ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.07.2025Справа № 910/1635/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (08000, Київська обл., Макарівський р-н, селище міського типу Макарів, ВУЛИЦЯ ТОЛСТОГО, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 30082501)
до проАкціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» (01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 31570412) стягнення заборгованості у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп.
Представники:
від Позивача: Ракітін С.П. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Пронюк В.Я. (представник на підставі довіреності);
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 року відкрито провадження у справі №910/1635/25, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2025 року.
17.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
27.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.03.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.
11.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.
11.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
11.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось 12.03.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 09.04.2025.
28.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про повернення судового збору.
08.04.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, залишено без розгляду клопотання Позивача про витребування доказів, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про долучення доказів до матеріалів справи, залишено без розгляду клопотання Позивача про об'єднання позовів в одне провадження, відкладено розгляд клопотання Позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, відкладено розгляд клопотання Відповідача про закриття провадження у справі, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 14.05.2025 року.
07.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли додаткові пояснення.
02.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли додаткові пояснення.
03.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Позивачу пропущений процесуальних строк для долучення доказів до матеріалів справи, долучено письмові докази до матеріалів справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 30.07.2025 року.
27.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 року повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» надмірно сплачений судовий збір.
В судовому засіданні 30 липня 2025 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, розглянувши клопотання Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про закриття провадження у справі №910/1635/25, зазначає наступне.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
При цьому, Суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.
Таким чином, для закриття провадження у справі, на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18). Аналогічне тлумачення предмету та підстав позову викладено також у пункті 130 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.
Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як встановлено Судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 року по справі №910/13941/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова будівельна компанія" до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 6 250 966,72 грн. авансу за Договором про надання гарантії № 30153/ЮГ-22 від 15.12.2020 укладеного на виконання та з метою забезпечення належного виконання Договору підряду № 22/40 від 11.10.2018 відмовлено.
В той же час, Суд зазначає, що предметом розгляду у справі №910/1635/25 є стягнення утриманих 5% у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп. за Договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року.
Таким чином, Суд зазначає, що предмети розгляду у справах №910/13941/23, №910/1635/25 не є тотожними, а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі №910/1635/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» до Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про стягнення заборгованості у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 30 липня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
11.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (Підрядник) та Акціонерним товариством «УКРТРАНСНАФТА» (Замовник) було укладено Договір на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40, відповідно до умов якого на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі: Відкриті торги, згідно з Протоколом Тендерного комітету Замовника у місті Києві № 126ТК/З від 21.09.2018) Замовник доручає, а Підрядник забезпечує, відповідно до проектної документації і умов цього договору, виконання робіт: Капітальний ремонт 2-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37 з встановленням вузла лінійних засувок з перемичкою відповідно до коду ДК 021:2015- 45220000-5, надалі - роботи. (т.1 а.с.8-26)
Підрядник зобов'язався своїми силами, з використанням власних матеріально-технічних засобів та Обладнання, а також матеріальних ресурсів та обладнання, забезпечення якими частково здійснює Замовник, виконувати роботи, що обумовлені в договорі та визначені проектною документацією. Підрядник мав право залучати до виконання договору третіх осіб - підрядників (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 1.3 Договору місцезнаходження та назва об'єкту, на якому проводились роботи: Україна, Житомирська область, Овруцький район, траса 2-ої черги нафтопроводу «Мозир-Броди», ділянка 32-км 37 (далі - Об'єкт).
Умовами пункту 2.1 Договору було погоджено, що договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1 ) і становить: без ПДВ - 96 992 310,00 грн, ПДВ - 19 398 462,00. Разом з ПДВ - 116 390 772,00 грн.
Відповідно до пункту 2.4 Договору платежі за обсяги виконаних робіт здійснюються Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, вказаний у договорі підряду.
Згідно з пунктом 2.5 Договору розрахунки за цим договором здійснюються протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (додаток № 3 до договору) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (додаток № 4 до договору).
Для придбання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання, необхідних для виконання будівельних робіт, Замовник сплачує Підряднику авансовий платіж у розмірі13 966 837,20 грн 12 відсотків ціни договору (пункт 2.6 Договору).
Відповідно до п.2.10 Договору остаточний розрахунок у розмірі утриманих 5% проводиться після отримання Замовником сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання Підрядником банківської гарантії якості робіт на суму остаточного розрахунку.
Датою закінчення виконаних робіт Підрядником вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому розділом 4 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника. (п.3.4 Договору)
Згідно з п.4.2 Договору Акт приймання виконаних будівельних робіт (Додаток №3 до Договору) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Додаток №4 до Договору) готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Підрядник включає в обсяг виконаних робіт вартість матеріалів поставки Замовника за фактичною вартістю їх придбання з урахуванням сплаченого податку на додану вартість і відображає її окремим рядком в Акті приймання виконаних будівельних робіт (Додаток №3 до Договору) та Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Додаток №4 до Договору).
Під час розрахунку за обсяги виконаних робіт вартість матеріалів поставки Замовника виключається з Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Додаток №4 до Договору) і не підлягає оплаті.
Під час розрахунку за обсяги виконаних робіт компенсація витрат на відрядження здійснюється на підставі підтверджених фактичних витрат Підрядника в межах ліміту, встановленого цим Договором.
Разом з Актом приймання виконаних будівельних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.
Замовник протягом 5 (п?яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманого акта в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.
У п.4.3 Договору передбачено, що у випадку ненадання або надання Підрядником Замовнику неповного комплекту виконавчої документації, Замовник набуває право не приймати та не оплачувати Акти приймання виконаних будівельних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Замовник у термін 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Договору надає Підряднику 2 (два) примірники затвердженої проектної документації. Приймання проектної документації здійснюється актом приймання-передачі, який підписують обидві Сторони.
Згідно з пунктом 5.2 Договору один примірник затвердженої проектної документації повертається Замовнику після завершення виконання робіт в повному обсязі, визначеному проектною документацією в порядку, передбаченому у пункті 8.1.13 Договору.
У п.8.1.13 Договору передбачено, що Підрядник зобов?язаний передати Замовнику повний комплект виконавчої документації та комплект робочих креслень, за якими здійснювалось будівництво об?єкта, шо приймається за Актом готовності об?єкта до експлуатації, з внесеними в них у процес будівництва змінами у встановленому порядку та з надписами осіб, відповідальних за виконання робіт, про відповідність виконаних в натурі робіт цим кресленням.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року Позивач виконав роботи: Капітальний ремонт 2-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37 з встановленням вузла лінійних засувок з перемичкою відповідно до коду ДК 021:2015- 45220000-5, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму в розмірі 64 298 920 грн. 58 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт № 1 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 2 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 3 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 4 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 1 за жовтень 2019 року (підписаний 11.10.2019), № 2 за жовтень 2019 року (підписаний 11.10.2019), № 3 за жовтень 2019 року, акт № 1 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 2 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 3 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 4 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 1 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 2 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 3 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 4 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 1 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 2 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 3 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 4 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 1 за березень 2020 року (підписаний 01.04.2020), № 2 за березень 2020 року (підписаний 01.04.2020), № 3 за березень 2020 року (підписаний 01.04.2020), № 4 за березень 2020 року, № 1 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 2 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 3 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 4 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 5 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 6 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 7 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 8 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 1 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 2 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 3 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 4 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 5 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 6 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 1 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 2 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 3 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 4 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 5 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 6 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 7 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 8 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 1 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 2 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 3 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 4 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 5 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 6 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 1 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 2 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 3 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 4 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 1 за грудень 2021 року (підписаний 17.12.2021), Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року, за лютий 2020 року, за березень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року, за вересень 2020 року, за грудень 2020 року, за грудень 2021 року, в якій, зокрема, значиться, що всього вартість будівельних робіт становить 64 298 920,58 грн, виключається аванс - 7 715 870,47 грн, утримуються гарантійні кошти 5% - 2 829 152,50 грн. (т.1 а.с.27-94)
Крім того, на виконання умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року Відповідач сплатив на користь Позивача грошові кошти у загальному розмірі 67 720 734 грн. 80 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.95-104)
25.05.2023 року Відповідач звернувся до Підрядника з повідомленням (№ 04-03/11/3612-23), в якому зазначив, що є неможливим подальше виконання робіт, передбачених договором підряду в частині влаштування вузла запірної арматури та інших, пов'язаних цим проектних рішень, до яких вносяться зміни під час коригування проектної документації. Також у вказаному повідомленні зазначено, що станом на 31.12.2022 (дата закінчення строку дії договору підряду) АТ «НАК «Нафтогаз України», як єдиним акціонером відповідача, не прийнято рішення про укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору підряду, що виключає можливість її укладення. Враховуючи, що строк дії договору підряду закінчився, неможливість укладення додаткової угоди до нечинного договору, обґрунтовану відсутність можливості прийняти роботи, передбачені проектною документацією, відповідач повідомив позивача про припинення правовідносин за договором підряду та вимагав повернення залишку авансового платежу в розмірі 6 250 966,72 грн, повного комплекту виконавчої документації та оформлений належним чином комплект робочих креслень, за яким здійснювалося будівництво об'єкта в строк до 29.05.2023.(т.1 а.с.105)
