02 червня 2025 року м. Київ
Справа №361/5347/24
Апеляційне провадження №33/824/2739/2025
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Цюрпіти Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2024 року за матеріалами, які надійшли з Головного управління ДПС у Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП,
Протоколом №998 від 02 травня 2024 року складеним головним державним інспектором Головного управління ДПС у Київській області при проведенні фактичної перевірки (Акт перевірки від 02.05.2024 №28755/10-36-24-05) встановлено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення за ст. 58, ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Дата та час вчинення правопорушення: 02.05.2024 м. Бровари, Київська обл. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на неї стягнення із застосуванням положень ст. 36 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1000 н.м.д.г., що становить 17000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.
Не погодилась із вказаною постановою ОСОБА_1 її представником - адвокатом Безштанько С.М. подана апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції та оскаржувану постанову не отримувала. Про наявність справи №361/5347/24 вона дізналась 10 квітня 2025 року від Павлоградського ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області , який 08 квітня 2025 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та 09 квітня 2025 року постанову про арешт коштів. Із оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 ознайомилась в суді першої інстанції 10 квітня 2024 року, а 14 квітня 2025 року звернулась за правничою допомогою до адвоката.
На підставі викладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази систематичного здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, щоб зобов'язувало останню зареєструватися як підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Крім того, в Акті перевірки №28755/10-36-24-05 від 02 травня 2024 року вказано про проведену перевірку інтернет-магазину в м. Бровари, однак посилання який саме магазин та який товар відсутні.
Представник також вказує, що на момент винесення оскаржуваної постанови, закінчилися строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, однак суд першої інстанції не застосував положення ст. 38 КУпАП та не закрив справу у зв'язку з закінченням строків притягнення особи до відповідальності.
Таким чином, оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування обставин справи, їх не дослідження та не надання їм належної оцінки. Суд формально підійшов до встановлення об'єктивних обставин справи, що є наслідком спрощеного підходу до вирішення справи.
На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Безштанько С.М. підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просили її задовольнити.
Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся за відсутності особи правопорушника ОСОБА_1 .. В матеріалах справи відсутні докази її належного повідомлення про час та місце розгляду справи. З копією оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ознайомилась 10 квітня 2025 року в суді першої інстанції /а.с. 26/, та 16 квітня 2025 року її захисник подав апеляційну скаргу до суду першої інстанції. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з метою додержання права на доступ до правосуддя, вважає за доцільне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Основними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративна відповідальність за даною нормою закону настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктива сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, має декілька окремих складів з відповідними кваліфікуючими ознаками. При цьому вказана стаття є бланкетною, оскільки закріплює лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, відсилає до норм інших нормативних актів іншої галузі права.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП під час формулювання об'єктивної сторони протиправного діяння необхідно обов'язково встановити в чому полягала невідповідність цим вимогам діяння особи, що порушила закон.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Разом з тим, відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України видом господарської діяльності є підприємницька діяльність, тобто самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ГКУ громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» роз'яснено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, важливими і обов'язковими ознаками господарської діяльності є її систематичність (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) та її здійснення суб'єктом на власний ризик з метою одержання прибутку.
Зі змісту протоколу №998 від 02 травня 2024 року складеного головним державним інспектором Головного управління ДПС у Київській області при проведенні фактичної перевірки (Акт перевірки від 02.05.2024 №28755/10-36-24-05) вбачається, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення за ст. 58, ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Дата та час вчинення правопорушення: 02.05.2024 м. Бровари, Київська обл. Відповідальність передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП /а.с.1/.
Із Акту перевірки від 02 травня 2024 року №28755/10-36-24-05 вбачається, що перевірка була проведена 02 травня 2024 року, в інтернет-магазині, за адресою: АДРЕСА_2 . Вид діяльності: роздрібна торгівля через мережі Інтернет.
Перевіркою було встановлено, що за адресою: м. Бровари, ОСОБА_1 здійснювала роздрібну торгівлю через мережу Інтернет одягом. Під час перевірки працівниками ГУ ДПС у Київській області на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 здійснено передплату за жіночу майку у розмірі 50 грн. Крім того, під час проведення перевірки ОСОБА_1 сплачено готівкові кошти у розмірі 40,00 грн за майку жіночу. Відповідно до IC «Податковий блок» ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем не зареєструвалась. Таким чином, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність без державної реєстрації /а.с. 2-4/.
Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164 КУпАП, посилався як на докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення на: протокол про адміністративне правопорушення №998 від 02 травня 2024 року, Акт перевірки від 02 травня 2024 року №28755/10-36-24-05 та фотододатки до Акту.
В той же час, в протоколі №998 про адміністративне правопорушення від 02 травня 2024 року не зазначено конкретних обставин вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, яким чином ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, а зазначено лише, що вона вчинила правопорушення за ст. 58, ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про самостійність, регулярність, систематичність та тривалість діяльності ОСОБА_1 , а також відомості щодо отримання від такої діяльності прибутку. Має місце разове здійснення продажу товару у вигляді майки вартістю 90 грн через електронний ресурс OLX, як стверджує особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Але інші дані в матеріалах справи відсутні.
Слід зазначити, що незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється самостійно (ініціативно) та систематично. Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець (ст.58 ГК України). За відсутності в діяльності особи щодо реалізації продукції ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов'язок особи зареєструватись як суб'єкт господарювання.
З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП є передчасним та ґрунтується на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися в такому разі на її користь відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП не доведена допустимими та належними доказами, та з наявних в матеріалах справи доказів не можливо беззаперечно стверджувати про наявність в її діях складу вказаного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2024 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.