спростовані доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції, що кількість товару підтверджується інвойсом (рахунком), а не сертифікатом якості, як стверджує Енергетична митниця. При цьому, пропуск на митну територію товару здійснювався на підставі рахунків фактур (інвойсів), та міжнародних автомобільно-транспортних документів CMR, із урахуванням сертифіката (паспорта) якості від 05.06.2023 № 165175_5132136.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2 вчиняв активні дії, передбачені диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України, адже при переміщенні товарів через митний кордон ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» надало усі документи, необхідні для ввезення на митну територію України «газу вуглеводневого скрапленого», які отримало від Public Company «Orlen Lietuva» та які стали підставою для розмитнення товару.
Що стосується доводів Енергетичної митниці про те, що вказаний документ (сертифікат якості від 05.06.2023 № 165175_5132136), виробником товару, а саме литовським підприємством Public Company «Orlen Lietuva», видавався на меншу кількість товару, то вони не можуть слугувати беззаперечним підтвердженням того, що ОСОБА_2 намагався приховати кількість товару, оскільки за умовами договору саме продавець зобов'язується гарантувати якість товару, що підтверджується відповідним сертифікатом якості (паспортом якості), виданим виробником та доданим до супровідних документів на товар.
Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи немає будь-якого документа, в тому числі отриманого від виробника товару Public Company «Orlen Lietuva», що сертифікат якості від 05.06.2023 № 165175_5132136. видавався саме на партію товару «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 18980 кг. (ввезено було 19020 кг.).
Таким чином, до протоколу про порушення митних правил митним органом не долучено жодного належного доказу на підтвердження обставин, викладених в протоколі, а, отже, висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи прийнято обґрунтоване рішення про закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого правопорушення.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі, у сфері митного оформлення і контролю, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.
З огляду на викладене, постанова суду відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.
Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та належних і допустимих доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_2 як директора ТОВ «НАФТОГАЗ ТРЕЙД ПЛЮС» були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.483 МК України є обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі Київської митниці Державної митної служби України доводи на спростування висновків суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки, будь-яких інших доказів на підтвердження виниОСОБА_2 в апеляційній скарзі не наведено.
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі не зазначено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 483, 527-529 МК України, ст. ст. 9, 247, 283, 284, 294 КпАП України,
АпеляційнуШвед Альони Олександрівни в інтересах Енергетичної митниці Державної митної служби Українизалишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома