31 липня 2025 року № 320/30724/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, Дніпровський ВДВС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкриття виконавчих проваджень від 21.07.2023 №72319713, №72319686, №72319729, №72316704.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив про отримання ним листа від відповідача, з якого ОСОБА_1 дізнався про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови №761/25101/20, виданої 09.12.2020 Київським апеляційним судом про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , до винесення судом першої інстанції рішення… та зобов'язання ОСОБА_1 передати неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , матері. Постанови про стягнення штрафу виділено в окремі провадження.
Позивач пояснив, що спірними постановами про відкриття виконавчих проваджень відкрито виконавчі провадження з примусового виконання постанов про стягнення з нього штрафу від 06.01.2021, від 14.01.2021, від 31.12.2020 та від 09.09.2021 в межах виконавчого провадження №63929513.
Позивач вважає, що спірними постановами відкрито ВП №№ 2319713, 2319686, 72319729 та 72316704 на підставі завідомо протиправних постанов про накладення штрафів у виконавчому провадженні №63929513, оскільки ОСОБА_1 не був обізнаним про наявність постанови про відкриття ВП №63929513, а отже несвоєчасно дізнався про обов'язок виконання такої.
Позивач наголосив на оскарженні постанов про накладення на нього штрафів від 31.12.2020, від 06.01.2021 та від 14.01.2021 в межах адміністративної справи №640/4911/21.
Позивач наголосив на неправомірності дій державного виконавця з винесення постанов про накладення на нього штрафу у розмірі 3400 грн у кількості, більшій ніж дві постанови за перше та повторне невиконання судового рішення як таких, що суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження» та позиції Верховного Суду.
Позивач зазначив, що оскільки строк дії заходів забезпечення позову сплив 31.08.2021, у відповідача були відсутні підстави для вчинення виконавчих дій в межах ВП №63929513 поза межами означено строку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ухвалою зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/4911/21 та зобов'язано сторін надати інформацію щодо результатів розгляду Київським окружним адміністративним судом справи №640/4911/21 з наданням суду примірника судового рішення після набрання ним законної сили.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 поновлено провадження в адміністративній справі.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено про подання в межах адміністративної справи №640/4911/21 заяви про збільшення позовних вимог в частині оскарження постанови про накладення штрафу від 09.09.2021 ВП №63929513, повернуту без розгляду ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021. Позивач повідомив, що означену постанову від 09.09.2021 ВП №63929513 не оскаржував.
Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що у зв'язку з невиконанням позивачем постанови Київського апеляційного суду від 09.12.2020 у справі №761/25101/20 на позивача було накладено штрафи, у тому числі постановами від 31.12.2020, від 06.01.2021, від 14.01.2021 та від 09.09.2021 ВП №63929513.
У зв'язку із скасуванням ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.02.2023 у справі №761/25101/20, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.06.2023, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2020 у справі №761/25101/20, постановою державного виконавця від 20.07.2023 закінчено виконавче провадження №63929513 із винесенням в окреме провадження постанови про накладення штрафів.
Відповідач зазначив, що оскільки постанови про накладення штрафів від 31.12.2020, від 06.01.2021, від 14.01.2021 та від 09.09.2021 ВП №63929513 є самостійними виконавчими документами, які позивачем не виконано, спірними постановами було відкрито виконавчі провадження №№ 72319713, 72319686, 72319729 та 72316704.
Відповідач наголосив на тому, що виконавчі провадження №№ 72319713, 72319686 та 72319729 завершені у зв'язку із скасуванням постанов про накладення штрафів, на підставі яких вони були відкриті. В свою чергу, оскільки постанова про накладення штрафу від 09.09.2021 №63929513 не оскаржена, не визнана протиправною та не скасована, така постанова має бути виконана ОСОБА_1 .
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що закінчення ВП №№ 72319713, 72319686 та 72319729 у зв'язку із визнанням протиправними та скасуванням постанов про накладення штрафів, які слугували підставою для їх винесення, не свідчить про неактуальність та безпідставність заявлених позовних вимог у цій частині, а також про те, що оскаржувані порушення були виправлені відповідачем.
На думку позивача, повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання протиправними та скасування спірних постанов навіть після закінчення виконавчих проваджень, а задоволення позовних вимог сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача, оскільки в подальшому він матиме змогу звернутися з позовом про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.
Позивач з посиланням на встановлені у межах адміністративної справи №640/4911/21 преюдиційні факти протиправних дій державного виконавця з винесення постанов про накладення штрафів від 17.02.2021, 24.02.2021, 10.03.2021, 24.03.2021, 07.04.2021, 14.04.2021, 09.06.2021, 17.06.2021, 24.06.2021, 01.07.2021, 08.07.2021, 15.07.2021 та 22.07.2021, стверджує про протиправність постанови про накладення штрафу від 09.09.2021 у ВП №63929513 як такої, що винесена після фіксування у лютому двох випадків поспіль невиконання судового рішення та винесення постанов про накладення штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС про відкриття виконавчих проваджень від 21.07.2023 №72319713, №72319686, №72319729.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою заступника начальника відділу Дніпровського ВДВС від 21.07.2023 відкрито виконавче провадження №72316704 з примусового виконання постанови №63929513, виданої 09.09.2021 Дніпровським ВДВС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за невиконання постанови №761/25101/20 від 09.12.2020.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту також - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закон №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно частини п'ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За приписами статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Згідно зі статтею 75 Закону № 1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз означених правових норм дає підстави для висновку про імперативно закріплений обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, який відповідає законодавчо встановленим вимогам, та також на наявність виключного переліку підстав для винесення постанови про застосування штрафу.
Судом встановлено, що постановою заступника начальника відділу Дніпровського ВДВС від 09.09.2021 ВП №63929513 за невиконання постанови №761/25101/20 від 09.12.2020 Київського апеляційного суду на боржника ( ОСОБА_1 ) накладено штраф у розмірі 3400 грн.
Позивач у додаткових поясненнях повідомив, що в межах адміністративної справи №640/4911/21 ним було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині оскарження постанови про накладення штрафу від 09.09.2021 ВП №63929513, повернуту без розгляду ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021. Позивач підтвердив, що постанову від 09.09.2021 ВП №63929513 не оскаржував.
Тобто, станом на момент винесення рішення у цій справи постанова про накладення штрафу від 09.09.2021 ВП №63929513 є чинною, що має наслідком імперативно закріплений за відповідачем обов'язком прийняття її до примусового виконання шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за відсутності підстав для відмови у відкритті такого.
При цьому, жодних доводів з приводу невідповідності постанови про накладення штрафу від 09.09.2021 ВП №63929513 вимогам Закону №1404-VIII позивачем не зазначено як і не надано доказів на підтвердження такої невідповідності.
Судом відхиляються доводи позивача щодо встановлених у межах адміністративної справи №640/4911/21 преюдиційних фактів протиправних дій державного виконавця з винесення постанов про накладення штрафів від 17.02.2021, 24.02.2021, 10.03.2021, 24.03.2021, 07.04.2021, 14.04.2021, 09.06.2021, 17.06.2021, 24.06.2021, 01.07.2021, 08.07.2021, 15.07.2021 та 22.07.2021, що, на його думку, свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу від 09.09.2021 у ВП №63929513 як такої, що винесена після фіксування у лютому двох випадків поспіль невиконання судового рішення та винесення постанов про накладення штрафу, з огляду на те, що така постанова не була предметом спору в межах адміністративної справи №640/4911/21.
Судом також не приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення штрафу на підставі постанови від 09.09.2021 з огляду на її протиправність, оскільки така протиправність не встановлена в межах адміністративної справи про визнання протиправною та скасування означеної постанови.
Таким чином, враховуючи відповідність постанови про накладення штрафу від 09.09.2021 ВП №63929513 вимогам, встановлених Законом №1404-VIII до виконавчого документа, у суду наявні підстави вважати правомірними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №72316704 спірною постановою.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Дудін С.О.