Єдиний унікальний номер справи № 756/2752/25
Провадження №22-ц/824/9148/2025
03 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1», ОСОБА_3 , про відновлення становища, яке існувало до порушення та заборону вчинити певні дії,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за вказаним позовом.
25 лютого 2025 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування заяви зазначено, що у квартирі АДРЕСА_1 у значному обсязі демонтовані перекриття, несучі стіни, в тому числі, в районі лоджій, а саме на примиканні міжповерхових перекриттів приміщень в квартирі та лоджії, що може призвести до зсуву, просідання перекриття та руйнування лоджії, даний. Указаний об'єкт нерухомості становить загрозу та є аварійним.
На думку позивача, наразі існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись зазначеною квартирою задля охорони та збереження цієї квартири та будинку АДРЕСА_2 , безпеки людей, які проживають в цьому будинку і не тільки. Додає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи навіть унеможливити не тільки виконання рішення суду, а й мати наслідки втрати життя.
У зв'язку з цим позивач просив суд в порядку ст. 149, 150 ЦПК України вжити заходи забезпечення позову, а саме шляхом заборони ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам користуватись квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду, 10 березня 2025 року позивач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд неповно і невсебічно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.
У зв'язку з цим просив оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову у справі в повному обсязі.
26 травня 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить задовольнити апеляційну скаргу та прийняти рішення про забезпечення позову у справі.
27 травня 2025 року до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
У судове засідання, призначене на 03.07.2025 року, з'явилися представник відповідача та третя особа.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного:
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Як зазначено вище, одним із основних питань, які суд вирішує при забезпеченні позову, є питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову як позовним вимогам, так і заявленим можливим ризикам. При цьому, зважаючи на положення ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог.
Метою забезпечення позову є виключно унеможливлення ускладнення виконання рішення суду в конкретній справі або ефективного захисту прав у конкретному випадку.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись квартирою №30 необхідне задля охорони та збереження цієї квартири та будинку АДРЕСА_2 , безпеки людей, які проживають в цьому будинку і не тільки.
При вирішенні питання наявності підстав для забезпечення позову суд встановлює, чи існує спір між сторонами, чи є він реальним.
Як убачається з матеріалів справи, 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції позов до ОСОБА_2 , треті особи Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м Києві, Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-1» та ОСОБА_3 про відновлення становища, вже існувало до порушення. Наявність та реальність спору не заперечував й представник відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів констатує, що спір існує, і він є реальним.
Свою заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 також мотивував тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи навіть унеможливити не тільки виконання рішення суду, а й мати наслідки втрати життя.
Апеляційний суд не погоджується з такими доводами, оскільки забезпечення позову має бути направлено на реальне забезпечення позовних вимог.
Водночас з вимоги заявника про заборону відповідачу та будь-яким іншим особам знаходитись та користуватись вищевказаною квартирою не зрозуміло, яким чином вона забезпечить виконання рішення, якщо воно буде прийнято на користь заявника.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько