Справа № 147/1160/25
Провадження № 2/147/455/25
01 серпня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г. ,
із секретарем Редіною А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду в селищі Тростянець Гайсинського району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
04 липня 2025 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява мотивована тим, що 11.08.2020 сторони уклали шлюб, який зареєстрований у Виконкомі Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, про що видано свідоцтво про шлюб від 11.08.2020. Від шлюбу сторони мають дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після офіційної реєстрації шлюбу стосунки між сторонами складалися нормально. Під час спільного проживання вони зрозуміли, що мають різні погляди на сімейне життя і подружні стосунки загалом. З квітня 2025 року сім'я фактично припинила своє існування. Внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити інтересам ОСОБА_1 та інтересам їхньої дитини. В результаті шлюбні стосунки припинились, а також сторони перестали вести спільне господарство. Будь-яких дій щодо розірвання шлюбу відповідач робити не бажає, тому ОСОБА_1 змушена звертатись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. Стверджує, що досудове врегулювання спору неможливе. З огляду на це просить суд: постановити рішення, яким розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Виконкомі Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області; змінити прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_4 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору та витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує повністю.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, проте від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Висловився, що позов визнає, не заперечує проти розірвання шлюбу.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких мотивів.
Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб у Виконкомі Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, про що складено відповідний актовий запис №4; прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 3).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) 22.07.2021 (а.с. 6).
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із положеннями статтей 24, 56 Сімейного кодексу України (далі СК України) кожен з подружжя вправі припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбу не допускається.
Такі положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частина 1 статті 105 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.
Відповідно до статтей 110-112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Суд не може примусити позивача зберегти сім'ю, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідач позовні вимоги визнає та не заперечує проти розірвання шлюбу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.
З огляду на позицію позивача щодо неможливості зберегти сім'ю, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що шлюб необхідно розірвати не вживаючи заходів для примирення.
Суд переконаний, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно ст. 113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З огляду висловлене у позовній заяві бажання позивача змінити прізвище на дошлюбне, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 .
Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Згідно із ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд вважає за необхідне розподілити судові витрати згідно із вимогами статтей 141, 142 ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір»: стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 605,60 грн та зобов'язати ГУ ДКСУ у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат, позивачем було надано: договір про надання правової допомоги у цивільній справі від 04.07.2025 укладений між адвокатом Конякіним М. С. та клієнтом ОСОБА_1 (а.с. 8-9); Акт прийому-передачі наданих послуг від 04.07.2025 (а.с. 12); квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №18 на суму 2000,00 грн(а.с. 11) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 10), з яких встановлено, що позивач ОСОБА_1 понесла 2000 грн витрат на правову допомогу надану адвокатом Конякіним М. С.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).
Оцінюючи надані суду докази понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивачем документально підтверджено витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та враховуючи складність розгляду справи, обсяг та характер наданих правничих послуг, вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат, з огляду на обставини справи, її складність, характер та обсяг наданих адвокатом послуг на переконання суду буде відповідати вимогам співмірності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 104-115 СК України, статтями 13, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який зареєстрований 11 серпня 2020 року у Виконкомі Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, за актовим записом №4.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) витрат зі сплати судового збору та 2000,00 грн (дві тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Зобов'язати ГУ ДКСУ у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) сплачених відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №19 від 04.07.2025.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О. Г. Борейко