Листом №07/072 від 07.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» вимагало у Відповідача сплатити кошти у розмірі 2 829 152,51 грн., які були утримані Замовником згідно з п.2.9 Договору, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 11.07.2023 р., накладної, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.106-107)
Листом №0403/11/4846-23 від 07.07.2023 року Відповідач повідомив Позивача, що розгляд звернення буде здійснений після передачі останнім повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень за яким здійснювалось будівництво. (т.1 а.с.108)
Листом №-2457 від 24.07.2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» повідомило Позивача про виплату у розмірі 6250966 грн. 72 коп. гарантійного платежу на виконання зобов'язань за гарантією отримувачу Акціонерному товариству «УКРТРАНСНАФТА». (т.1 а.с.119-120)
Листом №27.01-24 від 23.01.2025 року Позивач просив Відповідача провести остаточний розрахунок за договором у розмірі 2829152 грн. 50 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 23.01.2025 р., накладної, фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.131-133)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що повний комплект виконавчої документації з комплектом робочих креслень 27.12.2024 р. було передано та прийнято Відповідачем без зауважень, що підтверджується переліком виконавчої документації з реєстрами папок 1-8, підписаними представниками сторін. Проте, Відповідач в порушення умов Договору не здійснив повернення утриманих 5% у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» перед Позивачем становить 2 829 152 грн. 50 коп.
Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач зазначав, що з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами, Позивач має виконати роботи, передати всі документи на виконаний обсяг робіт, після чого тільки Позивач має право претендувати на оплату Відповідачем гарантійних 5%. Водночас, на момент звернення з позовною заявою позивачем не було надано відповідачу повного комплекту виконавчої документації та оформленого належним чином комплекту робочих креслень, за яким здійснювалось будівництво об'єкта по Договору підряду № 22/40. Таким чином, з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами у даному випадку, позивач має обов'язок стосовно передачі всіх документів на фактично виконаний ним обсяг робіт, і вже після виконання вказаного обов'язку Позивач має право претендувати на оплату відповідачем гарантійних 5%. у розмірі 2 829 152,50 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч.1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до статті 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року Позивач виконав роботи: Капітальний ремонт 2-ої черги нафтопроводу Мозир-Броди із заміною труби на ділянці км 32-км 37 з встановленням вузла лінійних засувок з перемичкою відповідно до коду ДК 021:2015- 45220000-5, а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму в розмірі 64 298 920 грн. 58 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт № 1 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 2 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 3 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 4 за серпень 2019 року (підписаний 27.08.2019), № 1 за жовтень 2019 року (підписаний 11.10.2019), № 2 за жовтень 2019 року (підписаний 11.10.2019), № 3 за жовтень 2019 року, акт № 1 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 2 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 3 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 4 за листопад 2019 року (підписаний 15.11.2019), № 1 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 2 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 3 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 4 за грудень 2019 року (підписаний 17.12.2019), № 1 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 2 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 3 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 4 за лютий 2020 року (підписаний 10.02.2020), № 1 за березень 2020 року (підписаний 01.04.2020), № 2 за березень 2020 року (підписаний 01.04.2020), № 3 за березень 2020 року (підписаний 01.04.2020), № 4 за березень 2020 року, № 1 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 2 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 3 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 4 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 5 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 6 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 7 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 8 за травень 2020 року (підписаний 04.05.2020), № 1 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 2 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 3 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 4 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 5 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 6 за червень 2020 року (підписаний 09.06.2020), № 1 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 2 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 3 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 4 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 5 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 6 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 7 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 8 за липень 2020 року (підписаний 20.07.2020), № 1 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 2 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 3 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 4 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 5 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 6 за вересень 2020 року (підписаний 30.09.2020), № 1 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 2 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 3 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 4 за грудень 2020 року (підписаний 18.12.2020), № 1 за грудень 2021 року (підписаний 17.12.2021), Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року, за лютий 2020 року, за березень 2020 року, за травень 2020 року, за червень 2020 року, за липень 2020 року, за вересень 2020 року, за грудень 2020 року, за грудень 2021 року, в якому, зокрема, значиться, що всього вартість будівельних робіт становить 64 298 920,58 грн, виключається аванс - 7 715 870,47 грн, утримуються гарантійні кошти 5% - 2 829 152,50 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т.1 а.с.27-94)
Крім того, на виконання умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року Відповідач сплатив на користь Позивача грошові кошти у загальному розмірі 67 720 734 грн. 80 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.95-104)
Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року він передав Відповідачу 27.12.2024 року перелік виконавчої документації, що підтверджується відповідними підписами уповноважених осіб Сторін. (т.1 а.с.109-118)
Згідно з пунктом 5.2 Договору один примірник затвердженої проектної документації повертається Замовнику після завершення виконання робіт в повному обсязі, визначеному проектною документацією в порядку, передбаченому у пункті 8.1.13 Договору.
У п.8.1.13 Договору передбачено, що Підрядник зобов?язаний передати Замовнику повний комплект виконавчої документації та комплект робочих креслень, за якими здійснювалось будівництво об?єкта, шо приймається за Актом готовності об?єкта до експлуатації, з внесеними в них у процес будівництва змінами у встановленому порядку та з надписами осіб, відповідальних за виконання робіт, про відповідність виконаних в натурі робіт цим кресленням.
У поданих заявах по суті спору Сторони зазначали, що 25.05.2023 р. листом № 04-03/11/3612-23 АТ «Укртранснафта» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про неможливість подальшого виконання робіт на об'єкті, про припинення правовідносин за договором підряду від 11.10.2018 р. № 22/40.
Згідно зі ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно з ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи те, що неможливість виконання робіт за Договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року у повному обсязі й припинення зобов'язань за вказаним Договором визнаються Сторонами у даній справі, Суд приходить до висновку, що відповідно до ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не підлягають доказуванню.
За таких підстав, Суд звертає увагу, що умови п.8.1.13 Договору щодо можливості передачі Замовнику повного комплекту виконавчої документації та комплекту робочих креслень, за якими здійснювалось будівництво об?єкта, за Актом готовності об?єкта до експлуатації не можуть бути застосовані до даних правовідносин Сторін з огляду на неможливість виконання робіт за даним правочином й припиненням правовідносин Сторін за договором.
Суд звертає увагу, що умовами Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року не визначено строки для надання Відповідачем обґрунтованих зауважень на передану проектну документацію Позивачем після завершення виконання робіт в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 27.12.2024 року Позивач передав Відповідачу 27.12.2024 року перелік виконавчої документації, що підтверджується відповідними підписами уповноважених осіб Сторін.
Листом №27.01-24 від 23.01.2025 року Позивач просив Відповідача провести остаточний розрахунок за договором у розмірі 2829152 грн. 50 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 23.01.2025 р., накладної, фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.131-133)
11.02.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулось до суду з вказаним позовом до Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про стягнення заборгованості у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп., що підтверджується даними системи «Електронний суд».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 року відкрито провадження у справі №910/1635/25.
Акціонерне товариство «УКРТРАНСНАФТА» листом №22-02/1446-25 від 20.02.2025 року надало Позивачу зауваження до виконавчої документації та просило забрати оригінали документів на доопрацювання. (т.1 а.с.185)
Під час розгляду цієї справи суд враховує принципи "естопель" та "заборони суперечливої поведінки".
Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Доктрина римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки) базується на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.
Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.
Обов'язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.
a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).
(b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.
(с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.
Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ визначено у рішенні у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; рішенні у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276.
Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом (Ухвала КЦС ВС про передання до ВП ВС у справі № 513/879/19).
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.
За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов'язується з виною, то такі діяння є винними (висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).
У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов'язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Суд звертає увагу, що з моменту отримання Акціонерним товариством «УКРТРАНСНАФТА» переданої Позивачем проектної документації 27.12.2024 року, Замовник не вчиняв жодних дій для надання обґрунтованих зауважень на отриману документацію, не направляв на адресу Позивача жодних листів з повідомленням про намір надати такі зауваження або необхідність тривалого часу для розгляду переданої документації. Більше того, після отримання листа Позивача №27.01-24 від 23.01.2025 року з вимогою провести остаточний розрахунок за договором у розмірі 2829152 грн. 50 коп., Відповідач жодним чином не відреагував на дану вимогу, не надав жодної відповіді, а тому Позивач мав законні очікуванні щодо відсутності жодних зауважень до переданої проектної документації 27.12.2024 року й звернувся до суду з вказаним позовом.
В той же час, після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» до суду з вказаним позовом та відкриття провадження у даній справі Судом Акціонерне товариство «УКРТРАНСНАФТА» надало Позивачу зауваження до виконавчої документації. Вказані дії Відповідача Суд розцінює як недобросовісну поведінку, оскільки у останнього було достатньо часу для надання Позивачу зауважень до виконавчої документації з урахуванням отримання останньої 27.12.2024 року й отримання вимоги №27.01-24 від 23.01.2025 року щодо проведення остаточного розрахунку за договором у розмірі 2829152 грн. 50 коп., яка залишена без відповіді і виконання.
Позивач своєю добросовісною поведінкою надав Відповідачу виконавчу документацію відповідно до умов Договору, надав Відповідачу час для розгляду, погодження або надання обґрунтованих зауважень до вказаної документації, а Відповідач, як недобросовісна сторона, жодної відповіді не надав, що свідчить про наявність погодження отриманої виконавчої документації, а після відкриття провадження у справі №910/1635/25 надав зауваження, що говорить про те, що такі дії протирічать першочерговій поведінці Відповідача.
Крім того, у п.4.3 Договору передбачено, що у випадку ненадання або надання Підрядником Замовнику неповного комплекту виконавчої документації, Замовник набуває право не приймати та не оплачувати Акти приймання виконаних будівельних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.
В матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних робіт, зокрема, за грудень 2021 року, в якому, зокрема, значиться, що всього вартість будівельних робіт становить 64 298 920,58 грн, виключається аванс - 7 715 870,47 грн, утримуються гарантійні кошти 5% - 2 829 152,50 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Таким чином, Відповідач, підписавши акти приймання виконаних робіт без зауважень та заперечень, в добровільному порядку підтвердив факт виконання робіт за Договором Позивачем, їх прийняття та здійснив оплату за виконані роботи, що свідчить про відсутність зауважень до ненадання або надання Підрядником Замовнику неповного комплекту виконавчої документації.
Відповідно до п.2.10 Договору остаточний розрахунок у розмірі утриманих 5% проводиться після отримання Замовником сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати надання Підрядником банківської гарантії якості робіт на суму остаточного розрахунку.
Під час розгляду даної справи Судом встановлено про неможливість виконання робіт за Договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року у повному обсязі й припинення зобов'язань за вказаним Договором, а тому отримання сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, є неможливим з огляду на вказані обставини. За таких підстав, Суд не приймає до уваги посилання Відповідача щодо можливості повернення утриманих 5% лише після отримання Замовником сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, який в даному випадку не буде отриманий.
Суд наголошує, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів" .
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 908/722/20, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, в силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 917/253/20, від 30.05.2023 у справі № 910/1542/22, від 23.05.2023 у справі № 906/823/21.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про передачу Позивачем Замовнику виконавчої документації на виконання умов Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Листом №27.01-24 від 23.01.2025 року Позивач просив Відповідача провести остаточний розрахунок за договором у розмірі 2829152 грн. 50 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 23.01.2025 р., накладної, фіскального чеку, роздруківкою з офіційного вебсайту Акціонерного товариства «Укрпошта». (т.1 а.с.131-133)
Враховуючи вищенаведені умови Договору на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року, оскільки умови п.2.10 Договору щодо виникнення обов'язку по сплаті утриманих 5% після отримання Замовником сертифіката, що підтверджує готовність об'єкта до експлуатації, не підлягають застосуванню до даних правовідносин Сторін, Суд приходить до висновку, що обов'язок по оплаті виник у Відповідача на підставі ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» за Договором на виконання робіт (підряду) з використанням власних матеріально - технічних засобів підрядника та частково матеріалів та обладнання замовника №22/40 від 11.10.2018 року становить 2 829 152 грн. 50 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» в розмірі 2 829 152 грн. 50 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив оплату виконаних й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 829 152 грн. 50 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» до Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» про стягнення заборгованості у розмірі 2 829 152 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРТРАНСНАФТА» (01010, місто Київ, вул.Острозьких Князів, будинок 32/2, Ідентифікаційний код юридичної особи 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОВА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (08000, Київська обл., Макарівський р-н, селище міського типу Макарів, ВУЛИЦЯ ТОЛСТОГО, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 30082501) заборгованість у розмірі 2 829 152 (два мільйони вісімсот двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 33 949 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 83 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 серпня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин