29 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2344/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - Бєлєвцова О. С.,
відповідача - Гільбурд Р. Ю., Колесова О. Е.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Панни С. П.
від 24.10.2024 та
на постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кощеєв І. М., Дармін М. О., Чус О. В.
від 23.04.2025
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"
про стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення заборгованості у розмірі 9 166 283,91 грн, з яких: пеня - 4 396 599,78 грн, штраф - 4 769 684,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки № УБГ386/015-21 від 20.12.2021 в частині своєчасної поставки товару.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20.12.2021 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (постачальник), було укладено договір поставки № УБГ386/015-21, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві лот № 1 Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби обсадні, безшовні з різьбою типу Батресс групи міцності Р-110) -(товар), зазначений в специфікаціях, що додається до договору, а рокупець - прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказані у специфікації, яка є додатком № 1 до договору. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.
Згідно із пунктом 5.2 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку № 4 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (для постачальників, що не є резидентами України ) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акта приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 7.9 договору визначено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до пункту 8.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Пункт 8.2 договору передбачає, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Згідно із пунктом 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин.
У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір шляхом направлення повідомлення ( цінним листом з описом вкладення ) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку договір припиняє свою дію з дати, зазначеної у повідомленні про відмову від договору але не раніше дати отримання повідомлення (пункт 8.4 договору).
Специфікацією №1 від 20.12.2021 (додаток №1 до договору № УГВ498/30-21 від 16.12.2021) визначено кількість товару - 7 280 тон, ціна за одиницю без ПДВ - 56 430,00 грн. Пунктом 1 даної специфікації передбачено, що загальна вартість товару, що постачається за цією специфікацією складає до: 492 972 480,00 грн, у тому числі ПДВ 82 162 080,00 грн, а згідно із пунктом 3 цієї специфікації строк поставки товару: відповідно до графіка поставки товару.
Положеннями графіка поставки товару (додаток №3 до договору № УБГ386/015-21 від 20.12.2021) визначено строк поставки товару: 50% обсягу має бути поставлено протягом 180 календарних днів з дати укладання договору (гранична дата поставки 18.06.2022); інші 50% обсягу протягом 240 календарних днів з дати укладання договору (гранична дата поставки 17.08.2022). Дострокова поставка дозволена.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 10.2 цього договору і діє до 28.02.2023 ( пункт 10.1 договору).
В пункті 11.13 договору сторонами врегульовано: якщо договором передбачено направлення листів, повідомлень в електронному вигляді на електронні адреси сторін, такі листи, повідомлення вважаються належним чином направленими, якщо вони направлені в електронному вигляді на всі електронні адреси одночасно, вказані в розділі XIV даного договору.
Постачальник несвоєчасно виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором № УБГ386/015-21 від 20.12.2021 на суму 144 768 072,64 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 0602087 від 08.07.2022;№ 0602088 від 08.07.2022; № 0602917 від 22.08.2022; № 0602916 від 22.08.2022; № 0602926 від 22.08.2022; № 0602927 від 22.08.2022; № 0602922 від 22.08.2022; № 0602925 від 22.08.2022; № 0602914 від 22.08.2022; № 0602920 від 22.08.2022; № 0603026 від 23.08.2022; № 0603030 від 23.08.2022; № 0603036 від 23.08.2022; № 0603037 від 23.08.2022; № 0603038 від 23.08.2022; № 0603039 від 23.08.2022; № 0603040 від 23.08.2022; № 0603070 від 24.08.2022; № 0603071 від 24.08.2022; № 0603066 від 25.08.2022; № 0603065 від 25.08.2022; № 0603246 від 01.09.2022; № 0603251 від 01.09.2022; № 0603259 від 01.09.2022; № 0603271 від 02.09.2022; № 0603272 від 02.09.2022; № 0603318 від 05.09.2022; № 0603310 від 05.09.2022; № 0603298 від 05.09.2022; № 0603344 від 06.09.2022; № 0603346 від 07.09.2022; № 0603337 від 07.09.2022; № 0603333 від 07.09.2022; № 0603332 від 07.09.2022; № 0603349 від 07.09.2022; № 0603327 від 07.09.2022; № 0603350 від 07.09.2022; № 0603326 від 07.09.2022; № 0603321 від 07.09.2022; № 0603317 від 07.09.2022; № 0603306 від 07.09.2022; № 0603302 від 07.09.2022; № 0603356 від 07.09.2022; № 0603358 від 07.09.2022; № 0603363 від 07.09.2022; № 0603369 від 07.09.2022; № 0603375 від 07.09.2022; № 0603383 від 07.09.2022; № 0603384 від 07.09.2022; № 0603289 від 12.09.2022; № 0603390 від 12.09.2022; № 0603406 від 12.09.2022; № 0603484 від 16.09.2022; № 0603494 від 16.09.2022; № 0603493 від 16.09.2022; № 0603495 від 16.09.2022; № 0603558 від 19.09.2022; № 0603529 від 19.09.2022; № 0603507 від 23.09.2022; № 0603516 від 23.09.2022; № 0603510 від 23.09.2022; № 0603515 від 23.09.2022; № 0603517 від 23.09.2022; № 0603570 від 23.09.2022; № 0603586 від 23.09.2022; № 0603574 від 23.09.2022; № 0603598 від 23.09.2022; № 0603758 від 28.09.2022; № 0603772 від 28.09.2022; № 0603775 від 28.09.2022; № 0603759 від 28.09.2022; № 0603773 від 28.09.2022; № 0603728 від 28.09.2022; № 0603727 від 28.09.2022; № 0603742 від 28.09.2022; № 0603774 від 28.09.2022; № 0603771 від 28.09.2022; № 0603743 від 28.09.2022; № 0603736 від 28.09.2022; № 0603908 від 04.10.2022; № 0603958 від 04.10.2022; № 0603848 від 04.10.2022; № 0603843 від 04.10.2022; № 0603822 від 04.10.2022; № 0603799 від 04.10.2022; № 0603829 від 04.10.2022; № 0603955 від 04.10.2022; № 0603847 від 04.10.2022; № 0603836 від 04.10.2022; № 0603813 від 04.10.2022; № 0603808 від 04.10.2022; № 0603844 від 04.10.2022; № 0603807 від 07.10.2022; № 0604204 від 18.10.2022; № 0604206 від 18.10.2022; № 180-1-15866 від 19.12.2022; № 0605017 від 27.12.2022; № 0600024 від 05.01.2023; № 0600094 від 30.01.2023.
Таким чином, зобов'язання з поставки товару загальною вартістю 144 768 072,64 грн відповідач виконав несвоєчасно, чим порушив пункт 5.1, підпункт 6.3.1 пункту 6.3 договору.
Позивач направив відповідачу претензію № 305.4-305-2-2469 від 09.04.2024 про сплату пені - 4 396 599,78 грн та штрафу - 4 769 684,13 грн (всього: 9 166 283,91 грн).
У відповіді на претензію № 474 від 10.05.2024 відповідач зазначив, що претензія не підлягає задоволенню, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, долучивши копію сертифікату Торгово-промислової палати Дніпропетровської області № 1200-24-0920 від 03.05.2024 вих. 256/08-15.
Наведене стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 396 599,78 грн та штрафу у розмірі 4 769 684,13 грн.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі № 904/2344/24 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою від 23.04.2025 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі № 904/2344/24.
Судові рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджуються обставини порушення відповідачем строків поставки товару, однак неможливість своєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором обумовлена наявністю обставин непереборної сили. У зв'язку з доведенням відповідачем наявності форс-мажорних обставин за фактом несвоєчасної поставки товару суди відмовили у стягненні штрафних санкцій.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 904/2344/24, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди неправильно застосували статті 213, 263, 617, 629 Цивільного кодексу України, статтю 218 Господарського кодексу України, статтю 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", порушили статті 2, 7, 11, 13, 76, 77, 79, 86, 210, 236, 238, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України та не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23, від 13.02.2024 у справі № 917/272/23, від 09.04.2024 у cправі № 905/342/23, від 16.05.2024 у cправі № 913/308/23, згідно з якими непереборна сила саме унеможливлює виконання договору, а не робить його утрудненим чи дорожчим, тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, яка перешкоджає виконанню зобов'язання; непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від вжитих заходів, що також є порушенням частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази у сукупності та наявні очевидні суперечності між ними, зокрема, видаткові накладні про поставку товару у період з 08.07.2022 по 30.01.2023, сертифікат про настання форс-мажорних обставин; суд апеляційної інстанції не дослідив обставини, що змінились з 24.02.2022 та надали можливість відповідачу виконувати свої договірні зобов'язання з постачання товару у період з 08.07.2022 по 30.01.2023, зазначеного як період непереборних обставин; суди не взяли до уваги витяги з ЄРДР та акти обстеження щодо обстрілів певних територій та об'єктів, починаючи з 16.07.2022, не встановили безпосередній вплив зазначених обстрілів на реальну можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у розрізі кожного доказу, тобто оцінка доказів як така не надана судами, що є порушенням статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України; суди мотивували оскаржувані рішення, зокрема, довідкою про звільнених осіб у 2022 році, яка не містить основного реквізиту документу - дати (підписання/видачі); суди не дослідили кількість прийнятих на роботу працівників за вказаний період та обставини, які підтверджують кожний з урахованих судами доказів і безпосередній їх вплив на спроможність відповідача виконувати конкретне зобов'язання за договором; судами не було встановлено наявності підпису - обов'язкового реквізиту документа (скріншот листа від 01.03.2022 з повідомленням № 075/65-22 від 25.02.2022 з додатком - лист ТПП України від 28.02.2022), направленого в електронній формі, оскільки електронний підпис відсутній (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України); суди обґрунтували спірні рішення недопустимими доказами (витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.08.2022, 17.09.2022, 27.09.2022, 12.10.2022, 13.10.2022, 08.11.2022; акти комісійного обстеження майна, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 09.09.2022, 20.10.2022, накази відповідача від 17.09.2022, 27.09.2022, 12.10.2022, 13.10.2022, 08.11.2022, 28.11.2022), які опосередковують події іншого періоду, тобто не стосуються предмету спору, отже не є належними доказами неможливості виконання зобов'язання з поставки товару у спірний період; суд першої інстанції безпідставно врахував у якості доказу форс-мажорних обставин довідку про чисельність персоналу без дати (основного реквізиту документу) за період березень-грудень 2022 року, оскільки кількість працівників станом на кінець 2022 року не є відображенням кількості працівників у період, що стосується поставки товару та того, що саме ці звільнені працівники були залучені до виконання договору (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" вказує на безпідставність доводів скаржника та просить відмовити у її задоволенні.
5. Позиція Верховного Суду
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов укладеного договору.
Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару, зокрема своєчасної поставки, та постанова апеляційного суду, якою це рішення залишено без змін.
У вирішенні доводів касаційної скарги та висновків судів першої і апеляційної інстанцій Суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно із частиною 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності.
Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
У постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні":
"8.72. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
8.73. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
8.74. Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
8.75. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
8.76. При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
8.77. У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
8.78. Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
8.80. Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Схожі за змістом правові висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
Суд вважає за необхідне також зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
"Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Колегія суддів зазначає, що аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди першої та апеляційної інстанції врахували, зокрема, посилання відповідача на сертифікат №1200-24-0920 від 03.05.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою. У означеному сертифікаті встановлено дію форс-мажорних обставин для Товариства (обставин непереборної сили) при виконанні договору № УБГ386/015-21 від 20.12.2021. Суди також взяли до уваги докази надані відповідачем на підтвердження впливу обставин, пов'язаних із повномасштабним вторгненням на територію України на господарську діяльність Товариства та, відповідно, можливість належного виконання останнім своїх договірних зобов'язань.
Із вказаного вбачається, що судами, в основу висновків про неможливість своєчасного виконання зобов'язань відповідачем у спірних правовідносинах, покладено саме встановлені факти певних труднощів у здійсненні підприємницької діяльності у період після 24.02.2022.
Водночас Суд вважає доречним посилання скаржника на невідповідність висновків оскаржуваних судових рішень положенням частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, зокрема, щодо того, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (такий висновок викладено у пункті 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).
У контексті цієї позиції, суди залишили поза увагою фактичні обставини виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки товару в спірний період - у період дії для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, суди належним чином не дослідили наявність взаємозв'язку між доказами, які зазначені в оскаржених рішень, із обставинами, на які посилався відповідач, а отже не надали належної оцінки цим доказам на предмет їх належності та допустимості в розрізі обставин, на підтвердження яких, відповідач надав ці докази, в тому числі наданий відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати та не з'ясували, чи він підтверджує існування обставин, які об'єктивно унеможливлювали виконання (належне виконання) відповідачем своїх договірних зобов'язань у контексті встановлених обставин здійснення відповідачем в період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) поставки товару.
Крім того, суди взагалі не досліджували як змінились обставини (та які саме) у спірний період (період дії для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та, відповідно, як така зміна (якщо вона відбулась) вплинула на можливість відповідача виконувати свої договірні зобов'язання з поставки товару.
Вищенаведене свідчить, що при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення постачальника (відповідача) від господарсько-правової відповідальності, суди попередніх інстанцій фактично обмежилися лише посиланнями на наявність передбачених нормами чинного законодавства форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов'язаних з військовою агресією рф проти України та триваючих станом на час виконання відповідачем зобов'язань (у період нарахування штрафних санкцій), існування яких підтверджується отриманим відповідачем сертифікатом Торгово-промислової палати, не врахувавши вищевказаних правових висновків Верховного Суду.
Зокрема, суди належним чином не дослідили та не перевірили чи мають такі обставини необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в аспекті зумовленої ними неможливості виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару в установлені договором строки, зважаючи встановлені обставини виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме здійснення поставки товару в спірний період - у період дії для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, в період після повномасштабного вторгнення рф на територію України, що в такому разі не виключає відсутність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання. Як і не дослідили обставин чи викликана неможливість виконання зобов'язання саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Крім того, знайшли також своє підтвердження доводи скаржника про те, що суди не надали належної оцінки його доводам в частині того, що надані відповідачем докази на підтвердження обставин невиконання своїх зобов'язань за Договором фактично стосуються обставин, які виникли після кінцевого строку виконання зобов'язань з поставки товару.
Наведене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з постачальника (відповідача) пені та штрафу за невиконання та неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
В свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин недослідження судами зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржуваних судових рішень.
Верховний Суд акцентує увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи.
Щодо касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
За правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі № 927/55/23, від 16.08.2024 у справі № 910/14895/23, від 23.04.2024 у справі № 920/1114/21, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи та доводи касаційної скарги не містять жодних підтверджень посилання скаржника на те, що вказані ним докази є недопустимими у розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а по суті зводяться до того, що скаржник вважає такий доказ неналежним.
Так, за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Між тим, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, що в даному касаційному провадженні є суттєвим, адже встановлені статтями 287 та 310 Господарського процесуального кодексу України підстави та межі касаційного перегляду пов'язують право касаційного оскарження саме з випадком прийняття судом рішення на підставі недопустимого доказу, тоді як посилання на неналежність доказів не узгоджуються з передбаченими пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження.
Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з наведеної підстави.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки за результатами касаційного розгляду частково підтвердилась обґрунтованість заявлених у скарзі підстав касаційного оскарження про порушення норм процесуального права щодо здійснення оцінки (дослідження доказів у справі), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також беручи до уваги, що відповідно до положень частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Судові витрати
Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2025 у справі № 904/2344/24.
3. Справу № 904/2344/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова