Миколаївської області
Справа №477/2330/18
Провадження №4-с/477/2/25
08 травня 2025 року Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
за участі:
представника скаржника - прокурора Білогривцевої О.В.,
представника стягувача - Гриньової М.С.,
державного виконавця - Шкляренко С.В. (не з'явилася),
боржниці - ОСОБА_1 ( не з'явилася), її представниці - Балабан Н.М.
розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області скаргу Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської області на дії державного виконавця,
12 березня 2025 року прокурор Миколаївської окружної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури Савицька М.В. звернулася до суду зі скаргою на дії заступника начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) (далі - Корабельний відділ ДВС) Шкляренко С.В.
Вказувала на те, що 21 лютого 2025 року заступником начальника Корабельного відділу ДВС Шкляренко С.В. у виконавчому провадженні № 64722948 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження». Підставою для завершення виконавчого провадження державною виконавицею зазначено, що на виконання рішення суду земельна ділянка, площею 2,0 га, кадастровий номер 4823381700:13:000:0095, повернута у власність держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про що 04 жовтня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію.
Проте скаржниця вважала, що рішення державної виконавиці про закінчення виконавчого провадження є передчасним, так як рішення суду, на виконання якого було відкрито це виконавче провадження, не було повністю виконано.
Так, рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 19 січня 2021 року в справі № 477/2330/18 було вирішено не тільки примусово припинити власність на земельну ділянки громадянки ОСОБА_1 , а й зобов'язано її повернути у власність держави в стані, який існував до порушення прав та до передачі їй у власність.
Проте цього не виконано, тому просила визнати дії державної виконавиці по закриттю виконавчого провадження та саму постанову про закриття провадження протиправними, скасувати постанову про закриття виконавчого провадження від та зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії у порядку Закону України “Про виконавче провадження».
Прокурор в засіданні скаргу підтримала та просила задовольнити.
На розгляд справи Корабельним відділом ДВС були надані матеріали виконавчого провадження № 64722948.
Заявою від 07 травня 2025 року заступник начальника Корабельного відділу ДВС Шкляренко С. просила здійснити розгляд справи без її участі і прийняти рішення на підставі наявних доказів.
Крім того начальником Корабельного відділу ДВС було подано письмове пояснення по скарзі прокурора, в яких він заперечував проти її задоволення, вважаючи, що державним виконавцем було вчинено необхідні виконавчі дії і рішення суду виконано.
Представником теперішнього стягувача - Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області було подано пояснення по скарзі прокурора, в яких він вказав, що на момент відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 розпорядником цих земель було Головне управління Держгеокадасту в Миколаївській області, тому сільська рада не знала і не знає в якому стані земельна ділянка була до передачі у приватну власність, тому не може прийняти фізично земельну ділянку у власність. У вирішенні скарги покладався на розсуд суду.
В судовому засіданні представниця стягувача це також підтвердила, вказавши, що сільська рада не може прийняти ділянку у власність з підписанням відповідного акту прийняття, оскільки ділянка не має ознак сільськогосподарського обробітку, а на ній маються залишки кар'єрного видобутку, пагорби, кущі та ін.
Боржниця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направила на розгляд свою представницю, яка заперечувала проти скарги, вважаю, що відсутня реальна можливість виконати рішення суду так як пройшов значний час, тому достатньо того, що ділянка повернута у власність держави шляхом її реєстрації за Мішково-Погорілівською сільською радою Миколаївської області.
Суд, перевіривши матеріали скарги та матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року задоволено позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Головного управління Держгекоадастру у Миколаївській області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в тому числі вирішено:
- примусово припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0095);
- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , видане їй 25.11.2014 року реєстраційною службою Жовтневого районного управління юстиції у Миколаївській області на цю земельну ділянку;
- зобов'язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер 4823381700:13:000:0095) у стані, який існував до порушення прав, тобто на момент передачі її у власність ОСОБА_1 .
На підставі виконавчого документу рішення суду, яке набрало законної сили, державним виконавцем Вітовського відділу ДВС Григор'євою К.О. було винесено постанову від 04 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64722948 з примусового виконання рішення суду в цій частині, що стосується ОСОБА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 07 червня 2023 року, внаслідок змін у законодавстві, замінено сторону виконавчого провадження - стягувача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на Мішково-Пгорілівську сільську раду Миколаївського району Миколаївської області, до якої перейшли повноваження розпорядника земель.
В подальшому, в зв'язку з реорганізацією виконавчих органів, виконавче провадження №64722948 перейшло до Корабельного відділу ДВС.
04 жовтня 2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4823381700:13:000:0095 за Мішково-Погорілівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області.
Постановою від 21 лютого 2025 року заступника Корабельного відділу ДВС Шкляренко С.В. виконавче провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження». Зазначено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 414574493 від 21 лютого 2025 року право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 4823381700:13:000:0095, для ведення особистого селянського господарства в межах території Коралівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, 04 жовтня 2023 року зареєстровано за Мішково-Погорілівською сільською радою Миколаївського району Миколаївської області. Таким чином, як зазначила державна виконавиця, земельна ділянка, повернута у власність держави в особі Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, що є підставою для завершення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В той же час, суд не вбачає, що рішення суду було виконано повністю.
В матеріалах виконавчого провадження мається постанова Миколаївського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, якою було вирішено вимоги щодо вказаної земельної ділянки (а.с. 37-47), в якій було зазначено про встановлені наступні обставини:
“Земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 26 листопада 2014 року для ведення особистого селянського господарства. Проте земельна ділянка за призначенням не використовується, вирощування сільськогосподарських культур на ній не здійснюється, а знято верхній родючий шар ґрунту, здійснені роботи по видобутку надрів (піску).»
На теперішній час, як вказала представниця стягувача, земельна ділянка не виглядає як ділянка, призначена для вирощування сільськогосподарських культур.
Таким чином під час судового розгляду було встановлено, що рішення суду від 19 січня 2021 року не виконано повністю, оскільки земельна ділянка не була проведена до первісного стану свого цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства на час її передачі у власність ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово вказував, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення, і що виконання судового рішення слід розглядати як невід'ємну складову судочинства, як цього вимагають приписи статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, а саме у справах: «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine, № 67534/01, 27.07.2004), «Дубенко проти України» (Dubenko v. Ukraine, № 74221/01, 11.01.2005), «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia, № 59498/00, 07.05.2002), «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, № 18357/91, 19.03.1997), «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy, № 22774/93, 28.07.1999) та інших.
Також, в рішенні у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine, № 60750/00, 20.07.2004) ЄСПЛ беззастережно зазначив, що передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Тобто держава повинна створювати належні умови та забезпечувати всіма можливими заходами виконання рішення суду, яке набрало законної сили.В ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження» виписані повноваження державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Проте, на думку суду державна виконавиця, не виконала всіх можливих та необхідних дій, направлених на повне виконання рішення суду, як наприклад не застосувала можливість санкцій до боржниці внаслідок невиконання нею рішення суду.
Під час виконавчого провадження державний виконавець повинен виконати всі можливі та необхідні дії, в межах своїх повноважень по виконанню рішення суду.
Таким чином суд приходить до висновку, що скарга прокурора обґрунтована і підлягає задоволенню.
За викладеного, керуючись статтями 447, 451 ЦПК України, суд
Скаргу задовольнити.
Визнати неправомірними дії державної виконавиці Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко С.В. щодо постановлення постанови від 21 лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження № ВП 64722948.
Скасувати постанову державної виконавиці - заступника начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко С.В. від 21 лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження № ВП 64722948.
Зобов'язати державну виконавицю - заступника начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шкляренко С.В. провести виконавчі дії відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження», направлені на повне та фактичне виконання рішення суду від 19 січня 2021 року (постанови Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області) в справі № 477/2330/18.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Суддя Р.В Козаченко