Cправа № 563/1093/25
01.08.2025 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Федичканич В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Корець, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4435497 від 06.042025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 06.04.2025 поліцейським ВП №1 Коростенського РУП ГУНП у Житомирській області Ільюком І.В. щодо нього було винесено оскаржувану постанову, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимоги дорожнього знаку 2.2. "Проїзд без зупинки заборонено", чим було порушено вимоги п. 8.4 б)Правил дорожнього руху - порушення вимог знаків пріоритету. Позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, адже в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, так як він не порушував Правил дорожнього руху при переїзді залізничного переїзду, оскільки передзнаком зупинявся. Вказує, що оскаржувана постанова не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, та доказів правопорушення. Саму постанову на руки він не отримав, поштою вона йому надіслана не була, а дізнався він про її існування уже з виклику державного виконавця. Вважає, що поліцейський безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю.
Позивач в судове засідання не з'явився, у поданій до суду заяві від 01 серпня 2025 року, представник позивача, адвокат Турович О.М., просила суд справу розглянути без їх участі, за наявними матеріалами.
Представник ГУНП в Житомирській області в судове засідання не з'явився. 16 липня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому просив розгляд справи здійснювати без участі їхнього представника та у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
У відзиві вказано, що позивач порушив Правила дорожнього руху, а саме 06.04.2025 року о 05 год. 47 хв. на автодорозі М-21 «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський», через с. Заріччя, вул. Коростенська, Коростенського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , на залізничному переїзді не виконав вимог дорожнього знаку 2.2 (Проїзд без зупинки заборонено), чим порушив вимоги п. 8.4 б ПДР України. Вказує, що позивач факт керування ним автомобілем марки «Renault Master», за вказаних у оскаржуваній постанові обставин не заперечує, про що і зазначає у позовній заяві, а заперечує не зупинку на вимогу знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено". Однак вказане спростовується наданим до відзиву відеозаписом із відео-реєстратора службового автомобіля. Враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адімністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок, особа має нести адміністративну відповідальність, а твердження позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ч. 3ст. 268 КАС України.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Враховуючи позицію сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Як видно з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 06.04.2025 серії ЕНА №4435497, винесеною поліцейським ВП №1 Рівненського РУП ГУНП у Житомирській області старшим лейтенантом поліції Ільюком І.В., водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно з вказаною постановою, 06.04.2025 року о 05 год. 47 хв. на автодорозі М-21 «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський», через с. Заріччя, вул. Коростенська, Коростенського району Житомирської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Master», номерний знак НОМЕР_1 , на залізничному переїзді не виконав вимог дорожнього знаку 2.2 (Проїзд без зупинки заборонено), чим порушив вимог п. 8.4 б Правил дорожнього руху України.
Відтак, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, про що уповноваженою особою винесено вказану вище постанову.
Вважаючи постанову поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач просить її скасувати та закрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) (ч. 2 ст. 286 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд встановив, що оскаржуваною постановою поліцейського від 06.04.2025 ОСОБА_1 за порушення ним п. 8.4 б) Правил дорожнього руху - порушення вимог знаків пріоритету, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до пункту 8.4 б Правил, дорожні знаки поділяються на групи: знаки пріоритету - встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Згідно з Правилами, дорожній знак 2.2 - «Проїзд без зупинки заборонено» - якщо знак 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" встановлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.
Позивач стверджує, що 06.04.2025 не порушував вимог Правил дорожнього руху та не вчиняв відповідно адміністративного правопорушення, передбаченеого ч. 1 ст.122 КУпАП, оскільки при проїзді залічзничного переїзду, повністю виконав вимоги дорожнього знаку 2.2, зупинив транспортний засіб, яким керував, впевнився у відсутності транспортних засобів, які мають право проїзду першими і тільки після цього продовжив рух.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Згідно з роз'ясненнями наданими у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Згідно змісту оскарженої позивачем постанови, його було притягнуто до відповідальності за те, що він не виконав вимогу дорожнього знаку "Проїзд без зупинки заборонено", однак відповідачем не представлено доказів того, що порушення дійсно мало місце, що позивач визнавав факт вчинення порушення та не виявив бажання скористатись послугами захисника.
Крім того, дослідивши подані сторонами докази, в тому числі переглянувши наданий відповідачем відеозапис, встановлено, що процедура розгляду справи відповідачем дотримана не була.
Так, наданий суду відеозапис події свідчить про те, що неідентифікований автомобіль (неможливо встановити марку автомобіля, його номерний знак, а ні особу водія) без зупинки проїжджає залізничний переїзд. Більше того, тим самим відеозапис і завершується. Жодного відеозапису, який би підтверджував факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розгляд справи відносно нього, роз'яснення прав, вручення копії постанови матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем при винесенні оскарженого рішення не було дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст.268, 285 КУпАП), однією зі складових якого є дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому така постанова не може вважатись правомірною і як протиправна підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач доводів позивача, які викладені в позовній заяві не спростував, не представив суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не подали жодного доказу відповідно до ст. 251 КУпАП на підтвердження факту порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п. 2.2, п. 8.4 б) Правил дорожнього руху, що б давало підстави для його притягнення до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови.
Суд зазначає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права, а прийняття рішень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно ґрунтуватись на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та оцінці здобутих доказів.
Окрім цього, лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без жодних доказів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути єдиним беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, беручи до уваги те, що відповідач не представив суду жодних достатніх та належних доказів на підтвердження винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що є необхідним для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому за встановлених обставин у цій справі оскаржувана постанова є незаконною і на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати у цій справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позову до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено, тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605,60 грн підлягають до стягнення з відповідача Головного управління Національної поліції у Життомирській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 9, 77, 134, 139, 241, 246, 262, 286 КАС України,
Позов задоволити.
Постанову серії ЕНА №4435497 від 06 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень - скасувати
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ГУНП в Житомирській області, код ЄДРПОУ: 40108625, 10008, м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37.
Суддя: