30 липня 2025 року м. Ужгород№ 260/4593/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 до звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України (через пункт пропуску «Чоп(Тиса)») від 15 червня 2024 року, прийняте відносно ОСОБА_1 ;
- стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 967 грн 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 червня 2024 року прибув у пункт пропуску через державний кордон України «Міжнародний пропускний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» з метою його перетину державного кордону.
Проте, позивач отримав відмову у перетині кордону: «на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року»», а також у відповідності до вимог ПКМУ № 57 (зі змінами) від 27.01.1995 року «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», громадянина України ОСОБА_2 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану у зв'язку із відсутністю підстав виїзду.»
Позивач вважає, що дане рішення не містить покликань на конкретні пункти та статті вищезазначених нормативно-правових актів, а відтак - фактично не містить правового обґрунтування.
Як стверджує позивач, дії Державної прикордонної служби України, в особі уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону НОМЕР_1 прикордонного загону, у частині відмови у перетині державного кордону є протиправними та такими, що порушують його законні права.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.
Заперечуючи проти позову, вказує на те, що позивач з метою перетину кордону повідомив, що супроводжує дружину, якій встановлено інвалідність 2 групи та надав на паспортний контроль наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; свідоцтво про шлюб з ОСОБА_3 ; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; військовий квиток офіцера запасу.
Оскільки підстав для перетину державного кордону відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 57 в позивача не було, було прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону на виїзд з України.
Крім того, представник наголошує, що оскільки ОСОБА_1 не надав оригіналу або нотаріальної посвідченої копії пенсійного посвідчення дружини ОСОБА_3 , йому було відмовлено у перетині кордону, а тому вважає рішення законним та прийнятим у межах повноважень.
Беручи до уваги на ведене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що про надання пенсійного посвідчення зроблена відповідна позначка самим позивачем у оскаржуваному рішенні про відмову в перетинанні державного кордону України. Вважає, що пред'явлення електронного пенсійного посвідчення дружиною ОСОБА_3 в електронному застосунку «Дія» не повинно жодним чином перешкоджати у перетині кордоні.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України.
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28.02.2009 р., виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, про що 28.02.2009 р. складено відповідний актовий запис №27.
Згідно копії пенсійного посвідчення, а також електронного відображення пенсійного посвідчення, серії № НОМЕР_4 , дружина позивача, ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи, загальне захворювання.
15 червня 2024 року позивач прибув до пункту пропуску «Міжнародний пропускний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» з метою здійснення перетину державного кордону України як особа, що здійснює супровід своєї дружини ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи з метою лікування дружини.
Під час здійснення прикордонного контролю позивачем були надано наступні документи:
- паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду закордон серії НОМЕР_5 ;
- свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ;
- довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12AAB №342857 видане 04.12.2023 року;
- військовий квиток офіцера запасу ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 .
Разом з вищенаведеним переліком документів позивачем було надано для огляду електронне відображення пенсійного посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , видане 15.05.2024 р.
Рішенням начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_6 від 15.06.2024 р. позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України. В причинах винесення такого рішення зазначено: «на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року»», а також у відповідності до вимог ПКМУ № 57 (зі змінами) від 27.01.1995 року «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», громадянина України ОСОБА_2 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану у зв'язку із відсутністю підстав виїзду».
Разом з тим, позивачем у Рішенні зазначено, що начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю було відмовлено у прийнятті електронного відображення пенсійного посвідчення ОСОБА_3 , який було надано через застосунок «Дія».
Вважаючи прийняте відповідачем рішення від 15.06.2024 р. протиправним, та таким, що порушує його право на вільне пересування, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи у суді строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно із ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно із п.8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 р. №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05.11.2009 р. №1710-VI «Про прикордонний контроль».
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (ч.4 ст.6 Закону №1710).
Частиною 1 статті 14 Закону №1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Статтею 3 Закону України від 21.01.1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Зокрема, згідно абзацу 4 пункту 21 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи і супроводжують одного із таких батьків для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність, а також документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Акт встановлення факту здійснення догляду складається на підставі звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа з інвалідністю I чи II групи є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи з інвалідністю I чи II групи або особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажанням
У свою чергу, згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктом 12 Правил перетинання державного кордону визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
З наведених законодавчих норм випливає, що особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Однак, згідно з пункту 26 Правил перетинання державного кордону таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2 - 8 частини 3 статті 23 Закону України №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .
Водночас, суд наголошує, що абз.3 п.21 Правил перетинання державного кордону визначено право виїзду за межі України в умовах воєнного стану також особам, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність.
Таке право обумовлено наявністю сукупності наступних підстав:
- наявністю документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність;
- наявністю документів, що підтверджують спільне проживання (їх задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) збігається із задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) їх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або здійснення догляду за своїми батьками чи батьками дружини (чоловіка), що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), або документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд
Судом у цій справі встановлено, що позивачем при проходженні паспортного контролю працівникам прикордонної служби надано оригінали наступних документів: паспорт громадянина України ОСОБА_1 для виїзду закордон серії НОМЕР_5 ; свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 ; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12AAB №342857 видане 04.12.2023 року; військовий квиток офіцера запасу ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 ; електронне відображення пенсійного посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , видане 15.05.2024 р.
Начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_6 від 15.06.2024 р. позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України. В причинах винесення такого рішення зазначено: «на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року»», а також у відповідності до вимог ПКМУ № 57 (зі змінами) від 27.01.1995 року «Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України», громадянина України ОСОБА_2 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України під час дії правового режиму воєнного стану у зв'язку із відсутністю підстав виїзду».
Однак, за результатом проходження паспортного контролю начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенантом ОСОБА_6 прийнято рішення від 15.06.2024 р. про відмову в перетинанні державного кордону України.
Факт надання позивачем вказаних документів, крім оригіналу або нотаріально посвідченої копії пенсійного посвідчення ОСОБА_3 , під час спроби перетину державного кордону України відповідачем не заперечується.
Також відповідач не ставив під сумнів їх повноту, достовірність та належне оформлення.
Більше того, в оскаржуваному рішенні не зазначено які документи позивач повинен був надати і не надав для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон.
Подібне правозастосування наведено Верховним Судом у його постановах від 12.11.2024 року у справі №380/11916/22 та від 20.12.2024 року у справі №160/14683/22.
Представник відповідача у відзиві зазначив, що позивач, маючи намір здійснити перетинання державного кордону за абзацом 3 пункту 21 Правил перетинання державного кордону, як супроводжуючий особу з інвалідністю (в даному випадку дружину, особу з інвалідністю ІІ групи), мав надати оригінал або нотаріальну посвідчену копію пенсійного посвідчення дружини ОСОБА_7 .
Однак в оскаржуваному рішенні від 15.06.2024 р. причиною відмови позивачу у перетинанні державного кордону України вказано: «відсутність підстав виїзду», без зазначення яких саме документів не було надано позивачем для реалізації права на перетин державного кордону.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач, у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки дружина позивача є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до ч.4 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IVособам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Постановою правління Пенсійного фонду України №26-1 від 03.11.2017 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.2017 р. за №1464/31332, затверджено Порядок оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №26-1 пенсійні посвідчення виготовляються у паперовій формі згідно зі зразком та описом бланка паперового пенсійного посвідчення, наведеними у додатку 2 до цього Порядку, або у вигляді платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням, містить графічну та електронну інформацію про власника, кваліфіковані сертифікати відкритих ключів. За бажанням особи, якій виготовлено пенсійне посвідчення або платіжну картку, яка одночасно є пенсійним посвідченням, може додатково формуватись відображення в електронній формі інформації, що міститься у пенсійному посвідченні.
Електронне відображення пенсійного посвідчення формується особі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) за допомогою мобільного додатка Порталу Дія (Дія) із застосуванням засобів реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом, штрих-кодом, цифровим кодом тощо), який забезпечує на запит Порталу Дія отримання з Реєстру інформації про виготовлення особі документа, що підтверджує призначення їй пенсії, та передачу до Порталу Дія з Реєстру відповідно до законодавства України про захист персональних даних.
Електронне відображення пенсійного посвідчення має однакову з пенсійним посвідченням юридичну силу та строк дії.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №26-1 електронне відображення пенсійного посвідчення формується автоматично за наявності в Реєстрі відомостей про виготовлений особі документ, що підтверджує призначення їй пенсії, в тому числі відцифрованого образу обличчя особи. Електронне відображення пенсійного посвідчення формується, якщо документ, що підтверджує призначення особі пенсії, є дійсним та строк його дії не закінчився.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №26-1 електронне відображення пенсійного посвідчення містить унікальний електронний ідентифікатор (QR-код, штрих-код, цифровий код), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис на вебпорталі Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку №26-1 інформаційна взаємодія Реєстру та Порталу Дія для формування електронного відображення пенсійного посвідчення здійснюється в режимі реального часу з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів з дотриманням вимог Законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Згідно з пунктом 6 розділу V Порядку №26-1 електронне відображення пенсійного посвідчення використовується особою без додаткового пред'явлення пенсійного посвідчення у паперовій формі, електронного пенсійного посвідчення або платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням.
Відповідно до пункту 7 розділу V Порядку №26-1 для забезпечення можливості перевірки електронного відображення пенсійного посвідчення та для отримання за рішенням особи електронних копій (відомостей, даних) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи можуть підключати власні інформаційні системи до Порталу Дія у порядку, визначеному законодавством.
Електронні копії електронного відображення пенсійного посвідчення за бажанням особи можуть подаватися та застосовуватися у таких самих випадках, коли законодавством передбачено подання та застосування копій пенсійного посвідчення. Особа може також окремо подавати інформацію (відомості, дані), що містяться в електронному відображенні пенсійного посвідчення, у порядку та спосіб, передбачені для подання електронних копій електронного відображення пенсійного посвідчення.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, електронне відображення пенсійного посвідчення в мобільному застосунку «Дія» має таку ж юридичну силу, як і паперове пенсійне посвідчення.
Отже, позивач 15.06.2024 р., надав, серед іншого, електронне відображення пенсійного посвідчення ОСОБА_3 № НОМЕР_4 , як оригінал документу, що підтверджує інвалідність дружини, яку він супроводжує.
Правила перетинання державного кордону передбачають особливі умови для перетину державного кордону особами, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, і наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не є умовою для перетину такими особами державного кордону в умовах воєнного стану.
Судом встановлено, що 15.06.2024 р. ОСОБА_1 прибув до пункту пропуску «Міжнародний пропускний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» разом із дружиною, ОСОБА_3 , з метою виїзду з території України, тобто має місце фізичний супровід особи з інвалідністю ІІ групи.
При цьому, при проходженні паспортного контролю працівникам прикордонної служби надано документи, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність ОСОБА_3 .
За таких обставин, суд вважає, що у позивача 15 червня 2024 року було наявне право на перетин державного кордону згідно умов, що визначені абзацом 3 пункту 21 Правил перетинання державного кордону.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 14 Закону України № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
Крім того відповідач по справі не надав суду жодних доказів та не спростував факт надання позивачем при перетині кордону електронного відображення пенсійного посвідчення дружини ОСОБА_3 .
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до переконання, що прибувши до пункту пропуску «Міжнародний пропускний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)», позивач мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно пункту 21 цих Правил здійснює безпосередній супровід дружини з інвалідністю ІІ групи і супроводжує таку дружину для виїзду за межі України.
Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а відтак наявні підстави для його визнання його протиправним та скасування.
У відповідності до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_8 від 15.06.2024 р. про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України ОСОБА_1 (через пункт пропуску «Чоп(Тиса)») прийняте не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 78, 139, 243, 246, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ - НОМЕР_9 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_6 від 15 червня 2024 року про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України ОСОБА_1 (через пункт пропуску «Чоп(Тиса)»).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк