Справа № 702/667/25
Провадження № 3/702/256/25
01.08.2025 м. Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Барська Т.М., за наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , не працює
за ч.1 ст. 184 КУпАП,
23.07.2025 до Монастирищенського районного суду Черкаської області надійшла справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №436858 від 10.07.2025 ОСОБА_1 18.06.2025 о 21 год. 36 хв. ухилялась від виконання передбачених ч.2 ст.150 СК України обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 18.06.2025 о 21 год. 36 хв. в с. Халаїдове по вул. Незалежності потрапив в ДТП керуючи мотоциклом без права на його керування.
Особа, яка склала протокол, констатує, що ОСОБА_1 своїми діями не виконала ч.2 ст.150 СК України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 для розгляду справи не з'явилась, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, 01.08.2025 подала письмові пояснення у яких зазначила, що вину по протоколу не визнає повністю, просить справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення та слухати справу у її відсутність.
Отже, з огляду на те, що при повідомленні суддею про місце та час розгляду справи вжито всіх заходів для забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнаний пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою недопущення порушення строків, визначених ст. 38 КУпАП, відсутність законодавчо визначеної вимоги про обов'язкову участь особи, яка притягується до відповідальності за ст. 184 КУпАП, розгляд справи проведено за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На підтвердження викладених у протоколі обставин посадова особа, яка його склала, надає:
- датовану 18.06.2025 копію пояснень ОСОБА_1 , в яких вона зазначила, що її син ОСОБА_2 взяв мопед, який вони з чоловіком придбали йому на день народження, та поїхав кататись з її дозволу. Близько 21 год 30 хв вона отримала телефонне повідомлення про те, що її син лежить на дорозі неподалік мотоцикла, поряд знаходяться люди і карета швидкої допомоги. Вона прибігла на місце пригоди звідки її з сином доставили до Монастирищенської лікарні (а.с.8).
- копію схеми місця ДТП, згідно якої 18.06.2025 о 21:30 по вул. Незалежності в с. Халаїдове зафіксований мотоцикл SPARC 110 C, напрямок руху, осип скла та пластмаси, місце падіння, електроопора №1; вид пригоди - не зазначено, один учасник ДТП; порушення пунктів ПДР 12.1., пошкоджено панель приборів, фара, подряпини по кузову (а.с.9);
- копію пояснень ОСОБА_1 від 19.06.2025, у яких вона зазначила, що її син ОСОБА_2 має мопед синього кольору; 18.06.2025 близько 20 год 30 хв вона отримала повідомлення про те, що її син ОСОБА_3 впав з мопеда на проїжджій частині вулиць с. Халаїдове; причиною падіння стало те, що він намагався керувати мопедом однією рукою(а.с.10);
- копію пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , в яких він зазначає, що 18.06.2025 близько 21 год с. Халаїдове катався на своєму мотоциклі і, не впоравшись з керуванням, впав, сильно вдарився головою об землю та втратив свідомість (а.с.11).
До протоколу також приєднане фото із зображенням мотоцикла, який лежить на шосейній дорозі (а.с.12).
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.13).
До матеріалів справи також долучені:
- копія паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14);
- копія супровідного листа про направлення матеріалів ІКС ІПНП ЄЩ №17964 від 18.06.2025 та ЄЩ №18109 від 19.06.2025 по факту ДТП із травмованими, що трапилась 18.06.2025 по вул. Незалежності в с. Халаїдове Уманського району Черкаської області, в результаті чого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження (а.с.4);
- копія рапорту поліцейського СРПП ВПД №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській областіВіктора Трипака від 26.06.2025 (а.с.5);
- паперова копія електронного рапорту від 19.06.2025, за змістом якої 19.06.2025 о 15:43 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що хлопчик ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 , ДТП сталася вчора о 21:30 не впорався з керуванням на мопеді. Діагноз відкрита ЧМТ, перелом кісток склепіння черепа зліва, епідуральна гематома малого об'єму зліва, забій головного мозку (а.с.6)
- паперова копія електронного рапорту від 19.06.2025, відповідно до якої 18.06.2025 о 21:36 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 18.06.2025 о 21:36 за адресою Уманський район, с. Халаїдове, при в'їзді в село зі сторони м. Монастирище ДТП, де мотоцикліст юнак 15 років не впорався з керуванням, в свідомості, травма голови (а.с.7)
Дослідивши матеріали справи, суддя встановив такі обставини, їх нормативно - правове регулювання.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак - об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
З аналізу наведеної вище норми слідує, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, то його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом. При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою поліції справи про адміністративне правопорушення, тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення статтею 278 КУпАП покладений обов'язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції.
Об'єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством.
Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто, відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно саме неповнолітніх дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких обов'язків, батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150, 180 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Отже, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством.
За наведеного, посадовою особою, що складає протокол, повинно ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.
Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ, акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (ст. 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).
За відсутності відомостей щодо конкретних незаконних дій ОСОБА_1 відповідно з діями, які викладені у диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, неможливо встановити наявність або відсутність ознак правопорушення, яке ставиться їй за вину.
Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом обвинувачення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам, свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Нечітке, незрозуміле обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, є порушенням права особи на захист.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено яку норму закону порушила ОСОБА_1 та які передбачені законодавством обов'язки не виконала.
Наведені вище порушення закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є істотними.
Оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суддя приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його як доказу недопустимим.
Матеріали справи не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а сам матеріал зібраний з істотними протиріччями та недоліками.
Жодних об'єктивних даних щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов'язків не встановлено, а зазначена у протоколі подія у розумінні ст. 184 КУпАП не може розцінюватися як таке ухилення.
Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії»; (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, яке ставиться їй за вину, а відтак у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 23, 33-35, ч.1 ст.184, п.1 ч.1 ст.247, ст.252, ст. 276-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП закрити з мотивів відсутності в її діях події і складу цього адміністративного правопорушення (п.1 ст.1 ст. 247 КУпАП).
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду. Скаргу на постанову у справі, може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення, через Монастирищенський районний суд Черкаської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження, не було подано.
Суддя Тетяна БАРСЬКА