Єдиний унікальний номер № 367/9978/24
Апеляційне провадження №33/824/1394/2025
12 червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №835582 ОСОБА_1 15.09.2024 року о 16 год. 20 хв. уКиївській обл., м. Ірпінь на вул. Соборна, 1-А, керував автомобілем Nissan Qashqai д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд для визначення стану сп'яніння проведено приладом «Драгер» у встановленому законом порядку. Водій ОСОБА_1 , порушивши п.2.9 «а» ПДР, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року і закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У судове засідання, призначене на 12.06.2025 року, з'явився захисник та представник поліції.
Основним доводами апеляційної скарги було те, що:
-не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а також відсутні відеозаписи, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 у транспортному засобі;
-відсутність відеозапису, який би підтверджував факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а також те, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду в медичному закладі;
- вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведено належними і допустимими доказами;
- пояснення свідків були складені під прямим впливом працівника поліції; відсутні ознаки алкогольного сп'яніння.
Дані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на вказану норму, обов'язок відеофіксації встановлений лише щодо огляду на стан сп'яніння. Необхідність відеофіксації факту керування транспортними засобами чинним законодавством не передбачено.
Доводи апелянта про відсутність відеозапису, який би підтверджував факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, а також те, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду в медичному закладі, суд не приймає.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відеозапис не є належним доказом, оскільки фіксує процедуру складення протоколу.
Відповідно до судової практики ККС ВС від 2 червня 2022 року у справі №571/1436/15 зазначається, що для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, докази відіграють не кількісну роль, а використовуються в доказуванні, якщо в них доведено достовірність фактів і обставин. Отже, докази в судовому процесі отримують якісне значення в доказуванні тільки в разі, якщо у них встановлено достовірність фактів і обставин.
Апеляційний суд зазначає, що у справі містяться пояснення трьох свідків, які були присутніми при фіксації інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення. З вказаних матеріалів вбачається, що двоє з них зазначили, що ОСОБА_1 відмовився на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння. За таких умов вказана обставина підтверджена не відеозаписом з камери поліції, однак показами свідків, що також є належним доказом в розумінні ст.. 266 КУпАП.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеної норми вбачається, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є самостійним та окремим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Закінченим таке правопорушення є після встановлення чіткої і недвозначної відмови від проходження огляду на місці зупинки або в подальшому у відповідному закладі охорони здоров'я у разі відмови від проходження огляду на місці або незгодою з його результатом.
Не можуть бути прийняті твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду в медичному закладі, що зафіксовано на відео записі нагрудної камери поліцейського.
Із наявного відеозапису вбачається, що відповідні висловлювання дійсно мали місце, однак вони були зроблені вже після фіксації порушення правил, відібрання відповідних пояснень свідків та оформлення поліцейським відповідного адміністративного протоколу. Подальша зміна позиції водія щодо проходження огляду, яка мала місце після вчинення та фіксації правопорушення, не скасовує факту вчинення такого адміністративного правопорушення.
Твердження про те, що пояснення свідків були складені під прямим впливом працівника поліції є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з положеннями статті 251 КУпАП, свідчення свідків є самостійним видом доказів, і жодна норма закону не забороняє надання допомоги працівником поліції у технічному оформленні пояснень свідків, особливо коли така допомога надається в межах об'єктивної фіксації обставин події.
При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які дані про психологічний чи фізичний тиск на свідків, а також відсутні заяви від самих свідків щодо примусу або неправдивості їхніх показань. Навпаки, зміст наданих пояснень є логічним, послідовним, узгоджується між собою та з іншими матеріалами справи, зокрема відеозаписом з боді-камери, що підтверджує добровільність наданих пояснень.
Допомога працівником поліції свідку при формулюванні пояснень не є спотворенням пояснень свідка.
Таким чином, вказані пояснення є належними та допустимими доказами, отриманими без порушення вимог законодавства.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба