01 серпня 2025 рокуСправа №160/2392/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Виробнича Компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: 28 січня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Виробнича Компанія» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/800052/2 від 19 серпня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митною декларацією №24UA209160008709U8 від 19.08.2024, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2392/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
07 лютого 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією №24UA209160008709U8 від 19.08.2024 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Виробнича Компанія» є юридичною особою, яка зареєстрована 08.07.2022 , ідентифікаційний код: 44811461.
Види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПУВК»: 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу (основний); 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Судом встановлено, що 07.11.2023 Позивач як покупець Dalian Everest Industrial CO, LTD,(м. Далянь, Китай) як продавець уклали контракт №07/11-03 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах, передбачених цим Контрактом Товар у кількості, асортименті та термінах, визначених у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно з пунктом 1.4. Контракту, специфікації погоджуються та підписуються Сторонами. У специфікаціях до цього Контракту зазначаються: повне найменування Товару, країна походження, вартість за одиницю, загальна вартість, номер і дата Контракту, умови постачання, термін поставки, умови оплати, найменування Постачальника, найменування Покупця, найменування та реквізити вантажовідправника погоджені Сторонами.
Відповідно до пункту 2.1. Контракту, Постачальник зобов'язується постачати Товар на умовах постачання ФОБ Шанхай/Нінбо, згідно з офіційними правилами тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010 (Інкотермс - 2010).
Постачальник бере на себе зобов'язання щодо завантаження Товару на надані Покупцем транспортні засоби в місці постачання та у митному порядку цього товару.
Згідно з пунктами 6.1-6.2 Контракту Покупець здійснює оплату за поставлений Товар за цим контрактом на підставі рахунків (інвойсів) на поставлену партію Товару за цим Контрактом.
Покупець здійснює оплату у такому порядку: передоплата у розмірі 30% вартості товару; оплата решти, 70% вартості відправлення, здійснюється по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товару в порт призначення. Умови оплати можуть бути змінені Сторонами у специфікаціях до контракту на окремі партії товару.
Відповідно до специфікації №5 від 21.03.2024 загальна вартість поставленого товару складає 16 600, 00 доларів США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 20% вартості товару; оплата решти, близько 80% вартості відправлення, зазначеного в комерційному інвойсі, здійснюється по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товар в порт призначення але не пізніше 130 днів після виходу контейнеру з пункту призначення.
Відповідно до внесених до специфікації №5 від 21.03.2024 змін загальна вартість поставленого товару складає 17 188, 04 доларів США. Умови оплати: передоплата у розмірі близько 20% вартості товару; оплата решти, близько 80% вартості відправлення, зазначеного в комерційному інвойсі, здійснюється по копії коносаменту протягом 60 днів з дати заходу товар в порт призначення але не пізніше 130 днів після виходу контейнеру з пункту призначення.
Згідно з інвойсом №24WM715, виставленим постачальником Dalian Everest Industrial CO, LTD,(м. Далянь, Китай), передоплата за контрактом складає 3320, 00 доларів США, інша частина 13 868, 04 доларів США.
Судом встановлено, що 04.12.2023 позивач здійснив оплату по контракту на суму 3320,00 доларів США на користь Dalian Everest Industrial CO, LTD,(м. Далянь, Китай), з наступним призначенням платежу: попередня оплата за товар по контракту №07/11-03 від 07.11.2023.
Пакувальним листом також встановлено вагу товару, зокрема вага брутто складає 7371.4 кг; вага нетто - 7288, 4 кг.
Організацією перевезення товару позивача здійснювала компанія ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» на підставі Договору №1904/24/01 від 19.04.2024 транспортного експедирування (далі - «Транспортний договір»).
Відповідно до умов транспортного договору, Позивач є Клієнтом, а ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» - Експедитором. Відповідно до п. 1.1. Транспортного договору Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно - експедиційного обслуговування і організацію перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта.
20 травня 2024 року Позивач та ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» уклали додаток №20052024/22597, яким погодили організацію перевезення товару Позивача, придбаного у трьох постачальників: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) MC HOMETEX CO., LTD TIANJIN RICHPEACE TRADING CO.
Цим додатком погоджено, що вартість експедиторських послуг складає 9 416,75 дол. США.
13 серпня 2024 року ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» виставило Позивачу рахунок на оплату №РФ-21761 на суму 394 712,16 грн з ПДВ (сума ПДВ 1 192,05 грн). У даному рахунку є посилання на контейнер №MSKU9353540, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку: 1. Вартість міжнародного морського перевезення за межами державного кордону України становить 276 485,87 грн. 2. Вартість додаткових послуг з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України становить 37 980,36 грн. 3. Вартість міжнародного автоперевезення вантажів по маршруту: с. Ковале (Польща) - м/п Рава Руська-Хребенне (Україна) а/м НОМЕР_1 /ВС0121/ХМ становить 66 444,70 грн. 4. Вартість міжнародного автоперевезення вантажів по маршруту: м/п Рава Руська-Хребенне (Україна) - м. Великі Мости, Львівська область (Україна) а/м НОМЕР_1 / ВС0121/ХМ становить 7 841,00 грн. 5. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 5 960,23 грн.
Цей рахунок було сплачено 05 вересня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №1487, у якій є посилання на рахунок на оплату №РФ-21761 від 13.08.2024, тобто після митного оформлення товару.
Для організації перевезення товару Позивача відповідно до умов Транспортного договору ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» звернулося до ТОВ «МАСТЕР ТРАК» на підставі Договору 18012023 від 18.01.2023 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, а ТОВ «МАСТЕР ТРАК» у подальшому звернулося до ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного з ним Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №МТ2024/137/ п від 13.08.2024.
У серпні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару - пофарбована тканина, полотняного переплетення, виготовлена з синтетичних комплексних текстурованих ниток з поліефіру 100%. Тканина без покриття та без просочення, яке можна виявити неозброєним оком, шириною рулону 220 см, щільністю 80 gsm: Micro Fiber solid dyed color - 20623 метрів (69 рулонів/45370,6 м2). Micro Fiber print - 20788 метрів (71рулон/45733,6м2). Загальна кількість - 41411 метрів (140 рулонів/91104,2 м2). Виробник: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO., LTD. Країна виробництва - Китай (CN). Країна походження - Китай (CN)», митне оформлення якого здійснювалося через Львівську митницю.
24.10.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію 24UА209160008709U8 від 19.08.2024 (референтний номер 18918), в якій задекларував 1 (один) товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 17 188, 04 доларів США (708336, 32 грн. та складових митної вартості: витрат на транспортування до кордону України у сумі 139298,53 грн. та 15427, 64 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
Зовнішньоекономічний контракт №07/11-03 від 07 листопада 2023 року;
Прайс-лист виробника товару від 15.03.2024;
Специфікація №5 від 21.03.2024 р. до Зовнішньоекономічного контракту №07/11-03 від 07 листопада 2023 року;
Проформа інвойс №24WM715 від 21.03.2024;
Банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.04.2024;
Зміни від 27.05.2024 до Специфікації №5 від 21.03.2024 до Зовнішньоекономічного контракту №07/11-03 від 07 листопада 2023 року;
Рахунок - фактура (інвойс) №24WM715 від 27.05.2024;
Пакувальний лист №24WM715 від 27.05.2024;
Сертифікат якості від 27.05.2024;
Сертифікат про походження товару №24C2102M0647/00062 від 28.05.2024;
Експортна митна декларацію країни відправлення №223120240001958105;
Коносамент №WMSS24052476A;
Договір транспортного експедирування №1904/24/01 від 19.04.2024;
Заявка №20052024/22597 від 20.05.2024 до Договору транспортного експедирування №1904/24/01 від 19.04.2024;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №РФ-21761 від 13.08.2024;
Довідка про транспортні витрати №150820 від 15.08.2024;
Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".
Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.
19.08.2024 Львівською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800052/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації 24UА209160008709U8 від 19.08.2024 скоригував до рівня 0,4424 доларів США за одиницю.
Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209160/2024/000170.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Львівська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №24UA209160008902U9 від 23.08.2024.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Щодо підтвердження транспортних витрат, як складових митної вартості товару.
Організацію перевезення товару позивача здійснювало ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» на підставі Договору №1904/24/01 від 19.04.2024 транспортного експедирування (далі «Транспортний договір»).
Відповідно до умов транспортного договору, позивач є Клієнтом, а ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» - Експедитором. Відповідно до п. 1.1. Транспортного договору Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організацію перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта.
Згідно з пунктом 2.1.1. Договору №1904/24/01 від 19.04.2024 Експедитор має право укладати від свого імені та/або імені клієнта договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями Договору №1904/24/01 від 19.04.2024, які є резидентами або нерезидентами України, для виконання обов'язків за цим договором.
20 травня 2024 року Позивач та ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» уклали Додаток №20052024/22597, яким погодили організацію перевезення товару Позивача, придбаного у трьох постачальників: DALIAN EVEREST INDUSTRIAL CO. LTD (м. Далянь, Китай) MC HOMETEX CO., LTD TIANJIN RICHPEACE TRADING CO.
Для організації перевезення товару Позивача відповідно до умов Транспортного договору ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» звернулось до ТОВ «МАСТЕР ТРАК» на підставі Договору 18012023 від 18.01.2023 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, а ТОВ «МАСТЕР ТРАК» у подальшому звернулась до ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного з ним Договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №МТ2024/137/п від 13.08.2024.
Цим додатком погоджено, що вартість експедиторських послуг складає 9 416,75 дол. США.
13 серпня 2024 року ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ» виставило Позивачу рахунок на оплату №РФ-21761 на суму 394 712,16 грн. з ПДВ (сума ПДВ 1 192,05 грн). У даному рахунку є посилання на контейнер №MSKU9353540, в якому перевозився оцінюваний товар, що дає можливість ідентифікувати цей рахунок з оцінюваним товаром. Відповідно до даного рахунку: 1. Вартість міжнародного морського перевезення за межами державного кордону України: становить 276 485,87 грн. 2. Вартість додаткових послуг з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України становить 37 980,36 грн. 3. Вартість міжнародного автоперевезення вантажів по маршруту: с. Ковале (Польща) - м/п Рава Руська-Хребенне (Україна) а/м НОМЕР_1 /ВС0121/ХМ становить 66 444,70 грн. 4. Вартість міжнародного автоперевезення вантажів по маршруту: м/п Рава Руська-Хребенне (Україна) - м. Великі Мости, Львівська область (Україна) а/м НОМЕР_1 / ВС0121/ХМ становить 7 841,00 грн. 5. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування на території України становить 5 960,23 грн.
Цей рахунок було сплачено 05 вересня 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією №1487, у якій є посилання на рахунок на оплату №РФ-21761 від 13.08.2024, тобто після митного оформлення товару.
Також, як слушно зазначив позивач, Відповідач в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості не вказує, як само на митну вартість оцінюваного товару вплинуло пропущення строків оплати за експедиторські послуги.
Вартість експедиторських послуг за перевезення оцінюваного товару була відображена у наданих до митного оформлення рахунках на оплату та довідці про транспортні витрати. При цьому, такі витрати були включені Позивачем до митної вартості оцінюваного товару, оскільки такі витрати є складовими митної вартості у відповідності до вимог ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Виконання чи невиконання умов Транспортного договору виходить з договірних правовідносин між Позивачем, як Клієнтом, та ТОВ «КЛЕВЕР ТІМ», як Експедитором. В свою чергу митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 815/137/17.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 05 грудня 2024 року у справі №380/19286/23 дійшов висновку, що заяви митного органу про недостовірність документів мають бути обґрунтовані доказами, такими як експертні висновки або рішення компетентних органів
Отже, як вбачається з вищевказаних встановлених обставин, позивачем у повній мірі підтверджено заявлений ним в первинній митній декларації розміру складової митної вартості товару та підтвердженні належним чином договірні відносини з вищевказаними контрагентами з перевезення вантажу, а посилання відповідача на невідповідність чинному законодавству (підроблені) поданих до митного оформлення транспортних документів, несплати позивачем таких транспортних послуг, зменшення ціни за кілометр транспортування (за кордоном) є необґрунтованим так таким, що не може слугувати підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо вагових показників товару.
Відповідач зазначає, що у наданих рахунках на оплату від Експедитора відсутні вагові показники, згідно з якими проведено розрахунок витрат транспортування, що не дає, на думку Відповідача, можливості перевірити правильність нарахування додаткових складових. Проте, таке твердження є безпідставним, оскільки Відповідачу було надано документи, в яких є інформація про вагові показники оцінюваного товару, а саме: Пакувальний лист, сертифікат про походження товару, митна декларація країни відправлення, коносамент. Так, згідно із цими документами загальна вага брутто (G.W.) оцінюваного товару становить 7 371,40 кг. Тобто, відомості про вагу оцінюваного товару у Відповідача були в наявності і Відповідач відповідно мав можливість перевірити усі розрахунки, водночас цього зроблено не було.
Щодо місця поставки товару.
Відповідно до Інкотермс, умови поставки FOB (Free on Board) означають, що продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна у вказаному порту відправлення (в даному випадку- порт Шанхай).
Після цього ризик втрати чи пошкодження товару переходить на покупця. У своїй постанові від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 Верховний Суд зазначив, що згідно базису поставки FOB продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.
За умовами FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Ціна FOB складається з таких складових: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину.
Місце поставки товару в такому випадку є порт відправлення, тобто Шанхай, а не адреса покупця. Однак, це жодним чином не впливає на митну вартість товару. Митна вартість визначається на основі ціни товару за контрактом, яка, за умовами FOB, включає всі витрати до моменту доставки товару на борт судна, натомість, витрати на транспортування товару після цього моменту покладаються на покупця та мають бути включені до митної вартості товару.
Факт того, що кінцеве місце призначення товару за зовнішньоекономічним контрактом є м. Дніпро, не суперечить умовам поставки FOB Shanghai. Адреса Позивача в Дніпрі є кінцевою точкою поставки товару.
Щодо доводів митного органу про те, що рахунки на оплату транспортних витрат містять ознаки підробки.
Суд вказує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 335 МКУ при перевезенні автомобільним транспортом транспортним (перевізним) документом є міжнародна товаротранспортна накладна (тобто - CMR).
Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956 (Конвенція CMR), ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів», п. 1 ч. 2 ст. 191 МКУ перевезення вантажів автомобільним транспортом супроводжується міжнародною автомобільною накладною (CMR).
CMR була надана до оформлення, про що свідчить її наявність у графі 44 МД, та у картці відмови у митному оформленні.
Щодо документів, які підтверджують вартість перевезення, то до таких документів відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Отже, зазначений перелік документів не є вичерпним.
Для підтвердження транспортних витрат позивач надавав митному органу, окрім рахунків, до яких виникли зауваження, довідки про транспортні витрати, що підтверджують вартість перевезення.
Відтак, у митного органу була можливість перевірки такої складової митної вартості як транспортні витрати на підставі інших документів, які не виникали сумнівів в їх достовірності.
Щодо невключення позивачем до митної вартості витрат на страхування.
Суд звертає увагу, що поставка товару здійснювалася на умовах поставки FOB, Шанхай, які не передбачають обов'язку для продавця здійснити страхування товару.
Натомість, покупець здійснює страхування за власним бажанням.
З довідок про транспортні витрати вбачається, що позивач відмовився від здійснення страхування товару, що виключає існування витрат за ці послуги.
Щодо доводів митного органу про надання послуг експедиційного обслуговування до місця ввезення товару на митну територію України та невключення зазначених витрат до митної вартості.
Суд відхиляє зазначені доводи митного органу, з огляду на таке.
Відповідно до п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання.
Позивач є резидентом України, відтак, місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна, а вартість таких послуг не повинна включатися до митної вартості.
Отже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Судом встановлено, що Львівська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №24UA110130013197U3 від 06.06.2024 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач всупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд також зазначає, що з наданих відповідачем до суду копії митної декларації №24UA110130013197U3 від 06.06.2024 вбачається, що референтний товар постачався через Одеську митницю, а не через Львівську митницю як у спірних правовідносинах. Отже, відповідачем при проведенні коригування митної вартості спірного товару позивача не враховано відмінностей в маршрутах поставки референтних товарів.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800052/2 від 19 серпня 2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як вбачається з п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що, 06 липня 2023 року між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «СМАРТ ЮРИСТ» (далі «Адвокатське об'єднання») було укладено договір про надання правової допомоги №259 (далі «Договір»), відповідно до якого правова допомога надається адвокатами Адвокатського об'єднання Соколовим Дмитром Ігоровичем та ОСОБА_2 . Договором передбачено, що надана правова допомога оплачується в розмірах та на умовах погоджених сторонами в Додатках.
На виконання умов Договору, 06 січня 2025 року Позивач та Адвокатське об'єднання уклали Додаток № 17 до Договору, відповідно до якого Адвокатське об'єднання на умовах Договору зобов'язується надати Позивачу наступні послуги з надання правової допомоги: « 1. Підготовка та подача до Дніпровського окружного адміністративного суду адміністративного позову до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800052/2 від 19 серпня 2024 року; 2. Супровід адвокатами Адвокатського об'єднання у суді першої інстанції справи за позовом КЛІЄНТА до Львівської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/800052/2 від 19 серпня 2024 року». Вартість послуг за Додатком № 17 до Договору складає 8 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 Додатку №17 до Договору Клієнт, тобто Позивача, оплачує надані послуги з правничої допомоги після пред'явлення рахунку на оплату. 17 березня 2025 року Адвокатське об'єднання «СМАРТ ЮРИСТ» виставило Позивачу рахунок №441 на оплату послуг, що передбачені Додатком №17 від 06.01.2025 до Договору.
27 березня 2025 року Позивач сплатив Адвокатському об'єднанню «СМАРТ ЮРИСТ» 8 000,00 грн за послуги згідно договору №259 від 06 липня 2023 року та рахунку №441 від 17.03.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №491.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, дослідженню підлягають обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідачем подано заперечення проти клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу з обсягом наданих послуг, витраченим часом та ціною позову. Також, відповідач вважає, що обсяг наданих доказів на підтвердження правової позиції є незначним і не потребував значного часу для збирання таких доказів, а сама справа відноситься до незначної складності і не потребує участі представника позивача в судових засіданнях.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з наданими до суду документами, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., є непропорційним до предмету спору, виходячи з того, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи, не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
У зв'язку з цим, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. Так, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Виробнича Компанія» (місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 11, ідентифікаційний код: 44811461) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ідентифікаційний код: 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/800052/2 від 19 серпня 2024 року.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ідентифікаційний код: 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, ідентифікаційний код: 43971343) судовий збір в розмірі 3028, 00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000, 00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон