ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.07.2025Справа № 910/1383/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О. В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс»
про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»
про стягнення 1 624 276,12 грн
за участю представників:
від заявника (позивача): Скічко І.В.
від відповідача: не з'явився
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» (далі - ТОВ «Т-Транс», позивач) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 624 276,12 грн за договором надання послуг № 00009/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018.
Справа розглядалася у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 03.07.2025 позов ТОВ «Т-Транс» задоволено; стягнуто з АТ "Українська залізниця" грошові кошти в сумі 831 786 грн. 84 коп., інфляційні втрати в сумі 642 836 грн. 01 коп., 3% річних у сумі 149 653 грн 27 коп.
Після ухвалення вказаного рішення до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Т-Транс» надійшли докази до заяви щодо розподілу судових витрат, зробленої до закінчення судових дебатів, про стягнення з АТ «Українська залізниця» витрат на правничу допомогу в сумі 45 300,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.
У судовому засіданні представник ТОВ «Т-Транс» подану заяву підтримав та обґрунтував, просив її задовольнити.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши в цій частині наявні докази, суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У даному випадку на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «Т-Транс» надало копії:
- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Скічко І.В. № 2449 від 26.012006;
- ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Т-Транс» адвокатом Скічком І.В. серія АА № 1418175;
- договору № 28/04-2023-1 про надання правової допомоги від 28.04.2023, укладеного між ТОВ «Т-Транс» та Адвокатським об'єднанням «Лекснавігатор»;
- додаткової угоди № 2/1 від 24.01.2025 до вказаного договору, за умовами якої клієнт доручає, а об'єднання зобов'язується надати правову допомогу позивачу зі стягнення заборгованості з АТ «Українська залізниця» у розмірі орієнтовно 1 522 729.,33 грн (п. 1); гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п. 1 цієї додаткової угоди, складає 3 000,00 грн за 1 годину надання правової допомоги (п. 2);
- акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 2 від 03.07.2025 на суму 45 300,00 грн;
- рахунку № СФ-0000015 від 03.07.2025 на суму 45 300,00 грн;
- платіжної інструкції № 977 від 07.07.2025 на суму 45 300,00 грн;
- виписки з особового рахунку АО «Лекснавігатор».
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Водночас, при визначенні суми відшкодування таких витрат, суд виходить з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: ціну позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; розгляд справи у загальному позовному провадженні; категорію справи, у якій предметом розгляду є спір середньої складності, що відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку з неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та вузького спеціалізованого законодавства; спірні правовідносини не передбачають необхідності дослідження і застосування великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів; кількість наданих суду пояснень та доказів представником позивача; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позову; формування та викладення адвокатом заперечень щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності; кількість судових засідань (3) та присутність у кожному з них адвоката ТОВ «Т-Транс».
Тож на підставі викладеного суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 45 300,00 до 20 000,00 грн.
Також суд враховує висновок Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-Транс» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 8/10, ідентифікаційний код 32829313) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.
У решті вимог - відмовити.
Вступна та резолютивна частини додаткового рішення проголошено в судовому засіданні 24 липня 2025 року.
Повне додаткове рішення складене 01 серпня 2025 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.
Суддя К. І. Головіна