Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3089/25
Провадження 2/711/1690/25
21 липня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого: судді - Кондрацької Н.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Мелещенко О.В.,
представників адвокатів Крушельницької М.Р., Трюхан В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.10.2006 року між позивачем та відповідачем Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 1798. Від вказаного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.04.2020 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2020 року по справі №711/4205/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 16 червня 2020 року. Водночас, Придніпровський районний суд м. Черкаси видав виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання дітей, який був переданий позивачем на виконання до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси ЦМУЮ (м. Київ), що підтверджує копією постанови про відкриття виконавчого провадження. Починаючи з моменту подання виконавчого листа до виконання, відповідач здійснював нерегулярні оплати, та оплати, які є меншими, ніж встановлено у судовому рішенні. Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України). Згідно із частинами першою-третьою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Наводить розрахунок за яким: 2022 рік: пеня за прострочення сплати аліментів за липень 2022 року становить 6181,42 грн. (розрахунок - 1447,64 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 1% х 427 (кількість днів прострочення до дня часткового погашення заборгованості); за серпень 2022 року 20025,86 грн.; за вересень 2022 року - 20066,9 грн.; за жовтень 2022 року - 19986,48 грн.; за листопад 2022 року 20027,52 грн.; за грудень 2022 року - 19986,48 грн.. За 2023 рік: за січень 19986,48 грн.; за лютий 2023 року - 20066,9 грн.; за березень 2023 року - 20066,9 грн.; за квітень 2023 року - 20109,6 грн.; за травень 2023 року 20066,9 грн.; за червень 2023 року -20109,6 грн.; за липень 2023 року - 20066,9 грн.; за серпень 2023 року - 20066,9 грн.; за вересень 2023 року - 20109,6 грн.; за жовтень 2023 року - 20570,91 грн.; за листопад 2023 року 20396,88 грн.; за грудень 2023 року - 19124,64 грн. За 2024рік: за січень 2024 року - 450,92 грн.; за лютий 2024 року - 422,24 грн.; за березень 2024 року - 390,00 грн.; за квітень 2024 року - 358,8 грн.; за травень 2024 року - 326,56 грн.; за червень 2024 року - 295,36 грн.; за липень 2024 року - 263,12 грн.; за серпень 2024 року - 230,88 грн.; за вересень 2024 року -199,68 грн.; за жовтень 2024 року - 167,44 грн.; за листопад 2024 року - 136,24грн.; за грудень 2024 року 104,00 грн.. За 2025 рік: пеня за прострочення сплати аліментів за січень 2025 року - 103,66 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 1 % х 69 (кількість днів прострочення до дня часткового погашення заборгованості) =71,76 грн.; пеня за прострочення сплати аліментів за лютий 2025 року - 103,66 грн. (заборгованість зі сплати аліментів) х 1% х 41 (кількість днів прострочення) = 42,64 грн. Таким чином, загальна сума пені за прострочення сплати аліментів складає 350 476,51 коп. Відповідний розрахунок було здійснено на основі двох довідок-розрахунку заборгованості по аліментам з виконання, виданих Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси № 239 від 23.01.2024 року та№ 35757 від 13 березня 2025 року. Станом на 28.02.2025 року загальна сума боргу становить 102 824,79 грн.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України, яке містить визначення максимальної суми пені у розмірі 100 відсотків заборгованості, позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у межах суми заборгованості зі сплати аліментів, тобто у сумі 102 824,79 грн.
На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойку у виді пені за прострочення сплати аліментів у сумі 102 824 грн. 79 коп.
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Трюхан В.Г. 07.05.2025 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 196 СК України, стягнення пені можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, він повинен надати докази на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватися судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів. З аналізу судової практики вбачається, що обставинами, які виключають вину платника аліментів у виникненні заборгованості, вважаються хвороба, несвоєчасна виплата зарплати, затримка або неправильне перерахування аліментів банками, помилка державного виконавця у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів (постанова ВС від 14.12.2020 у справі № 661/905/19). Позивач по справі, посилаючись на довідки-розрахунки заборгованості аліментів, видані Другим відділом ДВС у м. Черкаси, зазначає, що станом на 28.02.2025 у відповідача виникла заборгованість в сумі 102824,79 грн. Так відповідач по справі ОСОБА_2 з об'єктивних незалежних від нього причин не мав змоги у повному обсязі сплачувати аліменти на утримання дітей, так як тривалий час хворіє та періодично стаціонарно лікується в медичних закладах. На підтвердження тяжких захворювань, які практично позбавляли його можливості ходити і як наслідок заробляти кошти на своє лікування та сплату аліментів, свідчать ряд медичних документів, що долучені до відзиву. Відповідно висновків лікарів у відповідача ОСОБА_2 було діагностовано ряд захворювань та порушень здоров'я, перелік яких наводить у відзиві. Крім того, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради з 16.07.2024 року по 23.07.2024 року. Указані захворювання супроводжувались сильним болем та потребували постійної діагностики та медикаментозного лікування, на які відповідач витрачав та продовжує витрачати значні грошові кошти. Вважає, що все вищезазначене свідчить, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з вини відповідача, а тому відсутні підстави для стягнення неустойки (пені). У разі задоволення позовної заяви та стягнення з відповідача 102824,79 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів це поставить у скрутне матеріальне становище тяжкохворого відповідача ОСОБА_2 і позбавить його засобів існування та лікування, а також можливості сплати аліментів за поточні місяці та поступового погашення заборгованості.
Стосовно розрахунку заборгованості позивача по сплаті аліментів наведеного в позовній заяві відповідно до двох довідок-розрахунків виданих Другим відділом ДВС у м. Черкаси зазначає, що у зв'язку із тривалим лікуванням відповідач не подавав інформацію до виконавчої служби стосовно отримання доходу, а намагався сплачувати аліменти добровільно, про що свідчить сплата аліментів у 2024 році і в теперішній час до Другого відділу ДВС у місті Черкаси 05.05.2025 року подана заява з додатками про здійснення перерахунку щодо заборгованості по аліментам відповідно до наданої інформації по доходах відповідача. Після здійснення перерахунку заборгованості по аліментах, довідка буде долучена до матеріалів справи. Щодо нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів слід зазначити, що відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2023 року з відповідача вже стягувалась неустойка (пеня), яка була нарахована за заборгованість по аліментам з 01.06.2020 року по 01.06.2022 року та становила 32406 грн. 99 коп. Верховний Суд, враховуючи принцип розумності, вважає, що оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. (Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21). З вищенаведеного можна зробити висновок, що так як розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів позивач почав нараховувати з липня 2022 року по лютий 2025 року то і сума заборгованості по аліментам повинна братись за цей же період, а не починаючи з 2020 року. Так як сума заборгованості відповідача по сплаті аліментів за період часу з липня 2022 року по лютий 2025 року складає 72460,84 грн. то і стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів не повинно перевищувати 100% заборгованості тобто 72460,84 грн. Також наводить відповідний розрахунок: заборгованість по сплаті аліментів з червня 2020 року по лютий 2025 року - 102824,79 грн.; неустойка (пеня), що вже стягнута з відповідача відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2023 року з 01.06.2020 року по 01.06.2022 року - 32406 грн. 99 коп. Заборгованість відповідно до довідки-розрахунку з червня 2020 року по червень 2022 року - 30363,95 грн. Заборгованість по сплаті аліментів з липня 2022 року по лютий 2025 року - 72460,84 грн. (102824,79 грн. -30363,95 грн.). Також в разі здійснення перерахунку суми заборгованості по аліментах та отримання довідки-розрахунку від Другого відділу ДВС у м. Черкаси відповідно до заяви відповідача, сума заборгованості з липня 2022 року по лютий 2025 року буде уточнена. Тож просить поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву, врахувати позицію зазначену у відзиві на позовну заяву під час ухвалення рішення; у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У свою чергу, представником позивача адвокатом Крушельницькою М.Р. 26.05.2025 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Так, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що не мав змоги в повному обсязі сплачувати аліменти на утримання дітей, так як тривалий час хворіє та проходить обстеження в медичних закладах. На підтвердження вказаного надано: висновок лікаря, що датується 17.04.2024 з рекомендацією пройти обстеження УЗД, результати якого надані як докази; виписка з медичної картки амбулаторного хворого з зазначенням того, що у період з 16.07.2024 по 23.07.2024 відповідач перебував на лікуванні у медичному закладі; результати МРТ дослідження, яке датовано 12.12.2023. Надані відповідачем докази жодним чином не доводять обставини, які як зазначає відповідач, мають виключити вину останнього за несвоєчасну та неповну сплату суми аліментів на утримання дітей. Навпаки, згідно матеріалів виконавчого провадження № 63931017 від 15.12.2020 на виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дітей, вказані твердження спростовуються. Так, згідно заяви відповідача, надісланої на ім'я Керівника другого відділу ДВС у місті Черкаси ЦМУМЮ (м. Київ) від 05.05.2025 він отримував постійний щомісячний дохід. Між іншим, за квітень 2024 року він отримав - 6 860,00 грн., за липень 2024 року - 10 720,00 грн. (даними місяцями датуются надані медичні документи). Зазначене спростовує ті обставини, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я відповідач був позбавлений можливості «ходити та заробляти кошти на своє лікування та утримання дітей». Згідно долучених до вказаної вище заяви копій податкових декларацій, відповідач є фізичною особою підприємцем і має постійний стабільних дохід починаючи з 2020 року, тому несвоєчасне та неповне сплачення ним аліментів на утримання дітей є фактом свідомого ухилення від виконання покладених на нього обов'язків. У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) викладено висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Наступні довідки про результати проведення УЗД, МРТ, консультативні висновки датовані після 19 лютого, 18 березня, 06 квітня, 12 квітня 2025 року та квитанції про оплату аналізів не є належними доказами, оскільки не стосуються періоду за який розрахована пеня. Окрім того, згідно змісту відзиву відповідач визнає факт наявності боргу та не заперечує з приводу стягнення з нього пені у розмірі 72 460,84 грн. Позивач не може погодитись з розрахунком наданим відповідачем, оскільки державним виконавцем було здійснено і надано детальний розрахунок заборгованості відповідно до методики її обчислення, яка в тому числі застосована в визначенні актуальної суми боргу на момент видачі довідки. Крім того, при здійсненні нарахування пені позивач нараховував її починаючи з 2022 року по 02.2025 року за встановленою судовою практикою методикою. Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів грошові кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості на погашення платежу за поточний місяць. Окрім того, згідно матеріалів виконавчого провадження відповідачем Довідки розрахунок заборгованості аліментів від 01.012024 року та від 13.03.2025 року не спростовані відповідачем та були дійсні на момент звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі станом на квітень 2025 року, тому розрахунок проведений позивачем є правильним. Підсумовуючи, просить прийняти відповідь на відзив до розгляду та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Крушельницька М.Р. наполягала на задоволенні заявлених позовних вимог, та не погоджується із сумою пені розрахованою відповідачем у відзиві у розмірі 72460,84 грн. При цьому, вказує, що аліменти стягуються з 2020 року, однак відповідачем сплачуються не вчасно та не у повному обсязі, а тому заборгованість відповідача на час звернення до суду згідно довідки органів виконавчої служби становить 102824 грн. Крім того, зазначила, що раніше позивач зверталася до суду про стягнення неустойки (пені ) за інший період з червня 2020 року по червень 2022 року, а наразі просить стягнути аліменти з липня 2022 року по лютий 2025 року. До того ж, відповідачу було запропоновано сплатити відповідну суму неустойки (пені) разовим платежем, однак як повідомив адвокат, відповідач не погодився.
У судовому засіданні представник відповідача адвокат Трюхан В.Г. зазначив, що сума пені не може перевищувати 72460,84, оскільки саме такий розмір заборгованості рахується за відповідачем за період з січня 2024 по лютий 2025 року. При цьому зауважив, що позивачем неправильно взята заборгованість за період з червня 2020 року по лютий 2025 року, оскільки на ці кошти вже раніше нараховувалась пеня та була стягнута. Крім того, відповідач хворіє, про що було надано ряд підтверджуючих доказів та перебуває на довготривалому лікуванні. Тож на думку відповідача, вбачається подвійне нарахування пені, що є неправомірним та яку не може сплатити відповідач, оскільки хворіє. Тож заперечував щодо задоволення позовних вимог у розмірі заявленому у позові у сумі 102824,79 грн.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.10.2020 (справа №711/4205/20) стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного, починаючи з 16.06.2020 року і до досягнення дітьми повноліття. Вказане рішення набрало законної сили 30.11.2020 року та було звернуто до примусового виконання.
Указане рішення набрало законної сили, а тому в розумінні положень ст. 82 ЦПК України обставини, які встановлені такими судовими рішеннями, не підлягають доказуванню Вказані вище факти сторонами не заперечуються.
Виконавче провадження про стягнення аліментів за вказаними рішеннями здійснюється Другим відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до розрахунку складеного головним державним виконавцем Придніпровського відділом державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрипка Т.В. від 13.03.2025 № 35757, який є актуальним на час розгляду справи, заборгованість по сплаті аліментів за боржником ОСОБА_2 згідно виконавчого листа № 711/4205/20 від 10.12.2020 про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку на утримання двох неповнолітніх дітей, станом на 28.02.2025 становить 102824,79 грн. При цьому зауважено, що згідно попередньої довідки-розрахунку № 230 від 03.01.2024 заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.01.2024 складає 101373,55 грн.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.01.2023 (справа №711/3112/22) було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 32 406,99 грн. за період з 16.06.2020 по 01.06.2022.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту для даних правовідносин передбачені Сімейним Кодексом України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц прийшла до висновку, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилось стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою, яку викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 28.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц:
?р=(А1 х 1 %Q 1 )+(А2х 1 %Q2)+ (An х 1% х Qn), де
?р загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
А1 нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
А2- нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову.
Визначаючи кількість прострочених днів зі сплати аліментів, суд виходить з того, що аліменти є щомісячними платежами, які підлягають сплаті до останнього дня кожного календарного місяця. Таким чином, періодом прострочення є період з першого числа кожного наступного місяця після несплати аліментів по 28.02.2025.
До того ж, суд звертає увагу, що в судовому засіданні встановлено, що за період з червня 2020 року по червень 2022 року з відповідача була стягнута пеня за прострочення сплати аліментів, та надано остаточний розрахунок державного виконавця заборгованості ОСОБА_2 станом на 01.01.2024., який є актуальним на час розгляду справи, з якого вбачається, що заборгованість на 30 число липня 2022 року становить 1447,64 грн., з якого має виходити суд при здійснені розрахунку пені (неустойки ) за прострочення строку аліментів (за перший місяць прострочення).
За підрахунками суду, враховуючи щомісячні суми сплати аліментів згідно указаної довідки, з липня 2022 року до січня 2024 заборгованість відповідача становить 71209,89 грн. та з січня 2024 року до лютого 2025 року - 1451 грн.. Тож, за підрахунками суду, за період з липня 2022 року по лютий 2025 року відповідач ОСОБА_2 має несплачену заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 72661,13 грн.
Здійснюючи розрахунок пені, суд враховує положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, яка підлягає застосуванню в силу ст. 5 ЦК України, оскільки вказана норма пом'якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.
Водночас суду зауважує, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Враховуючи інтереси дитини, наявність актуальної інформації про стан заборгованості, періодичну несистематичну сплату аліментів в довільному розмірі відповідачем, яка прослідковується з усіх наданих розрахунків державного виконавця, з урахуванням ч. 1 ст. 196 СК України, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в межах суми заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів в сумі 72661,13 грн.
Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства").
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Так, відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Як передбачено частинами 1 та 2 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст.6 Конвенції, якою передбачені гарантії, надані сторонам, - справедливий, відкритий і швидкий розгляд. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК, що суд враховує при встановленні доведеності вини відповідача.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів є такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 72661,13 грн.
Відповіднодо ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн..
Керуючись ст. 196 СК України, ст.19, 81, 264-265 ЦПК України суд, -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки у вигляді пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 72661(сімдесят дві тисячі шістсот шістдесят одну) гривню 13 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлений 28.07.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька