01 серпня 2025 року Справа № 280/5588/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
30.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна позивача, накладеного згідно з постановою серії АА № 944913 від 02.08.2006 року, винесеною державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя Наталюк М.Ю. при примусовому виконанні судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 07.11.2005 року № 2-2168, реєстраційний номер обтяження - 3612173 від 16.08.2006 року 16:47:55, реєстратор: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: інше, 1/4 частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 ;
2) зобов'язати відповідача зняти обтяження (арешт) з майна позивача, накладеного згідно з постановою серії АА № 944913 від 02.08.2006 року, винесеною державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя Наталюк М.Ю. при примусовому виконанні судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 07.11.2005 року № 2-2168, реєстраційний номер обтяження - 3612173 від 16.08.2006 року 16:47:55, реєстратор: Четверта запорізька державна нотаріальна контора, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об'єкт обтяження: інше, 1/4 частина квартири, адреса: АДРЕСА_1 , та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про припинення обтяження (арешту) №3612173.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Мар'єнко В.Ю., яка діє на підставі ордеру серії АР №1245689 від 27.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна позивач з'ясувала, що на належну їй 1/4 частку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт ДВС у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі Постанови АА 944913 від 02.08.2006. Відповідно до судового наказу, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 07.11.2005 стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за теплову енергію у розмірі 809,23 грн. та сплачений судовий збір у сумі 25,50 грн. Разом з тим, позивач стверджує, що не має жодного відношення до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ніколи за вказаною адресою не проживала, та не була зареєстрована. При цьому арешт на майно був накладений в рамках виконавчого провадження № 1950136, за яким 10.10.2010 виконавчий документ був повернений стягувачу, проте арешт знятий не був. При цьому відповідач зазначив про те, що для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту необхідно сплатити виконавчий збір у розмірі 83,47 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 542,90 грн. Позивач зазначає, що судовий наказ № 2-2168 від 07.11.2005 стосувався проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, ОСОБА_1 , 1987 р.н., водночас арешт на майно боржника накладено на зовсім іншу людину, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає з 11.07.2000 року за адресою: АДРЕСА_3 . Бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим просить зняти неправомірно накладений арешт.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
28.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 та постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5, зазначає, що відповідачами у справі по розгляду позову про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване, тому Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) може виступати як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не відповідачем. Стосовно звернення ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні перебувало виконавче провадження № 1950136, яке було відкрито 13.04.2006 з примусового виконання судового наказу № 2-2168, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя від 07.11.2005, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суми боргу у розмірі 834,70 грн. 10.10.2010 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, що не передбачає зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, не виключаються відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, не скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання виконавчого документа. Надати матеріали виконавчого провадження № 1950136 неможливо, оскільки відповідно до пункту 2 Розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки. Просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 07.07.2025 суд залишив позовну заяву без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Ухвалою від 21.07.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін з урахуванням особливостей провадження, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 31.03.1997, виданого Шевченківською районною адміністрацією, квартира АДРЕСА_4 зареєстрована Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації на праві власності, зареєстрованому за наступними особами: ОСОБА_3 (1/4), ОСОБА_4 (1/4), ОСОБА_1 (1/4), ОСОБА_5 (1/4).
07.11.2005 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя виданий судовий наказ по справі №2-2168/05, відповідно до якого наказано стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , на користь концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за теплову енергію у розмірі 809,23 грн та сплачений судовий збір у сумі 25,50 грн.
Державним виконавцем Наталюк М.В. відділу державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя управління юстиції винесено постанову серії АА №944913 від 02.08.2006 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі виданого судового наказу №2-2168/05, виданого 07.11.2005 Жовтневим судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» суми боргу у розмірі 834,73 грн встановлено, що рішення суду у добровільний строк не виконано, відповідно довідки ЗМБТІ за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим постановлено накласти арешт на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 , 1987 р.н., заборонити здійснювати відчуження 1/4 частину квартири АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна (станом на 29.05.2024) на 1/4 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови АА 944913 від 02.08.2006.
Листом № 4044/Х-5017-26.2/26-37 від 02.08.2024 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило позивача про відсутність у відділу підстав для зняття арешту, водночас поінформовано про вичерпний перелік підстав для зняття арешту, передбачений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», а також про можливість зняття арешту за рішенням суду.
Надалі позивач повторно звернулася до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з тим самим питанням зняття арешту, на що отримала лист від 27.08.2024 № 120080/Х-26413/20.3.1, аналогічний за змістом вже раніше наданому. Крім того, зазначено, що з урахуванням повторного надходження звернення вживаються заходи, спрямовані на отримання відомостей про ідентифікуючі дані особи ОСОБА_1 , відносно якої був виданий судовий наказ.
На адвокатський запит представника позивача адвоката Мар'єнко В.Ю. від 29.04.2025 (до якої був долучений лист Концерну МТМ від 13.06.2024) щодо зняття арешту відповідач листом від 09.05.2025 №57412/3 повідомив, що в телефонному режимі та на особистому прийомі головним державним виконавцем роз'яснено ОСОБА_1 підстави зняття арешту та надано реквізити для сплати боргу. 05.07.2024 на адресу відділу від Концерну «Міські теплові мережі» надійшла заява від 13.06.2024 про відсутність заборгованості за рішенням суду відносно ОСОБА_1 у розмірі 834,70 грн, у зв'язку з чим для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту необхідно сплатити виконавчий збір у розмірі 83,47 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 542,90 грн, або надати інші документи, визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з майна, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1404-VIII єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено випадки початку примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Згідно з частинами першою-другою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до частин першої-другої статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
За частиною третьою статті 59 Закону №1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини в частині винесення державним виконавцем у 2006 році постанови про арешт майна боржника, регулювались Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV у редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови). Закон України від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» втратив чинність на підставі прийняття Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 1-1 статті 3 Закону №606-XIV відповідно до цього Закону підлягають виконанню, зокрема, судові накази, які у силу пункту 2-1 статті 18-1 Закону №606-XIV є виконавчими документами.
Згідно з положеннями статті 5 Закону №606-XIV державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що судовий наказ № 2-2168 від 07.11.2005 стосувався проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, ОСОБА_1 , 1987 р.н., водночас арешт на майно боржника накладено на зовсім іншу людину, а саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає з 11.07.2000 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази проживання ОСОБА_1 станом на момент винесення судового наказу. Крім того, слід зазначити, що у судовому наказі не зазначено таких ідентифікуючих даних, як РНОКПП або дата народження. У свою чергу, постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.08.2006 містить іншу дату народження (1987), ніж у позивача (1969), водночас арешт накладено саме на 1/4 частину квартири по АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог у вказаній частині.
Разом з тим, відповідачем встановлено та позивача повідомлено листом управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.08.2024 №4044/Х-5017-26.2/26-37, що 10.10.2010 державним виконавцем відділу Наталюк М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону (в редакції №606-ХІV). При цьому зауважено, що система не містить інформації щодо інших ідентифікуючих даних боржника, в тому числі адреси проживання, а також інформації про винесені в межах виконавчого провадження №1950136 постанови про арешт майна боржника. Крім того, у відповідності до пункту 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби від 05.07.1999 №470/7 (в актуальній на той час редакції) строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 року, тому надати більш детальну інформацію щодо виконавчого провадження №1950135 неможливо.
Відповідно до статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналізуючи наведених приписів свідчить про те, що у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно боржника, знімається та відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Про зняття арешту з майна виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Разом з тим, підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини визначені частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII, а в інших випадках - арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, суд підсумовує, що у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 не перебуває, відомостей про виконавче провадження, на підставі якого була винесена 02.08.2006 постанова про арешт майна ОСОБА_1 немає. Матеріали виконавчого провадження, в межах якого була винесена постанова про арешт майна від 02.08.2006, знищені через закінчення строків їх зберігання.
Тобто, наразі відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії в межах виконавчого провадження, в якому 02.08.2006 Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 . Маючи відомості про повернення виконавчого документа стягувачу 10.10.2010, державний виконавець не зняв арешт з накладеного на ОСОБА_1 майна. Разом з тим, відсутні документальні докази винесення державною виконавчої службою постанови про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа в межах такого виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 3.14 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №470/7 від 05.07.1999 (яка діяла у період винесення вказаної вище постанови від 02.08.2006 про арешт майна ОСОБА_1 ) (далі - Інструкція) після виконання рішення виконавчий документ повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, про що робиться відмітка в книзі обліку виконавчих документів.
Виконаним слід вважати виконавчий документ, за яким указані в ньому вимоги виконані в повному обсязі, оформлені відповідним актом та записом у виконавчому документі.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції передачі до архіву підлягає виконавче провадження, у разі: відмови у відкритті виконавчого провадження згідно із статтею 26 Закону (№606-XIV), закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 (№606-XIV), повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 (№606-XIV), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 Закону (№606-XIV).
За пунктом 3.18 Інструкції належним чином сформовані виконавчі провадження (скріплені та пронумеровані аркуші) передаються державним виконавцем особі, відповідальній за формування архіву, про що складається здавальний опис завершених виконавчих проваджень до архіву.
Згідно з пунктом 3.19 Інструкції строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки.
За умови оскарження у судовому порядку виконавчих дій, строк зберігання виконавчого провадження, переданого до архіву, обчислюється після вступу в законну силу останнього рішення по даній справі.
Отже, аналіз приписів Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №470/7 від 05.07.1999, свідчить про те, що матеріали виконавчого провадження передавались до архіву і підлягали знищенню лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В архіві такі матеріали завершених виконавчих проваджень зберігались 3 роки.
Разом з тим, ні Інструкція з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №470/7 від 05.07.1999, ні Закон №1404-VIII та Закон №606-XIV «Про виконавче провадження», не містять підстав, які б передбачали можливість існування постанови про накладення арешту на майно в межах виконавчого провадження, що вже було знищено після закінчення 3-х річного строку перебування матеріалів виконавчого провадження в архіві. Суд зазначає, що передачі матеріалів виконавчого провадження на зберігання до архіву в межах спірних правовідносин передує факт закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, що, у свою чергу, свідчить про те, що державний виконавець мав вирішити питання про зняття арешту з майна боржника до моменту передачі матеріалів до архіву на зберігання.
Відповідачем підтверджено факт того, що паперові матеріали виконавчого провадження, в межах якого була винесена 02.08.2006 постанова про арешт майна ОСОБА_1 , відсутні, що може свідчити про знищення матеріалів виконавчого провадження після закінчення строку їх перебування в архіві. Інформації, яка б спростовувала такий висновок, сторона відповідача до суду за час розгляду справи не надала.
Верховний Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17 дійшов висновку, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. Колегія суддів у вищевказаній постанові погодилась із висновком суду першої інстанції стосовно того, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що враховуючи недоведення стороною відповідача правомірності накладення арешту на 1/4 частину квартири, що належить позивачу, що унеможливлює його право на будь-яке відчуження, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з 1/4 частину квартири, що належить позивачу, який було накладено в межах виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя управління юстиції на підставі постанови про арешт майна, виданої 02.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3612173 від 16.08.2006.
Задля ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зняти арешт з 1/4 частину квартири, що належить позивачу, який накладено в межах виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя управління юстиції на підставі постанови про арешт майна, виданої 02.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3612173 від 16.08.2006.
При цьому позовні вимоги у частині «внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про припинення обтяження (арешту)» охоплюють обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зняття арешту.
Суд не приймає посилання відповідача на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 та постанову Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5«Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», оскільки такі стосуються врегулювання інших правовідносин, які не є подібними до фактичних обставин справи.
Більш того, відповідач, маючи відомості про повернення виконавчого документа стягувачу 10.10.2010, у листі від 09.05.2025 №57412/3 безпідставно зазначив, що для закінчення виконавчого провадження та зняття вищевказаного арешту необхідно сплатити виконавчий збір у розмірі 83,47 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 542,90 грн на реквізити, або надати інші документи, визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», тим самим підтвердивши можливість зняття накладеного на 1/4 квартири позивача арешту, що також свідчить про необґрунтованість доводів щодо неналежного відповідача.
Крім того, щодо тверджень про те, що належним відповідачем є Концерн «Міські теплові мережі» слід зазначити, що відповідно до частини п'ятої статті 120 Господарського кодексу України концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Відтак суд зауважує, що Концерн «Міські теплові мережі» не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, а діяльність такого статутного об'єднання підприємств не належить до владних управлінських функцій, делегованих державою чи органом місцевого самоврядування, тому Концерн «Міські теплові мережі» не може виступати стороною адміністративного спору.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав відповідно до частини п'ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з частини квартири, що належить позивачу, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Платіжною інструкцією від 01.08.2025 № 1.242673537.1 підтверджується сплата позивачем судового збору. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 271, 287, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 , а саме 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі постанови про арешт майна серії АА № 944913 від 02.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3612173 від 16.08.2006.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , а саме 1/4 квартири за адресою АДРЕСА_1 , який було накладено в межах виконавчого провадження Відділом державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі постанови про арешт майна серії АА № 944913 від 02.08.2006, реєстраційний номер обтяження: 3612173 від 16.08.2006.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: вул.Брюллова, буд. 5, м.Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 44993352.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.08.2025.
Суддя К.В.Мінаєва