Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 липня 2025 року Справа№200/3643/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення; зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та клопотання позивача про розгляд справи за правилами прощеного позовного провадження. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчені належним чином копії наказів про прийняття та проходження служби стосовно ОСОБА_1 ; заяву ОСОБА_1 від 22.04.2025 року стосовно виплати підйомної допомоги; відомості про дату прибуття ОСОБА_1 до місця дислокації в АДРЕСА_1 на виконання наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2022 55 «Про визначення місця тимчасового дислокування».
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у період з 20.12.2019 року по 24.01.2023 року проходив військову службу на посадах структурних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що відповідач не виплатив підйомну допомогу у зв'язку з передислокацією з м.Маріуполь до м.Покровськ. Зазначив, що звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, в якій просив виплатити підйомну допомогу, проте відповіді не отримав. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №55 від 27.02.2022 року «Про призначення місця тимчасової дислокації» у зв'язку зі складною ситуацією, яка склалася в результаті збройного нападу російської федерації на Україну та з метою організації якісної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 в умовах ведення бойових дій за всіма напрямками діяльності, збереження життя та здоров'я особового складу, техніки, озброєння, якісного проведення заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів на території Донецької області в термін до 18:00 28 лютого 2022 року забезпечити переміщення всього особового складу з майном, технікою та озброєнням до міста Покровськ, Донецької області. Станом на 06.06.2025 року тимчасове місце дислокації ІНФОРМАЦІЯ_3 є АДРЕСА_1 . Юридична адреса згідно довідки ЄДРПОУ залишається м. Маріуполь, Донецької області. Таким чином місце юридичної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 не змінилось. Також жодних розпорядчих документів щодо зміни місця дислокації на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. Дане переміщення було обумовлено вимогами воєнного часу і не було переміщенням до місця постійної дислокації, що мало б передбачати виплату підйомної допомоги. Крім того, зазначив, що виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання. ОСОБА_1 звернувся з заявою 22.04.2025 року, а переміщення відбулось 28.02.2022 року, отже строк на звернення щодо отримання виплати є пропущеним.
Крім того, позивачем подано до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному в позовній заяві.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт НОМЕР_2 від 18.05.2021 року), адреса реєстрації: АДРЕСА_2 (довідка від 22.05.2021 року 05-13.01-1221) та учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 від 01 липня 2020 року).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 від 20.12.2019 року 364 ОСОБА_1 з 20 грудня 2019 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2023 року №24 ОСОБА_1 з 24 січня 2023 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
ІНФОРМАЦІЯ_5 надано до суду довідку №04/540 від 28.05.2025 року, відповідно до якої переміщення особового складу було обумовлено вимогами воєнного часу і не було переміщенням до місця постійної дислокації, що мало б передбачати виплату підйомної допомоги. Розміщення, проживання та харчування особового складу в місці тимчасової дислокації повністю забезпечувалось командуванням і не вимагало будь-яких індивідуальних зусиль та матеріальних витрат військовослужбовців. Ведення персональних відомостей при такому переміщенні не передбачено, особовий склад рахується по кількості в кожному підрозділі, в тому числі в складі свого підрозділу був переміщений ОСОБА_1 . Згідно вимог пункту 13 Наказу МОУ №45 від 05.02.2018, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання. Протягом 3-річного терміну позивач за виплатою підйомної допомоги не звертався.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.04.2025 року про здійснення розрахунку і виплати підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення та 50% місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї, які переїхали з ним на нове місце військової служби.
ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь листом від 19.05.2025 року №09/02/736, якою повідомлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 55 від 27.02.2022 року «Про призначення місця тимчасової дислокації» у зв'язку зі складною ситуацією, яка склалася в результаті збройного нападу російської федерації на Україну та з метою організації якісної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 в умовах ведення бойових дій за всіма напрямками діяльності, збереження життя та здоров'я особового складу, техніки, озброєння, якісного проведення заходів мобілізації людських і транспортних ресурсів на території Донецької області в термін до 18:00 28 лютого 2022 року забезпечити переміщення всього особового складу з майном, технікою та озброєнням до міста Покровськ, Донецької області. Станом на 14.05.2025 року тимчасове місце дислокації ІНФОРМАЦІЯ_3 є АДРЕСА_1 . Юридична адреса згідно довідки ЄДРПОУ залишається м. Маріуполь, Донецької області. Таким чином місце юридичної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 не змінилось. Також жодних розпорядчих документів щодо зміни місця дислокації на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходило. Тому підстав для нарахування та виплати підйомної допомоги немає.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача в частині не виплати позивачу підйомної допомоги у зв'язку з передислокацією відповідача з м. Маріуполь Донецької області до м. Покровськ Донецької області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України « соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується:
1)підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби;
2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Наказом Міністерства оборони України 05.02.2018 №45, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з метою упорядкування виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45, передбачено, що у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв'язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується:
підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім'ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби;
добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі (далі - добові) на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який переїхав разом з ним.
Відповідно до п. 2 Порядку №45 право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:
на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посаду;
на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;
на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.
Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов'язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
За п. 3 Порядку №45, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.
У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов'язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).
Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов'язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.
Пунктом 5 Порядку №45 передбачено, що підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім'ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім'ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.
У разі необхідності командир, який видає наказ про виплату відповідної допомоги, може організувати перевірку достовірності даних про переїзд членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Для цього його наказом створюється комісія з перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби.
Результати оформлюються актом перевірки факту переїзду членів сім'ї військовослужбовця до його нового місця військової служби (за формою, визначеною в додатку до цього Порядку).
Згідно п.12 Порядку №45, наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім'ї готується службою персоналу військової частини.
Виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п. 13 Порядку №45).
Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №160/9173/21 зазначив, що згідно із положеннями Порядку №45 підйомна допомога виплачується у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу на нове місце військової служби.
Аналізуючи зазначені положення Порядку №45, суд доходить висновку, що у ньому диференційовано порядок отримання підйомної допомоги та добових військовослужбовцями та порядок отримання підйомної допомоги та добових на членів сім'ї військовослужбовця, які переїжджають з ним на нове місце військової служби.
Умовою виплати військовослужбовцю підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення є переїзд військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт.
При цьому, законодавством розмежовано підстави для виплати підйомної допомоги при переїзді військовослужбовця на нове місце військової служби в інший населений пункт, зокрема, прийняттям військовослужбовцем посади та справ у зв'язку з призначенням на посаду та прибуття у складі військової частини (підрозділу) до місця дислокації в інший населений пункт, оголошений наказом командира військової частини.
Така виплата здійснюється відповідно до наказу командира військової частини, який видається на підставі звернення військовослужбовця.
Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що відповідно до наказу (з основної діяльності) від 27.02.2022 №55 «Про призначення місця тимчасової дислокації», позивача разом з сім'єю переміщено до м. Покровськ Донецької області, що не спростовується та підтверджується відповідачем.
Отже, у позивача змінилось і місце служби і місце проживання.
При цьому, факт переїзду позивача та прибуття у складі військового підрозділу до місця дислокації в інший населений пункт, оголошений наказом командира військової частини, а саме АДРЕСА_1 , є у розумінні абз. 4 п. 2 Порядку №45 надає позивачу право на отримання підйомної допомоги і добових.
Враховуючи викладене, відмова позивачу у нарахуванні та виплаті підйомної допомоги з підстав, вказаних у листі від 19.05.2025 року 09/02/736, є протиправною.
Водночас, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача за виплатою підйомної допомоги із відповідною заявою 22.04.2025 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права на їх отримання (дата прибуття до місця дислокації в АДРЕСА_1 ), а саме 28.02.2022 року.
Відповідач зазначив у відзиві на позовну заяву, що позивачем пропущено строк звернення на отримання підйомної допомоги у відповідності до п. 13 Порядку №45.
Проте вказане не було підставою для відмови позивачеві у виплаті підйомної допомоги.
Крім того, посилання відповідача на пропущення строку позивачем для виплати підйомної допомоги суперечить його позиції щодо відсутності підстав для виплати такої допомоги у зв'язку з відсутністю факту зміни юридичної адреси та відсутності розпорядчих документів щодо зміни місця дислокації.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2025 року про виплату підйомної допомоги та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Згідно п. 41 висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, частково задовольнивши їх шляхом визнання протиправною відмови позивачу у нарахуванні та виплаті підйомної допомоги, викладеної в листі 19.05.2025 року 09/02/736, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2025 року про виплату підйомної допомоги та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору на підставі підпункту 8 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підйомної допомоги, викладеної в листі 19.05.2025 року 09/02/736.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) від 22.04.2025 року про виплату підйомної допомоги та прийняти відповідне рішення за результатом розгляду вказаного рапорту з урахуванням висновків суду.
Повний текст рішення складено 28 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова