01 серпня 2025 рокуСправа №160/5258/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 17 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруталія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій позиавч просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000306/1 від 19.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за митної декларації №24UA110130021419U1, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/5258/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
13 березня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами здійсненого ним контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією №24UA110130021419U1 документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та невідповідності, що не дає можливості впевнитись у достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
12 березня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він посилається на те, що твердження відповідача є безпідставними, оскільки для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, відтак, всі складові митної вартості було підтверджено документально.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фруталія» є юридичною особою, яка зареєстрована 30.08.2018, ідентифікаційний код: 42424288.
Види економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія»:
46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами (основний);
01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників
10.39 Інші види перероблення та консервування фруктів і овочів
46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту
46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин
82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.
46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
49.41 Вантажний автомобільний транспорт
Судом встановлено, що 15 вересня 2023 року між позивачем BIBERCILER IC DIS GIDA MAD. PAZ. TIC. LTD. STI. (Туреччина) як продавець уклали контракт №1509-24 (далі - Контракт) на поставку продукції, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця свіжі овочі та фрукти, а покупець зобов'язкується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених даним контрактом.
Відповідно до пункту 2.23 Контракту Продавець зобов'язаний надати покупцеві такі документи, що підтверджують якість товару: - сертифікат походження Євро -1; CMR; фітосанітарний сертифікат, митну декларацію, документ, що підтверджує відсутність ГМО у товарі.
Пунктом 2.4. встановлено, що Кількість товару в кожній партії відповідає повинна відповідати оплаченому Покупцем рахунку та кількості, зазначеній в інвойсі продавця, що видається на кожну партію товару.
Згідно з п. 4.1-4.2 Контракту Постачання проводиться партіями згідно із заяввками Покупця та виставленими Продавцем рахунками. Відвантаження товару здійснюється на умовах FCA відповідно до правил INCOTERMS-2020 у строк, погоджений сторонами. Місце поставки визначається у специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку товару та є невід'ємними частинами даного контракту.
Відповідно до пп. 5.1-5.3 Контракту ціна товару встановлюється на умовах FCA та погоджується між продавцем та покупцем, встановлюється на кожну партію окремо та відображається у специфікаціях та виставленому рахунку продавця. Ціна визначається відповідно до «INCOTERMS-2020». Ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування, вартість оформлених супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару, вартість навантження товару на перевізні засоби, вартість перевезення товару до місця завантаження.
Пунктами 6.1-6.2 вказано, що оплата за замовлений товар проводиться безготівковим розрахунком, валюта платежу погоджується у Специфікаціях на кожну поставку. Розрахунок покупцем за товару здійснюється на наступних умовах: 100 (сто) % вартості товару сплачується покупцем у якості попередньої оплати за товар, узгодженого сторонами у специфікації на постачання такої партії товару.
Умовами додаткової угоди №1 від 14.12.2023 сторонами контракту внесено зміно до пунктів 4.2., 6.2. контракту. Зокрема, сторони погодили, що відвантаження товару здійснюється на умовах FCA або CPT відповідно до правил INCOTERMS-2020 у строк, погоджений сторонами. Місце поставки визначається у специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід'ємними частинами даного Контракту.
Розрахунок покупцем за товар здійснюється на наступних умовах: 100 (сто) % вартості товару сплачується покупцем протягом 60 діб після отримання товару.
14.09.2024 між продавцем та покупцем укладено специфікацію №10 до контракту, якою погоджено загальну вартість партії товару, яка поставляється 32 551, 80 доларів США, з умовами оплати - 100% протягом 60 днів після отримання товару. Умови поставки CPT (Інкотермс-2020) - Дніпро, Україна.
Відповідно до сертифікату якості, товар оброблений та упакований в ящики в гігієнічних умовах. Товари придатні для вживання людиною, не містять ГМО, не містять у будь-якій формі радіоактивних речовин і відповідають європейським стандартам. Перелік товару зазначено в інвойсі та специфікації №10 до контракту №1509-24 від 15.09.2023.
У вересні 2024 року позивач здійснював ввезення на територію України товару - виноград, інжир, груші, митне оформлення якого здійснювалося через Дніпровську митницю.
19.09.2024 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №24UA110130021419U1, в якій задекларував 3 товари, визначив їх митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 32551,80 дол. США (1349298 грн.).
Для підтвердження заявлених митної вартості декларант надав митному органу передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
Сертифікат якості №14-09/2024 від 14.09.2024;
Пакувальний лист (Packing ) №14-09/2024 віж 14.09.2024;
Рахунок-фактуру (інвойс) №IHR2024000001168 від 14.09.2024;
Автотранспортну накладну №931672 від 15.09.2024;
Фітосанітарний сертифікат №EC/TR A 5423625 від 14.09.2024;
Сертифікат про походження товару №Z 0995740 від 14.09.2024;
Специфікацію виробника товару №10 від 14.09.2024;
Розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 14.09.2024;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору, (контракту) №1 від 14.12.2023;
Контракт №1509-24 від 15.09.2023;
Договір про надання послуг митного брокера №11/12/2023-1;
Комерційну пропозицію від 14.09.2024;
Копію митної декларації країни відправлення №24160100ЕХ00105199 від 14.09.2024;
Митну декларацію, з якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA110130021419U1 від 19.09.2024
Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".
Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.
19.09.2024 Дніпровською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000306/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації 24UA110130021419U1 від 19.09.2024 скоригував із 32 551,80 доларів США до 37029,65 доларів США, що призвело до переплати позивачем мита на суму 12 205,17 грн. та податку на додану вартість на суму 51 768,28 грн.
Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000681.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган, серед іншого, зазначив про те, що умови специфікації щодо порядку оплати суперечать контракту, платіжні документи на оплату товару не надано пори те, що в наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення вказано в якості умов оплати - передоплату. Відомості щодо якісних характеристик товару та опис товару відрізняється між собою серед наданих до митного контролю документів. Комерційна пропозиція від 14.09.2024 не містить періоду дії зазначених цін. Розрахунок ціни від 14.09.2024 не містить відомостей щодо вартості навантаження товару. До митного контролю заявлено умови поставки СРТ - Дніпро. З огляду на те, що перевезення здійснювалося українським перевізником, у митного органу виникли сумніви щодо того, чи дійсно договір перевезення укладався нерезидентом -постачальником. Дані сумніви декларант може спростувати шляхом подання договору на перевезення між постачальником нерезидентом та перевізником.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Дніпровська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію № 24UA110130021426U9.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів встановлено, що воно було винесено відповідачем з огляду на таке.
Щодо суперечностей в порядку оплати між умовами контракту та специфікації та відсутності на момент митного оформлення платіжних документів на оплату товару.
Так, митний орган в оскаржуваному рішенні вказує на те, що відповідно до пункту 6.2. контракту оплата здійснюється на умовах 100% передоплати, натомість, за умовами специфікації №10 від 14.09.2024 оплата здійнюється протягом 60 днів після отримання товару.
В цьому митний орган вбачає суперечності, з чим суд не погоджується, з огляду на таке.
Згідно з п. 12.1. контракту усі зміни та доповнення до цього контракту дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані обома сторонами.
Відтак, сторонами контракту у специфікації №10 від 14.09.2024 було погоджено нові умови оплати за поставлений товар, які передбачають відстрочку платежу, що пояснює відсутність будь-яких платіжних документів на оплату товару на момент здійснення митного оформлення товару.
Крім того, відповідно до п.4 ч. 2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, серед іншого, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за умови, якщо рахунок сплачено.
З огляду на викладене, у позивача не було як обов'язку, так і можливості надати до оформлення платіжні документи на оплату товару.
Відтак, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи митного органу в оскаржуваному рішенні про непідтвердження митної вартості товару через розбіжності в документах про строк та умови оплати за товар.
Доводи митного органу про зазначення в експортній декларації передоплати в якості умов оплати до уваги не приймаються, оскільки експортна декларація не є тим документом, в якому сторонами контракту погоджуються умови оплати за поставлений товар. Також, позивач не несе відповідальність за внесення відомостей до декларації країни відправлення.
Щодо відсутності документів на підтвердження вартості транспортних витрат, а також відсутності місця (пункту), до якого відправник оплатив транспортні витрати.
Відповідно до пп. 5.1-5.3 Контракту ціна товару встановлюється на умовах FCA та погоджується між продавцем та покупцем, встановлюється на кожну партію окремо та відображається у специфікаціях та виставленому рахунку продавця. Ціна визначається відповідно до «INCOTERMS-2020». Ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування, вартість оформлених супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформлення товару, вартість навантаження товару на перевізні засоби, вартість перевезення товару до місця завантаження.
За умовами додаткової угоди №1 від 14.12.2023 відвантаження товару здійснюється на умовах FCA або CPT відповідно до правил INCOTERMS-2020 у строк, погоджений сторонами. Місце поставки визначається у специфікаціях, які підписуються Сторонами на кожну поставку Товару та є невід'ємними частинами даного Контракту. Розрахунок покупцем за товар здійснюється на наступних умовах: 100 (сто) % вартості товару сплачується покупцем протягом 60 діб після отримання товару.
Відповідно до п. 5 Специфікації від 14.09.2024 №10 сторонамии погоджено поставку товару на умовах CPT, Дніпро, Україна.
Зазначені умови поставки, відповідно до правил «INCOTERMS-2020», передбачають, що перевезення до місця поставки (Дніпро, України) оплачує продавець, але ризики передаються, коли товар передається першому перевізнику. Саме продавець несе відповідальність за укладення основного договору перевезення, за вибір перевізника або експедитора, а також контролює витрати на фрахт. Він організовує доставку товару до місця завантаження перевізника, де ризики перекладаються на покупця. Він відповідає за експортне митне оформлення.
З огляду на викладене, ціна товару за визначених сторонами умов поставки включає в себе вартість транспортування до міста Дніпро, оскільки витрати на транспортування за вказаних умов поставки покладаються на продавця товару.
Враховуючи викладене, зауваження митного органу щодо ненадання документів на підтвердження транспортних витрат не відповідають положенням ч. 10 ст. 58 МКУ, якою встановлено вичерпний перелік витрат (складових митної вартості), які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Транспортні витрати, на які вказує відповідач, відповідно до умов контракту, вже включені до контрактної вартості товару.
Отже, згідно з контрактом зазначені витрати вже включені у вартість товару та покладаються на продавця, а не на покупця, і тому відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ такі витрати не повинні додатково підтверджуватися та додаватися до контрактної вартості для включення у митну вартість товару, оскільки вони фактично вже наявні у складі фактурної (контрактної) вартості і відповідно - у складі митної вартості.
З огляду на викладене, такі витрати не підлягають підтвердженню позивачем, оскільки не є окремою складовою митної вартості і вже включені у контрактну вартість.
З цих підстав є необґрунтованими вимоги митного органу надати договір на перевезення, укладений між відправником товару та перевізником, яким, в силу диспозитивності договірних відносин, може бути резидент України.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що якісні характеристики товару є суперечливими у наданих позивачем до митного оформлення документах, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документи на підтвердження якісних характеристик товару не відносяться до документів, які підтверджують митну вартість товарів. Відтак, зауваження відповідача щодо таких документів не є підставою для коригування митної вартості товару.
Також, контроль якісних характеристик товару знаходиться поза межами компетенції митного органу.
Щодо зауважень митного органу до комерційної пропозиції в частині відсутності періоду дії зазначених в ній цін, а також відсутності відомостей щодо навантаження товару в розрахунку ціни від 14.09.2024 б/н.
Комерційна пропозиція є додатковим документом, який митний орган має право витребувати тільки у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, комерційна пропозиція не передбачена в зазначеній нормі, і тому відсутність зазначеної миитним органом інформації в комерційній пропозиції не є розбіжностями в документах, тим паче розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.
Суд вказує, що право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.
Крім того, національне та міжнародне законодавство не містить вимог, яким повинна відповідати комерційна пропозиція.
Згідно з ч. 3 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До компетенції органів митної служби не відноситься встановлення правил та порядку заповнення комерційних пропозицій.
Отже, посилання відповідача про те, що митна вартість товару не підтверджена через наявність розбіжностей у наданих позивачем до митного оформлення документах не беруться до уваги.
Відтак, зазначені відповідачем у спірному рішенні зауваження щодо поданих на підтвердження митної вартості документів є необґрунтованими, а тому коригування відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом - є протиправним.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення відповідача UA110130/2024/000306/1 вбачається, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Отже, у митного органу не було підстав для застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA110130/2024/000306/1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №221 від 07.02.2025.
Отже, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (ідентифікаційний код: 42424288, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 6-Я) до Дніпровської митниці (ідентифікаційний код: 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000306/1 від 19.09.2024.
Стягнути з Дніпровської митниці (ідентифікаційний код: 43971371, місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» (ідентифікаційний код: 42424288, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Старочумацька, буд. 6-Я) судові витрати в розмірі 2422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон