79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.07.2025 Справа № 914/3460/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., за участю секретаря судового засідання Григорчук Н.В., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів
про стягнення 407 744 159,65 грн
за участю представників:
від позивача: Чорномаз А.В. - адвокат;
від відповідача: Денько М.В. - адвокат
Обставини розгляду справи.
23.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів про стягнення 620 624 620,24 грн.
Ухвалою суду від 28.11.2023 позовну заяву залишено без руху.
12.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.01.2024.
29.01.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №380/24 від 29.01.2024).
В підготовчому засіданні 29.01.2024 було оголошено перерву до 12.02.2024.
12.02.2024 через канцелярію суду від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №3995/24 від 12.02.2024).
Ухвалою суду від 12.02.2024 провадження у справі №914/3460/23 зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах.
29.08.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання від 29.08.2024 про поновлення провадження у справі (вх. №21297/24 від 29.08.2024).
30.08.2024 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли заява про збільшення позовних вимог (вх. №3231/24 від 30.08.2024), у якій просив стягнути заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у жовтні-грудні 2023 року у сумі 376 098 224,72 грн, а також 10 255 906,39 грн 3% річних, 21 390 028,54 грн інфляційних та заява про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог (вх. №21303/24 від 30.08.2024), у якій позивач просив залишити позов без розгляду в частині позовних вимог, а саме основного боргу у розмірі 568 139 162,82 грн, а також пені у розмірі 23 549 710,63 грн та штрафу у сумі 29 569 474,45 грн, нарахованих за неналежне виконання зобов'язань з оплати наданих послуг у період серпень-листопад 2023 року.
Ухвалою суду від 05.09.2024 провадження у справі було поновлено, засідання призначено на 23.09.2024.
В підготовчому засіданні 23.09.2024 було оголошено перерву до 30.09.2024.
Ухвалою від 30.09.2024 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. №3231/24 від 30.08.2024) та про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог (вх. №21303/24 від 30.08.2024), відклав підготовче засідання на 04.11.2024.
04.11.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26614/24 від 04.11.2024).
В підготовчому засіданні 04.11.2024 було оголошено перерву до 25.11.2024.
В підготовчому засіданні 25.11.2024 було оголошено перерву до 09.12.2024.
09.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла відповідь на відзив (вх. №29668/24 від 09.12.2024).
В підготовчому засіданні 09.12.2024 було оголошено перерву до 09.01.2025.
03.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшла заява, у якій позивач просив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 376 098 224,72 грн закрити та повернути судовий збір пропорційно до суми, на яку закривається провадження у справі (вх. №27/25 від 03.01.2025).
09.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №651/25 від 09.01.2025).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 09.01.2025 визнав поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання доказів, поновив відповідачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, що долучені відповідачем до клопотання (вх. №651/25 від 09.01.2025), закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.02.2025.
Судове засідання, призначене на 03.02.2025, не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 03.02.2025 судове засідання призначено на 03.03.2025.
03.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшли додаткові пояснення (вх. №5394/25 від 03.03.2025).
В судовому засіданні 03.03.2024 було оголошено перерву до 20.03.2025.
19.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли пояснення (вх. №7103/25 від 19.03.2025).
20.03.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №7193/25 від 20.03.2025).
В судовому засіданні 20.03.2024 було оголошено перерву до 14.04.2025.
14.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли пояснення (вх. №9547/25 від 14.04.2025).
Ухвалою суду від 14.04.2025 судове засідання призначено на 08.05.2025.
07.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №11862/25 від 07.05.2025).
В судовому засіданні 08.05.2024 було оголошено перерву до 29.05.2025.
В судовому засіданні 29.05.2024 було оголошено перерву до 23.06.2025.
В судовому засіданні 23.06.2024 було оголошено перерву до 10.07.2025.
Судове засідання, призначене на 10.07.2025, не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у місті Львові тривала повітряна тривога.
Ухвалою суду від 10.07.2025 судове засідання призначено на 24.07.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, позивач посилався на те, що 01.01.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0216-02024, відповідно до умов якого відповідачу було надано послуги, що підтверджувалося актами приймання-передачі за жовтень 2023 року - грудень 2023 року. Надалі відповідачу було надіслано акти коригування до актів за жовтень 2023 року - грудень 2023 року. З урахуванням вказаних актів коригування заборгованість відповідача перед позивачем становила 376 098 224,72 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості послуг, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 10 255 906,39 грн, інфляційні в сумі 21 390 028,54 грн. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 407 744 159,65 грн, а також судові витрати. 03.01.2025 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 376 098 224,72 грн.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях. Зокрема, відповідач зазначив, що докази, визначені пунктом 10.4 договору, які б підтверджували отримання ТОВ «Львівенергозбут» рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків, будь-яких повідомлень за цим договором, відсутні. Долучені до матеріали справи скріншоти з «АСКОД НЕК «Укренерго», як докази надсилання/вручення ТОВ «Львіенергозбут» рахунків, актів приймання-передачі, повідомлень, не є доказами відправлення позивачем/отримання відповідачем документів та не можуть братися до уваги, оскільки такі договором не передбачені. У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи доказів вручення документів у спосіб, передбачений пунктом 10.4 договору, зобов'язання у відповідача щодо оплати за вересень-грудень 2023 не настали. Окрім того, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі складені в односторонньому порядку, дані не відповідають фактичним обсягам наданих послуг. Крім того, незважаючи на ненастання обов'язку оплати за надані послуги, відповідач здійснив оплату, що підтверджується долученими платіжними інструкціями. Також планова вартість послуг не була погоджена позивачем у порядку, визначеному п. 4.1 договору, відтак нарахування 3% річних та інфляційних втрат на непогоджений обсяг планової вартості послуги є безпідставним та неправомірним, оскільки НЕК «Укренерго» здійснювало нарахування 3% річних та інфляційних втрат на завищені «фактичні» послуги, зазначені в односторонніх актах НЕК «Укренерго», без урахування підписаних сторонами актів коригування вартості наданих послуг, що є незаконним та безпідставним. Крім того, з врахуванням наведених розрахунків, у випадку настання у ТОВ «Львівенергозбут» зобов'язань з оплати планових платежів 3% річних становлять 1 338 827,32 грн, інфляційні - 2 398 962,74 грн.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передач, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0216-02024 (далі - договір).
Додатковою угодою від 14.08.2019 договір викладено в новій редакції.
За цим договором оператор системи передачі (позивач) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач (відповідач) зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
За умовами п. 1.2. договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору для розрахунків за цим договором використовується плановий та фактичний обсяги послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;
2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється, зокрема, на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника. З цією метою використовуються дані адміністратора комерційного обліку.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).
Згідно умов п. 6.2 договору, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг , яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач: передає письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів послуги; сплачує вартість послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів послуги.
Пунктом 6.5 договору визначено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу упродовж перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
За приписами п. 6.6. договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передач послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Абзацом 4 п. 6.7 договору передбачено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.
Планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП упродовж 5 робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП упродовж 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач отримавши акт приймання-передачі наданої послуги упродовж 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП підписаний зі свого боку (п. 10.1 договору).
За умовами п. 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов'язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур'єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною пошто.
У період із жовтня 2023 року по грудень 2023 року відповідачу були надані послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 376 098 224,72 грн, що підтверджується актами надання послуг, плановими рахунками та актами коригування, які долучені позивачем до матеріалів справи. 03.01.2025 від позивача надійшла заява про оплату вищевказаної заборгованості та закриття провадження у справі в цій частині.
У зв'язку із простроченням сплати вартості послуг за період часу з серпня 2023 року по грудень 2023 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 10 255 906,39 грн та інфляційні в сумі 21 390 028,54 грн.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п. 5.1-5.2 Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.
Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
Відповідно до п. 4 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на підставі договору, укладеного на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати послугу з передачі електричної енергії, а відповідач як зобов'язувався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що користувач зобов'язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором (п. 9.3 договору).
Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 6 договору.
Позивачем, зважаючи на зміни фактичних обсягів, було скориговано вартість послуги у жовтні 2023 року - грудні 2023 року на суму 376 098 224,72 грн.
Пунктом 6.6. договору передбачено порядок врегулювання розбіжностей у визначенні вартості послуги, зокрема, вказаним пунктом договору передбачено, що якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
Так, після надіслання позивачем відповідачу актів коригування, відповідачем не надано позивачу повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання актів коригування, як і не заперечено отримання послуг у зазначених в актах обсягах та суми під час розгляду справи.
Таким чином, сума заборгованості, яка залишилась несплаченою за жовтень 2023 року - грудень 2023 року, становила 376 098 224,72 грн.
У поданій 03.01.2025 через канцелярію суду заяві позивач зазначив, що відповідачем сплачено основний боргу у розмірі 376 098 224,72 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як встановлено судом, відповідачем було сплачено основний борг у розмірі 376 098 224,72 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій.
Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 376 098 224,72 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, у зв'язку із простроченням відповідачем сплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 10 255 906,39 грн 3% річних та 21 390 028,54 грн інфляційних.
Твердження позивача про зарахування частини здійснених відповідачем платежів в рахунок заборгованості за попередні періоди на підставі п. 6.7 договору судом відхиляється, оскільки позивачем документально не доведено розмір та періоди такої заборгованості. Крім того, у долучених платіжних інструкціях відповідачем чітко визначено період за який проводиться оплата.
Можливість зарахування платежів в рахунок заборгованості за попередні періоди безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.
Розподіл коштів може здійснюватися кредитором у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.
Таким чином, заборгованість попередніх періодів позивачем не доведена, є спірною та може бути предметом іншого позову.
Пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Аналіз частини 2 статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб'єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов'язків.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Якщо особа, яка має право на оскарження документа чи юридичного факту, безпосередньо висловилася або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати таке право, така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба згодом реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці та має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
За змістом частини другої статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема, всупереч меті останнього. За змістом приписів ЦК України поняття «добросовісність» ототожнюється з поняттям «безвинність», а «недобросовісність» - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).
Як зазначалося судом вище, абз. 4 п. 6.7 договору передбачено, що у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.
З наведеної умови договору вбачається, що лише у випадку наявності заборгованості за минулі розрахункові періоди, переплата, яка утворилась між поетапною попередньою оплатою та фактичними обсягами передачі зараховується в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном виникнення.
Підтвердження даного трактування є положення останнього речення абз. 4 п. 6.7 договору, у відповідності з яким надлишок коштів (різниця між здійсненою попередньою оплатою та фактичними обсягами) зараховується в оплату штрафних санкцій.
Слід також зазначити, що саме в такий спосіб здійснювалось трактування зазначеної умови абз. 4 п. 6.7 договору позивачем у справі №914/2073/23 за позовом НЕК «Укренерго» до ТзОВ «Львівенергозбут» про стягнення заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за тим самим договором, що і у даній справі, тільки за інший період часу (березень 2023 року - травень 2023 року). Твердження представника позивача у даній справі про те, щодо трактування абз. 4 п. 6.7 договору, яке надано представником позивача у справі 914/2073/23, не відповідає загальному баченню позивача, вказує на суперечливість в поведінці позивача при трактуванні однієї й тієї ж умови того самого договору.
З огляду на наведене, судом з урахуванням вказаних відповідачем призначень платежів у спірному періоді здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних. Після проведеного судом перерахунку розмір 3% річних повинен становити 1 338 827,32 грн, інфляційних - 2 398 962,74 грн.
Твердження відповідача про те, що обмін документами (надіслання позивачем рахунків, актів приймання-передачі, повідомлень) через онлайн - сервіс «АСКОД НЕК «Укренерго» не передбачено умовами договору і не можуть братися до уваги, суд оцінює критично, оскільки сторонами у абз. 2 п. 10.4 договору було погоджено, що документ вважається отриманими стороною у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою. Листом за вих. №01/9715 від 02.03.2022 позивач, на виконання вимог постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2027 від 10.11.2021 «Про затвердження змін до додатків до Кодексу системи передачі» (впровадження електронного документообігу), повідомляв учасників ринку, у т.ч. і відповідача, що направлення рахунків-фактур та обмін первинною документацією здійснюватиметься виключно за допомогою сервісу електронного документообігу (Сервісу) та звертав увагу на необхідність приведення умов договорів до вимог наведеної постанови. Дані вимоги прийняті на загальнодержавному рівні, а тому є обов'язкові для застосування, і ухилення відповідача від внесення змін до договору не дає йому підстав для невиконання таких вимог. Матеріали справи свідчать, що відповідач отримував електронні документи через сервіс електронного документообігу, а тому суд не погоджується із доводами відповідача про те, що документи відповідач отримував «не у порядку, встановленому договором», через що обов'язок оплати не настав.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 1 338 827,32 грн 3% річних, 2 398 962,74 грн інфляційних. В частині стягнення 376 098 224,72 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивач у заяві, яка подана до суду 03.01.2025, просив повернути судовий збір у зв'язку із закриттям провадження у частині сплати основного боргу. Таким чином, сплачена сума судового збору пропорційно розміру позовної вимоги, провадження щодо якої закрито, підлягає поверненню позивачу (провадження закрито в частині стягнення 376 098 224,72 грн, що становить 92,24% від загального розміру позовних вимог - 751 520,00 Ч 92,24% = 691 398,40).
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів, вул. Шевченка, 1 (ідентифікаційний код 42092130) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25 (ідентифікаційний код 00100227) 1 338 827,32 грн 3% річних, 2 398 962,74 грн інфляційних, 7 100,36 грн судового збору.
3. В частині стягнення 376 098 224,72 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25 (ідентифікаційний код 00100227) судовий збір в сумі 691 398,40 грн, сплачений платіжною інструкцією №В-8013 від 10.11.2023.
6. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.08.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.