03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4744/2025
16 квітня 2025 року м. Київ
Справа № 361/10336/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», яка подана представником Вітинською Вірою Володимирівною, на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Петришин Н.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди,
встановив:
У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 14 травня 2018 року позивач працювала у ТОВ «Дієса» на посаді касира на умовах п'ятиденного робочого тижня. Наказом від 17 серпня 2023 року її звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі п 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У день звільнення, 18 серпня 2023 року, позивачу було видано трудову книжку, однак, заробітну плату за період з 01 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року, а також компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 31 календарний день - виплачено не було.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ «Дієса» заборгованість по заробітній платі з 01 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року у розмірі 26 204,83 грн; компенсацію за невикористану відпустку у кількості 31 календарний день - у розмірі 22 385,52 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, виходячи із середньоденного заробітку 137 013,83 грн; моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1 073,60 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 липня 2023 року по 18 серпня 2023 року в розмірі 26 204,83 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 22 385,52 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 133 882,80 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1030 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ТОВ «Дієса» - Вітинська В. В. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Дієса» лише заборгованість із заробітної плати, включаючи компенсацію за невикористану відпустку, в розмірі 32 282,13 грн, в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що дійсно у відповідача перед працівниками наявна заборгованість по виплаті заробітної плати, компенсації невикористаних днів відпустки та інших виплат, але дана заборгованість виникла у зв'язку із обставинами непереборної сили (воєнний стан).
Звертає увагу на те, що положеннями ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини збройної агресії з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Підтвердженням скрутного фінансового становища відповідача свідчать справи про затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство та розгляд заяв про банкрутство, матеріали яких розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з яких вбачається, що підставою негативних наслідків для ТОВ «Дієса» стало саме спричинення матеріальних збитків збройною агресією (форс мажор), внаслідок чого товариство втратило можливість забезпечувати взяті на себе зобов'язання, в тому числі по своєчасній виплаті заробітної плати.
Таким чином, товариство знаходиться під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталася внаслідок об'єктивних обставин непереборної сили.
На підтвердження вказаного товариство звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат № 3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року.
Ураховуючи, що Сертифікат № 3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року було отримано після відкриття провадження у справі, для об'єктивності розгляду справи та змагальності судового розгляду, сторона відповідача просить прийняти вказаний доказ до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Вказує на те, що наданий сертифікат про форс-мажорні обставини не є достатнім доказом для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні, оскільки форс-мажор повинен бути належним чином доведений та оцінений судом у сукупності з іншими доказами. Більше того, підприємство не надало жодного доказу, що конкретний підрозділ, де працювала позивачка, постраждав від форс-мажору.
Указує, що сам факт воєнного стану та збройної агресії не є автоматичним звільненням від виконання зобов'язань відповідачем. Окрім того, апелянт мав своєчасно повідомити працівника про виникнення перешкод, що вплинули на можливість здійснення розрахунків, однак цього зроблено не було.
Наголошує, що нестача коштів, проблеми у фінансовій діяльності, а також арешт рахунків не є форс-мажорними обставинами, які могли б звільнити підприємство від відповідальності за невиплату середнього заробітку. Верховний Суд неодноразово наголошував, що економічні труднощі не є достатньою підставою для невиконання зобов'язань перед працівником.
В судовому засіданні представник ТОВ «Дієса» - Білека Ю.І. підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважала можливим слухати справу без участі позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у порушення статті 116 КЗпП України позивачу не було проведено всіх виплат, які належало їй виплатити при звільненні, тому відповідно до статті 117 КЗпП України з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Жодних доказів на спростування факту несвоєчасної виплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2023 по 18.08.2023, а також невиплати компенсації за відпустку у кількості 31 календарний день, яка згідно ст. 116 КЗпП України повинна виплачуватися у день звільнення працівника, відповідач суду не надав.
Оскільки середньоденна заробітна плата становить: 31 458,88 грн. (сукупний дохід за червень - липень 2023 року) / 43 робочих дні (кількість робочих днів за червень липень 2023 року) = 731,60 грн., то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 731,60 грн. * 183 дні (період затримки виплати розрахунку при звільненні) = 133 882,80 гривень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 підлягає невиплачена заробітна плати за період з 01.07.2023 по 18.08.2023 у розмірі 26 204,83 грн., компенсація за невикористану відпустку у кількості 31 календарний день у розмірі 22 385,52 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 133 882,80 грн.
Крім того, враховуючи, що в результаті несвоєчасного розрахунку з позивачем, невиплати їй заробітної плати за відпрацьований період спричинена моральна шкода, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, характер винних дій відповідача, суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково. Із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що на думку суду є достатнім та таким, що відповідає моральним стражданням, перенесеним позивачем.
Колегія суддів апеляційного суду не може у повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 14 червня 2018 року працювала на посаді касира в ТОВ «Дієса», про що свідчить запис № 25 у трудовій книжці позивача.
23 травня 2019 року ОСОБА_1 переведена на посаду старшого фахівця групи підготовки та контролю якості у ТОВ «Дієса».
16 липня 2019 року ОСОБА_1 переведено касиром Розподільчого центру департаменту ланцюга постачання у ТОВ «Дієса».
01 листопада 2020 року ОСОБА_1 переведено касиром Розподільчого центру департаменту логістики, дистрибуції та сервісу.
На підставі наказу № Z00/17/08/012 від 17 серпня 2023 року ОСОБА_1 18 серпня 2023 року звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується записом за № 29 у трудовій книжці позивача та копією наказу ТОВ «Дієса».
Зі змісту вищевказаного наказу ТОВ «Дієса» вбачається, що при звільненні позивача їй підлягає виплата компенсації за 31 календарний день відпустки.
Відповідно до довідки, виданої 07 листопада 2023 року ТОВ «Дієса» сукупний дохід ОСОБА_1 за липень 2023 року становить 16 095,24 грн, сума до виплати - 12 956,67 грн; за серпень 2023 року сукупний дохід позивача становить 24 006,78 грн, сума до виплати - 19 325,46 грн.
Із довідки форми ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, сформованої 15 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 у 2023 році отримала наступні доходи: за січень - 14 772,73 грн, за лютий - 15 600,00 грн, за березень - 15 260,87 грн, за квітень - 16 250,00 грн, за травень - 15 740,63 грн, за червень - 15 363,64 грн, а за період з липня по грудень - доходу не отримувала.
З трудової книжки позивачки вбачається, що з 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 розпочата виплата по безробіттю.
Згідно з довідкою № 1910, виданою 08 грудня 2023 року Броварською філією Київського обласного центру зайнятості, ОСОБА_1 за період з серпня по листопад 2023 року нарахована допомога по безробіттю у загальному розмірі 7 389,79 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена правова позиція викладена в п. 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц).
За положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку проте, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України, приписи якої кореспондуються із ст. 4 КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегулюванні іншими актами законодавства.
Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто, свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року справа № 905/857/19, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України та діє на цей час.
У листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 2 та 3 ст. 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Аналіз наведеної спеціальної норми права дозволяє дійти висновку про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. При цьому не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
Таким чином, існування обставини воєнного стану, фактів окупації та ведення бойових дій, а можливо також і знищення майна підприємства чи існування інших обставин, в тому числі існування дебіторської заборгованості, не спростовують факту існування заборгованості по заробітній платі і не звільняють від обов'язку виплати заробітної плати.
Проте, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці та за несвоєчасне проведення розрахунку.
В апеляційній скарзі ТОВ «Дієса», заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначило, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільнені сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відбулась не з вини роботодавця, а внаслідок об'єктивних обставин, непереборної сили. Наявність форс-мажорних обставин щодо обов'язку (зобов'язання) ТОВ «ДІЄСА» за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України "Про оплату праці", з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» засвідчується сертифікатом Київської торгово-промислово палати №3000-240827 від 23.04.2024 року.
Вказує, що факт знаходження відповідача під дією обставин непереборної сили, що спричинило неможливість своєчасно розрахуватись при звільненні, встановлений постановами Київського апеляційного суду, зокрема, від 22.07.2024 року у справі №757/2043/24-ц, від 24.10.2024 року у справі №367/891/24; від 31.10.2024 року у справі №757/3910/24-ц; від 05.11.2024р. у справі №757/49217/23-ц; від 08.11.2024 року у справі №757/5604/24, постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2024 року у справі №523/7152/24, постановою Черкаського апеляційного суду від 19.11.2024 року у справі №705/2144/24, що не потребує додаткового доказування.
Також представник відповідача просив долучити до матеріалів справи та прийняти до розгляду сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-240827 від 23.04.2024 року, який з поважних причин не був поданий відповідачем до суду першої інстанції.
23 квітня 2024 року ТОВ «Дієса» отримало сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий у порядку та на підставі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з якого убачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за ст. 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, ст. 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці ; вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12 березня 2022 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2023 року, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу запропоновано подати відзив у строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ТОВ «Дієса» отримало ухвалу про відкриття провадження у справі 11 січня 2024 року. Однак, відзиву на позовну заяву представник відповідача не подавав.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.
Обґрунтовуючи поважність причин неподання до суду першої інстанції сертифікату № 3000-24-0827 від 23 квітня 2024 року, виданого Київською торгово-промисловою палатою, представник відповідача вказував, що відповідач знаходиться під дією форс-мажорних обставин, що зумовило неможливість підтримання нормальної господарської діяльності та вивільнення значної кількості трудового персоналу, тому товариство може забезпечити роботою лише одного працівника юридичного департаменту. Надходження, починаючи з 2024 р. до підприємства більше 300 судових справ, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, унеможливило оперативно надати відповідні відзиви, з документальним підтвердженням доводів товариства.
Згідно з довідкою від 02 липня 2024 року вих. №07/02/003 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» наявна одна штатна одиниця працівника юридичного департаменту.
Таким чином, враховуючи, що станом на час встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву сертифікат № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини у відповідача був відсутній, оскільки виданий Київською торгово-промисловою палатою 23 квітня 2024 року, а також обставини, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі, що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру судових рішень, про звернення значної кількості працівників з позовами до відповідача, що унеможливило до ухвалення рішення суду своєчасно подати зазначений доказ, колегія суддів вважає за можливе врахувати як доказ при розгляді поданої апеляційної скарги сертифікат Київської Торгово-промислової палати від 23.04.2024 №17/13-4/398 №3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого остання на підставі ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчила наявність у ТОВ «ДІЄСА» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройна агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, відсутність доступу та/або знищення активів (основних засобів та товарів) через тимчасову окупацію й активні бойові дії на території України, що призвело до неможливості відновлення господарської діяльності підприємства у повному обсязі; повне знищення активів підприємства (основних засобів та товарів) за адресою: вул. Гоголівська, буд. 1-А , с. Квітневе, Броварський р-н, Київська обл., де знаходився основний товарний склад внаслідок пожежі через потрапляння бойових снарядів в покрівлю складу (обстріл). Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року.
Також підтвердженням скрутного фінансового становища відповідача є справа про банкрутство ТОВ «Дієса», що розглядається Господарським судом м. Києва у справі №910/15087/23 та розгляд заяв про банкрутство (справа №910/12677/23), постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 24 січня 2024 року у справі №760/29187/23 про закриття провадження у справі про притягнення генерального директора ТОВ "Дієса" за ч. 1 ст. 41 КУпАП з огляду на перебування товариства під дією обставин непереборної сили, матеріали яких розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2024 у справі №910/3368/24 про затвердження плану санації ТОВ «Дієса» до відкриття провадження про банкрутство встановлено наступне:
«У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наразі був продовжений і триває до цього часу.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, статуту Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.
Боржник у продовж 2022 р. листами від 28.02.2022 та 02.05.2022 повідомляв контрагентів про наявність обставин непереборної сили, що впливають на діяльність товариства та можливість виконання ним прийнятих на себе зобов'язань. Відповідні повідомлення здійснювалися електронними засобами комунікації, що відповідає сучасним звичаям ділового обороту. В свою чергу боржник також отримував повідомлення від контрагентів про перебування під обставинами непереборної сили (лист ТОВ "Вірпул компані Україна" № 20220228 від 28.02.2022 р.).
Після початку військової агресії за певними контрагентами, в тому числи тими, що включені до плану санації, боржник отримав сертифікати, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Зокрема в матеріалах справи наявні копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати України № 3000-23-3433 від 28.07.2023 стосовно ТОВ "ЮК Дистрибьюшн", № 3000-23-2754 від 09.06.2023 стосовно ТОВ "Груп СЕБ Україна", № 3000-23-3136 від 07.07.2023 стосовно ТОВ "Вірпул компані Україна". Боржником загалом отримано більше сорока п'яти сертифікатів, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).»
«Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено про перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов'язань.
Судовим рішенням що набрало законної сили (справа № 910/14555/23) підтверджено заподіяння збитків боржнику внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та стягнуто з російської федерації 3 868 247,99 дол. США заподіяних збитків. За твердженням боржника це перший позов до російської федерації про стягнення заподіяних збитків, таких позовів буде декілька і наразі в Господарському суді міста Києва розглядається справа № 910/2735/24 про стягнення з російської федерації 17 245 920,75 дол. США заподіяних збитків.
Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено отримання збитків внаслідок збройної агресії російської федерації проти України в загальному розмірі, що перевищує 26 582 675,97 (двадцять шість мільйонів п'ятсот вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) дол. США 97 центів. Зазначена сума фактично була вилучена з обігу ТОВ «ДІЄСА».»
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 серпня 2024 року у справі №910/2735/24 стягнуто з держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації на користь ТОВ «Дієса» збитки у розмірі 15 950 007,61 дол. США. Суд установив доведеним завдання позивачу збитків внаслідок збройної агресії рф проти України, яка виявилася у влучанні ракетної зброї в складські приміщення за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду № 757/2043/24-ц від 22 липня 2024 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року «із долученого до матеріалів апеляційної скарги сертифіката №3000-240827 від 23 квітня 2024 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вбачається, що Київська торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ «ДІЄСА» щодо обов'язку (зобов'язання) за статтями 94 та 115-117 Кодексу законів про працю України, статтями 1 та 24 Закону України «Про оплату праці», з урахуванням статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» перед Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Вживати, всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у термін: з 12.03.2022 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 12 березня 2022 року; дата закінчення: тривають на 23 квітня 2024 року».
Проаналізувавши надані відповідачем письмові докази, зокрема сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0827 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23 квітня 2024 року, яким засвідчується наявність форс-мажорних обставин щодо обов'язку (зобов'язання) ТОВ «ДІЄСА» вжити всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що затримка виплати ОСОБА_1 належних при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, відбулася з вини ТОВ «Дієса».
Відсутність вини, як обов'язкової складової правопорушення як підстави для стягнення шкоди, також виключає можливість покладення на ТОВ «Дієса» відповідальності за спричинену затримкою виплати заробітної плати моральної шкоди.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «Дієса» та його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з 12 березня 2022 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків, як підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ «Дієса» об'єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості своєчасно виконати зобов'язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Дієса» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
При цьому, положення КЗпП України та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не передбачають обов'язку роботодавця повідомляти працівника про виникнення форс-мажорних обставин у його діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, рішення суду першої інстанції у відповідній частині вимог підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 133 882,80 грн та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Із прохальної частини апеляційної скарги також вбачається, що представник ТОВ «Дієса» - Вітинська В. В. не погоджується з розміром стягнутої суми заборгованості по заробітній платі (в тому числі компенсації за невикористану відпустку), однак жодних посилань в описовій частині апеляційної скарги про неправильність розрахунку чи неправильне застосування вимог чинного законодавства під час здійснення вказаного розрахунку апеляційна скарга не містить. Своїх розрахунків сторона відповідача не надала.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що підстав для зміни стягненої суми заборгованості по заробітній платі (в тому числі компенсації за невикористану відпустку) немає.
Згідно з ч. 13 ст. 141, п.п. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 328 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди залишені без задоволення, тому судовий збір не відшкодовується та покладається на особу, яка подала позов до суду, а тому рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року в частині стягнення з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 витрат з сплати судового збору у розмірі 1030 грн слід скасувати.
Крім того, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди апеляційний суд відмовляє, то понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1288 грн. 32 коп. слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Разом з тим, з відповідача ТОВ «Дієса» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки при пред'явленні позову позивач звільнена від сплати судового збору в цій частині вимог відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса», яка подана представником Вітинською Вірою Володимирівною, - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року - скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 133 882 грн. 80 коп., моральної шкоди в розмірі 5000 грн., судового збору в сумі 1030 грн. та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь держави судовий збір у сумі 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» витрати по сплаті судового збору у сумі 1288 (тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 32 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г. М.
Рейнарт І. М.