Справа № 367/6291/25
Провадження №2-о/367/326/2025
про залишення заяви без руху
21 липня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, про визнання фізичної особи недієздатною,
установив:
заявник звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із вказаною заявою а саме: заявник просить визнати недієздатною матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перевіривши матеріали заяви та долучених до неї документів, суддею встановлено таке.
Відповідно до пункту п'ятого частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України (за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду), за участю заявника і заінтересованих осіб.
Так, згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статей 175 та 177 ЦПК України.
Вивчивши матеріали заяви, суддя дійшла висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 295 ЦПК України заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Згідно долученого витягу з реєстру територіальної громади від 25.01.2024 місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частин першої та шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, фізична особа може мати кілька місць проживання.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в України визначено, що громадяни України, який проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.
Декларування місця проживання особи це повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади (пункт 2 частини першої статті 2 вказаного Закону).
Метою декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи з, зокрема, є створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом.
Тобто поняття реєстрація місця проживання та декларування місця проживання є відмінними поняттями, мається на увазі, що їх цілі та мета є різними. Документом, який підтверджує зареєстроване/задеклароване місце проживання фізичної особи є витяг з реєстру територіальної громади. Тобто акт депутата місцевої ради не є документом, який підтверджує факт зареєстрованого/задекларованого місця проживання фізичної особи.
Судом зауважується, що розгляд справи з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та безальтернативною підставою для скасування ухваленого у справі рішення (частина перша статті 378 ЦПК України).
При цьому, стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Норма щодо визначення правил підсудності унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудністю.
Суд акцентує увагу заявника, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Із долучених до заяви документів убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад охорони здоров'я в місті Ірпені, перебуває на обліку у органі опіки та піклування Ірпінської міської ради. При цьому, через підсистему «Електронний суд» за параметрами - РНОКПП та дата народження, встановити місце проживання ОСОБА_2 не вдалося.
Враховуючи вказані обставини, з метою надання можливості заявнику подати суду документ про задеклароване місце проживання ОСОБА_2 , уникнення безпідставного направленння справи до іншого суду, при цьому враховуючи положення щодо сприяння заявникам у захисті їх прав (стаття 294 ЦПК України), не допущення порушення правил територіальної підсудності заявнику визначається спосіб усунення недоліків, а саме: надати (за його наявності) документ, який підтверджує, що зареєстроване/задеклароване місце проживання ОСОБА_2 відноситься до територіальної підсудності Ірпінського міського суду Київської області.
Ці недоліки мають бути усунені у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Керуючись статтями 185, 294, 315, 318 ЦПК України, суддя -
постановив:
заяву ОСОБА_1 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, про визнання фізичної особи недієздатною залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Білогруд