Єдиний унікальний номер справи № 367/243/24
Провадження №22-ц/824/10029/2025
10 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення пені,
У провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Династія 2021» про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення пені.
Ухвалою суду від 09 серпня 2024 року у вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року за клопотанням представника відповідача Мацкевича Д.А. у вказаній справі суд повернувся до стадії підготовчого провадження.
Під час підготовчого провадження позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Зазначена заява мотивована тим, що між сторонами виник майновий спір з приводу належного виконання відповідачем попереднього договору від 04.08.2021 року щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору сторони зобов'язалися укласти основний договір купівлі-продажу зазначеної у попередньому договорі купівлі-продажу квартири у строк до 04.08.2023 року. Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу від 04.08.2021 року не виконав. Також вказує на те, що у відзиві від 13.06.2024 року відповідач визнавав факт укладення попереднього договору купівлі-продажу між сторонами в цій справі та отримання відповідачем грошових коштів за цим договором, проте в подальшому позиція відповідача в цій частині змінилася і представник відповідача Мацкевич Д.А. заперечував щодо підписання зі сторони відповідача зазначеного вище договору та отримання відповідачем за цим договором коштів, у зв'язку з цим у справі представником відповідача було подано клопотання про проведення в зазначеній справі почеркознавчої експертизи.
Позивач вважає, що нова позиція відповідача щодо заявленого позову відбулася після заміни попереднього представника на адвоката Мацкевича Д.А., така позиція, на думку представника позивача, є надуманою, суперечить процесуальній поведінці в іншій аналогічній справі за позовом іншої особи та свідчить про намагання будь-яким шляхом уникнути цивільно-правової відповідальності в цій справі. До того ж зазначає, що на користь висновку щодо намагання відповідача уникнути відповідальності за цим позовом свідчить й дії відповідача щодо виконання судового рішення, що набрало законної сили, в іншій судовій справі за позовом іншої особи. Такі дії відповідача вважає недобросовісними та такими, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , оскільки у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, його виконання буде неможливим.
З урахуванням викладеного позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Династія 2021» у межах суми, яка заявлена позивачем до стягнення, в розмірі 5 млн. 337 тис. 524 грн. 06 коп.
Окрім того, відповідачем ТОВ «Династія 2021» було подано до суду клопотання про витребування в позивача оригіналів попереднього договору купівлі-продажу квартири від 04.08.2021 року та довідки від 04.08.2021 року вих. № 4-08/21 щодо виконання фінансових зобов'язань між сторонами.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2025 року відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі, а також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ТОВ «Династія 2021» про витребування доказів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, 01.04.2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд неповно і невсебічно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. У зв'язку з цим просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву про забезпечення позову у справі та накласти арешт на нерухоме майно відповідача.
Станом на день розгляду справи апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання, призначене на 10.07.2025 року, з'явився представник позивача.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову зазначив, до клопотання про забезпечення позову не додано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів. Крім того, представником позивача взагалі не визначено перелік майна та не надано доказів того, що відповідач є власником будь-якого нерухомого майна і що такий захід буде співмірним із заявленими вимогами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При вирішенні питання наявності підстав для забезпечення позову суд встановлює, чи існує спір між сторонами, чи є він реальним.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Династія 2021» з позовом про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення пені.
Предметом даного позову, серед іншого, є майнові вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 5337524,06 грн.: з яких 1050973,01 грн. - гривневий еквівалент сплачених позивачем коштів за договором; 760067,35 грн. - збитки; 50000,00 грн. - моральна шкода; 3476483,70 грн. - пеня за порушення зобов'язання, розмір якої відповідно до ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів». Наявність та реальність спору не заперечував й представник відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів констатує, що спір існує, і він є реальним.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Метою забезпечення позову є виключно унеможливлення ускладнення виконання рішення суду в конкретній справі або ефективного захисту прав у конкретному випадку.
Враховуючи вищевикладене, судом має бути здійснена оцінка всіх вищевказаних обставин при вирішенні питання про забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи заявник просив накласти арешт на нерухоме майно відповідача в межах суми стягнення, однак не зазначив на яке, кому воно належить, його вартість, тощо.
Нерухоме майно є індивідуально визначеним. Це означає, що кожен об'єкт нерухомості (земельна ділянка, будівля, квартира тощо) має унікальні характеристики, що відрізняють його від інших об'єктів. Ці характеристики включають місце розташування, розміри, планування, технічні характеристики та інші параметри, які роблять його неповторним.
Враховуючи вищевикладене, звертаючись із заявою накладення арешту на нерухоме майно, заявник має зазначати конкретне майно, на яке має бути накладено арешт.
Заявник на підтвердження своїх доводів послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 грудня 2023 року (провадження №61014128ав23), від 02 серпня 2019 року у справі № 915/538/19 та від 06листопада 2018 року у справі № 923/560/17, де заявники просили накласти арешт на грошові кошти.
Колегія суддів зазначає, що гроші мають родові ознаки, тому звернення із заявою про накладення арешту саме на грошові кошти не зобов'язує заявника вказувати, на які саме грошові кошти необхідно накладати арешт, що є відмінним від предмету розгляду у даній справі.
Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18, де вказано, що накладення арешту на майно відповідача без індивідуальних ознак в межах суми стягнення є належним, колегія суддів не приймає, оскільки у вказаному рішенні, мова йшла також про накладення арешту саме на грошові кошти, які не визначені індивідуальними ознаками.
Колегія суддів зазначає, що заявник не позбавлений можливості самостійно знайти інформацію про майно, яке належить відповідачу, або може клопотати перед судом щодо витребування і здобуття інформації , якщо у нього є проблема в її отриманні.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову врахував всі обставини та встановив, що підстав для накладення арешту на даний час немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько