ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/7284/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Комунальної організації «Київмедспецтранс» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-В; ідентифікаційний код: 01993807)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 25; ідентифікаційний код: 45504596)
про стягнення 13011,50 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
10.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунальної організації «Київмедспецтранс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» про стягнення штрафу у розмірі 13011,50 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані простроченням виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за Договором №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 відкрито провадження у справі №910/7284/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання) в закритому судовому засіданні, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
26.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що він вчасно та у повному обсязі поставив позивачу замовлений товар, а складений позивачем Акт №1 про відмову в прийманні партії товару від 29.04.2025 є необгрунтований. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, заявивши про його неспівмірність.
01.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.
11.07.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
24.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» (учасник) та Комунальною організацією «Київмедспецтранс» (замовник) укладено Договір №17к про закупівлю товарів, відповідно до умов якого учасник, якого визначено переможцем закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2025-01-16-018200-а), зобов'язується поставляти та передати у власність замовника товар: ДК 021:2015 за кодом Єдиного закупівельного словника (CPV) 34330000-9 - Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів належної якості, а Замовник зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість Товару визначається у Специфікації (Додаток №1 до Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 учасник зобов'язується поставляти та передавати у власність Замовнику Товар за ціною, визначеною у Специфікації (Додаток №1 до Договору) за одиницю кожного найменування, Загальна сума Договору становить 915500,00 грн.
Ціна за одиницю кожного найменування Товару, визначена цим Договором (Додаток №1 до Договору), є істотною умовою цього Договору, яка може змінюватися відповідно до умов даного Договору та чинного законодавства України (п. 3.3 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025).
Відповідно до п. 4.1 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого переказу грошей на розрахунковий рахунок Учасника з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з моменту отримання Товару та видаткових документів, а у випадку затримки бюджетного фінансування - протягом 3 робочих днів з моменту отримання коштів відповідно до п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п.10.1 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, але в будь - якому разі до повного виконання своїх зобов'язань Сторонами.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено поставку товару за Договором №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 13011,50 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що він вчасно та у повному обсязі поставив позивачу замовлений товар, а складений позивачем Акт №1 про відмову в прийманні партії товару від 29.04.2025 є необгрунтований. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір штрафу, заявивши про його неспівмірність.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з п. 5.1 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 Учасник здійснює поставку Товару Замовнику в порядку і на умовах, передбачених ним Договором.
Згідно з п. 5.2 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 поставка здійснюється Учасником партіями, обсяг і строк поставки окремої партії визначаються сторонами на підставі заявок Замовника. Замовлення товарів здійснюється Замовником через будь - який доступний Сторонам засіб зв'язку (факсом, телефоном, електронна пошта, поштове відправлення, листом, кур'єром, особисто та інші). Письмова Заявка може бути направлена Учаснику у формі скан-копії на електронну адресу tov.avtoshini.prozpro@gmail.com.
Відповідно до п. 5.3 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 поставка Товару здійснюється на умовах DDP - Київ (Інкотермс у редакції 20і 0 р.). Учасник здійснює поставку Товару на склад Замовника за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16 В та вул. Дегтярівська, 25 (понеділок - п'ятниця з 8- години до 16 години).
Згідно з п. 5.4 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 строк поставки товару - до 30 квітня 2025 року.
Судом встановлено, що 17.04.2025 позивач направив на електронну адресу відповідача tov.avtoshini.prozpro@gmail.com. Заявку вих. №762-7 про поставку товару на умовах Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 на суму 105373,00 грн у строк до 30.04.2025.
Вказані обставини не заперечувались відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію товарно-транспортної накладної №288 від 29.04.2025 на суму 105373,00 грн та копію видаткової накладної №109 від 29.04.2025 на суму 105373,00 грн, які не містять підпису представника Комунальної організації «Київмедспецтранс».
У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що він вчасно та у повному обсязі поставив позивачу товар, а складений позивачем Акт №1 від 29.04.2025 про відмову від приймання партії товару є неправомірним.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2025 позивач склав Акт №1 про відмову в прийманні партії товару.
В Акті №1 від 29.04.2025 вказано, що товар не відповідає розділу 2 Договору №17к від 24.01.2025. Зокрема, п. 2.1 договору - Учасник гарантує якість Товару відповідно до вимог чинного законодавства (ДСТУ, ТУ тощо) та відповідність конструкції та п. 2.5 договору - якість Товару повинна відповідати умовам Договору та Технічній специфікації (Додаток № 2), яка є невід'ємною частиною цього Договору, державним стандартам, технічним умовам, що підтверджується сертифікатами відповідності (на вимогу Замовника) та чинному законодавству щодо показників якості такого роду/виду Товарів тощо.
Виявлено наступні невідповідності Товару згідно Додатку №1 «Специфікація» та Додатку №2 «Технічна специфікація» до Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025:
1. Позиція №41 «Рульова рейка з датчиком положення керма» - відсутній датчик положення керма;
2. Позиція № 64 «Капот», марка та модель «Fast, FT89004» Товару, країна походження Товару «Італія» виробник - на Товарі зазначено «Тайвань» та інший виробник «GORDON, 2310А».
Враховуючи зазначене, рульова рейка в кількості 4 штук та капот кількості 1 штука представниками КО «Київмедспецтранс» не прийнято.
Суд зазначає, що у Заявці позивач, з поміж іншого, зазначив найменування товару, марку та модель товару, країну походження товару. Найменування товару, марка та модель товару, країна походження товару, зазначеного позивачем у Заявці аналогічні найменуванню товару, марці та моделі товару, країні походження товару зазначеним у специфікації (Додаток №1 до Договору) та Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору).
Тобто, у Заявці позивач просив відповідача поставити той товар (найменування товару, марка та модель товару, країна походження товару), постачання якого передбачено умовами специфікації (Додаток №1 до Договору) та Технічної специфікації (Додаток №2 до Договору).
Зокрема, за умовами Договору (позиції №№ 41, 64 специфікації (Додаток №1 до Договору) та позиції №№ 41, 64 Технічної специфікації (Додаток №2 до Договору) відповідач повинен був поставити рульову рейку з датчиком положення керма, артикул 1617405880, CITROEN/PEUGEOT, країна походження Товару - Франція та капот, артикул FT89004, FAST, країна походження Товару - Італія.
Саме ці товари, з поміж інших, позивач у Заявці просив поставити відповідача у визначений Заявкою та п. 5.4. Договору строк - до 30.04.2025 року.
29.04.2025 року відповідачем, використовуючи автомобіль RENAULT MASTER державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , на територію позивача, на підставі видаткової накладної №109 від 29.04.2025 було доставлено партію товару загальною вартістю 105373,00 грн.
За результатами перевірки представниками позивача доставленого відповідачем товару було встановлено, що доставлений відповідачем 29.04.2025 товар не відповідає умовам Договору. А саме: - замість поставки рульової рейки з датчиком положення керма, марка та модель 1617405880, CITROEN/PEUGEOT, країна походження Товару - Франція у кількості 4 штук відповідач доставив позивачу рульову рейку без датчика положення керма іншої марки та моделі, у кількості 4 штук; - замість поставки капота, марка та модель FT89004, FAST, країна походження Товару - Італія у кількості 1 штука відповідач доставив позивачу капот, марка та модель 2310А, GORDON, країна походження Товару - Тайвань у кількості 1 штука.
Отже, 29.04.2025 відповідачем було доставлено позивачу товар, який не був предметом Договору, не відповідав його умовам (специфікації (Додаток №1 до Договору), Технічній специфікації (Додаток №2 до Договору) та Заявці.
Наведеними обставинами спростовуються заперечення відповідача, викладені у заявах по суті справи, оскільки мова йде не про поставку товару неналежної якості, а про поставку товару, який не був передбачений умовами Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025, тобто зовсім іншого товару.
Доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки позивачу товару на суму 26023,00 грн (рульової рейки з датчиком положення керма, артикул 1617405880, CITROEN/PEUGEOT, країна походження Товару - Франція, вартістю 7644,00 грн за 4 одиниці товару; капоту, артикул FT89004, FAST, країна походження Товару - Італія, вартістю 18379,00 грн) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п. 7.1 Договору №17к про закупівлю товарів від 24.01.2025 сторони погодили, що за порушення строків поставки Товару (партії Товару), а також за непоставку Товару (партії Товару) або поставку Товару (партії Товару) в кількості меншій ніж зазначено Замовником у Заявці, Учасник на вимогу Замовника сплачує неустойку (штраф) у розмірі 50% від вартості Товару (партії Товару) поставленого з порушенням строку, зазначеного у Заявці Замовника, або непоставленого чи поставленого у кількості меншій ніж зазначено Замовником у Заявці.
Перевіривши розрахунок штрафу, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунальної організації «Київмедспецтранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» про стягнення штрафу у розмірі 13011,50 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та у статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
Зважаючи на ті обставини, що відповідач так і не виконав свій обов'язок з поставки позивачу товару на суму 26023,00 грн (рульової рейки з датчиком положення керма, артикул 1617405880, CITROEN/PEUGEOT, країна походження Товару - Франція, вартістю 7644,00 грн за 4 одиниці товару; капоту, артикул FT89004, FAST, країна походження Товару - Італія, вартістю 18379,00 грн), суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 25; ідентифікаційний код: 45504596) на користь Комунальної організації «Київмедспецтранс» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-В; ідентифікаційний код: 01993807) штраф у розмірі 13011 (тринадцять тисяч одинадцять) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак