ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24.07.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/518/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,
Секретар судового засідання Куцанюк Й. С.,
за участю представника позивача - Мороз О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ТОВ "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019,
до відповідача: Комунального підприємства "Житловик", вул. В. Стуса, буд. 2, м. Бурштин (пн), Івано-Франківська обл., 77111, про стягнення 1 273 329,81 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та судових витрат,
встановив, що ТОВ "Прикарпатенерготрейд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КП "Житловик" про стягнення 1 273 329,81 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК, ГК України, договору №21050(1) про постачання електричної енергії споживачу від 25.12.2023 не виконав в повному обсязі взяті, в обумовлені договором строки, зобов'язання по оплаті отриманих послуг з постачання електричної енергії у листопаді 2024 - грудні 2024.
В підтвердження вимог надав суду копії: платіжної інструкції кредитового переказу коштів №160350 від 23.04.2025, ордеру на надання правничої допомоги від 23.04.2025, заяви-приєднання до договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу, рахунків за електроенергію № 2020210501241219 від 06.01.2025, № 20202102012441119 від 05.12.2024, актів про використану електричну енергію за грудень 2024, за листопад 2024 з доказами направлення, розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію за договором №21050(1) КП "Житловик", супровідного листа № 1659 від 08.04.2025, листа №50016907/86 від 18.04.2025, інформації стосовно обсягів розподіленої електричної енергії по об'єктах КП "Житловик" (договір 210500 за період листопада 2024, грудня 2024, договору № 21050(1) про постачання електричної енергії споживачу від 25.12.2023 з додатками, квитанція № 3292196.
За наслідками розгляду позову, суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 28.05.2025.
28.05.2025, суд закрив підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.07.2025.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Правом на подання відзиву на позов не скористався. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалами суду від 28.05.2025, 24.07.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 29.04.2025, 30.05.2025 до його електронного кабінету.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, враховуючи приписи ст.ст. 165, 178 ГПК України, зокрема право суду розглянути справу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи та вважає, що позов слід задоволити.
При цьому суд врахував наступне.
Предметом позову є стягнення заборгованості в зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті за спожиту електричну енергію за розрахункові періоди листопад 2024 - грудень 2024.
Підставою позову є неналежне виконання умов договору укладеного між сторонами у справі в частині оплати спожитої електроенергії.
ЦК України врегульовано питання виконання договірних зобов'язань.
Так, згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковий для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ГПК України).
Із матеріалів справи встановлено, що між сторонами у справі існували договірні відносини, що виникли на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії споживачу від 25.12.2023 (далі - договір).
За цим Договором постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).
Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору, але не раніше дати зміни Постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку (п. 3.1 договору).
Загальна вартість цього договору становить 11 848 260,00 грн, в тому числі ПДВ 20 %- 1 974 710,00 грн, у тому числі:
Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу (п. 5.1 договору).
Сторони домовились, що з початком постачання електричної енергії за цим Договором, ціна за одиницю товару встановлюється порядком щомісячного визначення ціни згідно Додатку 2 (п. 5.2 договору).
Ціна електричної енергії, визначена згідно порядку, передбаченого Додатком 2 до цього Договору, застосовується при складанні актів приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий місяць та при розрахунках за цим Договором.
Сторони домовились, що щомісячне визначення ціни за одиницю товару згідно порядку, передбаченого Додатком 2 до цього Договору здійснюється в письмовій формі, а саме - шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін актів приймання-передачі товару, що підтверджують поставку товару та не потребує укладення додаткових угод до цього Договору (п. 5.3 договору).
До загальної вартості цього договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії, що затверджується НКРЕКП (п. 5.4 договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць, протягом якого Споживачу здійснювалось постачання електричної енергії (п. 5.5 договору).
Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних комерційного обліку та фіксується в акті про прийняття-передання. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання товару Споживачем здійснюється відповідно до вимог ПРРЕЕ, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та інших нормативно-правових актів (п. 5.8 договору).
По закінченні розрахункового періоду, протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку, Постачальник зобов?язаний надати для підписання Споживачу акт приймання-передачі товару, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному сайті постачальника info@pret.com.ua.
Споживач зобов?язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п?яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту у цей же строк. У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі товару, такий акт вважається підписаним Споживачем (п. 5.9 договору).
Оплата проводиться протягом 7 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) (п. 5.10 договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2.1 договору).
Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 14.1 договору).
За наслідками виконання зобов'язань в частині постачання в листопаді - грудні 2024 електроенергії на суму 2 223 329,81 грн, позивач склав Акти про використану електричну енергію від 30.11.2024, 31.12.2024, виставив рахунки за електроенергію № 2020210501241119 від 05.12.2024, № 2020210501241219 від 06.01.2025, які направив відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення 09.04.2025.
Враховуючи викладене, відсутність документів, які би спростовували викладені позивачем обставини в частині невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманих послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 273 329,81 грн заборгованості за спожиту електричну енергію є обґрунтованою.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача у сумі
15 279,96 грн судового збору та 8 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, решту 13 000 грн - залишити за позивачем.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу при розгляді справи №909/518/25 підтверджується: ордером на надання правничої допомоги від 23.04.2025, актом приймання-передачі послуг від 28.05.2025 за Договором про надання професійної правничої допомоги №2025/19 від 03.01.2025, Договором про надання професійної правничої допомоги №2025/19 від 03.01.2025, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №167067 від 28.05.2025.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019, що винесені у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Отже, оцінивши заявлені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21 000 грн та подані на їх підтвердження докази, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо реальності, розумності їх розміру, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені статтею 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України).
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи складність справи, виконані представником позивача роботи (надані послуги), принципи реальності, необхідності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу частково - у розмірі 8 000 грн.
Відповідно до ст. ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За наведених обставин, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 86, 129, 236-238, 240-241 Господарсько процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з Комунального підприємства "Житловик" (код ЄДРПОУ 03346035, вул. В. Стуса, буд. 2, м. Бурштин (пн), Івано-Франківська обл., 77111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (код ЄДРПОУ 42129720, вул. Надрічна, буд. 4-Б, м. Івано-Франківськ, 76019) - 1 273 329,81 грн (один мільйон двісті сімдесят три тисячі триста двадцять дев'ять гривень вісімдесят одну копійку) - заборгованості на рахунок UA833365030000026033301046328, 15 279,96 грн (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень дев'яносто шість копійок) - судового збору та 8 000 грн (вісім тисяч гривень) - витрат на професійну правничу допомогу на рахунок НОМЕР_1 .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн (тринадцять тисяч гривень) - залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.08.2025.
Суддя І. М. Скапровська