Справа № 486/814/25
Провадження № 2/486/781/2025
30 липня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Маляновій А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_4 ,
08 травня 2025 року ОСОБА_1 , який діє через свого представника ОСОБА_3 , звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, в якому просить змінити рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2013 року, зазначивши: стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше п'яти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 травня 2025 року і до повноліття дитини.
Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від даних відносин мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 березня 2013 року рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 визнано батьком ОСОБА_5 .
Рішенням Арбузинського районого суду Миколаївської області від 27 вересня 2013 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не меньше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 липня 2013 року і до повноліття дитини.
У 2017 році статтю 183 Сімейного кодексу України доповнено частиною п'ятою, в якій вказано право стягувача аліментів звертатися до суду з заявою про надання судового наказу про стягнення аліментів, але розмір аліментів повинен бути не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Таким чином законодавець встановив у законодавчому порядку граничний розмір аліментів, вище якого аліменти не стягуються.
З посиланням на Закон України «Про прожитковий мінімум», вважає, що на утримання ОСОБА_5 , якій 15 років, регулярно стягуються аліменти, що перевищують встановлений законом максимум їх стягнення.
Починаючи з 24 лютого 2024 року та по теперішній час ОСОБА_1 бере участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони. Тобто, постійно знаходиться на безпосередній лінії зіткнення з ворогом, щодня ризикуючи своїм життям приймаючи безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, він отримує підвищену заробітну платню з розміру якої стягуються аліменти на утримання дитини. Але не враховується той факт, що ОСОБА_1 , як і кожен хто стоїть на захисті нашої країни, окрім утримання дітей, має свої потреби, такі як: лікування та реабілітація після отриманих поранень; травм; загострення хронічних захворювань які не пов'язані з виконанням службових обов'язків; отримання психологічної кваліфікованої допомоги; придбання засобів особистої гігієни, придбання необхідних індивідуальних захисних засобів, тимчасової відпустки, відкладення коштів на випадок гострої необхідності, проходження реабілітації після демобілізації, на випадок безробіття та інше.
В разі встановлення граничного розміру аліментів не більше 5 прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, враховуючи розмір заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 сума аліментів буде складати 15980 гри, на місяць. Дана сума дорівнює розміру двох мінімальних заробітних плат населення, що працює. Зазначила, що ОСОБА_2 також має утримувати дочку, для забезпечення рівності батьків при несенні обов'язку утримання дитини.
08 липня 2025 року представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодилась. Зазначила, що рішення Арбузинського районного суду від 27 вересня 2013 року є законним та таким, що захищає права дитини. При тому всьому, що батько з дочкою не спілкується, жодної іншої допомоги окрім сплачуваних за рішенням суду аліментів не надає. Дочка хворіє, лікуванням та підтримкою дитини займається безпосередньо мати дівчинки. Також ОСОБА_6 навчається, займається з репетиторами розвиває себе духовно відвідуючи гуртки та додаткові заняття. На все це також потрібні кошти. ОСОБА_1 своєму позові посилається на той факт, що він хворіє і йому потрібне лікування, але жодними документами він цей факт не підтверджує.
14 липня 2025 року представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачем не надано підтверджуючих документів на доводи зазначені у відзиві.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача надала суду заяву із проханням розглядати справу без її участі та без участі позивача.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились. Представник відповідача надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та без участі відповідача, у задоволенні позивних вимог просила відмовити.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 5/.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 липня 2013 року і до повноліття дитини /а.с. 7/.
На підставі даного рішення 30 жовтня 2010 року виданий виконавчий лист /а.с. 6/.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП №40583672, станом на 25 листопада 2024 року, з ОСОБА_1 щомісячно стягуються аліменти /а.с. 9/.
Представником позивача до позовної заяви долучено довідку військової частини НОМЕР_1 про участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України /а.с. 10/.
Крім того, позивачем долучені документи про перебування на лікуванні у період з 05 жовтня 2020 року по 16 жовтня 2020 року, з діагнозом застарілий радіальний розрив тіла латерального меніска, гіпертрофія інфрапателярної складки, синовії лівого колінного суглоба /а.с. 12/.
Також долучено копію епікризу про перебування на лікуванні у інфекційному відділенні в/ч НОМЕР_2 у період з 14 лютого 2022 року по 21 лютого 2022 року /а.с .16/, копію довідки про перебування на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні № 1 КНП «ЗОКЛ» ЗОР з 09 вересня 2023 року по 14 вересня 2023 року /а.с. 13/, копію виписки з медичної картки про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 21 вересня 2024 року по 27 вересня 2024 року з діагнозом гострий панкреатит з больовим та диспепсичним синдромом /а.с. 19, 20/.
Згідно довідки від 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 встановлено діагноз ураження меніска у зв'язку зі старим розривом або ушкодженням, множинні локалізації. Застаріле пошкодження медіального меніска, гіпертрофія медіопателярної складки правого колінного суглоба, больовий синдром. У довідці зазначено, що травма пов'язана з проходженням військової служби. За ступенем тяжкості відноситься до легких /а.с. 14, 15/.
Довідкою військово-лікарської комісії від 26 травня 2025 року солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз - стан після гострого середнього отиту, гострої сенсоневральної туговухості праворуч, МВТ, з ЧМТ, струсу головного мозку з тимчасовим порушенням функцій /а.с. 17/.
Згідно вимог ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 180 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно вимог ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Крім того, в наказному, тобто безспірному порядку, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч.5 ст.183 СК України).
Частиною ч.1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Звертаючись до суду із позовом, представник позивача просила змінити розмір аліментів, встановивши гранично допустимі їх розміри - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше п'яти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 травня 2025 року і до повноліття дитини.
Разом з тим, вимогами ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, на яку посилалась представник позивача у позовній заяві, передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто граничний розмір стягуваних аліментів за судовим наказом не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, а не п'яти, як того просить представник позивача у позовній заяві.
При цьому, у разі розгляду спору в позовному провадження,законодавець не визначає точних розмірів аліментів,які підлягають стягненню з одного із батьків на утримання дітей, а визначає тільки їх мінімальний розмір, який не може бути менший ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на одну дитину. При цьому мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч.2 ст.182 СК України). При визначенні ж конкретного розміру аліментів суд крім стану здоров'я та матеріального становища дитини та стану здоров'я і матеріальне становище платника аліментів, враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності,корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів,у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна,сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
На підтвердження занадто великого на думку позивача розміру аліментів які стягуються на утримання його неповнолітньої дочки ОСОБА_7 позивач надав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 40583672, з якого не зрозуміло що це за виконавче провадження, та хто є стягувачем у ньому, тобто не доведений ним розмір аліментів які стягуються на утримання дочки.
З аналізу наданих позивачем медичних документів не вбачається погіршення стану здоров'я позивача, яке б стало підставою для зменшення йому розміру аліментів, стягуваних за рішенням суду. Проходження позивачем військової служби не може бути підставою для такого зменшення.
Щодо наданих представником відповідача документи - результатів лабораторних досліджень, такі самі по собі без встановлення будь-якого діагнозу лікарем не можуть свідчити про погіршення стану здоров'я особи.
Приймаючи рішення у справі суд враховує також те, що згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7 ст. 81 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).
Отже, саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за ст. 192 СК України, та надати відповідні докази, що представником позивача та позивачем зроблено не було. Ніяких клопотань з цього приводу ними також не заявлялось.
Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що в межах заявлених позовних вимог та наданих суду доказів правові підстави для зменшення розміру аліментів, як того просить позивач - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше п'яти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 травня 2025 року і до повноліття дитини, відсутні.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою в позові судовий збір покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя Г.А. Далматова