Єдиний унікальний номер № 376/24/25
Апеляційне провадження №33/824/2839/2025
12 червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сквирського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 188906 05 грудня 2024 року о 02 годині 05 хвилин у м. Сквира на вул. Київська 5 Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Ford Transit», з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці; від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер або в найближчому медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився.
Постановою Сквирського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень в дохід держави.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сквирського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року і закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
У судове засідання, призначене на 12.06.2025 року, сторони не з'явились.
Основним доводами апеляційної скарги було те, що:
- у матеріалах справи відсутні докази факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не містить запису керування ним автомобіля;
- суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили він не керував транспортними засобом.
Дані твердження апелянта не можуть бути прийняті апеляційний судом.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на вказану норму, обов'язок відеофіксації встановлений лише щодо огляду на стан сп'яніння. Необхідність відеофіксації факту керування транспортними засобами чинним законодавством не передбачено.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили, що він не керував транспортними засобом, суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що у суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказували, що ОСОБА_1 не перебував за кермом.
Суд надав оцінку вказаним показанням свідків ОСОБА_2 , яка перебуває в близьких стосунках з ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , який є близьким другом ОСОБА_1 , та зазначив, що їх пояснення викликають сумнів в їх достовірності, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Водночас в матеріалах справи є відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Ford Transit», о 02год 04хв -02год 05хв 05.12.2024 року в дворі будинку, що на вул. Київська, 5 в м. Сквира, на вимогу поліцейських, які їхали за ним з проблисковими маячками, зупинив ТЗ, вийшов з дверей ТЗ з лівої сторони і відразу підійшов до працівників поліції, які під'їхали до нього. Спочатку сказав, що переставляв автомобіль з автостоянки у двір будинків, пізніше - заперечував. Зважаючи на наведені дані, посилання апелянта на не керування ним транспортним засобом не відповідають матеріалам справи, а їх самих суд оцінює як безпідставні намагання уникнути відповідальності.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сквирського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.О. Журба